Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.
Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, настала криза в економіці.
Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.
Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.
Консолідація — це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випущених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією.
Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.
Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочка погашення — це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.
Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.
Анулювання державного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції. Тому дефолт є дуже рідким явищем. У 90-х роках XX ст. дефолт офіційно оголосив Еквадор, у 1998 р. — Росія, але вона була змушена під тиском західних кредиторів відмовитися від нього.
Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту.
Дуже цікавим є досвід Російської Федерації, яка у 2006 р. достроково виплатила свої борги (в тому числі Радянського Союзу) країнам — членам Паризького клубу, що принесло їй значну економію на виплаті відсотків.
Згідно з українською практикою обслуговування боргу—це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу). У державному бюджеті 2003 р. видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 3,6 млрд. грн., або на 10 % менше, ніж у 2002 р. Про можливі сценарії розвитку ситуації з державним боргом України до 2015 р. можна довідатися з табл. 4.4.
Таблиця 4.4. Сумарний державний борг у 2015 р. за різними сценаріями, % ВВП
| 1 | 2 |
| Базовий сценарій | 21,7 |
| Консервативний сценарій | 24,9 |
| Основні змінні на рівні своїх середніх історичних значень | 4,1 |
| Визнання деяких умовних зобов'язань (50 % гарантованого боргу за ЗО % решти) | 38,8 |
| Реальна відсоткова ставка на рівні свого середнього історичного значення плюс два статистичних відхилення в 2006—2007 pp. | 22,1 |
| Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006—2007 pp. | 40,7 |
| Одноразове зниження реального валютного курсу на 30 % у 2006 р. | 26,6 |
| Зростання державного боргу на 10 % ВВП у 2006 р. | 29,5 |
| Визнання всіх умовних зобов'язань | 57,1 |
| Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006— 2007 pp., одноразове зниження реального валютного курсу на ЗО % у 2006 р. та визнання 75 % умовних зобов'язань протягом 2006—2015 pp. | 61,4 |
| Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006—2007 pp. | 40,7 |
| Одноразове зниження реального валютного курсу на 30 % у 2006 р. | 26,6 |
| Зростання державного боргу на 10 % ВВП у 2006 р. | 29,5 |
| Визнання всіх умовних зобов'язань | 57,1 |
| Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006— 2007 pp., одноразове зниження реального валютного курсу на ЗО % у 2006 р. та визнання 75 % умовних зобов'язань протягом 2006—2015 pp. | 61,4 |
Джерело: Фіскальний простір для економічного зростання. Огляд державних фінансів України. – К., 2006. – 4 липня.
Отримуючи зовнішні запозичення, слід пам'ятати, що їх треба буде віддавати. Не може бути так, як відбулося в Україні із заборгованістю перед населенням за вкладами в Ощадбанк станом на 1 січня 1992 p., — наша держава фактично не визнає цю заборгованість, і, відповідно, не виділяє належні суми для компенсації обезцінених вкладів.
4.4. Проблеми і напрями вдосконалення управління й обслуговування державного зовнішнього боргу України
РОЗДІЛ 5. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ УКРАЇНИ
5.1. Місцеві бюджети та їх роль у бюджетній системі України
5.2. Проблеми економічної ефективності бюджетного вирівнювання в Україні
5.3. Запозичення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування на внутрішньому і зовнішньому ринках
5.4. Використання зарубіжного досвіду в удосконаленні формування і використання місцевих бюджетів
5.5. Фінансово-економічна безпека регіону
Розділ 6. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
6.1. Суть і функції податків