Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 1.1. Розвиток економічного аналізу та його місце у системі управління виробництвом

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1.1. Розвиток економічного аналізу та його місце у системі управління виробництвом

Аналітико-синтетичний процес, що відображає суспільні явища, процеси виробництва та обміну, зміни у соціально-економічному устрої суспільства, сприяв формуванню та розвитку думки про те, що саме виробництво, а відповідно і добробут людей, залежить від важливих, але прихованих від безпосереднього погляду суспільних чинників, глибинних законів економічного розвитку. Для того, щоб виявити ці закони, недостатньо простого спостереження й опису явищ. Потрібна наука, здатна проникнути в суть процесів, що відбуваються, і виявити їх рушійні сили. Тому багато вчених пов'язують появу економічного аналізу з виникненням економічної науки, історія якої нараховує не одне сторіччя.

Виникнення аналізу найчастіше пов'язують також зі становленням бухгалтерського обліку і балансоведенням. Є припущення, що бухгалтерський облік та економічний аналіз виникли ще у Стародавньому Єгипті.

Потужного розвитку економічний аналіз набув у більшості розвинених країн у період переходу до ринкових відносин, оскільки саме тоді й виникла потреба застосовувати у господарській діяльності позикові засоби, тобто виникла потреба визначати рівень ризику, поглиблювати аналіз фінансового стану підприємств-позичальників.

В Україні за останнє десятиріччя внаслідок реформування економіки та переходу до ринкових відносин зросла потреба у проведенні економічного аналізу не тільки виробництва продукції, а й її збуту. Практично провідну роль в організації аналітичної роботи відіграє здійснення аналізу не лише по підприємству в цілому, а власне за окремими виробничими і технологічними операціями, у зв'язку з чим починають використовувати новий вид аналізу – операційний, основи якого в Україні тільки розробляються.

За умов гострої конкурентної боротьби за ринок збуту продукції пріоритети отримує той, хто віднаходить резерви ефективнішого господарювання на окремих робочих місцях та операціях.

Аналіз господарської діяльності підприємств приватного сектору та їх монопольних об'єднань зводився переважно до аналізу ліквідності балансу, оцінювання статей активу і пасиву. Але виникали істотні труднощі, оскільки підприємства більшості галузей промисловості застосовували іноземний капітал. Бухгалтерський облік і звітність вели не лише за зразками досвіду німецьких, англійських чи французьких підприємств, а й німецькою, англійською і французькою мовами.

Під час аналізу діяльності державного сектору економіки України значна увагу приділяється аналізу рівня доходів, витрат і прибутку підприємств.

На початок XX ст. досить високий рівень організації був характерний аналізу діяльності акціонерних товариств. Необхідність аналізу була зумовлена власне формою акціонерної власності (регулярна звітність перед акціонерами про результати своєї фінансово-господарської діяльності). Джерела зростання обсягів чистого прибутку підприємці справедливо вбачали у раціональному веденні справи.

Однак літератури, присвяченої саме економічному аналізу, на початку XX ст. видавали мало. Серед основних публікацій можна назвати працю І.І. Аринушкіна "Баланси акціонерних підприємств" (1912 p.). Кілька статей з питань аналізу балансу, обчислення прибутків і збитків було опубліковано в журналі "Рахівництво". їх цінність полягала у тому, що автори звертали увагу на поширену тоді незрозумілість ведення балансів, а це сприймалося як форма завуальовування і приховування. Важливу роль для становлення аналізу відігравали короткі інструкції комерційних банків щодо перевірки кредитоспроможності клієнтів.

У результаті наукових досліджень на першому плані опинилися завдання, пов'язані зі збереженням засобів виробництва, майнових і грошових цінностей. Тому особливу увагу приділяли становленню і розвитку статистики, обліку і контролю.

У 1920 р. видано оригінальну працю П.Н. Худякова "Аналіз балансу". Автор аналізував баланси виробничих артілей, кредитних і споживчих товариств. Власне проведення аналізу балансу автор висвітлив досить чітко, але ряд показників, наприклад, обсяг виробництва, реалізації, собівартість продукції він не аналізував.

З переходом до нової економічної політики (1921 р.) відновили діяльність усі галузі народного господарства. На керівництво державних підприємств (трестів) була покладена відповідальність не тільки за організацію виробництва, а й ведення обліку за системою подвійного запису, кошторису, виробничого плану.

У 1926 р. вийшла книга А.Я. Усачова "Економічний аналіз балансу", в якій уперше вжито термін "економічний аналіз".

