Економічний аналіз - Мних Є.В. - 6.6. Аналіз резервів виробництва і продажу продукції

Резерви виробництва і реалізації продукції розглядаються як науково обґрунтований запас виробництва та продажу для забезпечення гарантії виконання договорів поставки та фінансового плану і як невикористані можливості виробництва продукції та збільшення Його кінцевих фінансових результатів. Резерви випуску і реалізації продукції виникають постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва та реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки не лише визначається втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність їх мобілізації. Необхідно виокремити чотири етапи дослідження резервів виробництва та реалізації продукції.

На першому етапі оцінюють зовнішні і внутрішні резерви. Зовнішні резерви виробничої програми формуються у зв'язку зі зміною кон'юнктури товарного ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), стану ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Викремлювати ці резерви можна за методикою, яку розглядали у попередніх розділах. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції відображають можливості підприємства та пов'язані насамперед із використанням виробничого потенціалу. Вони є основною сферою аналітичних досліджень.

На другому етапі виокремлюють інтенсивні та екстенсивні резерви виробництва і реалізації продукції. Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу потрібний, проте обмежується фінансовими можливостями підприємства та економічною доцільністю. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим приростом фінансових результатів, соціальними та економічними вигодами. Це, зокрема, нарощування виробничої потужності для забезпечення монопольного становища на ринку, збільшення витрат ресурсів для поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції та ін. Проте визначальним напрямом мобілізації резервів виробництва та реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Інтенсифікація використання виробничого потенціалу є головною передумовою досягнення високих фінансових результатів і стійкого фінансового стану.

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних факторів може бути оцінений з використанням методу ключової матриці. Перевага такої оцінки полягає в тому, що можуть бути налагоджені міжресурсні зв'язки та визначені можливості інтенсифікації. Модель ключової матриці показана у табл. 6.29. У ній використано такі позначення: П — випуск продукції, тис. грн; 03 — вартість основних засобів, тис. грн; 3 — вартість оплати праці, тис. грн; М — вартість витрачених матеріалів, тис. грн; 03п — віддача основних засобів, грн/грн; 3 — зарплатовіддача, грн/грн; Мп — матеріаловіддача, грн/грн; Поа — місткість продукції за основними засобами, грн/грн; 3 — озброєність праці основними засобами, грн/грн; М 9 — озброєність основними засобами обробки матеріалів грн/грн; П — зарплатомісткість продукції, грн/грн; 03 — забезпеченість роботи основних засобів робочою силою, грн/грн; М — працезабезпеченість обробки матеріалів, грн/грн; П — матеріаломісткість продукції, грн/грн; 03м — матеріалозабезпеченість роботи основних засобів, грн/грн; Зн — матеріалозабезпеченість праці, грн/грн.

Таблиця 6.29. Модель ключової матриці аналізу дії екстенсивних та інтенсивних факторів виробництва

За властивостями моделі можна легко виокремити вплив показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів (віддачі основних засобів, зарплатовіддачі) на випуск продукції, враховуючи те, що

Крім того, можуть бути оцінені міжресурсні зв'язки, які характеризують умови інтенсифікації використання виробничих ресурсів.

Оцінка результатів інтенсифікації охоплює таку систему розрахунків:

• визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;

• визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1 % приросту обсягу виробництва;

• розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції;

• розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;.

• комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

Для оцінки досягнутого рівня інтенсифікації використовують табл. 6.30.

Таблиця 6.30. Характеристика показників інтенсифікації виробництва

За цими показниками інтенсифікації визначають її економічний результат (табл. 6.31).

Таблиця 6.31. Оцінка результатів інтенсифікації виробництва

Результат оцінки відносної економії ресурсів свідчить про втрачену вигоду чи приріст фінансового результату, досягнутого за рахунок інтенсифікації виробництва.

На третьому етапі оцінюють резерви організації виробничого процесу. Раціональна організація виробничого процесу пов'язана із забезпеченням ритмічності та комплектності виробництва і збуту продукції відповідно до умов договорів поставки.

Під ритмічністю роботи підприємства розуміють випуск цехами деталей, напівфабрикатів і виробів згідно з добовими чи місячними графіками виробництва. її порушення негативно впливає на роботу суміжних підрозділів, виконання договірних зобов'язань, якість продукції та ін. Неритмічний випуск продукції протягом місяця найчастіше зумовлюється використанням запасу незавершеного виробництва, відсутністю достатнього запасу напівфабрикатів заготівельних цехів, перебоями у постачанні сировини, простоями робітників і устаткування, змінами виробничих завдань та ін. Ці причини мають бути виявлені під час аналізу.

Ритмічність роботи підприємства визначають за днями або декадами у межах місяця, за місяцями і кварталами з поділом на декади. Показником ритмічності є також відношення випуску продукції за першу декаду до її випуску в третій декаді попереднього місяця.

Для характеристики ритмічності випуску продукції протягом року доцільно будувати динамічні ряди за місяцями, кварталами з розподілом на декади і дні (табл. 6.32).

Таблиця 6.32. Характеристика ритмічності виробництва продукції підприємством за рік

Як видно з таблиці, підприємство допускало порушення ритмічності, оскільки у третій декаді випущено від 42 до 49 % продукції.

