Фінансова система України - Карлін M.I. - 5.2. Проблеми економічної ефективності бюджетного вирівнювання в Україні

Таблиця 5.1. Показники горизонтального бюджетного вирівню­вання в Україні

Система бюджетного вирівнювання визначає взаємодію між державним бюджетом і регіональними бюджетами, яка дає змогу будь-кому з громадян держави отримувати певний рівень суспільних послуг незалежно від того, на території якого регіону він проживає. Конкретними механізмами реалізації горизонтального бюджетного вирівнювання в Україні є система міжбюджетних трансфертів.

Останніми роками постійно зростає роль міжбюджетних трансфертів у формуванні доходів місцевих бюджетів та частки ВВП, яка перерозподіляється через систему трансфертів. Якщо у 1999 р. трансферти місцевим бюджетам становили 2,26 % ВВП, то у 2003 р. їхня частка збільшилася вдвічі і становила 4,44 % ВВП. Динаміку обсягів міжбюджетних трансфертів і їхню роль у формуванні доходів місцевих бюджетів у 1999—2003 pp. характеризують дані табл. 5.1.

Згідно зі ст. 72—74 Бюджетного кодексу України місцеві бю­джети не можуть бути затверджені з дефіцитом. Винятком є тільки бюджети міст обласного та республіканського значення, бюджет Автономної Республіки Крим, які можуть ухвалювати­ся з дефіцитом бюджету розвитку. Але на практиці дефіцит бюджету розвитку застосовується нечасто, а якщо й приймається дефіцитний місцевий бюджет, то величина цього дефіциту дуже мала. Тому можна зробити висновок, що видатки місцевих бюджетів залежать від доходів та міжбюджетних трансфертів. Доходи і видатки місцевих бюджетів на одну особу в регіонах України показано в табл. 5.2 і 5.3.

Економічний аналіз свідчить, що неефективність перерозподільчих урядових програм є наслідком загальнішої закономірності: важко перерозподілити дохід так, щоб поліпшити добробут усіх учасників цього процесу в довгостроковій перспективі. Причиною цього є невраховані вторинні ефекти. Економісти називають три основні чинники, що знижують ефективність державної політики перерозподілу доходів.

По-перше, розширення перерозподілу стримує економічне зростання. Податки та трансферна політика дестимулюють підвищення доходів і платником податків, і отримувачем трансферту.

Таблиця 5.2. Доходи місцевих бюджетів на одну особу наявно­го населення, у грн.

Таблиця 5.3. Видатки місцевих бюджетів на одну особу наявно­го населення, грн.

По-друге, боротьба за трансферти може значно скорочувати сумарні вигоди їхніх отримувачів. Щоб не зруйнувати бюджет, влада змушена встановлювати критерії для визначення отриму­вачів трансфертів та інших політичних добродіянь. Але як тільки критерій установлений, економічні агенти починають змінювати свою поведінку, підлаштовуючись під нього. При цьому чиста вигода від трансфертів зменшується.

По-третє, бюджетні програми, спрямовані на захист потен­ційних отримувачів трансфертів від негативних обставин, спри­ятимуть прийняттю рішень, які збільшують імовірність настан­ня таких обставин. Коли щось субсидується, приводів для суб­сидії дедалі більшає.

З метою підвищення ефективності системи міжбюджетних трансфертів треба розробити чіткі та прозорі критерії, згідно з якими можна оцінювати результати державної політики вирів­нювання доходів регіональних бюджетів. Також треба макси­мально спростити механізми розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів на основі використання об'єктивних кількісних показників та зрозумілих і дієвих стимулів до збільшення до­хідної бази місцевих бюджетів.