Екологічне управління - Шевчук В.Я. - 8.1 Загальні положення

8.1 Загальні положення

Екологічне управління, як і будь-яке інше, є інформаційним процесом. Сама сутність управління проявляється у формуванні, перетворенні і пе­реміщенні інформації. Інформаційний аспект системи управління при­сутній у всіх її структурних елементах, на всіх етапах прийняття управлін­ських рішень. Ключовий аспект управління — формування управляючого впливу суб'єкта управління на об'єкт управління, яке за своєю природою є інформаційним процесом і пов'язане безпосередньо зі збиранням та аналізом отриманої інформації, побудовою моделі управляючого впливу, розрахунком на основі цієї моделі альтернативних варіантів та вибору з них оптимального за прогнозованими параметрами управляючого впливу. Від­повідно оперативність і якість управління всебічно залежать від інфор­маційного забезпечення системи управління або різноманітних інформацій­них систем, що обслуговують процеси прийняття управлінських рішень.

Склад інформаційних систем може бути представлений у вигляді двох груп: загальних і спеціальних. Якщо перелік спеціальних систем інфор­маційного забезпечення визначається завданнями системи управління у сфері життєдіяльності суспільства, яку вона обслуговує, то загальні інфор­маційні системи притаманні всім системам управління, оскільки їхнім при­значенням є забезпечення загального функціонування системи управління. Загальні інформаційні системи забезпечують також інформацією сам про­цес вироблення, прийняття і доведення управлінського рішення до об'єкта управління. Крім того, ці системи каналами зворотного зв'язку інформують суб'єкт управління про стан, поведінку та дії об'єкта управління, тобто виконують контрольні функції і забезпечують вироблення оперативного коригувального впливу.

Розвиток інформаційних систем екологічного управління є прерогати­вою держави, корпорацій і одним із напрямів національної політики інфор­матизації. Серед найбільш важливих питань виділяється проблема забезпе­чення необхідною інформацією посадових осіб, які приймають управлінські рішення. Саме підвищення ступеня інформаційного забезпечення стає ваго­мим чинником досягнення ефективності управління.

інформаційні системи виконують одну з найважливіших забезпечуваль­них функцій, якість якої є визначальним чинником обгрунтованості уп­равлінських рішень та ефективності функціонування систем управління. Інформатизація екологічного управління в Україні з урахуванням сучасних вимог потребує розробки правових, методичних, організаційних і техно­логічних основ. Впровадження інформаційних технологій — один з основ­них інноваційних засобів, який забезпечує не лише підвищення рівня еко­логічної безпеки держави, але й створює засади для формування збалансо­ваного розвитку.

У цілому в постіндустріальну епоху дедалі ширшого застосування набу­ває поняття "інформаційні ресурси", тобто сукупність інформації, що вико­ристовується в усіх сферах людської діяльності: виробництві, науці та техніці, управлінні суспільством. Сьогодні це поняття за значущістю в суспільній діяльності наближується до інших ресурсів: матеріальних, енер­гетичних, інтелектуальних, людських тощо.

Потужною силою в розвитку сучасного суспільства є інтенсивне гло­бальне поширення інформаційно-комунікаційних технологій. Нині відбу­вається програмована зміна інформаційної основи функціонування різно­манітних суспільних підсистем; заміна "паперових" інформаційних баз діалоговими автоматизованими системами; створення нових, більш ефектив­них із погляду раціоналізації моделей виробництва і споживання. Виникло поняття "інформаційне середовище", яке містить усі чинники, що вплива­ють на інформаційні процеси: апаратні засоби, програмне забезпечення, бази даних, комунікаційні мережі, організаційні структури, нові форми і методи контролю та управління, документо-потоки, процедури, регламенти, юридичні норми та ін. Розвиток інформаційних систем, інтенсифікуючи на­самперед інтелектуальну діяльність людини, відкриває значні можливості в управлінській сфері. Нові інформаційні технології змінюють традиційні схе­ми передавання інформації, сприяючи більшій децентралізації та адаптації різних систем управління на регіональному й місцевому рівнях і розширюю­чи масштаби участі громадськості в процесі прийняття рішень.

Однак небувалі досягнення інформаційно-комунікаційних технологій та їхня науково-технічна й соціальна привабливість здебільшого розглядають­ся суспільством у напрямі забезпечення економічних і політичних переваг, конкурентоспроможності продукції та послуг, комфортності побутових умов тощо, випускаючи, на жаль, з уваги природоохоронний і природоресурсний аспект у діяльності суспільства та нагальну необхідність гарантування еко­логічної безпеки людства. Сучасна інформатизація суспільства ще не про­низана процесом екологізації, і її головною метою ще не є парадигма зба­лансованого розвитку людства.

На початку XXI ст. для всіх країн одним із першочергових питань є забезпечення інтеграції екологічних аспектів в інформаційну сферу. Відповідно залучення сучасних інформаційних технологій, щоб забезпечити ефективне функціонування систем екологічного управління в Україні, пере­буває на початковій стадії не лише в науковому, організаційному, фінансо­вому плані, айв ідеологічному. Можна стверджувати, що нині тільки фор­мується інформаційний простір, сфокусований на екологічні проблеми, на гармонізацію життєдіяльності суспільства.