Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В.І. - 2.2. Еволюція фінансів

Розглядаючи генезис фінансів, виділяють основні етапи їх розвитку, тобто еволюцію. З'ясуємо детальніше еволюцію форм фінансів та їх характерні ознаки у взаємозв'язку із суспільно-історичними формаціями.

Перший етап еволюційного розвитку фінансів — це нерозвинена форма; вона характеризується невиробничим характером фінансів, тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі та майже не впливала на економіку.

В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

Спираючись на історичні довідки про господарчий устрій первісного суспільства, можна припустити, що за відсутності постійного державного апарату не було і системи формування доходів та витрат такої держави. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництв, збільшується й роль фінансів.

Основними джерелами доходів рабовласницьких держав були контрибуції, військова здобич, натуральні податки й особисті повинності. Можливо, у конкретній державі в конкретний час деякі групи населення і платили грошовий податок, але загалом для рабовласницької формації грошовий податок мав лише випадковий характер — грошові податки не могли панувати у період феодалізму з натуральною формою ведення господарства.

Тільки на етапі розпаду цього суспільства, особливо після другого великого суспільного розподілу праці, виникають товарно-грошові відносини з надзвичайно вузькою сферою застосування.

Властивістю другого етапу еволюції фінансів була саме вузькість, адже фінансова система складалася з однієї ланки — бюджетної — і кількість фінансових відносин обмежувалася. Більшість цих відносин пов'язувалася із формуванням і використанням бюджету.

З розподілом праці й виникненням товарного обміну з'явилася майнова нерівність, виникли антагоністичні класи. Була потрібна сила, здатна захистити власність, припинити відкриту ворожнечу між класами. Нею стала держава, що змінила родову общину. З метою забезпечення матеріальної основи функціонування державного апарату необхідні гроші, які можна взяти зі сфери матеріального виробництва. Отже, з виникненням держави в суспільстві з'являється об'єктивна потреба у формуванні системи перерозподільних відносин (розподіл уже розподіленого), котра з розвитком товарно-грошових відносин набуває грошової, а потім і фінансової форми.

Враховуючи той факт, що сфера фінансових відносин безпосередньо залежить від ступеня розвитку та значення товарно-грошових відносин у суспільстві, можна сформулювати певні закономірності історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому та феодальному суспільствах:

— з усієї сукупності відносин, виражених фінансами, розвиток головним чином одержали податки, збори, позики;

— фінанси стали органічно пов'язаними з доходами і витратами держави, зайняли підлегле місце щодо цих категорій;

— фінанси тісно пов'язані з правовою діяльністю держави, підпорядкованою інтересам панівного класу;

— фінанси почали виражати приватноправовий принцип діяльності держави;

— податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали вкрай неврегульований характер — вони, як правило, не контролювалися представницькими органами влади;

— витрати мали, переважно, непродуктивний характер.

Розвиток грошових відносин разом із натуральними податями і трудовими повинностями відіграв істотну роль у розпаді рабовласницького та феодального способів виробництва.

Оскільки третій етап формувався із розвитком державності й подальшим розвитком товарно-грошових відносин, — виникала потреба у нових загальнодержавних фондах грошових коштів та відповідно нових групах грошових відносин, пов'язаних із формуванням і використанням цих фондів.

У період первинного накопичення капіталу фінанси набувають якісно нових закономірностей, порівняно з феодалізмом:

— це вже система грошових відносин, яку контролюють представницькі органи влади;

— відбувається розподіл доходів і витрат держави й особистих доходів та витрат монархів;

— відносини, пов'язані з формуванням доходів держави та їх використанням, стають вартісними відносинами;

— в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично непродуктивний характер;

— вирішальними методами формування доходів держави вважаються податки й позики;

— збільшується значення державного кредиту.

Для XX ст. характерні розвиток продуктивних сил, створення монополістичних об'єднань, розширення функцій капіталістичних держав (період розвинутого капіталізму). Держава не тільки забезпечує обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, свободу підприємництва і правопорядок, але й бере участь у процесі виробництва, розподілу і використання суспільного продукту. У цей період різко зростають державні витрати, значною мірою зумовлені витратами на мілітаризацію; істотно збільшується частка й абсолютні суми витрат на соціальні цілі(освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення), помітно розвиваються витрати держави на економіку; з'явилися нові державні витрати, зокрема, на охорону навколишнього середовища, подолання економічної відсталості окремих регіонів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються, тощо^*3.

