Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І. - Витрати населення

Витрати населення охоплюють: витрати па придбання товарів та послуг; сплачений дохід від власності; поточні податки на доходи, майно тощо та інші поточні трансферти.

Витрати на придбання товарів та послуг є основним видом витрат населення та визначаються як вартість продукції, котра:

— придбана населенням за рахунок власних коштів;

— одержана в натуральній формі в результаті підприємницької діяльності;

— отримана від органів державного управління у вигляді соціальних трансфертів у натуральному вигляді.

Сплачений дохід від власності включає сплачені населенням відсотки за банківськими кредитами.

Поточні податки на доходи, майно тощо належать до основних видів поточних трансфертів. Це податки, які регулярно сплачуються домашніми господарствами після отримання прибутку та інших доходів у зв'язку з володінням майном тощо.

Поточні трансферти охоплюють також внески населення на соціальне страхування. Це платежі до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які визначаються, виходячи із встановленого законодавством відсотка утримань із суми нарахованої заробітної плати.

Інші сплачені поточні трансферти охоплюють страхові платежі, перекази, штрафи, членські внески у громадські організації тощо.

В Україні сформувалася така структура доходів та витрат населення за 2001—2007 рр. (табл. 9.1).

Сукупність різновидів доходів населення представлена на рис. 9.3.

Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо).

Грошові доходи поділяють на загальні й чисті.

Загальні доходи містять усі надходження і розраховують до сплати податків та обов'язкових платежів.

Чисті доходи населення є результатом перерозподільних процесів і включають ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Чисті доходи коригують з урахуванням натуральних соціальних трансфертів.

Натуральні доходи населення охоплюють продукцію особистого підсобного господарства, що використовується для власного споживання, а також трансферти в натуральній формі.

Необхідність охоплення вторинної складової доходів населення передбачає зростання ролі соціальних трансфертів, які населення отримує через механізми перерозподілу суспільних благ.

Залежно від етапів утворення доходів виділяють первинці та наявні доходи населення.

Первинні доходи — це доходи, які утворюються в сфері матеріального виробництва в процесі створення первинного розподілу новоствореної вартості (національного доходу).

Наявні доходи — частина особистих доходів громадян, що залишається після сплати податків (індивідуального прибуткового і на соціальне страхування), а також сумарні доходи населення, які воно використовує на власний розсуд.

Таблиця 9.1. Розподіл доходів та витрат населення за 2001—2007 рр.

Закінчення табл. 9.1

Рис. 9.3. Види доходів населення

Статистика України визначає наявний дохід як максимальний обсяг грошових доходів, які можуть бути використані домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг. Він охоплює: оплату праці, прибуток, змішаний дохід, сальдо доходів від власності, соціальну допомогу, інші одержані поточні трансферти, за винятком сплачених, зокрема поточних податків на доходи та майно.

Вирізняють валові наявні доходи домашніх господарств (Двал) та валові скориговані наявні доходи домашніх господарств (Двал.скориг):

Двал =Дперв+ Тотр - Тспл ,

де Двал — валові наявні доходи домашніх господарств; Дперв — первинні доходи населення; Тотр — сума отриманих трансфертів (пенсії, стипендії, допомоги, відшкодування, страхові суми тощо); Тспл — сума сплачених трансфертів (податки, штрафи, пені, відшкодування тощо);

Двал.скориг = Двал + Тнатур,

де Тнатур — трансферти у вигляді товарів чи послуг (вугілля, спецодяг, мийні засоби, безоплатне лікування та відпочинок тощо).

Загальне уявлення про рівень життя населення визначають номінальні й реальні доходи.

Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач.

Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. їхня величина залежить від величини номінальних доходів та рівня заробітної плати. Індекс споживчих ціп впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення таким чином:

Др.=Дн/Іц

де Др — реальні доходи населення; Дн — номінальні доходи; Іц — індекс споживчих цін.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові, нетрудові, приховані.

До трудових доходів належать надходження в сімейний бюджет від індивідуальної трудової діяльності з виробництва продукції й падання послуг населенню. Сума доходів від власності й індивідуальної трудової діяльності, як і доходи від усіх видів праці за найманням, можуть бути об'єднані й класифіковані як трудові доходи.

Нетрудовими є лише ті доходи від власності й індивідуальної трудової діяльності, що отримані за рахунок відхилення від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі й поводження громадян (нажива як наслідок порушення встановлених законом норм; доходи перекупників і спекулянтів; засоби, отримані у вигляді хабара, тощо).

