Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 27. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

Складнопідрядне речення, на відміну від складносурядного, складається з синтаксично нерівноправних предикативних частин, одна з яких підпорядкована іншій. Та частина складнопідрядного речення, якій підпорядковується інша називається головною. Частина складнопідрядного речення, яка залежить від головної, називається підрядною. У підрядній частині завжди наявний показник її залежності - підрядний сполучник чи сполучне слово. Головна частина може мати у своєму складі співвідносне слово, а може й не мати його. Так, у реченні Як пісень триста тисяч твоїх зазвучали б ураз, Україно, захотіли б, мабуть, солов'ї вивчить мову твою солов'їну (В. Василаш-ко) друга частина є головною, а перша - підрядною і приєднується до головної сполучником підрядності як.

Отже, складнопідрядним називається речення, синтаксично нерівноправні предикативні частини якого поєднуються між собою за допомоги сполучників підрядності та сполучних слів. За будовою усі різновиди складнопідрядних речень можуть бути або елементарними конструкціями, що складаються з двох предикативних частин, або неелементарними (багатокомпонентними), які складаються з трьох і більше предикативних частин. Вони мають такі основні структурні особливості: а) підрядна частина відноситься або до окремого слова головної частини або до головної частини загалом; б) підрядна частина приєднується до головної сполучником підрядності або сполучним словом; в) головній частині наявні чи відсутні співвідносні, вказівні слова (відносні займенники, прислівники); г) наявність чи відсутність спеціальних лексичних елементів; ґ) порядок розташування підрядної частини щодо головної, який може бути відносно вільним і сталим, фіксованим; д) співвідношення видо-часових форм дієслів-присудків у головній і підрядній частинах; е) інтонація.

Класифікуючи складнопідрядні речення, враховують їх структуру та семантику. У синтаксичній науці склалося три принципи класифікації складнопідрядних речень: 1) логіко-граматичний; 2) формально-граматичний; 3) структурно-граматичний.

За логік о-граматичним принципом серед складнопідрядних речень виділяють підрядні речення підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні.

За формальн о-граматичним принципом розрізняють три типи складнопідрядних речень: 1) складнопідрядні речення зі сполучниками (сполучникові); 2) складнопідрядні речення зі сполучними словами; 3) безсполучникові складнопідрядні речення.

У другій половині 20 ст. запроваджено структурно-семантичну класифікацію, яка враховує: а) від чого залежить підрядна частина; б) за допомоги яких формально-граматичних засобів вона приєднується до головної; в) які смислові відношення встановлюються між предикативними частинами складнопідрядного речення.

За структури о-с емантичною класифікацією розрізняють два типи складнопідрядних речень: 1) речення нерозчленованої структури, або одночленні; 2) речення розчленованої структури, або двочленні.

Речення нерозчленованої структури - це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких залежить від слова чи словосполучення головної частини й приєднується асемантичними (функціональними) сполучниками й сполучними словами. У таких реченнях головна частина потребує уточнення, пояснення, доповнення.

Серед складнопідрядних речень нерозчленованої структури виділяються: 1) складнопідрядні речення з підрядними означальними; 2) складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними; 3) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії.

Речення розчленованої структури - це такі складнопідрядні речення, підрядна частина яких залежить від головної загалом і поєднується з нею за допомоги семантичних сполучників, тобто сполучників, що виражають певні семантичні відношення.

Серед складнопідрядних речень розчленованої структури виділяються речення з підрядними місця, часу, причини, наслідку, мети, умови, допустовими, порівняльними, супровідними.