Економіка розвитку - Царенко О.М. - Глава 2. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - логічний етап розвитку економіки

§ 1. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в Україні

Прискорення економічних реформ в Україні стало можливим завдяки комплексу заходів, серед яких чільне місце відведене стабілізації і поступальному розвитку економіки держави. Але Україні не можна економічно розвиватись без зайняття відповідної ніші на європейському економічному просторі, наприклад, як торгового партнера, що потребує зокрема, реформування бухгалтерського обліку і звітності у виробництві і всіх без винятку сферах економічного життя держави. Мова йде про запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - МСБО. Запровадження МСБО в Україні дало змогу зробити прозорою діяльність усіх підприємницьких структур, споживачів вироблених товарів та послуг. Впровадження міжнародних стандартів обліку дає достовірну інформацію щодо обліку, на основі якої їм легше приймати виважені рішення. Органи управління у свою чергу удосконалюють систему регулювання підприємницької діяльності, а самі вони ефективніше здійснюють внутрішній контроль та аналіз господарсько-фінансової діяльності.

У цілому перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку сприяє прискоренню процесу входження України до світової економічної спільноти.

Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки вкрай необхідно, щоб суб'єкти господарювання та інші користувачі інформації, приймаючи рішення, мали правдиві й об'єктивні відомості про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи. Таку інформацію надає облік, який не тільки відображає господарські процеси, а й активно впливає на них.

Облік надзвичайно важливий для управління господарством. В основу його мають бути покладені інформаційна, контрольна та аналітична функції. Свої вимоги до нього висувають також внутрішні та зовнішні користувачі облікової інформації.

Бухгалтерський облік у нашій країні організований за загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами та стандартами бухгалтерського обліку й чинного національного законодавства. Найбільш жорстко у цій системі обліку має регулюватися фінансовий облік. Управлінський облік підприємства організовують самостійно, як того вимагають особливості діяльності, структура, потреби управління. Але бухгалтерський облік у підприємствах повинен ґрунтуватися на єдиних методологічних засадах, встановлених чинним законодавством, а також способах і прийомах, за допомогою яких виробнича, фінансова, збутова діяльність відображається у відповідному бухгалтерському обліку.

Методологія подання окремих банківських операцій, використання визначених чинним законодавством принципів, способів, прийомів та процедур ведення бухгалтерського обліку фіксується в документі підприємства (наприклад, наказі), яким визначається облікова політика цієї організації. Зміни положень облікової політики та причини, що їх обумовили, викладають окремо, наприклад, у пояснювальній записці до річного звіту банку.

За міжнародними стандартами бухгалтери мають приймати рішення і керуватися при цьому принципами, які спрямовані на одне: надавати об'єктивну картину стану підприємства та результатів його діяльності за визначений період (місяць, квартал, півроку, рік), як по доходах, так і витратах.

Проте у будь-якому разі економічну сутність статті витрат не можна змінити адміністративним розпорядженням - для суб'єкта господарювання всі види витрат (крім капітальних, які йому належать) економічно рівноцінні.

Наявність у підприємства структурованої інформаційно-аналітичної служби надає можливість провести практично повний аналіз поточного стану його господарсько-фінансової діяльності і підтримувати повну процедуру аналізу і прогнозування всіх виробничих, маркетингових та фінансових операцій підприємства, починаючи з етапу попереднього їх розгляду.

Як відомо, будь-яка інформаційна система, що виконує систематизацію і переробку деяких масивів інформації, покликана звільнити людину від нераціональних витрат часу, пов'язаних з необхідністю виконання безлічі рутинних операцій. Як вихідну інформацію такі системи дають користувачу систематизовані дані, що полегшують процес прийняття рішення в тій чи іншій сфері діяльності людини. Тому, говорячи про автоматизацію прийняття рішення за результатами проведеного конкурсу на виконання робіт або послуг, слід мати на увазі, що остаточне рішення по визначенню переможця конкурсу прийматиме тендерний комітет.

