Екологічне управління - Шевчук В.Я. - 8.4 Інформація для прийняття рішень у контексті збалансованого розвитку

Інтегрування систем екологічного управління на міжнародному й між-секторальному (міжгалузевому) рівнях потребує зменшення інформаційно­го розриву і розширення обсягів наявної інформації та доступу до неї. Зазначимо, що на міжнародному, міжсекторальному і міжрегіональному рівнях існує розрив між повнотою, наявністю, якістю, узгодженістю, стан-дартизованістю і доступністю даних, що істотно обмежує національні та міжнародні можливості прийняття рішень стосовно екологічного управ­ління і збалансованого розвитку.

Для зменшення інформаційного розриву потрібно:

• розробити узгоджену систему показників гармонізації життєдіяль­ності і збалансованого розвитку на місцевому, регіональному (облас­ному), державному й корпоративному рівнях;

• вдосконалити процес збирання й використання даних шляхом веден­ня переліку тих даних, які стосуються навколишнього середовища, ресурсів та розвитку і грунтуються на національних і регіональних пріоритетах управління збалансованим розвитком;

• вдосконалити методи оцінки й аналізу даних шляхом розробки прак­тичних рекомендацій щодо погодженого скоординованого збирання даних та їх оцінки на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Національні, регіональні і міжнародні центри збирання даних і обробки інформації створюють постійно діючі точні системи зби­рання даних із використанням географічних інформаційних техно­логій, експертних систем, моделей та інших методів для оцінки та аналізу даних;

• створити системи інформації, що розвиваються, шляхом проведення необхідних організаційних змін на національному рівні для забезпе­чення комплексного підходу до інформації про навколишнє середо­вище і розвиток;

• зміцнити потенціал у галузі традиційної інформації шляхом створен­ня механізмів підтримки для забезпечення місцевих громад і корис­тувачів ресурсами, інформацією та спеціальними знаннями, необхід­ними для гармонізації життєдіяльності, заощадливого використання ресурсів із застосуванням, за необхідності, традиційних і місцевих знань та підходів, що має особливо важливе значення для населення сільських і міських районів.

Управління інформацією в багатьох країнах не відповідає вимогам інте­грації, зважаючи на нестачу фінансових ресурсів і кваліфікованих кадрів, непоінформованість про цінність і наявність такої інформації, а також че­рез низку інших невідкладних або злободенних проблем. Навіть за наяв­ності цієї інформації доступ до неї іноді буває ускладнений або через відсутність технології, що забезпечує ефективність такого доступу, або через витрати, пов'язані з цим доступом, особливо коли йдеться про інформацію, шо зберігається за межами країни і надається на комерційній основі.

Для розширення обсягів наявної інформації та доступу до неї потрібні:

• виробництво інформації, яка буде використана в процесі прийняття рішень і має орієнтуватися на різноманітні групи користувачів та форми доступу, більш прийнятні для такого процесу. Слід створюва­ти або посилювати механізми перетворення наукових і соціально-економічних оцінок на інформацію, придатну як для планування, так і для суспільного користування. Необхідно використовувати елек­тронні і неелектронні форми;

• встановлення стандартів та методів обробки інформації шляхом ство­рення механізмів ефективного і узгодженого обміну нею на місцево­му, державному, корпоративному й міжнародному рівнях, у тому числі розробки форматів даних, форм доступу до інформації та її роз­повсюдження, а також засобів зв'язку;

• підготовка документації шляхом документального оформлення даних про джерела наявної інформації та обмін ними у відповідних органі­заціях. Слід заохочувати налагодження ділових зв'язків і координації в межах широкого кола інших учасників, включаючи угоди з неурядо­вими організаціями в галузі обміну інформацією і заходи щодо обміну інформацією про проекти в галузі збалансованого розвитку. Необхідно заохочувати приватний сектор зміцнювати механізми обміну наявни­ми у ньому досвідом та інформацією про збалансований розвиток;

• створення і зміцнення потенціалів у галузі електронних мереж зв'яз­ку шляхом використання різноманітних ініціатив із створення таких мереж, щоб підтримати процес обміну інформацією; надання досту­пу до баз даних і до інших джерел інформації; сприяння підтримці зв'язку для розв'язання більш комплексних завдань, наприклад за­вдання щодо впровадження Порядку денного на XXI століття. Слід також розробити механізми впровадження необхідного передавання вхідної і вихідної інформації в межах неелектронних систем зв'язку, щоб забезпечити охоплення тих, хто не може брати участь у діяль­ності щодо передавання інформації з використанням електронних мереж зв'язку;

• використання корпоративних джерел інформації шляхом проведення обстежень наявної в приватному секторі інформації, діючих ме­ханізмів її розповсюдження, щоб виявити недоліки і можливі шляхи їх усунення на комерційних засадах.