У 20-ті роки XX ст. видано наукові роботи, в яких було сформульовано позиції аналізу, зокрема "Рахунковий аналіз" (методи дослідження діяльності підприємства за даними його бухгалтерії) Н.Р. Вейцмана (1924 p.), "Аналіз балансу кооперативу" A.M. Яковлева (1925 p.), "Керівництво до аналізу балансів споживчих товариств" А.Я. Міхеєва (1926 р.) та ін.

Наприкінці 20-х – на початку 30-х pp. XX ст. постала потреба досліджувати проблему, пов'язану з обіговістю оборотних коштів, оскільки прискорення обороту розширювало можливості додаткових капітальних вкладень.

У 30-ті pp. XX ст. неодноразово порушувалася проблема аналізу собівартості продукції, адже раціональне використання у виробничому процесі живої та уречевленої праці, виділені Державним банком кредити щонайкраще відповідали історичному моменту. З'явилися такі праці, як: "Основи економічного аналізу собівартості в промисловості" та "Методика техніко-економічного аналізу собівартості у машинобудуванні" Н.Е. Колосова, "Аналіз калькуляції у виробництві" Б.Н. Мокшанцева, "Принципи організації аналізу собівартості" М.Х. Жебрака, "Аналіз фінансової діяльності промислової артілі" С.Б. Барнгольця. У цей період економічний аналіз уже викладався як самостійна дисципліна у вищих навчальних закладах.

Наукові дослідження у сфері аналізу продовжувались як щодо застосування нових відповідних методів і прийомів, так і щодо поглиблення вивчення економіки підприємства. Останнє знайшло відображення у подальшій диференціації аналізу за галузями народного господарства.

Аналіз господарської діяльності промислових підприємств набув чітко визначеної логічної послідовності, за якої виявлення умов і чинників виробничого процесу передує аналізу засобів виробництва і фінансових результатів. При цьому аналізується і зворотний зв'язок – вплив фінансового стану на виконання виробничої програми.

У післявоєнний період суттєво зросло значення досліджень, пов'язаних з аналізом собівартості промислової продукції, вишукуванням резервів скорочення витрат. Відбулися подальша диференціація економічного аналізу за галузями господарства, поглиблення аналізу діяльності внутрішніх підрозділів підприємств (на рівні цехів і дільниць). У цей період вийшли друком: "Економічний аналіз виробничо-господарської діяльності промислових підприємств" І.І. Поклада (1956 p.), "Основи аналізу економіки підприємства" С.К. Татура (1956 p.), "Оборотні кошти промислових підприємств" С.Б. Барнгольця, Д.М. Сухарева (1957 p.).

У 60–70-ті роки велику увагу приділяли питанням оперативного аналізу, оцінювання якості продукції, рівня техніки, технологій, організації виробництва. Набули розвитку проблеми фінансово-економічного і функціонально-вартісного аналізу. Детально були розглянуті проблеми оперативного аналізу та його ролі в системі управління суб'єктами, зокрема у працях І.І. Каракози, І.І. Поклада, М.Г. Чумаченка. Дослідження з міжзаводського порівняльного аналізу у нашій країні, розпочаті В.І. Ганштаком, продовжив Б.І. Майданчик, робота якого "Порівняльний економічний аналіз у машинобудуванні" вийшла у 1973 р. Колектив кафедри Московського державного університету імені Михайла Ломоносова під керівництвом А.Д. Шеремета продовжив роботу над упровадженням в економічний аналіз сучасних досягнень математики й інформатики, розвитку внутрішньозаводського аналізу в органічному зв'язку з госпрозрахунком. Найбільш узагальнюючий вид аналізу – фінансово-економічний – висвітлено у підручнику "Економічний аналіз діяльності підприємств" за редакцією С.Б. Барнгольця і Г.М. Тація, який вийшов у 1975 р.

Після переходу економіки України на ринкові засади значно розширилася сфера застосування економічного аналізу, на основі якого розроблялися варіанти управлінських рішень щодо поліпшення використання економічного потенціалу суб'єктів господарювання незалежно від форм власності.

Акцентуючи увагу на ролі економічного аналізу в системі управління виробництвом, доцільно відштовхуватися від пізнання тих чи інших явищ.

Відомо, що економічний аналіз – це метод пізнання економічної дійсності. Тож у процесі аналітичного дослідження необхідно керуватися всіма принципами і категоріями теорії пізнання:

• аналіз – поділ об'єкта чи явища на окремі складові;

• розгляд об'єктів господарювання в аспекті чинників, що їх зумовили;

• синтез – об'єднання в єдине ціле всіх умов, причин, чинників;

• узагальнення результатів, отриманих під час аналізу;

• вивчення економічної дійсності у розвитку, взаємозв'язку з іншими реаліями (пошук умов розвитку явища);

• індукція, дедукція.

