Економічний аналіз - Грабовецький Б.Є. - 4.2.1 Завдання, напрямки і джерела аналізу

4.2.1 Завдання, напрямки і джерела аналізу

При сучасному високому технічному рівні промислового виробництва величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан значною мірою визначають потенційні можливості промислового виробництва, його потужність.

З цього твердження випливає потреба в аналізі забезпеченості виробництва основними фондами, їх технічного стану і використання, а також оцінку їх впливу на зростання обсягу продукції і виконання плану виробництва.

Основними завданнями аналізу є:

— забезпеченість основними фондами підприємства і його структурних підрозділів — відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребам в них;

— виконання завдання зі зростання і оновлення основних фондів;

— технічний стан основних фондів;

— ступінь використання основних фондів і факторів, що впливають на її рівень;

— оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;

— стан невиробничих основних фондів — зміни в забезпеченості працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо.

У відповідності з цими завданнями аналіз основних фондів проводиться в таких напрямках:

— структура основних фондів;

— наявність стан і рух основних фондів;

— використання основних фондів, виробничих потужностей, площ і обладнання;

— резерви збільшення випуску продукції та підвищення рівня інших показників за рахунок кращого використання засобів праці.

Інформаційною базою аналізу є статистична звітність форма № 11-03 "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)" — річна; форма № 1 "Баланс"; форма № 5 "Примітка до річної фінансової звітності" — річна; статистичні звітності з виробництва і праці; паспорт окремих видів устаткування та інші внутрішньовиробничі документи.

4.2.2. Поняття, структура, стан і рух основних фондів

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік)".

Економічна статистика визначає основні фонди як сукупність створених суспільною працею матеріально-речових цінностей, які цілком і в незмінній формі діють протягом тривалого часу і поступово втрачають свою вартість.

Основні фонди діляться на виробничі і невиробничі. Виробничі основні фонди — це матеріальні блага тривалого використання, які беруть участь у виробничому процесі.

Невиробничі основні фонди — це матеріальні блага тривалого використання, які не беруть участі у процесі виробництва, і є об'єктами суспільного і особистого використання (фонди комунального і житлового господарства, установи освіти, медицини, науки, культури, мистецтва).

Основні виробничі фонди в свою чергу діляться на основні виробничі фонди основного виду діяльності і виробничі основні фонди інших галузей. Так, для промисловості до інших галузей відноситься: будівництво, сільське господарство, торгівля і суспільне харчування, транспорт, заготівельні організації, інформаційно-обчислювальне обслуговування.

Виробничі основні фонди діляться на окремі групи, зокрема: а) земельні ділянки; б) капітальні витрати на поліпшення земель; в) будинки, споруди та передавальні пристрої; г) машини та виробниче обладнання; д) транспортні засоби; е) інструменти, прилади, інвентар (меблі); ж) робоча і продуктивна худоба; и) багаторічні насадження; к) інші основні засоби.

За ступенем участі різних елементів основних фондів у виробничому процесі їх ділять на активну і пасивну частини.

До активної частини (знаряддя праці) відносять виробничі і силові машини і устаткування, а також вимірювальні та регулювальні прилади, виробничі інструменти, транспортні засоби.

До пасивної частини (умови праці) належать основні фонди, які забезпечують нормальні умови процесу виробництва (будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар, інші види основних фондів).

На основі складу основних фондів слід оцінити їх структуру — питому вагу окремих груп у загальній вартості. Аналіз структури основних фондів в динаміці дозволяє оцінити зміни, що відбуваються протягом певного періоду та визначити доцільність цих змін (табл. 4.9)

Наведені дані в таблиці 4.9 дані дозволяють зробити такі висновки: левову частку вартості основних фондів становлять промислово-виробничі, які безпосередньо зайняті виробництвом профільної продукції; до того ж частка їх протягом року зросла на 1,0% за рахунок скорочення виробничих фондів інших галузей і невиробничих основних фондів.

Таблиця 4.9

Структура основних фондів

Про співвідношення питомої ваги активної та пасивної частин основних фондів можна зробити висновки на підставі даних табл. 4.10.

Як свідчать дані табл. 4.10, питома вага активної частини основних фондів протягом звітного періоду збільшилася на 2,2% і, відповідно, на цю ж величину скоротилася питома вага пасивної частини основних фондів. В цілому вважається, що збільшення питомої ваги активних основних фондів характеризує позитивну тенденцію. Однак водночас слід звернути увагу на те, щоб не були порушені оптимальні співвідношення між цими частинами основних фондів.

У подальшому поглибленому аналізі необхідно звернути увагу, власне, які види активної частини основних фондів упроваджені на підприємстві, їх технічний рівень, відповідність кращим світовим зразкам, як виконаний план технічного переоснащення підприємства, наскільки впровадження нової техніки сприяє підвищенню рівня механізації, автоматизації і комп'ютеризації виробництва і праці, чи сприяє нова техніка використанню прогресивних технологій.

