Геоекономічні сценарії розвитку і Україна - Згуровський М.3. - Другий етап

На етапі якісного аналізу проблеми використовують іншу групу методів.

За більш ніж сорокалітню історію свого існування метод Делфі набув значного розвитку, різноманітних інтерпретацій і широкого практичного застосування, але його основна ідея залишилася незмінною. Вона полягає в необхідності одержання висновку групи експертів про поведінку в майбутньому однієї чи кількох пов'язаних між собою характеристик досліджуваної системи. Отримані результати використовують для побудови можливих сценаріїв її поведінки. Із цією метою розробляють опитувальні форми для збирання оптимальних оцінок значень досліджуваних характеристик, запропонованих експертами.

Практичне застосування методу Делфі полягає у виконанні таких етапів:

1) підбір групи експертів відповідно до характеру і теми досліджуваної проблеми;

2) формулювання цілі, яку передбачають досягнути завдяки розв'язанню проблеми;

3) розроблення опитувальної форми для сформованої групи експертів;

4) опитування експертів відповідно до розробленої форми;

5) статистичне оброблення даних опитування для синтезу нових результатів;

6) аналіз кожним експертом отриманих результатів і надання йому можливості врахувати відповіді та висновки усієї групи;

7) у разі коригування деякими експертами своїх відповідей після пункту 6 виконання повторного оброблення даних опитування згідно із пунктом 5.

Пункти 5-7 виконують доти, поки експерти не припинять коригувати свої відповіді. Отриманий після цього результат вважають консенсусним. Іноді, після багаторазового виконання пунктів 5-7, у відповідях експертів не настає стабільності. Це вказує на неможливість розв'язання сформульованої проблеми або на невдалий підбір експертів. У таких випадках необхідно повторити пункти 1-7.

Консенсусне рішення експерти аналізують додатково для його інтерпретації і розроблення сценаріїв розвитку досліджуваної системи.

Метод перехресного впливу спочатку також ґрунтується на використанні експертних оцінок щодо подій, які могли б охарактеризувати майбутнє на певному відрізку часу. Наприклад, намагаючись досліджувати майбутній розвиток індустрії телекомунікацій, необхідно насамперед визначити, які важливі події, що можуть статися, найповніше відображали б сценарії розвитку цього сектору промисловості.

Як тільки буде визначено найважливіші події Пі, = 1...,N, здатні адекватно охарактеризувати сценарії майбутнього в конкретному секторі промисловості, оцінюють ймовірності здійснення кожної з цих подій. їх визначають як прості або вихідні ймовірності Р0(П1),Р0(Пn).

Наступним кроком є побудова т. зв. матриці перехресного впливу, яка визначає взаємовплив подій. Вона має розмірність N х N, де N - кількість вибраних подій. Наприклад, передбачення роблять щодо розвитку умовної галузі промисловості, для якої було визначено чотири важливі майбутні події. На думку експертів, з якими проводили консультації, перша подія (П1) впливає на третю подію Пз, друга подія (П2) - на четверту (П4), а четверта - на другу (П2).

Потім оцінюють ймовірності того, що ці події відбудуться: РП(Пі), і = 1, ... , N... Для цього використовують методи моделювання складних систем, зокрема імітаційного моделювання, стохастичного моделювання та деякі інші. Після того, як оцінки ймовірностей РП(Пі), і = 1,..., N, отримано, виконують ще один етап моделювання із застосуванням тих самих методів одержання оцінок реалізації кожного можливого сценарію (рс(Сj)), j = = 1,..., 2n, кількість яких визначає число 2n.

Наведена методика на першому етапі фактично ґрунтується на застосуванні методу Делфі, результати якого використовують для обчислення оцінок ймовірностей можливих сценаріїв розвитку майбутнього відповідно до описаної процедури. Набір найімовірніших сценаріїв і становить основу для передбачення майбутнього.

Метод аналізу ієрархій розроблений американським математиком Томасом Л. Сааті (Thomas L. Saaty) і ґрунтується на його дослідженнях у сфері неструктурованого прийняття рішень (Non-structured Decision Making). Незважаючи на те що метод Сааті на ранніх етапах застосування (початок 90-х років XX ст.) вважали лише допоміжним інструментом для прийняття рішень, згодом його почали використовувати у розв'язуванні задач візуалізації майбутнього, що зробило його цікавим для технологічного передбачення.

На відміну від інших методів, які використовують у цій сфері знань, ідея методу Сааті полягає в обов'язковій умові "фокусування" або "сходження" до чогось єдиного у висновках експертів та діях численних виконавців складного передбачуваного процесу. Тобто в цьому разі метод ґрунтується на "причинній" перспективі процесів, закладених в основу розроблення сценаріїв майбутнього.

Застосування методу основане на використанні т. зв. ієрархічних мереж у побудові моделі, призначеної для розрахунку ймовірностей виникнення кожного можливого сценарію в майбутньому. Причому на початку дослідження група фахівців, яка керує виконанням досліджень, повинна хоча б вербально (у словесній формі) визначити, чим є реально можливі сценарії майбутнього. Ймовірність виникнення або ступінь невизначеності кожного можливого сценарію з'ясовують застосуванням алгоритмів цього методу і моделі ієрархічних мереж. Модель ієрархічної мережі, яку використовують для цього типу задач, зображено на рис. 1.2.

Рис 1.2. Структура ієрархічної мережі Сааті

Метод морфологічного аналізу запропонував у 1969 р. швейцарський математик і астроном Ф. Звіскі для вивчення нових геометричних форм, яких можуть набувати створювані технологічні системи. Метод ґрунтується на застосуванні системного підходу і для цього потребує ідентифікації т. зв. характеристичних параметрів Пі, і = 1,..., К, для досліджуваних систем.

Розглянемо конкретний випадок. В автомобільну галузь для створення нового покоління автомобілів здійснюють інвестування. Передусім слід визначити групу характеристичних параметрів, які найбільшою мірою впливають на досягнення нових якостей створюваного автомобіля. Наприклад, деякі з важливих характеристичних параметрів можуть бути закладені в такі блоки автомобіля: П1 - рухома система (колеса та інше); П2 - система гальмування; П3 - двигун; П4 - система передач; П5 - комп'ютерна система керування; П6 - система електричного живлення автомобіля.

Після проведення (формування) набору характеристичних параметрів необхідно визначитися з множинами значень кожного з них або із т. зв. можливими морфологічними просторами. Наприклад, для характеристичного параметра "П3 - двигун" можливий морфологічний простір має такий вигляд:

Загальний можливий морфологічний простір для створюваної системи визначають як перетин можливих морфологічних просторів для всіх характеристичних параметрів:

Нехай для умовного автомобіля маємо таку кількість характеристичних параметрів: П1 = 2; П2 = 3; П3 = 3; П4 = = 4; П5 = 4; П6 = 5. Тоді морфологічний простір буде містити 2x3x3x4x4x5 = 1440 можливих рішень.

З можливого морфологічного простору створюваної системи М{системи} виокремлюють т. зв. морфологічний простір реального досягнення МРД{системи}Н М{системи}, у якому як рішення залишаться тільки ті елементи, які можуть бути реально досягнуті. Отже, розв'язання проблеми технологічного передбачення із застосуванням методу морфологічного аналізу досягають тоді, коли елементи можливих морфологічних просторів для різних характеристичних параметрів сумісні, тобто перетин цих просторів не є порожнім простором М{системи}0.