Неритмічний випуск продукції призводить до втрати виробничої потужності. Аналізуючи показники, поряд із виявленням причин неритмічної роботи доцільно визначити додатковий випуск продукції за умови ліквідації відставання виробництва у першу і другу декади. Не враховують кількість чи вартість продукції, виготовленої у третій декаді за рахунок понаднормованих робіт. Один із варіантів розрахунку додаткового обсягу продукції полягає у тому, що для перших двох декад цей обсяг визначають за обсягом третьої декади. Наприклад, у третій декаді було випущено продукції на 500 тис. грн, з них на 100 тис. грн — понаднормовані, у першій і другій — на 600 тис. грн. Отже, додатковий обсяг продукції за умови продуктивної та ритмічної роботи міг би становити (500 - 100) • 2 - 600 " = 200 тис. грн.

Недоліком цього методу є лише те, що брати за основу третю декаду недоцільно, оскільки комплектуючі вироби та напівфабрикати надходять саме наприкінці місяця не завжди з вини підприємства. Доцільніше визначати додатковий випуск у нормо-годинах, порівнюючи нормо-години, витрачені у третій декаді, з такими в першій та другій.

Наприклад, виробництво продукції за рік передбачало витратити 2210 нормо-годин. Планові питомі обсяги випуску продукції за декадами становлять: у першій — 32 %, у другій — 33, у третій — 35 %.

На підставі фактичної частки випуску продукції за декадами визначаємо розподіл витрат праці за декадами. Фактично за першу декаду частка в нормо-годинах — 30 %, другу — 31, третю — 39 %. Тобто на випуск витрачено нормо-годин:

Витрати за першу і другу декади становили 1348,1, а за третю — 861,9 тис. нормо-годин.

Із загальної кількості нормо-годин у третій декаді вилучаємо понаднормовані (17,9 тис), тобто 861,9 - 17,9 = 844 тис. нормо-годин.

За дотримання планового співвідношення у витратах праці за декадами, орієнтуючись на третю декаду, кількість нормо-годин за рік мала становити 2412 тис. (844 : 35 - 100), а за першу та другу декади — 1550 (2412 - 862), тобто за перші дві декади недодано продукції на суму 202 тис. нормо-годин (1550 --1348).

Неритмічний випуск продукції пов'язаний з використанням робочої сили насамперед із внутрішньозмінними простоями, які виникають внаслідок перебоїв у поставках сировини, матеріалів, палива, енергії тощо. Простої призводять до скорочення випуску продукції.

Синтетичним показником ритмічної роботи є коефіцієнт ритмічності, який визначається на підставі даних за день, п'ятиденку, декаду. Чим ближче коефіцієнт ритмічності до 1, тим ритмічнішим є виробництво.

Для аналізу використаємо табл. 6.33.

Таблиця 6.33. Фактичний і плановий випуск товарної продукції за декадами місяця

Коефіцієнт ритмічності в абсолютному вимірі:

а у відносному:

Це означає, що 92 % планового обсягу продукції було випущено без порушення графіка.

На четвертому етапі виявляють можливості збільшення обсягу продажу, тобто виторгу від реалізації продукції. Аналіз резервів приросту реалізації продукції враховує пошук резервів збільшення товарного випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції на кінець аналізованого періоду. Можливості приросту товарного випуску оцінюють за випуском товарної продукції за аналізований період і за зміною залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду. Найповніше резерви товарного випуску виявляють на перших трьох етапах аналізу. Щодо оцінки зміни залишків незавершеного виробництва слід зазначити, що частина їх має нормативний характер (для забезпечення ритмічності виробництва), а понаднормативні запаси скорочують можливості приросту реалізації. До основних факторів, які визначають обсяг незавершеного виробництва (П ), належать характер наростання витрат, тривалість виробничого циклу виготовлення виробів і середньодобовий випуск продукції. Взаємозв'язок між обсягом незавершеного виробництва та переліченими факторами має детермінований характер і виражається формулою

де д — кількість виробів;

Кі — коефіцієнт наростання витрат у виробництв і-го виробу;

Ті — тривалість виробничого циклу виготовлення і-го виробу, днів;

Ві — середньодобовий випуск і-х виробів за виробничою собівартістю, грн.

Факторний аналіз незавершеного виробництва проведемо з використанням аналітичної табл. 6.34.

Розрахуємо вплив факторів детермінованої моделі (табл. 6.35).

Таблиця 6.34. Аналіз незавершеного виробництва підприємства

Таблиця 6.35. Оцінка впливу факторів на обсяг незавершеного виробництва

Далі на підставі даних первинного обліку можна з'ясувати причини і виявити винуватців відхилень незавершеного виробництва.

Вплив зміни залишків нереалізованої продукції на резерви додаткового виторгу від продажу можна визначити, використовуючи табл. 6.36.

Таблиця 6.36. Характеристика зміни залишків нереалізованої продукції підприємства

Зміну залишків нереалізованої продукції аналізують за внутрішніми та зовнішніми причинами збуту на основі даних первинного обліку.

Важливим аспектом аналізу резервів реалізації продукції є оцінка формування зміни структури обсягу реалізації за рахунок зміни кількості проданої продукції, її трудомісткості, власних матеріальних витрат на кооперовані поставки напівфабрикатів і комплектуючих виробів, прибутку та залишків нереалізованої продукції. Використовуючи методи аналізу структури, можна виявити пайову участь різних структурних елементів (табл. 6.37).

Таблиця 6.37. Структурний аналіз зміни обсягу реалізації продукції, тис. грн

Виокремлення пайової участі структурних елементів реалізації продукції дає змогу визначити характер використання інфляційних умов в управлінні масштабами реалізації продукції.

Аналіз впливу реалізації продукції на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства проводять аналогічно до оцінки наслідків невиконання договорів поставки.