Для оцінки технічного стану основних фондів визначаються коефіцієнти зношеності та придатності.

Таблиця 4.10

Аналіз питомої ваги активної і пасивної частин основних виробничих фондів

Коефіцієнт зношеності (К ) визначається як відношення суми зносу за весь період функціонування основних фондів (Зн) до їх первісної вартості (ОФп).

Коефіцієнт зношеності характеризує зношеність функціонуючих основних фондів, тобто ту частину вартості основних фондів, яка перенесена на вартість новоствореного продукту.

Коефіцієнт придатності (К^) розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів (ОФ) до їх первісної вартості (ОФп).

Зазначені коефіцієнти визначаються на підставі моментних показників, тобто на певний період. Тому вони обчислюються на початок і кінець досліджуваного періоду.

В табл. 4.11 наведені розрахунки технічного стану промислово-виробничих основних фондів.

Таблиця 4.11

Аналіз технічного стану основних фондів

Незважаючи на збільшення первісної вартості основних фондів за досліджуваний період на 127 тис. грн, внаслідок значного зношення їх коефіцієнт зношеності виріс і відповідно на стільки ж знизився коефіцієнт придатності.

Однак на підставі даних про коефіцієнти зносу і придатності не можна зробити точних висновків щодо стану основних фондів, оскільки:

— на суму зносу основних фондів великий вплив має метод нарахування амортизації, що застосовується на підприємстві;

— вартісна оцінка основних фондів залежить від кон'юнктури ринку, а відтак вона може відрізнятися від оцінки, отриманої за допомогою коефіцієнта придатності;

— на законсервоване обладнання нараховується амортизація на повне відновлення, однак, фізично ці основні фонди, з певним застереженням, не зношуються, а загальна сума зносу зростає.

Технічний стан основних фондів і насамперед устаткування оцінюються також їх віковою структурою. Для цього попередньо проводиться групування устаткування за видами, а в середині кожного виду (групи) — за тривалістю їх експлуатації. Зіставленням фактичного і нормативного терміну експлуатації окремих елементів активної частини основних фондів можна дати певну уяву про придатність робочих машин, інструментів, обладнання, пристроїв тощо. На підставі даних групувань окремих видів основних фондів за тривалістю експлуатації можна визначити середній термін експлуатації за такою формулою:

де — середній термін експлуатації певного виду основних фондів;

Т — середнє арифметичне значення відповідного інтервалу в роках;

п — кількість однорідних видів основних фондів відповідної вікової групи.

Зіставленням середнього терміну експлуатації певних видів основних фондів за декілька років можна нарівні з іншими показниками зробити висновки про їх технічний стан.

Для оцінки тенденції зміни обсягу і руху основних фондів та їх відтворення використовуються їх баланси.

Так, баланс основних фондів за повною первісною вартістю має вигляд:

де ОФп, ОФк — вартість основних фондів відповідно на початок і кінець звітного періоду;

П — вартість придбаних основних фондів за звітний період;

В — вартість виведених з експлуатації основних фондів за звітний період.

На підставі балансу визначається система показників, які характеризують рух основних фондів, зокрема:

— коефіцієнт надходження основних фондів

де К_н — коефіцієнт надходження основних фондів;

ОФ_н — вартість основних фондів, що надійшли за звітний період;

ОФ — вартість основних фондів на кінець періоду;

— коефіцієнт оновлення

де К_он — коефіцієнт оновлення основних фондів;

ОФв — вартість введених в експлуатацію основних фондів;

— коефіцієнт вибуття основних фондів

де Кв — коефіцієнт вибуття основних фондів;

ОФ_вив — вартість виведених з експлуатації основних фондів у звітному періоді;

ОФ_п — вартість основних фондів на початок періоду.

До показників, що характеризують рух основних фондів, крім вищезазначених відносяться:

— коефіцієнт ліквідності основних фондів

де К_л — коефіцієнт ліквідності основних фондів;

ОФ_л — ліквідаційна вартість (залишкова вартість основних фондів, що вибули в результаті зношування);

— коефіцієнт (темп) приросту вартості основних фондів

де К_пр – коефіцієнт приросту основних фондів;

— коефіцієнт компенсації вибуття основних фондів

де К_кмп — коефіцієнт компенсації вибуття основних фондів;

— інтенсивність заміни основних фондів

В табл. 4.12 наведені розрахунки показників руху основних фондів.

Таким чином, за досліджуваний період оновлення основних фондів було незначне, про що свідчить значення коефіцієнтів оновлення і вибуття (відповідно 3,0% і 1,5%); незначним є також коефіцієнт приросту основних фондів — 1,5%. Враховуючи досить високий рівень зношеності основних фондів — 44,9% в кінці періоду (табл. 4.11), слід акцентувати увагу на необхідності інтенсивного оновлення засобів праці як чинника підвищення ефективності виробництва.

Таблиця 4.12

Аналіз руху основних фондів

Продовження табл. 4.12