Економіка праці та соціально-трудові відносини - Гриньова B.M. - 5.1. Сутність соціального партнерства

5.1. Сутність соціального партнерства.

5.2. Узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.

5.3. Чинники оптимального збалансування та реалізації інтересів суб'єктів соціального партнерства.

5.1. Сутність соціального партнерства

Основна мета створення соціально-трудового партнерства полягає у формуванні зв'язків, відносин між суб'єктами економічної діяльності — найманими працівниками і роботодавцями, які б розв'язували виробничі та соціальні завдання на основі прямих домовленостей, рівноправності, довіри і прозорості при прийнятті та реалізації рішень. Надійність таких зв'язків забезпечується законодавчою діяльністю держави, яка встановлює принципи, норми і форми такої співпраці сторін.

Правовою основою соціального партнерства в Україні є національні законодавчі, нормативні акти: закони України "Про зайнятість населення", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про охорону праці" та ін., укази Президента України "Про Національну раду соціального партнерства", "Про Національну службу посередництва і примирення" та ін.

Вказані законодавчі акти розробляються на основі ратифікованих Україною Конвенцій і Рекомендацій Міжнародної організації праці. Слід зазначити, що у МОП і в західних країнах для соціального партнерства, використовуються терміни "соціальний діалог", "дво- або тристоронні консультації" суб'єктів трудових відносин. Поряд із цими термінами у західних публікаціях на тему соціально-трудових відносин також зустрічається термін "механізм соціального партнерства". Схематично система соціально-трудового партнерства показана на рис. 5.1.

Соціальне партнерство здійснюється на різних рівнях: міжнародному (мегаекономічному), національному (макроекономічному), галузевому і регіональному (мезоекономічному), виробничому (мікроекономічному).

Суб'єктами соціально-трудового партнерства, як і суб'єктами соціально-трудових відносин, є наймані працівники, трудові колективи, професійні спілки, з одного боку, роботодавці та їх об'єднання — з другого, і держава та органи місцевого самоврядування, їх представники та спільно створені органи з регулювання соціально-трудових відносин — з третього.

Рис. 6.1. Система соціального партнерства

На міжнародному (мегаекономічному) рівні суб'єктами соціально-трудового партнерства виступають окремі держави та міжнародні організації.

Соціальне партнерство реалізується через систему взаємних консультацій, переговорів, угод на державному, галузевому, територіальному рівнях, укладання колективних договорів на підприємствах або в їхніх підрозділах, укладання індивідуальних трудових контрактів між роботодавцем та працівником, а також систему вирішення трудових спорів.

Соціальне партнерство, як і будь-який інший суспільний інститут, має свій економічний базис і соціальну надбудову. Економічним базисом соціально-трудового партнерства є модель регулювання соціально-трудових відносин (передусім, відносин на ринку праці), тип соціально-трудових відносин. Усі інші функції партнерства (створення поля для діалогу сторін, забезпечення соціальної злагоди, економічного зростання і т. ін.) повинні базуватися на цій основі. Тому базисним завданням усіх сторін соціально-трудового партнерства е чітке визначення і безумовне виконання своїх обов'язків щодо регулювання ринку праці. Зокрема, профспілки повинні стати реальним колективним представником найманих працівників, здатним забезпечити їм більш вигідні умови продажу трудових послуг. Роботодавці і виконавча влада (стосовно працівників підприємств бюджетної сфери) повинні відмовитися від одностороннього механізму формування ціни на трудові послуги, а об'єднання роботодавців — сформувати механізми делегування їм прав представництва роботодавців при укладанні колективних угод на ринку праці. Держава повинна сформувати такі "правила гри" на ринку праці, які б забезпечили баланс стимулів і протидій, мотивуючи сторони до врегулювання відносин через процедури соціально-трудового партнерства.