*3: {Тысячелетняя история финансов // Управление финансами.}

Після Другої світової війни значний розвиток одержали місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств.

Важливою сферою фінансових відносин виступають фінанси корпорацій, еволюційний розвиток яких призвів до того, що питання фінансового менеджменту набувають важливого значення.

Якщо в докапіталістичних формаціях кредит мав характер операцій розділу держави з лихварями, то в капіталістичних — банківський і комерційний. Кредитні ресурси надаються позичальникам на певний термін на умовах поворотності та платності, фінансові — безкоштовно і без повернення. Функціонування фінансів сприяє створенню і збільшенню обсягів кредитних ресурсів. Функціонування кредиту, у свою чергу, дає змогу формувати фінансові ресурси в розпорядження суб'єктів господарювання і держави, зокрема, через фінансовий ринок.

На сьогодні повсюди, незалежно від політичного й економічного устроїв держави, фінанси перебувають на новій стадії розвитку (четвертому етапі). Це зумовлено розширенням структури фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин. На цій стадії фінанси є одними з найважливіших знарядь непрямого впливу на відносини суспільного відтворення матеріальних благ, робочої сили та виробничих відносин. Фінансам у розвиненій формі властиві такі закономірності:

— вони є одним із найважливіших знарядь непрямої дії на відносини суспільного відтворення: відтворення матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин;

— більша частка національного доходу перерозподіляється через державний бюджет;

— збільшується частина державного бюджету, спрямована на соціальний розвиток держави;

— збільшується стимулювальна функція податків у сфері розвитку матеріального виробництва;

— зростає роль державного кредиту з метою підтримки підприємницької діяльності, розвитку стратегічно важливих галузей економіки;

— відбуваються значні зміни в бюджетному устрої, спостерігається тенденція довгострокового бюджетного прогнозування;

— з'являються принципово нові форми у фінансових відносинах (міждержавний бюджет та ін.) набувають розвитку всі ланки фінансової системи.

Історичний огляд еволюції фінансів України свідчить, що її фінансова система перебуває на четвертому етапі розвитку фінансових відносин розвинутих країн.

Фінансова система України має власну, особисту історію. Перші ознаки фінансових відносин виникли в Україні за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (IX— XIII ст.). Основними потребами стародавніх слов'янських політичних союзів було утримання князя, військові заходи, державне управління та суд, як найголовніша складова останнього. Певна частина коштів казни витрачалася на підтримку дипломатичних зв'язків. Задоволення цих потреб здійснювалося здебільшого шляхом особистих повинностей і натуральних зборів. Сам князь жив переважно на доходи від власного господарства, важливими елементами якого були мисливство, рибальство, скотарство, торгівля та землеробство, для якого розробили систему повинностей околишнього населення (ставити княжий двір, годувати коней, косити луки, обробляти поля тощо).

Головним джерелом доходів князівської скарбниці вважалися примусові побори. Данина — первісно військова контрибуція, яку сплачували підкорені племена; потім вона набула значення родового поняття, до складу якого входили всі обов'язкові платежі населення на користь князя. Це були натуральні збори, за якими князь вирушав особисто {полюддя), або які доставлялися йому самим населенням (повози). До них додавалися добровільні дарунки населення — дари, поклони, почесть. Потім такі збори набули, повністю або частково" грошової форми^*4.

*4: {Тысячелетняя история финансов // Управление финансами.}

Важливу роль у формуванні фінансової системи України відіграла татаро-монгольська навала. Вона була наслідком накладання на слов'янські князівства на користь татар данини ("ординський вихід"), для визначення розміру якої здійснювався періодичний перепис населення. Це безпосередній грошовий податок, що збирався наприкінці XIII ст. по півгривні "з сохи", в якій "числиться два мужі робітники"1. З того часу соху як певну економічну одиницю (її значення значно змінювалося), вважали основною мірою для розподілу прямих зборів.

Татарська данина відіграла певну роль у слов'янському державному житті. У зв'язку із введенням данини, що виникла як наслідок підкорення переможцю, зумовила появу поняття "тягло", як податного обов'язку населення.

Збір татарської данини потім почав здійснювати московський князь. Ліквідація татарського ярма нічого в цій ситуації не змінила: населення продовжувало платити данину, але тепер, коли вона надходила до великокнязівської казни, то там і залишалася. З виникненням нових потреб уряд скористався податною організацією, що склалася, з метою вилучення з населення нових коштів.

