Економічний аналіз - Мних Є.В. - 7.1. Зміст, завдання і джерела інформації аналізу фінансових результатів діяльності суб'єктів господарювання

7.1. Зміст, завдання і джерела інформації аналізу фінансових результатів діяльності суб'єктів господарювання

Функціонування будь-якого суб'єкта господарювання, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах становлення ринкових відносин визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Тому аналіз прибутку займає провідне місце у системі комплексного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності.

Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток суб'єктів господарювання, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. Створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого суб'єкта господарювання, а й для фінансування суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров'я тощо.

Показники прибутковості є визначальними в оцінках ефективності функціонування суб'єкта господарювання за всіма видами діяльності: виробничою, комерційною, фінансовою та інвестиційною. У прибутку акумулюються результати виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг), їх якості й асортименту, ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, результат ділового партнерства та виробничо-фінансового менеджменту.

Враховуючи, що діяльність суб'єкта господарювання може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку і аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання (див. табл. 5.1, с. 254—255). Відносні показники фінансових результатів — значення рентабельності, які характеризують відносний (у відсотках) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу. Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

Мета аналізу фінансових результатів — визначити повноту та якість їх отримання, оцінити динаміку абсолютних і відносних показників, з'ясувати спрямованість, ступінь і частку впливу окремих факторів на зміну прибутку і рентабельності, виявити та оцінити можливі резерви їх зростання.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

• аналіз обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансових результатів;

• аналіз та оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності;

• аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабельності;

• визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення з прибутку і рентабельності;

• виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяльності та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;

• аналіз розподілу і використання прибутку.

У процесі аналізу фінансових результатів дослідження проводять у двох аспектах. У першому аспекті фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності. Тут пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та втраченої вигоди. Другий аспект передбачає визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному і тактичному вимірах, які дають максимальний приріст фінансових результатів.

Загальний аналіз фінансових результатів діяльності згідно з системою визнання цього результату в Україні за П(С)БО передбачає аналіз результатів звичайної діяльності і надзвичайних подій (рис. 7.1).

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Ця діяльність планується, передбачається, очікується і для отримання прибутку створюють необхідні передумови. Надзвичайні події— це події чи операції, які відрізняються від звичайної діяльності тим, що вони неочікувані або не повторюються періодично чи у кожному наступному звітному періоді.

Рис. 7.1. Алгоритм формування показників прибутку (збитку) суб'єкта господарювання

Операційна діяльність охоплює всі види продуктивної діяльності, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), різногалузевого характеру, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. її визначають за двома напрямами: основна операційна діяльність та інші види операційної діяльності. Основна операційна діяльність — це операції, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є профілюючою метою функціонування суб'єкта господарювання, яка забезпечує основну частку його доходу. Інші види операційної діяльності передбачені статутом і зумовлені необхідністю раціонального використання виробничих ресурсів або капіталу.

Фінансовий результат інвестиційної діяльності пов'язаний з придбанням та реалізацією тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Прибуток або збиток фінансових операцій зумовлюється діяльністю суб'єкта господарювання, яка приводить до зміни розміру і складу власного чи залученого капіталу.

Фінансові результати можуть оцінювати в аналітичних дослідженнях та піддавати факторній діагностиці, якщо вони визнані за вимогами П(С)БО України. Загальним критерієм їх визнання є ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід господарських операцій та їх достовірної оцінки.

Дохід в оцінках фінансових результатів визначають тоді, коли внаслідок господарської операції збільшуються економічні вигоди у вигляді надходження активів і зменшуються зобов'язання, які приводять до зростання власного капіталу.