Повністю виключити суб'єктивність остаточних оцінок у разі інших рівних результатах проведеного інформаційного аналізу неможливо. Ллє ці оцінки, безперечно, будуть спиратися на більш глибоку і достовірну обробку інформації, яка була здійснена на основі чіткої відповідності методиці проведення порівняльного аналізу вихідних даних, поданих учасниками конкурсу.

Це обумовлює зростання вимог до координації та управління при одночасному скороченні часу на прийняття рішення. Основою для швидкого прийняття рішення є забезпечення повною й актуальною інформацією.

Система R/3 фірми SAP пропонує для цього інтегроване рішення на основі організаційно-економічних застосувань, що можуть використовуватись у всіх сферах виробництва і реалізації товарів та послуг.

Метою впровадження проекту SAP R/3 в Україні є створення єдиної інформаційно-довідкової системи для введення планових показників, їх консолідації та оперативного одержання інформації шляхом одночасного опрацювання єдиної бази даних планування всіма структурними підрозділами підприємств.

Упровадження системи сприяє контролю та опрацюванню даних, повній прозорості інформаційних потоків планування, надає можливість підвищити якість звітності, чітко розподілити функції та повноваження.

Для цієї мети використовується модуль "Контролінг", за допомогою об'єктів якого створена загальна структура місць виникнення витрат та ієрархія видів прибуткової чи збиткової діяльності.

Сучасні умови розвитку виробничого сектора економіки обумовлюють необхідність вдосконалення методів економічного аналізу, планування і контролю. Діяльність підприємств аналізується з боку податкових органів і органів статистики, аудиторських фірм, партнерів і контрагентів. Розроблені державними регулюючими органами аналітичні показники і форми звітності, що включають бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, розрахунок економічних нормативів максимального ризику і інші показники, є основою для зовнішнього аналізу діяльності підприємства і дозволяють отримати уявлення про його фінансовий стан. Однак такий аналіз охоплює лише найбільш загальні напрямки діяльності підприємства, оскільки доступні тільки зведені звітні дані.

Для ефективного вирішення безпосередньо управлінських завдань, досягнення стійкого і прибуткового функціонування підприємства необхідний глибокий аналіз усіх сторін його діяльності на основі внутрішньої інформації: рентабельності комплексу послуг і операції!, окупності витрат, прибутковості функціонування окремих підрозділів та ін. Особливу значущість подібний аналіз набуває в умовах конкуренції, що загострилася на ринках, посилення регулюючих обмежень з боку державних органів, збільшення кількості банкрутств підприємств.

Порівняно із західною, система обліку потребує модифікації для того, щоб облік міг використовуватися вітчизняними підприємствами, оскільки умови їх функціонування кардинально відмінні. Для української економічної системи характерні нестабільність і високий рівень усіх видів ризиків - від фінансового до політичного.

Зросла ризикованість, посилилась конкуренція на ринку послуг. Актуальною для кожного підприємства стала проблема пошуку можливостей підвищення доходності шляхом вдосконалення структури і асортименту виробництва продукції.

Очевидно, що підприємства як підприємницькі структури не можуть і не повинні, формуючи ціну на окремий вид свого продукту чи послуги, орієнтуватися лише на окупність своїх затрат, ігноруючи прибуток. Тут для підприємства важливо оцінити собівартість продукції на основі операційно-вартісного аналізу.

Операційно-вартісний аналіз є лише складовою частиною аналізу ціноутворення на вироблені продукти (послуги). Разом з тим він не зводиться до всього механізму ціноутворення, бо не враховує дії суто ринкових факторів, насамперед, конкуренції, попиту і пропозиції на ринку. При його проведенні не враховуються й макро- та мікроекономічні фактори, стадії промислового циклу тощо.

Незважаючи на те що є значний і багаторічний зарубіжний досвід проведення операційно-вартісного аналізу в підприємствах з метою визначення елементів здешевлення і подорожчання собівартості продукції, що відіграє вирішальне значення у встановленні цін на товари, продукти й послуги, у теоретичному плані ця проблема остаточно не вирішена.

Щодо вітчизняної практики розрахунку вартості товарів, зіставлення її з затратами на формування й зберігання, а також віднесення затрат у певній їх частині до окремих витрат, то така практика зовсім недосконала. Причинами цього є теоретична нерозробленість проблеми.