Загалом основними джерелами поповнення князівської казни вважалися:

— надходження від торгівлі (одне з найнадійніших і найбезперебійніших джерел);

— податкові платежі (данина, подать, митні збори);

— доходи від органів судочинства;

— доходи від надання позик.

Отже, Київська Русь мала розгалужену схему поповнення казни, що відображала соціально-економічний устрій.

Стабільність держави забезпечувалася за допомогою економічних, військових і зовнішньополітичних чинників, які ґрунтувалися передусім на достатніх доходах княжої казни. Розбалансування цих чинників зумовило зменшення обсягів доходів, а потім — занепад держави.

Без розвиненої економіки і міцного державного управління Галицько-Волинське князівство та Київська Русь були підвладні сильнішим державам — Польщі та Литві. Часи Польсько-Литовської доби (XIV—XVI ст.) характеризуються поступовою втратою атрибутів української державності — мови, традицій, державної символіки, законодавчої, судової та податкової систем.

Відновлення державності та фінансового устрою України відбулося під час Козацької доби (XV—XVIII ст.). У Запорізькій Січі був чіткий адміністративний устрій, власна податна система, формувалася відповідна фінансова система.

Основними джерелами доходів вважалися кошові регалії та домени; військова здобич; королівські та царські субсидії; мито; торговельний, подимний, мостовий та інші збори; орендна плата та інші доходи.

Крім чіткого розподілу доходів, скарб Запорізької Січі мав визначені статті витрат, зокрема:

— утримання та спорядження Запорізького Війська;

— утримання церковних установ;

— утримання кошового господарства;

— видача кредитів;

— виплати членам війська та допомога козакам;

— видатки на користь Російської імперії;

— задоволення претензій інших держав;

— резервні кошти^*5.

*5: {Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2006. — 607 с.}

Отже, Запорізька Січ мала чітку систему надходжень і витрат коштів скарбу.

З кінця XVIII до початку XIX ст. на українських землях повністю сформувався товарний тип господарювання, що зумовило чіткий розподіл верств населення. Але тоді Україна була розмежованою територією, землі якої перебували у складі Російської, Австрійської й Австро-Угорської імперій. Панування інших імперій негативно відобразилося на економічній, культурній та інших сферах суспільного життя України, гальмувало й розвиток фінансової системи країни.

Перебування України у складі Радянського Союзу (1922— 1991 pp.) дало змогу збільшити її економічний, промисловий, сільськогосподарський, військовий потенціали, але одночасно знищили державну самостійність країни. Відповідно й розвиток фінансової та кредитно-грошової системи відбувався згідно із законами адміністративно-командної економіки.

На сьогодні Україна — незалежна суверенна держава, за державним устроєм — парламентсько-президентська республіка. За роки незалежності в Україні сформувалися стійкі тенденції становлення ефективних ринкових відносин, зміцнилася бюджетна система, нині відбувається відповідне реформування податкової системи.

Розглядаючи розвиток сучасної фінансової системи України, можна стверджувати, що вона перебуває на тому етапі еволюції, який характеризується великою кількістю ланок фінансової системи, високим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Генезис категорії фінансів.

2. Передумови та фактори історичного формування фінансів.

3. Етапи еволюції фінансів.

4. Еволюція фінансів України.

Теми рефератів

1. Історичне значення фінансів в економічному розвитку суспільства.

2. Основні закономірності розвитку фінансів в Україні.

3. Визначення сутності фінансів з погляду філософії та історії фінансової думки.

4. Державні фінанси зарубіжних країн XX ст.

5. Економічні умови виникнення й розвитку податкових систем.

6. Історичні аспекти еволюції бюджетної системи України.

7. Історичні аспекти оподаткування селянства в Україні.

8. Історія виникнення національного страхового ринку.

9. Періодизація й етапи розвитку фінансової науки.

10. Роль фінансів у розвитку українського національного ринку.

11. Сучасне фінансове становище України.

12. Фінанси як економічна категорія: передумови й етапи виникнення, історичний розвиток категорії.

Контрольні запитання та завдання

1. Які є ознаки фінансів як специфічної вартісної категорії?

2. Назвіть основні джерела формування фінансових ресурсів.

3. З'ясуйте сутність історичного розвитку терміна "financia"?

