Геоекономічні сценарії розвитку і Україна - Згуровський М.3. - Міжнародний рух технологій: предмет і сучасні тенденції

Рух технологій є важливою складовою міжнародних економічних відносин і фактором динамізації міжнародного співробітництва країн. Динамізм цього сектору господарського життя зумовлює зростання його значення у спектрі інших форм взаємодії країн та підприємницьких структур, а також абсолютних показників його функціонування.

Міжнародний рух технологій - це переміщення через національні кордони інформації про способи організації виробництва, налагодження випуску конкретних товарів або послуг (у різних співвідношеннях між інформаційними масивами і їхніми матеріальними носіями), сучасних та ефективних засобів виробництва, а також інтелектуально місткої продукції, що має виробниче значення.

Сучасне міжнародне співробітництво характеризується поширенням обміну високотехнологічними товарами, "невидимої торгівлі" у вигляді надання технологічних послуг (згідно з популярною міжнародною класифікацією до категорії високотехнологічних зараховують товари, у вартості яких витрати на НДДКР становлять не менше 3,5%; якщо цей показник перебуває в межах 3,5-8,5%, то товари належать до категорії "техніка високої якості", а якщо перевищує 8,5%, то їх вважають "технікою найвищої якості"). Відбувається подальше розширення бази міжнародного виробничого кооперування, поглиблення спеціалізації та диверсифікації факторного руху, передусім завдяки переміщенню технологій як уособлення капіталу. Внаслідок цього уся система відносин з відтворення технологічно насиченого господарського життя глобалізувається. У всіх напрямах інтернаціоналізованої економічної діяльності визначальну роль відіграють взаємини, пов'язані з прогресивними технологіями, новими формами науково-технічного прогресу - сучасними реаліями міжнародних кооперації та поділу праці.

Технологічний розвиток є складовою загального прогресу людства та випереджає зміни в інституційній сфері, оскільки під нього "підлаштовуються" відносини між економічними агентами, які реалізуються як на національних ринках, так і на рівні глобалізованого ринкового середовища.

Технології як рушій прогресу, предмет і динамізуюча субстанція сучасних міжнародних економічних відносин є елементами та особливими ознаками засобів виробництва, а також методами організації виробничих процесів, які дають змогу переробляти ресурси та виробляти готову продукцію. За своєю сутністю технології можуть бути інженерно-конструкторськими рішеннями, систематичними знаннями, розробленими способами організації соціальних систем та виробничим досвідом. Технології можна визначити і як знання для виробництва товарів і надання послуг з економічних ресурсів або наукові методи досягнення практичних цілей господарської діяльності. Збільшується частка товарів, які є носіями інформаційних технологій, прямими або опосередкованими продуктами прикладних наукових розробок. У сфері "невидимої торгівлі" передання технологій формує провідні тенденції міжнародної економічної діяльності країн-лідерів науково-технічного поступу.

У межах факторного руху, основу якого становить технологічний розвиток, відбувається активна міграція наукових кадрів протягом 80-90-х років XX ст., початку XXI ст, виникають технологічні ніші для прямого інвестування капіталів за кордон. Під час розгляду руху факторів виробництва варто враховувати умовність їх класичної концепції, адже технології визначають характер та напрями його подальшого розвитку. Крім того, технологічний прогрес змінює уявлення про такі "класичні" фактори виробництва, як праця та капітал, адже внаслідок поступу НТП сама праця концентрується в технологічних сферах виробництва.

Капітал, який раніше трактували як уречевлену вартість і результат попередніх циклів відтворення, набуває ознак "неуречевленості", переноситься у сферу знань, інформаційних технологій.

Міжнародна економічна діяльність, пов'язана з розвитком технологій, виникає як втілення їхнього руху, передання технологій у міжнародному масштабі в певній формі. Міжнародне передання технологій означає переміщення результатів попередніх досягнень у сфері наукових, інтелектомістких прикладних розробок на будь-яких носіях. З огляду на носії, за допомогою яких може здійснюватися міжнародне передання технологій, визначають такі його форми:

а) інформаційні (закупівлі ноу-хау, патентів, інформаційних пакетів з використанням як паперових, так і електронних носіїв інформації);

б) високотехнологічні (предметом міжнародної торгівлі стають високотехнологічні товари);

в) внесок одного з учасників міжнародного спільного підприємства до статутного фонду у формі технологій, ноу-хау (постачання технологічного обладнання при реалізації міжнародних виробничих проектів);

г) відток інтелекту (міжнародна міграція висококваліфікованих науково-технічних кадрів).

