5.1. Сутність та характеристика детермінованих факторних систем
Одним із важливих інструментів аналізу господарської діяльності є моделювання, під яким розуміють метод дослідження економічних явищ і процесів шляхом створення їх абстрактного образу - моделі. Модель дає можливість отримати чітке уявлення про аналізований об'єкт, дати йому характеристику та кількісно описати внутрішню структуру та зовнішні зв'язки.
Залежно від того, чи враховує економіко-математична модель елемент випадковості, вона може бути віднесена до класу стохастичних чи детермінованих. У детермінованих моделях ні цільова функція, ні рівняння зв'язку не містять випадкових факторів. Значить, для даної множини вхідних значень на виході може бути отриманий лише один-єдиний результат.
Теорія моделювання факторних систем передбачає розгляд розрахункової формули результативного показника у вигляді моделі його факторної системи, елементами якої є факторні показники. Така модель дозволяє кількісно виміряти, яка частина зміни результативного показника обумовлена зміною факторних, від яких він залежить. Представлення детермінованого зв'язку результативного показника з певною сукупністю факторних у вигляді однієї математичної формули складає суть процесу моделювання факторних систем. Слід зауважити, що така формула, з одного боку, є розрахунковою формулою аналітичного показника, з іншого - моделлю факторної системи, бо її елементи відображають причинно-наслідкові зв'язки.
Процеси моделювання можна умовно підрозділити на три етапи:
1 етап - аналіз теоретичних закономірностей;
2 етап - визначення методів для вирішення завдань;
3 етап - аналіз отриманих результатів.
Виділяють наступні типи детермінованих моделей: - адитивні:
де у - результативний показник, а, Ь, с - фактори. - мультиплікативні:
- кратні:
- комбіновані (змішані):
До детермінованих методів факторного моделювання відносять: метод подовження, розширення, скорочення та формального розкладу факторної системи.
Метод подовження факторної системи передбачає подовження чисельника вихідної факторної системи шляхом заміни одного чи кількох факторів на суму однорідних факторів. Таке перетворення дозволяє отримати кінцеву факторну модель у вигляді суми (адитивна модель) нового набору факторних показників.
якщо а = с + й + е .
Метод розширення факторної системи передбачає розширення моделі вихідної факторної системи шляхом множення чисельника і знаменника дробу на один і той самий факторний показник. Таке перетворення дозволяє отримати кінцеву факторну модель у вигляді добутку (мультиплікативна модель) нового набору факторних показників.
Метод скорочення факторної системи передбачає розширення вихідної факторної системи шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на один і той самий факторний показник. Таке перетворення не веде до зміни моделі вихідної факторної системи (кратна модель).
Метод формального розкладання факторної системи передбачає подовження знаменника вихідної факторної системи шляхом заміни одного чи більше факторів на суму однорідних факторів. Таке перетворення не веде до зміни моделі вихідної факторної системи (кратна модель).
якщо Ь = с + а + е.
Приведені методи моделювання вихідних факторних систем для кратних моделей можуть використовуватися послідовно або всі зразу, незалежно від напрямків аналізу.
Треба відмітити, що кратні моделі є різновидністю мультиплікативних. Будь-яку кратну модель можна представити як добуток чисельника дробу на знаменник у степені мінус один. Одночасно кожна складова адитивної моделі є однофакторною мультиплікативною моделлю.
Правильно побудована факторна модель забезпечує отримання індивідуальних кількісних величин впливу факторів, незалежно від виду моделі факторної системи і методів її аналізу.
5.2. Сутність та характеристика прийомів детермінованого факторного аналізу
5.3. Загальна характеристика способів комплексної оцінки
5.4. Прийоми оптимізації показників
Змістовий модуль 2. Аналіз і прогнозування господарської діяльності підприємства та її результатів
Тема 6. Контрольно-діагностичні методи аналізу діяльності підприємства
6.1. Сутність, зміст, мета та задачі діагностики діяльності підприємства
6.2. Попереднє діагностування узагальнюючих показників ефективності функціонування підприємства
6.3. Діагностика технічного потенціалу підприємства
6.4. Діагностика трудових ресурсів підприємства