4. Якими факторами зумовлено формування категорії "фінанси"?

5. Визначте головні історичні передумови запровадження терміна "фінанси".

6. Чи можна стверджувати, що фінанси — це відносини, які не виходять за межі розподільчого процесу? Відповідь обґрунтуйте.

7. Якими причинами зумовлено відмінність фінансів різних суспільно-економічних формацій?

8. Як вплинув перехід суспільства до товарно-грошових відносин на розвиток фінансів як економічної категорії?

9. Охарактеризуйте кожен з етапів розвитку фінансів.

10. Назвіть головні ознаки фінансів на сучасному етапі розвитку.

11. Визначте основні джерела доходів для покриття потреб держави, що склалися історично.

12. Які властивості характерні для фінансів у сучасних умовах?

13. Розкрийте сутність основних етапів розвитку фінансів України.

Тести

1. Термін "finis" використовувався у грошових відносинах, що виникали між державою та населенням, і трактувався як:

1) умова кредитної угоди;

2) завершення грошового платежу;

3) документ про сплату мита.

2. В якому столітті відбулося формування терміна "financia":

1) у XV ст.;

2) у XII ст.;

3) y XIV ст.?

3. У середньовіччі однією з найважливіших історичних передумов формування категорії фінансів була така:

1) виникнення поняття загальнодержавного фонду грошових коштів;

2) розвиток дипломатичних зв'язків між Західною Європою та країнами Близького Сходу;

3) інтенсивний розвиток сільського господарства та промисловості.

4. Фінанси можуть функціонувати тільки за наявності:

1) мануфактурного виробництва;

2) державного управління;

3) кредитно-лихварських відносин.

5. Який із факторів не належить до тих, що зумовлюють генезис категорії фінансів:

1) суспільний розподіл праці;

2) розвиток товарно-грошових відносин;

3) розвиток грошового господарства, чітке формування та використання основних функцій грошей;

4) відсутність незалежних суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність;

5) забезпечення державою системи законодавчих і правових норм;

6) формування загальнодержавного фонду грошових коштів — бюджету?

6. Для нерозвиненої форми фінансів властиві:

1) інтенсивний розвиток грошових відносин;

2) невиробничий характер фінансів;

3) велика кількість ланок фінансової системи;

4) розвинений страховий ринок.

7. Які ознаки характерні для первісного суспільного устрою:

1) наявність постійного державного апарату;

2) відсутність системи формування державних доходів та витрат;

3) виконання грошима усіх функцій?

8. Основними джерелами доходів рабовласницьких держав були;

1) контрибуції;

2) військова здобич;

3) натуральні податі;

4) особисті повинності;

5) варіанти відповіді 1), 2) і 3) правильні;

6) правильних варіантів відповіді немає.

9. Яке з тверджень не належить до закономірностей історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому і феодальному суспільствах;

1) фінанси почали відображати приватноправовий принцип діяльності держави;

2) фінанси органічно пов'язувалися з доходами та витратами держави;

3) фінанси тісно пов'язані з правовою діяльністю держави;

4) податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали врегульований характер;

5) більша частина витрат мала непродуктивний характер?

10. Головним джерелом мобілізації ресурсів у державний і місцеві бюджети та перерозподілу національного доходу на етапі розвитку розвиненої форми фінансів є:

1) державний кредит;

2) особисті повинності;

3) податки;

4) державні інвестиції;

5) доходи від операцій на фінансовому ринкові.

Завдання

1. Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.

1. Фінанси є історичною категорією, сутність якої суттєво змінюється зі зміною загальних умов суспільного устрою.

2. Історично фінанси відіграють роль загального еквівалента і визначають витрати праці виробників.

3. Матеріальною основою існування та функціонування грошей є фінанси.

4. Фінанси — це відносини, що не виходять за межі розподільного процесу.

5. Розвиток суспільних відносин зумовив витіснення натуральних відносин грошовими.

6. Формування і використання грошових фондів держави є специфічне суспільне призначення фінансів.

7. Фінанси та рівень їх розвитку не залежать від характеру відносин розподілу національного доходу держави.

8. В умовах натуральних відносин фінанси як система грошових відносин уже набули загального характеру.

9. Будь-яка держава завжди має широке коло джерел формування фондів, необхідних для реалізації її функцій.

10. Функціонування фінансів сприяє створенню і збільшенню кредитних ресурсів.