Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Методичні вказівки до вивчення теми

Методичні вказівки до вивчення теми

Приступаючи до вивчення цієї теми, студентам варто звернути увагу на те, що одним із важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці — це товар, який має вартість.

Вартість робочої сили

Вартість робочої сили — це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, та загальна вартість товарів і послуг, необхідних для відтворення робочої сили. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї й виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Вартість робочої сили охоплює засоби, необхідні для забезпечення нормальних умов життя найманих робітників та їхніх сімей, у тому числі засоби, потрібні для освіти, тобто набуття відповідної кваліфікації, медичного забезпечення, та визначає соціально-необхідну заробітну плату тощо.

Компонентами вартості робочої сили є:

- заробітна плата (заробіток працівника за тарифними розцінками, оплата праці за посадовими окладами, надбавки та доплати, інші компенсаційні та заохочувальні виплати);

— натуральні виплати (харчування, витрати па житло тощо), які надаються найманим працівникам власником робочої сили;

— витрати роботодавців на соціальне страхування:

— передбачені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям, у вигляді сімейної допомоги);

— добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в систему соціального забезпечення і приватне страхування;

— безпосередні виплати працівникам у зв'язку з відсутністю па роботі через хворобу, нещасний випадок тощо;

— вартість медичного обслуговування;

— вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням терміну трудового договору);

— витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та добір кадрів;

— витрати на соціально-побутове обслуговування;

— податки, які розглядаються як витрати на робочу силу: на фонд заробітної плати, дохід (рис. 9.1).

На величину вартості робочої сили впливають певні чинники.

До чинників, що збільшують вартість робочої сили, належать:

— підвищення попиту на нові товари та послуги залежно від економічного розвитку суспільства;

— збільшення витрат на житло, пов'язаних зі сплатою кредитів; збільшення транспортних витрат;

— зростання ступеня напруженості праці та підвищення інтенсивності праці найманих працівників; зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів (їжі, одягу, житла, газет, радіо, інформації тощо) для відновлення працездатності.

Рис. 9.1. Компоненти вартості робочої сили

На зниження вартості робочої сили впливають такі фактори, як:

— процеси, пов'язані з міграцією робочої сили;

— можливість працевлаштування та накопичення матеріальних благ членами сім'ї працівника;

— зростання продуктивності суспільної праці.

Відомо, що вартість робочої сили є своєрідною основою всієї системи доходів від суспільної праці. При цьому політика доходів, що обирається державою, є важливою складовою загальної соціальної політики, оскільки показники доходів населення є визначальною характеристикою рівня життя та добробуту й одночасно економічною характеристикою.

Доходи населення

Таким чином, доходи населення — це сукупність грошових та натуральних надходжень з різних джерел у результаті розподілу та перерозподілу створених у суспільстві благ, які використовуються не лише для підтримки фізичного, морального, економічного стану індивіда, але й для його інтелектуального розвитку.

Статистика України вибудовує таку структуру доходів та витрат населення з мстою більш якісного їхнього дослідження (рис. 9.2).

Доходи населення охоплюють обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів.

Рис. 9.2. Структура доходів та витрат населення

Заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який передбачає винагороду в грошовій або натуральній формі, що має бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за роботу, виконану в звітному періоді.

Прибуток та змішаний дохід — це дохід, який одержують фізичні особи в результаті виробничої діяльності, за винятком витрат, пов'язаних із її здійсненням.

Дохід від власності — це первинний дохід, який одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, майнових прав і т. ін.) від надання їх у користування іншим інституцій ним одиницям. Він охоплює: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; відсотки за вкладами, отримані від банків фізичними особами.

Соціальна допомога є одним з основних видів поточних трансфертів, які домашні господарства одержують у грошовій формі для забезпечення потреб, що виникли у зв'язку з певними подіями або обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, виходом па пенсію, житловими умовами, одержанням освіти або сімейними обставинами).

Інші одержані поточні трансферти включають поточні виплати населенню в грошовій формі (крім соціальної допомоги): страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам, компенсації тощо.

Соціальні трансферти в натуральній формі характеризуються вартістю товарів та послуг, які надають домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами органи загального державного управління і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.