У сучасних умовах значна частина доходів є прихованою. Вони пов'язані з тіньовою економікою і є прихованою економічною діяльністю, а саме:

— види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом;

— неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів діяльності або здійснюється некорпоративними підприємствами, тобто підприємствами, що належать окремим особам, домашнім господарствам, котрі це є суб'єктами підприємницької діяльності;

— нелегальна діяльність, яка охоплює незаконні види комерції, виробництва та надання послуг і передбачає кримінальну відповідальність.

Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють:

— доходи, отримані до участі у праці;

— доходи від участі у трудовій, підприємницькій, громадській діяльності;

— доходи, отримані тимчасово непрацюючими особами;

— доходи, отримані після завершення трудової діяльності.

Показником матеріального забезпечення та добробуту населення є грошові та сукупні доходи.

Грошовий дохід родини — це сума грошових надходжень у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, підприємницького доходу, дивідендів та інших доходів від власності, засобів від продажу продукції особистого підсобного господарства.

Використання сукупного доходу, який враховується в сімейному бюджеті, здійснюється за такими напрямами:

— споживчі витрати;

— податки, збори, платежі;

— інші витрати;

— заощадження.

Сукупний дохід охоплює всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень, одержаних від особистого господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Окрім грошової складової, сукупні доходи передбачають вартість безкоштовних послуг, що одержують з федерального та муніципального бюджетів і фондів підприємств. Це послуги охорони здоров'я, освіти, дошкільного виховання дітей, дотації на житло, транспорт і т. ін. Джерела сукупних доходів населення наведені на рис. 9.4.

Згідно з рис. 9.4 доходи від трудової діяльності найманого персоналу (оплата праці) — це виражена в грошовій формі частина сукупного доходу, що виплачується працівникові відповідно до витраченої ним праці, згідно із встановленими нормами праці, яка запроваджується у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців, у тому числі винагород за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, а також доплат, надбавок, гарантій та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, та

Рис. 9.4. Джерела та структура сукупних доходів населення

премій за виконання виробничих завдань і функцій.

Доходи від вільної професійної діяльності — забезпечують специфічні потреби суспільства у сфері гуманітарних та соціально-економічних відносин надання кваліфікованих та суспільно важливих послуг населенню, підприємцям, неприбутковим організаціям, а також органам влади та місцевого самоврядування на засадах організаційної та економічної незалежності.

Доходи від підприємницької діяльності — це винагороди підприємцю за виконання функцій, пов'язаних з виробництвом, реалізацією товарів (наданням послуг), дохід від яких формується за рахунок частини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємця після сплати відсотків за кредит, і залежить від ефективності здійснення господарської діяльності.

Доходи від власності — включають доходи населення від продажу нерухомості на вторинному ринку житла; завчасної компенсації за вкладами громадян у банках і кредитних закладах; відсотки за вкладами вкладникам кредитних організацій та Нацбанку України; виплати доходу за державними та іншими цінними паперами Національним банком і кредитними організаціями тощо.

Соціальні трансферти (трансфертні платежі) — це цілеспрямовані операції перерозподільного характеру, що полягають у переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах державними і некомерційними організаціями (професіональними, релігійними, благодійними тощо) населенню.

Соціальні трансферти можуть бути падалі в натуральній і грошовій формах. До натуральних трансфертів належать товари та послуги, які надаються конкретним особам чи домогосподарствам за рахунок коштів державного, регіонального і місцевих бюджетів або недержавних (суспільних) соціальних фондів на безоплатній основі. До соціальних трансфертів у грошовій формі належать пенсії, соціальні допомоги, стипендії, страхові компенсації, відшкодування витрат інвалідам, відшкодування збитків репресованим громадянам.

Доходи від особистого підсобного господарства — це доходи суб'єктів економічної діяльності, які забезпечують економіку трудовими, грошовими та іншими видами ресурсів, а також використовують отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей.

Вартість безоплатних послуг — це доходи населення у вигляді допомоги від родичів, подарунки тощо. Як сукупний, так і грошовий доходи можуть бути:

— загальними (номінальними);

— наявними — представленими максимальною сумою засобів, які родина може витратити на кінцеве споживання товарів і послуг без використання заощаджень.