Залежно від рівня управління економічний аналіз поділяють на (рис. 1.1):

• макроекономічний;

• мікроекономічний.

Рис. 1.1. Напрями розвитку економічного аналізу

Під економічним аналізом господарської діяльності підприємства розуміють певний комплекс, системне дослідження господарської діяльності підприємств і об'єднань з метою підвищення ефективності й об'єктивності результатів оцінювання.

Економічний аналіз господарської діяльності як дисципліна досліджує питання оцінювання діяльності нижчих господарських ланок (підприємств, організацій – це рівень мікроекономіки).

Основними завданнями функціонування підприємства є:

• отримання прибутку, достатнього для задоволення потреб колективу та власників підприємства, а також забезпечення активного виробничого процесу;

• задоволення потреб у тій продукції, роботах, послугах, які підприємство виробляє чи надає.

Завдання управління – забезпечення безперервного функціонування підприємства, організації й т. ін.

Стандарти управління містять шість основних напрямів діяльності:

1) управління виконанням завдань виробництва і постачання;

2) управління якістю продукції, робіт, послуг;

3) управління ресурсами (усім виробничим потенціалом);

4) управління розвитком підприємства;

5) соціальний розвиток колективу;

6) управління охороною навколишнього середовища.

Залежно від ситуації в країні (економіці тощо) той чи інший напрям стає провідним і визначає особливості функціонування підприємства.

Для вироблення стратегії підприємства потрібно вміти оцінювати, взаємопов'язувати і співвідносити процеси, що відбуваються на цьому підприємстві, спрямовувати його дії на досягнення поставленої мети.

Встановлення взаємозв'язку та оцінювання діяльності підприємства і є завданням економічного аналізу в системі управління.

По суті, виробничий процес починається з аналізу і завершується ним, оскільки перед складанням прогнозу чи перспективи розвитку потрібно вивчити реальну інформацію про підприємство, тобто провести збирання, групування, аналітичну обробку інформації. Економічний аналіз сприяє зменшенню можливості прийняття неефективних управлінських рішень.

Етапи економічного аналізу мають вигляд програми аналізу управлінського рішення, що випереджає його прийняття.

Програма аналізу управлінського рішення

1-й етап. Визначення завдання для проведення аналізу:

• діяльності власних підприємств;

• керівництва підприємства;

• сучасних технологій передачі оперативної інформації на відстані;

• планування (щорічне складання бізнес-плану на наступний рік).

Виокремлюють аналіз:

• плановий (складання бюджету на наступний рік);

• ініціативний (коли є конкретний замовник).

2-й етап. Узгодження мети і завдань аналізу, з'ясування термінів виконання робіт, визначення кола фахівців. Мету і завдання визначає замовник:

• оцінювання фінансового стану підприємства, заходи спрямовані на підвищення його продуктивності та стабільності;

• роль підприємства на ринку і можливість диверсифікації з метою розширення ринку збуту і збільшення обсягів реалізації продукції;

• оцінювання виробничих можливостей підприємства, використання виробничих ресурсів;

• доцільність здійснення інвестицій.

Для визначення терміну виконання робіт складають графіки. На цьому етапі відбувається залучення певного кола фахівців (причому можуть залучати окремих фахівців або тимчасовий творчий колектив (технологів, конструкторів)), а також з'ясовують питання про надання матеріалів.

3-й етап. Оцінювання ситуації та ефективності функціонування об'єкта і змін його основних показників за допомогою розрахунку впливу чинників.

4-й етап. Виявлення умов, які позитивно або негативно впливають на функціонування об'єкта, пошук резервів підвищення ефективності діяльності.

Навіть неприбуткові підприємства можуть мати позитивні елементи у своїй діяльності. Потрібно виявити причини, що перешкоджають ефективній діяльності підприємства і скласти перелік заходів для ліквідації тих чинників, що негативно впливають на виробництво.

5-й етап. Пропонування якомога більшої кількості управлінських рішень, що дасть змогу підприємству досягти поставленої мети. Цей етап подають у вигляді дерева варіантів, де власне варіанти поділено на різні за способом досягнення поставленої мети групи (при цьому кожну групу поділяють на підгрупи і т. д.).

6-й етап. Зіставлення варіантів.

Критеріями вибору варіантів можуть бути:

• економічна ефективність;

• термін виконання;

• ступінь впливу на фінансові результати чи соціальні аспекти тощо.

7-й етап. Впровадження вибраного рішення (проекту).

Таким чином, економічний аналіз – це функція управління, що забезпечує науковість прийняття рішень.