Витрати визнають у момент зменшення активів або збільшення зобов'язань, які зумовлюють зменшення власного капіталу (за винятком його розподілу власникам); на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди; негайно, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу. Доходи та витрати визнають на основі принципів нарахування та відповідності тоді, коли вони відбуваються (а не коли отримують або сплачують грошові кошти). Дохід не може бути визнаний, якщо витрати не підлягають достовірні оцінці. Будь-який аванс, уже отриманий за продаж продукції чи товарів, визнають як зобов'язання. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, мають визнавати з урахуванням ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату аналізу. Результат від надання послуг може бути визнаний за умов:

• можливості достовірної оцінки доходу;

• ймовірності отримання підприємством економічних вигід від цих послуг;

• можливості достовірної оцінки ступеня завершеності наданих послуг;

• можливості достовірної оцінки витрат, проведених для надання послуг.

Отже, на підставі визнаних доходів і витрат формують алгоритм розрахунку показників абсолютного фінансового результату.

Одним із напрямів аналізу абсолютних показників фінансового результату є якість прибутку (збитку). Висока якість прибутку визначається стабільністю пайової участі факторів у його формуванні та стійкою динамікою зростання, значною часткою валового прибутку у загальній величині прибутку звичайної діяльності, дотриманням законодавчого регулювання прибутковості та надійністю партнерських зв'язків. Низька якість прибутку визначається дією негативних факторів його формування, поганими показниками виробничо-фінансової діяльності, порушеннями у нормативно-правовому регулюванні утворення і розподілу прибутку.

До джерел інформації аналізу фінансових результатів належать: дані фінансової звітності (ф. 1 ''Баланс", ф. 2 "Звіт про фінансові результати", ф. 4 "Звіт про власний капітал", ф. 5 "Примітки до фінансової звітності"); дані бухгалтерського обліку (журнал 5 "Облік витрат", журнал б "Облік доходів і результатів діяльності"); статистична звітність (ф. 5-е "Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг)", ф. 1-6 "Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість", ф. 6 "Рентабельність окремих видів продукції"); планові дані.

Значно ширший діапазон аналітичних досліджень фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання можна отримати за обліковою інформацією, складеною за П(С)БО

України. Структуризована інформація за видами діяльності, за характеристиками визнання доходів і витрат та у співвідношенні із залученим у господарський процес капіталом дає широку гаму кількісних і якісних параметрів одержаного кінцевого фінансового результату. Схематично загальну модель аналізу фінансових результатів діяльності промислового підприємства зображено на рис. 7.2.

Рис. 7.2. Загальна модель аналізу фінансових результатів діяльності промислового підприємства

Нова якість інформації пов'язана:

• з визначенням та класифікацією доходів і витрат відповідно до вимог міжнародних стандартів;

• виокремленням видів діяльності, які виражають особливості ринкових відносин суб'єкта господарювання;

• чітким виокремленням пайової участі виробничих, управлінських, збутових та інших ділових суб'єктів у досягнутому кінцевому результаті;

• можливостями рейтингової оцінки ділових результатів за різними напрямами діяльності у стратегічному та оперативному планах.

Можливості аналізу фінансових результатів за інформацією П(С)БО України наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1. Можливості аналізу фінансових результатів в інформаційному середовищі бухгалтерського обліку за П(С)БО України

Важливий момент аналізу — досягнути зіставності показників у динамічному ряді з урахуванням інфляційних процесів, зміни облікової політики, зміни обсягу та структури акціонерної діяльності. Коректнішим є зіставлення можливостей і наслідків впливу на фінансові результати, насамперед виробничих, управлінських і збутових можливостей.

Маючи більший простір у визнанні доходів і витрат, працівники облікового апарату змушені мотивувати свою облікову політику, що неминуче збільшує обсяг аналітичних досліджень за змістом розв'язання управлінських задач. Це сприяє більшій інтеграції обліково-аналітичних робіт, їх поєднанню з процесом вироблення та виконання управлінських рішень. Очевидно, не буде потреби у вузькій спеціалізації підрозділів управлінської системи, а її треба привести у налагоджений механізм підприємництва з мотивацією фінансового успіху. Регламентація і контроль управлінських функцій здійснюються відповідно до центрів прибутковості або відповідальності.