Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В.М. - 14.10.1. Банки

14.10.1. Банки

Переважну частину грошової маси становлять не дріб'язок, що знаходиться в касах продавців і гаманцях покупців, а банківські депозити. Саме на банківські продукти, а не на патріархальний обмін грошей на товар, і навпаки, припадає левова частка сучасного грошового обігу. Тому основний тягар переходу до нової валюти лягає, природно, на плечі банків та інших фінансових інститутів.

У документах Європейської Комісії і Європейського валютного інституту викладено технічно проблеми, що постануть перед банками. Вони мають здійснити величезні витрати на переоснащення, переналагодження устаткування, переорієнтацію та перепідготовку персоналу в усіх своїх ланках. Так, тільки Дойче банк, за підрахунками його керівництва, витратить близько 400 млн марок1. Банківська федерація Європейського Союзу вважає, що прямі витрати банків у всіх країнах — членах ЄС становитимуть не менш як 8—10 млрд ЕКЮ, що дорівнює збільшенню поточних витрат банків на 1,5—2 % протягом кількох років2.

Крім того, банки зіткнуться з постійною втратою доходу в результаті різкого скорочення обміну іноземної валюти і пов'язаних з цим операцій (особливо суттєвими ці втрати будуть для французьких та іспанських банків, де частка валют ЄС у загальному обсязі валютних операцій становить відповідно 50 і 45 % у порівнянні з б % у Великій Британії і 8 % у Німеччині)3. Загальна норма банківського прибутку, очевидно, зменшиться також внаслідок очікуваного зниження процентних ставок, інтернаціоналізації державного боргу, а також неминучого загострення конкуренції. Невеликі національні банки особливо гостро відчують на собі негативні наслідки зникнення національних валют і пов'язаних з цим "ніш" на національних ринках.

Проте банківський сектор у країнах — членах Європейського Союзу підтримує плани введення нової валюти, розраховуючи на вигоди від величезного розширення і поглиблення західноєвропейських фінансових ринків.

Введення євро спричинить ряд негайних наслідків для банківської системи. У зв'язку з введенням "безповоротно" фіксованих ставок конвертування всі депозити, створені в національній валюті, будуть мати ідеальні еквівалентні розрахункові величини в євро і у всіх інших національних валютах країн — учасниць ЄВС. Всі операції, що відбуватимуться в одній валюті, будуть автоматично відтворюватися в інших валютах без будь-яких ризиків, пов'язаних з трансформацією одних валют в інші чи інші витрати конвертування.

Перед Європейською Комісією і Європейським валютним інститутом постало питання, що має величезне економічне значення для банківської системи: яким має бути перерахунок національних валют у євро — платним чи безплатним? Основні документи обходять це питання мовчанням, за винятком деяких обговорених випадків (забороняється, зокрема, стягувати плату за конвертацію при перерахуванні вхідних платежів, перерахуванні сум банківських вкладів наприкінці перехідного періоду). Після довгих і напружених консультацій з банками Комісія вирішила, що було б неправильно примушувати банки у всіх випадках здійснювати конвертацію безплатно. Разом з тим рекомендовано по можливості розширити коло операцій, за які плата не стягується. Йдеться, зрозуміло, тільки про операції, які безпосередньо пов'язані з переходом на євро. Це означає, що банки можуть, як і раніше, стягувати плату за конвертацію одних національних валют в інші, а також обмін євро на національні валюти, тобто за нормальні комерційні операції, що не є необхідною умовою реалізації сценарію переходу.

Оскільки всі валюти будуть лише різними деномінаціями євро, зміняться і критерії банківського обліку, у тому числі обчислення резервів. Так, суттєве перевищення активів в одній з національних валют над пасивами в тій самій валюті не вважається, як раніше, дефіцитом одного з валютних рахунків банку, якщо середні показники всіх активів і пасивів у євро і валютах країн — учасниць економічного і валютного союзу в цілому збалансовані.

У принципі кожний банк може встановити свої відносини з Європейською системою центральних банків. Для цього потрібно відкрити рахунок у євро в Європейському центральному банку. Крім створення каналів зв'язку з ЄСЦБ банки мають перебудувати і механізм своїх відносин з іншими банками.

У зв'язку з цими змінами можна очікувати, що окремі банки, навіть якщо їх підрозділи будуть продовжувати здійснювати операції переважно в національній валюті, вважатимуть доцільним тримати свої ліквідні засоби і резерви в євро, оскільки це спростить їх операції у відносинах з ЄСЦБ та на міжбанківському ринку. Отже, усередині кожного банку виникне постійно діючий механізм конвертування євро та національних валют, необхідний для обслуговування операцій між різними його підрозділами. Ще до офіційного припинення котирувань національних валют банки, цілком ймовірно, використають приклад ЄСЦБ і будуть вести свої обмінні операції відносно третіх валют у євро.

У міру просування євро до операцій з фізичними особами банки, очевидно, вважають доцільним застосовувати у своїх заявках на внески подвійні показники — у євро та національній валюті, оскільки вони зацікавлені в якнайшвидшому ознайомленні клієнтів з новою валютою. Це потребує змін у програмному забезпеченні електронного устаткування. Великих зусиль вимагає переналагодження терміналів, де використовуються пластикові картки. Банки зобов'язані заздалегідь роз'яснити своїм клієнтам порядок і всі наслідки переходу на євро. Для цього потрібно здійснити перенавчання персоналу, насамперед тих, хто безпосередньо працює з клієнтами.

До яких же економічних наслідків мають привести всі ці перетворення?

По-перше, різко загостриться конкуренція в оптовому секторі банківської діяльності. Зникнення національних валют і валютних ризиків означає, що на передній план в оцінках усіх учасників цієї сфери банківської діяльності висунуться такі показники, як ціна послуг, географічне охоплення і доступ до систем розподілу. Власне кажучи, це, з одного боку, відкриває безперешкодний доступ до західноєвропейського ринку глобальним фінансовим інститутам, а з другого — надає західноєвропейським фірмам більш широкий вибір серед міжнародних фінансових інститутів. За оцінками фахівців, на даний момент тільки десять з них ("АБН Амро", "Барклайс", "Сітікорп", Дойче банк, "Тольдман Сакс", "Дж.П. Морган", "Мерілл Лінч", "Морган Стенлі", "С-Бі-Сі Варбург" і Союзний банк Швейцарії) безумовно відповідають запитам найбільших транснаціональних корпорацій. З деякими застереженнями сюди можна віднести також "Кредит суїсс ферст бостон" і "Лазар Фрер". Загострення конкуренції змусить практично кожний європейський банк, зайнятий у оптовому сегменті ринку, рішуче перебудовувати свою діяльність, змінювати організаційну структуру і набір пропонованих послуг, брати участь у процесі злиттів і поглинань.

По-друге, євро нещадно висвітлить низьку ефективність західноєвропейського банківського сектору на роздрібному рівні (рис. 3).

Економічна доцільність реформи в цій сфері очевидна, її варто було б проводити і без євро, однак заважають традиції та звичаї. Дуже висока ймовірність того, що проблеми трудових відносин, втягненість держави в діяльність банків та інші особливості перешкодять Західній Європі піти американським шляхом, принаймні, на першому етапі існування економічного і валютного союзу.