Економіка торгівлі - Марцин B.C. - 1. Місце оптової торгівлі у формуванні товарного забезпечення та її організаційна побудова

1. Місце оптової торгівлі у формуванні товарного забезпечення та її організаційна побудова

Оптова торгівля — це форма економічних зв'язків між підприємствами й організаціями, які здійснюються з метою доведення товарів від підприємства-виробника до роздрібної торгівлі або підприємств-споживачів. Цей вид діяльності існує на початковому етапі товарного обігу і за своєю економічною суттю являє собою процеси продажу товарів для подальшого його перепродажу або переробки, а за матеріальним змістом — це додаткові виробничі процеси у формі обігу, пакування, транспортування тощо.

Оптову торгівлю виконують промислові підприємства, оптові фірми, товарні біржі, агенти із закупівлі та збуту, дилери, офіційні дистриб'ютори промислових підприємств та закордонних фірм. В умовах ринкової економіки формування товарного забезпечення товарообороту торгового підприємства здійснюється на ринку товарних ресурсів в оптовій ланці шляхом вибору постачальників потрібних товарів та укладання договорів (угод) щодо постачання товарів на торгове підприємство.

Пропозиція опту формується за рахунок таких надходжень товарів:

1. Продукції галузей народного господарства України, які виробляють товари народного споживання, а саме: сільського господарства, підприємств агропромислового комплексу, легкої, харчової, м'ясо-молочної промисловості, машинобудування тощо.

2. Продукції, що надходить з-за меж України за зовнішньоекономічними угодами та контрактами (імпортом).

За характером, тобто статусом, виділяють постачальників-виробників товарів та постачальників-посередників, які закуповують продукцію виробників та реалізують її оптовим покупцям.

Як правило, постачальники-посередники — це оптові підприємства загальнодержавного та регіонального рівня, різної спеціалізації (дистриб'ютори, підприємства-брокери, підприємства-агенти, дилери, а також організатори оптової торгівлі (оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові та дрібнооптові ринки, магазини-склади тощо).

Залежно від місцезнаходження оптовим комерційним партнером можуть бути господарські суб'єкти (резиденти) України та господарюючі суб'єкти інших країн (нерезиденти України).

За територіальною ознакою, місцезнаходженням оптові постачальники-резиденти можуть бути місцевими (внутрішньо-обласними) та поза-обласними. Окремо виділяють постачальників-нерезидентів — з країн-членів СНД (близького) та з-за його меж (далекого) зарубіжжя. Стосовно конкретної господарської системи оптові постачальники можуть бути внутрісистемними або позасистемними.

Господарська система, в яку входить оптове торгове підприємство та його постачальник, може бути оформлена організаційно у формі різних об'єднань, підприємств, асоціацій, концернів, холдингів тощо, або економічно (спільний власник, довірче підприємство).

Залежно від форми власності та організаційно-правової норми господарювання оптовим постачальником торгового підприємства може бути підприємство будь-якої форми власності та форми господарювання.

Залежно від тривалості встановлення комерційних зв'язків підприємства-постачальники ділять на постійних та разових.

2. Передумови та зміст стратегії формування товарного забезпечення оптової торгівлі

Формування товарного забезпечення в опті вимагає послідовного виконання таких видів робіт.

Вивчення ринку закупівлі та каналів розподілу торгових ресурсів.

Метою проведення цього етапу роботи є збір та аналіз інформації про стан та кон'юнктуру ринку необхідних торговому підприємству товарних ресурсів, обсяги пропозиції товарів, місце їх розташування, статус тощо.

При вивченні ринку закупівлі товарних ресурсів потрібно чітко визначити канали розподілу товарних ресурсів, якими користуються виробники окремих видів товарів. Під каналом розподілу в логістиці розуміють сукупність організацій або окремих осіб, які беруть на себе або допомагають надати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача.

Протяжність каналу визначається за кількістю проміжних ланок між виробником та споживачем, розрізняють:

1. Однорівневий канал: виробник — роздрібний посередник—споживач.

2. Дворівневий канал: виробник — оптовий посередник—роздрібний посередник—споживач.

3. Трирівневий канал: виробник—оптовий посередник—дрібнооптовий посередник—роздрібний посередник—споживач.

Слід виділити такі типи оптових посередників:

1. Дилери — вони ведуть операції від свого імені та за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Відносини між виробником та дилером закінчуються після виконання всіх умов за договором поставки. У логістичному ланцюгу дилери займають положення найбільш близьке до кінцевого споживача. Розрізняють два види дилерів. Ексклюзивні дилери є єдиними представниками виробника в регіоні, вони наділені виключними правами щодо реалізації його продукції. Дилери, які співпрацюють із виробником на умовах франшизи, називаються авторизованими.

2. Дистриб'ютори — це оптові посередники, що ведуть операції від імені виробника за свій рахунок. Як правило, виробник за свій рахунок надає дистриб'ютору право торгувати своєю продукцією на визначеній території протягом певного терміну. Таким чином, дистриб'ютор не є власником продукції. В логістичному ланцюгу дистриб'ютори знаходяться між виробниками та дилерами.

3. Комісіонери—це оптові посередники, що ведуть операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції, яку продає. Виробник (або комітент) залишається власником продукції до її передачі та оплати кінцевим споживачам. Договір про поставку продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача, кошти якого перераховуються на рахунок комісіонера. Ризик випадкового псування чи втрати продукції лежить на комітенті. Комісіонер зобов'язаний забезпечити збереження товару.

4. Агенти — це оптові посередники, які виступають в якості представника або помічника сторонньої особи (принципалу). Як правило, агенти є юридичними скобами. За обсягом повноважень агенти поділяються на дві категорії. Це універсальні агенти, які здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципалу. І генеральні агенти, які укладають угоди лише в межах, визначених у дорученні. Найбільш розповсюджений вид агентської винагороди — це відсоток від суми укладеної угоди.

5. Брокери—це посередники, які при укладанні угоди зводять контрагентів. Брокери не с власниками продукції, як дилери чи дистриб'ютори, та не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіонери й агенти. На відміну від агентів, брокери не перебувають у договірних відносинах з однією із сторін, що укладають угоду, та діють лише на підставі окремих доручень. Брокери отримують винагороду тільки за продану продукцію. їхні доходи можуть формуватися як визначений відсоток від вартості проданих товарів або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю (партію) товару.

Важливою передумовою стратегії товарного забезпечення є аналіз надходження та закупівлі товарів оптової торгівлі.

Проведення аналізу надходження та оптової закупівлі товарів має за мету вивчення обсягів, динаміки та складу оптового товарного забезпечення обороту роздрібних підприємств, його відповідність обсягові та структурі роздрібного товарообороту, оцінки якості та надійності постачальників, ефективності укладання з ними комерційних угод, вибір комерційних зв'язків. Проведення цієї роботи дозволяє визначити основні проблеми товарного забезпечення для зростання товарообороту підприємства.