Державна статистика України зазвичай фіксує інформацію про такі основні джерела особистих доходів: заробітну плату; соціальні трансферти; доходи від підприємницької діяльності й власності.

У структурі сукупного доходу надходження від особистого підсобного господарства становлять до 1/4 загальної суми, чим власне і визначається значення сукупного доходу як одного з основних показників рівня життя населення, за яким щорічно здійснюється розподіл у середньому на душу населення.

Нині в Україні відбуваються істотні зміни в структурі сукупних доходів громадян: питома вага заробітної плати й інших видів оплати праці знижується. Структура системи сукупних доходів за критеріальним поділом зображена на рис. 9.5.

Рис. 9.5. Структура системи сукупних доходів населення

Проблема розподілу доходів У ринковій економіці є однією із ключових, позаяк принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем.

Отже, формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:

— доходи формуються відповідно до вкладу праці, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг, тобто розподіл має факторний характер, є функціонально-виробничим, а основні факторні доходи — це заробітна плата, рента, відсоток і прибуток;

— дохід від факторів виробництва пропорційний кількості й якості вкладених ресурсів; на цьому заснований принцип соціальної справедливості в розподілі, який фіксує не походження доходів, а ступінь рівності й нерівності розподілу;

— нерівномірність у розподілі ресурсів зумовлює значну нерівність у доходах; високий ступінь нерівномірності може створювати низку соціально-економічних проблем, а саме — загострення соціальної несправедливості, погіршення можливостей розвитку суспільства тощо;

— ефективне функціонування економіки забезпечує державна політика перерозподілу доходів через бюджет;

— у зв'язку з існуванням недосконалої конкуренції в сучасній ринковій економіці розмір доходу може не відображати внеску факторів виробництва у випуск готової продукції.

Вибір тієї чи іншої бази розподілу визначається змістом і умовами відповідного трудового процесу. Основними принципами розподілу доходів населення є:

— принцип розподілу за працею;

— принцип розподілу за граничною продуктивністю праці;

— принцип розподілу за здібностями;

— принцип розподілу за посадою.

Усі ці принципи розподілу орієнтовані переважно на економічний аспект проблеми, а їх аналіз засвідчує, що ринкова економіка не гарантує кожному члену суспільства визначений рівень доходів; вони залежать від вкладу певного фактора у виробництво.

На основі дослідження цих взаємопов'язаних принципів можна виокремити чотири групи факторів, які впливають на формування доходів від трудової діяльності:

— фактори, які залежать від працівника (фах, освіта, досвід роботи, кваліфікація, інтенсивність праці, життєва позиція, особистісні якості);

— фактори, пов'язані з підприємством (галузь народного господарства, тип підприємства, форма власності, місце розташування, технічний та організаційний рівень, фінансовий стан);

— фактори, пов'язані зі станом економіки загалом (економічний потенціал, фаза економічного циклу, економічна політика держави, рівень податкового навантаження);

— соціальні фактори (спосіб формування соціального бюджету, частка соціальних витрат у ВВП, розгалуженість соціальних програм, частка безкоштовних соціальних послуг у загальній їх величині).

Окрім того, на формування доходів будь-якого індивіда впливають чинники двох рівнів:

— загальнодержавного (етап економіки країни, державна соціальна політика, ступінь розвинутості підприємницької діяльності, рівень зайнятості населення, фіскальна політика тощо);

— особистісного (здатність особи до навчання та перенавчання, її організаторські та професійні здібності, здатність йти па ризик, втілювати у виробництво новітні технології, передову техніку та ін.).

Отже, підвищення доходів від трудової діяльності має здійснюватися за рахунок:

— реалізації заходів, спрямованих на зростання реальної заробітної плати; встановлення економічно та соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати;

— забезпечення підтримки купівельної спроможності населення через індексацію його грошових доходів;

— посилення захисту прав працівників у сфері оплати праці, зокрема через розвиток соціального партнерства та договірного регулювання трудових відносин;

— забезпечення оптимальної міжпрофесійної, міжкваліфікаційної, міжпосадової та міжгалузевої диференціації заробітної плати всіх категорій працівників;

— підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до розміру мінімальної заробітної плати.

Економічний розвиток будь-якої країни світу, в тому числі й України, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. У концепції "Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй" (ПР ООН) зазначається, що будь-яка держава світу в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було тривалим, здоровим і наповненим творчістю.