Екологія - Юрченко Л.І. - Еколого-економічні системи

Еколого-економічні системи

Найбільш повно вимоги екорозвитку і підпорядкування економіки принципу збалансованого природокористування можуть бути реалізовані в межах такого природногосподарського комплексу, який утворює рівноважну еколого-економічну систему (ЕЕС). Це поняття широко використовується в сучасній економічній і екологічній літературі разом з близькими за значенням поняттями "природно-економічна система" і "біо-економічна система". Академік М. Я Лемешев в 1976 р. визначив еколого-економічну систему як інтеграцію економіки і природи, що є взаємозв'язаним і взаємо-обумовленим функціонуванням суспільного виробництва і протіканням природних процесів в біосфері.

Таке визначення ЕЕС припускає глобальний або, щонайменше, національний рівень. В даний час існує два рівні інтерпретації цього поняття - глобальний і територіальний. Згідно першого ЕЕС трактуєтся як тип екологічно орієнтованої соціально-економічної формації. Саме в цьому значенні на закритті конференції в Ріо де Жанейро М. Стронг говорив про необхідність переходу людства від економічної системи до еколого-економічної системи. Але в глобальному значенні організація ЕЕС - це віддалена і досить абстрактна перспектива.

Для практичної реалізації принципу збалансованого природокористування важливо мати уявлення про ЕЕС на територіальному рівні - в окремих регіонах і промислових комплексах. У такому трактуванні еколого^-економічна система - це обмежена певною територією частина техносфе-ри, в якій природні, соціальні і виробничі структури та процеси пов'язані взаємопідтримуючими потоками речовини, енергії і інформації.

Реальні ЕЕС ніхто ніколи навмисно не створював. Вони виникали самі собою в тих випадках, коли господарська активність людини на певній території базувалася на використовуванні місцевих відновлюваних природних ресурсів, але не перевищувала їх здатності до регенерації. Найчастіше це були слабо технізовані агроценози. Індустріальний розвиток, зумовлений науково-технічною революцією, ніколи не ставив собі за мету створення збалансованих ЕЕС. Механізми екологічної регламентації господарської діяльності, що активно розробляються останніми роками, такі, як оцінка передбачуваних дій на навколишнє середовище, ліцензування, екологічна експертиза програм і проектів, самі по собі не в змозі забезпечити практичну реалізацію вимог збалансованості. Але це не означає, що такі системи неможливі.

Економічна система є організованою сукупністю продуктивних сил, яка перетворює вхідні матеріально-енергетичні потоки природних і виробничих ресурсів у вихідні потоки предметів споживання і відходів виробництва. Частина матеріальних елементів екологічної системи, у тому числі і елементів природного середовища, використовується як ресурс економічної системи.

Потоки речовини в ЕЕС показано на рис.4.1. Загальний вхід виробництва - сума виробничих матеріальних ресурсів Rр - складається з ресурсів, що імпортуються в дану систему (до них віднесені і невідновлювані місцеві ресурси), і з відновлюваних місцевих ресурсів, до останніх відноситься частина біопродукції екологічної підсистеми, включаючи продукцію агроценозів і саму людину - і як ресурс, і як суб'єкт виробництва та споживання. Отже,

Rp = Ri + Rп (4.1)

Споживання С складається з частини місцевої нетто-продукції виробництва Рс, що йде на споживання (потік продукції, що повертається в цикл виробництва і цикл вторинної продукції на схемі не показані), а також з частини місцевих біоресурсів Сп і продуктів, що імпортуються, Сi:

С = Рс + Сп + Сi,. (4.2)

Місцеві ресурси виробництва і споживання в сумі утворюють потік вилучення ресурсів з екологічної підсистеми:

Uп = Rп + Сп. (4.3)

Ефективність виробництва визначається відношенням Р/Rp, де Р = Рі + Рс, а відходність виробництва - відношенням [Кр - Р) /Rp = Wр/Кр.

Відходи виробництва Wр і споживання Wс поступають в навколишнє середовище як сума відходів економічної підсистеми:

W= Wр + Wс (4.4)

Частина з них Wа включається в біогеохімічний колообіг екологічної підсистеми, а інша частина - Wz - накопичується і розсіюється з частковим винесенням за межі системи.

Частина відходів потоку Wа піддається асиміляції і біотичній нейтралізації в процесі деструкції; інша частина після біологічної і геохімічної міграції приєднується до фракцій Wz і разом з ними піддається іммобілізації, розсіянню і винесенню.

Таким чином, частина відходів виступає як техногенне забруднення

М = К*W (4.5)

де К - загальний коефіцієнт агресивності або шкідливості відходів для системи.

В свою чергу шкоду, що наноситься забрудненням середовища об'єктами системи, можна представити як непряме вилучення частини ресурсів екологічної підсистеми, аналогічне Uп. Збиток, пов'язаний з забрудненнями, можна представити як:

Uт = LМ (4.6)

де L - інтегральний коефіцієнт залежності "забруднення - збиток".

Сума и = Uп + Uт є загальним збитком екологічної підсистеми, обумовленим її взаємодією з економічною підсистемою.

Співвідношення між проміжними і кінцевими потоками забруднень і їх сукупний шкідливий ефект залежать не тільки від їх маси і хімічного складу, але і від видового складу, біомаси, щільності реципієнтів, продуктивності і стійкості екосистеми, зокрема, по відношенню до техногенних впливів. Ці якості в найбільшій мірі залежать від вхідного потоку оновлення біогеохімічного колообігу Іі, його продуктивної ємкості N і масштабу деструкції D.

Колообіги обох підсистем ЕЕС утворюють разом свого роду технобіогеохімічний колообіг, а всю ЕЕС можна позначити як технобіогеоценоз. Для потоків речовини в ЕЕС можуть бути визначені константи рівноваги і швидкості, що дозволяє здійснити кінетичний аналіз системи і виявити умови її рівноваги і стабільності.

У збалансованій еколого-економічній системі сукупне антропогенне навантаження не повинне перевищувати самовідновного потенціалу природних систем.