Основи екології - Мягченко О.П. - 2.5. Поняття про методи оцінки екологічного стану

Кінцевою метою природоохоронних заходів є забезпечення такого вмісту шкідливих речовин у повітрі, воді чи ґрунті, який шкідливо не вплине на якість навколишнього середовища і на здоров'я населення. У світовій практиці існує два принципово різних підходи щодо вирішення цієї проблеми. Перший - шкідливі речовини, які надходять від підприємств у навколишнє середовище, не повинні виявляти негативного впливу на природні екосистеми в цілому. Другий - дотримання екологічних нормативів для шкідливих речовин.

Згідно ГОСТу 17.1.1.01-77 величини гранично допустимого скиду (ГДС) шкідливої речовини - це її маса в стічних водах, максимально допустима для відведення із встановленим режимом в даному пункті водного об'єкта в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті.

Величина ГДС (л/с, л/год або т/рік ) з урахуванням вимог до складу і якості води у водному об'єкті визначається як найбільший скид стічних вод у кубічних одиницях і дозволеної граничної концентрації шкідливої речовини в стічних водах.

Кінцева мета нормування речовин, що забруднюють навколишнє середовище, заключається в тому, щоб, незалежно від режимів природних чи антропогенних чинників, максимальна концентрація домішок в повітрі не перевищувала ГДК в атмосферному повітрі конкретного населеного пункту.

ГОСТ 17.2.3.02-78 "Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами" вимагає визначення ГДК для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що викиди шкідливих речовин від даного і від сукупності інших джерел з урахуванням розсіювання не створять приземної концентрації шкідливих речовин, що перевищує значеня ГДК.

Не повинні перевищуватися гранично допустимі рівні (ГДР) параметричних забруднень - акустичних, теплових, електромагнітних, радіоактивних та інших шкідливих факторів. Для, курортних, оздоровлювально-рекреаційних місцевостей встановлені більш суворі норми - значення ГДК зменшують на 20%.

При забрудненні природного середовища вище встановлених норм винні несуть адміністративну або кримінальну відповідальність. Велике значення має стаття 40 про дотримання екологічних вимог при експлуатації природних ресурсів - усі громадяни, заклади всіх форм власності повинні раціонально і економно їх використовувати та попереджати забруднення і виснаження, використовуючи для цього сучасні технології, відновлювати пошкоджені природні об'єкти, території.

Крім ГДК важливе значення мають показники гранично допустимих викидів (ГДВ) і граничноно допустимих екологічних навантажень (ГДЕН) на природне середовище. Вони характеризують рівень техногенного, або екологічного навантаження, і визначають екологічний стан, який може бути звичайним, перехідним, складним, критичним.

Прикладами можуть бути: 30-км зона Чорнобиля, регіон Азовського моря, міста Дніпродзержинськ, Донецьк, Маріуполь, Лисичанськ, Запоріжжя - критична ситуація; Київ, Кривий Ріг, Нікополь, Одеса, Львів - складна; міста Придніпров'я, Кіровоградщина - регіони з забрудненням природного середовища на 50-60% і виснаженними природними ресурсами, перехідна, з наближенням до загрожуючої, критичної - окремі регіони Полісся, Карпат із напіввиснаженими ресурсами і екологічно незабрудненими територіями.

Значення ГДВ - це загальна маса шкідливих речовин, викинутих промисловими підприємствами у навколишнє природне середовище в межах їх санітарно-захисних зон без нанесення їм шкоди і перевищення ГДК шкідливих речовин. Величини ГДВ встановлюють для кожного підприємства на певний термін (як правило на 1 рік). Їх визначають гігієнічними нормативами, які є важливими критеріями якості навколишнього середовища.

Контрольні органи - санітарно-епідеміологічні станції (СЕС), лабораторії охорони природи державних екологічних інспекцій, промислових підприємств повинні постійно контролювати значення ГДВ і ГДК шкідливих речовин.

Якщо у довкілля надходять декілька речовин з однаковими властивостями, то їх загальна концентрація не повинна перевищувати: С₁/ГДК₁ + С₂/ГДК₂ + ... + Сn/ ГДК≤1, де С₁, С₂... - Сn фактичні концентрації ШР, а ГДК₁... ГДКn - їх нормативні значення. Визначають величини ГДВ за ГОСТом 17.2.3.02-78, враховуючи розсіювання шкідливих речовин в атмосфері.

Основна еколого-економічна оцінка маловідходного, а отже, екологічно чистого виробництва характеризується способами переробки сировини, мінімальними витратами природних ресурсів, в тому числі енергетичних. Маловідходні виробництва повинні сприяти утворенню малостокових технологічних (замкнутих) систем і водооборотних циклів. Треба створювати принципово нові процеси одержання таких видів продукції, які виключають або різко скорочують технологічні стадії переробки, в процесі яких утворюється основна кількість відходів.

В останній час створені виробництва з замкненою структурою матеріальних потоків сировини і відходів, викидів, для яких характерний мінімум відходів у природне середовище. Будь-яке виробництво впливає на стан природи, яка його оточує.

Отже, треба знати всі характеристики виробництва, які можуть негативно впливати на стан довкілля. Часто впливи проявляються не зразу, а пролонговано, тому необхідно постійно контролювати стан довкілля, тобто вести моніторинг, що передбачено законодавством України.

Питання

1. Які показники складають основу екологічної оцінки промислового виробництва?

2. Що таке ГДК, ГДВ, ГДЕН, в чому їх зміст, значення?

3. Що таке рівень техногенного або екологічного навантаження, його критерії?

4. Які ознаки маловідхідних технологій?