Ці форми передання технологій можна умовно зарахувати до двох класифікаційних груп, виокремивши комерційні та некомерційні форми.

Комерційні форми міжнародного передання технологій реалізуються за умови оплати покупцем науково-технічних знань і практично корисної інформації, яку передає йому продавець.

Основними каналами міжнародного комерційного передання технологій є такі:

- внутрішньо фірмові: основний потік технологій спрямовується від материнської структури та науково-дослідних центрів, які вона контролює, до закордонних філій ТНК (2/3 світової торгівлі ліцензіями припадає саме на внутрішньо фірмовий обмін);

- між фірмові: їх інструментами є ліцензійні, коопераційні та інші угоди між різнонаціональними фірмами;

- зовнішньоторговельні: завдяки їм функціонує механізм експортно-імпортних постачань машин, обладнання, складних виробів, товарів високої обробки та іншої промислової продукції;

- міжнародно-інвестиційні: рух технологій відбувається як умова створення нових підприємницьких структур або переходу до донора технологій частини власності об'єкта і прав управління ним.

Некомерційні форми пов'язані з поширенням інформації про НДДКР, які не містять секретів виробництва, та патентоспроможні за своєю природою винаходи. Такими формами можуть бути науково-технічні публікації, навчальна література, довідники, огляди, реферативні видання, матеріали конференцій, симпозіумів тощо.

За сучасних умов особливо важливі канали переважно некомерційного міжнародного передання технологій існують завдяки людському фактору, а саме:

а) особистим контактам учених та спеціалістів під час спільних фундаментальних досліджень, обміну та використання отриманих результатів, наукових зарубіжних відряджень, стажувань, конференцій, робочих зустрічей, симпозіумів, спеціалізованих виставок;

б) міграції вчених, інженерів і техніків, адже часто проблема експорту чи імпорту певної технології зводиться до особистого досвіду людини-розробника.

Зростає роль науково-технічного співробітництва як фактора та елементу міжнародного співробітництва взагалі 3 погляду предметного аналізу інтернаціоналізації господарського життя, розвитку форм міжнародних економічних відносин можна констатувати еволюцію самої природи та матеріального змісту міжнародної торгівлі: зростає питома вага й абсолютна маса окремих вузлів, напівфабрикатів тощо, які є результатами функціонування усуспільненого у міжнародному масштабі виробництва. Однак це не означає припинення дії факторів глибокої національної спеціалізації та перетворення обміну готовими для безпосереднього споживання товарами на рудимент міжнародної кооперації виробництва. Навпаки, активний технологічний розвиток на рівні національних господарських комплексів призводить до появи на світовому ринку нових товарів.

Науково-технічні аспекти кооперації праці є важливим чинником її прискорення та поглиблення, а в багатьох випадках - необхідною передумовою розвитку окремих її форм. Можна вести мову про виникнення нового науково-технічного стану міжнародної кооперації виробництва, адже дослідна та дослідно-прикладна сфери - це не лише передумова обміну високотехнологічними товарами та поєднання виробничих зусиль у тих процесах господарського відтворення, яким вони передують. Науково-технічні розробки стають предметом міжнародної кооперації виробництва, об'єктом дво - та багатосторонніх проектів із метою вивчення і практичного застосування природних закономірностей, феноменів, створення біотехнологій, полімерів, сплавів тощо. І причина цього полягає не лише у механічній зміні міжнародно-коопераційних пріоритетів, поширенні сфери інтернаціонального ринку на нові технологічні рівні, айв органічному поєднанні науки з виробництвом. Однак науково-технічний фактор розвитку навіть не можна використати із максимальною ефективністю, якщо він лімітований міжнаціональними кордонами.

Отже, науково-технологічна тенденція міжнародної кооперації, спрямована на її поглиблення і подальшу технологічну специфікацію, збігається з процесом зростання, ефективності такого співробітництва та історичною зміною окремих Його форм на розвиненіші й досконаліші. Науково-технічний прогрес для індустріально розвинутих країн - фактор міжнародної кооперації принципового значення, так само, як для відносно відсталих країн наявність природних ресурсів.