Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 1.8. Етапи аналізу та його організація

Ефективність аналітичної роботи потребує високого рівня підготовки, планування та організації.

При здійсненні аналізу діяльності підприємств і об'єднань виокремлюють три етапи роботи. Перший етап (підготовчий) включає роботи організаційного характеру, що гарантують достатню глибину й оперативність аналізу (планування, визначення об'єктів аналізу, складання програми та ін.); другий – основний етап – власне аналітичні роботи (збирання й обробка даних, їх систематизація і зіставлення, виявлення впливу чинників і т. д.); на третьому (підсумковому) етапі узагальнюють і оформляють результати аналізу, а також розробляють пропозиції щодо їх подальшого впровадження у роботу підприємства. Вважаємо за потрібне детальніше зупинитися на особливостях і змісті кожного з названих етапів.

Підготовчий етап передбачає визначення мети та об'єктів аналізу, вивчення матеріалів і результатів раніше проведеного аналізу відібраних об'єктів, складання плану аналізу і графіка його проведення, розробку програми і всього інструментарію аналізу (макетів таблиць, алгоритмів розрахунків і т. д.), окреслення кола необхідної інформації для проведення аналізу і попереднього ознайомлення з нею.

Про можливу мету аналізу, згідно з якою потрібно будувати всю підготовчу роботу, йдеться в інших розділах підручника (оцінювання напруженості й обґрунтованості плану; оцінювання результатів діяльності з урахуванням ефективності використання ресурсів; підведення підсумків внутрішнього розрахунку тощо). Об'єкти аналізу відбирають так, щоб їх вивчення дало змогу отримати відповіді на поставлені запитання (залежно від мети аналізу).

Ознайомлення з матеріалами і результатами раніше проведеного аналізу за визначеною програмою чи відібраними об'єктами дасть змогу не лише оцінити ефективність уже проведеної аналітичної роботи, а й врахувати при подальшому плануванні допущені раніше помилки і недоліки.

Планування аналізу охоплює широке коло питань. До них належать не лише встановлення термінів виконання окремих робіт, перелік виконавців і розподіл обов'язків між ними, а й складання самої програми аналізу, визначення його інформаційної бази.

Графік виконання аналітичних робіт має враховувати найкоротші терміни, оскільки чим оперативніше проводиться аналіз, тим ефективніше використовують його результати в управлінні виробництвом.

Кількість і кваліфікація виконавців залежать від програми аналізу і термінів його проведення. Розподіл обов'язків між виконавцями потребує диференційного підходу. Значна частина аналітичних робіт має технічний характер (збирання, систематизація, обробка даних), тому її можна виконати за допомогою обчислювальної техніки і без залучення висококваліфікованих фахівців. Інша частина робіт – безпосередній аналіз оброблених і згрупованих даних, інтерпретація отриманих результатів, висновків і розробка пропозицій – має виконуватися добре підготовленими теоретично і практично фахівцями.

Розробка програми і вибір методики аналізу – важливий елемент підготовчого етапу, що значною мірою визначає кількість та ефективність усієї аналітичної роботи. У програмі необхідно зазначити мету, об'єкти й основні напрями аналізу, період, який він охопить, ступінь деталізації та глибину вивчення окремих аспектів діяльності, використані прийоми аналізу, його інформаційне і технічне забезпечення. Відображення у програмі обсягу використаної в аналізі інформації залежить від того, який аналіз проводять – повний (комплексний) чи тематичний (цільовий), за який період часу (місяць, квартал, рік, п'ять років), на якому рівні управління (виробниче об'єднання чи його підрозділ, міністерство), хто є суб'єктом аналізу (відділи і служби об'єднання, контролюючі органи) і т. ін. У багатьох випадках програма передбачає заходи щодо поповнення додатковою інформацією.

Можливості використання при аналізі обчислювальної техніки відображаються у програмі й залежать від рівня розвинутості наявної технічної бази. За будь-яких обставин потрібно передбачити максимальне використання техніки для аналітичної обробки інформації, оскільки це не лише полегшує працю фахівців, звільняє їх від рутинної роботи, а й дає змогу поглибити, пришвидшити процес проведення аналізу.

Програма аналізу передбачає розробку макетів аналітичних таблиць, алгоритмів їх заповнення, методичних вказівок виконавцям щодо використання конкретних джерел даних, технічних прийомів аналізу й оформлення результатів проведеної роботи.

Планування аналітичної роботи здійснюється у три етапи: складання комплексного плану організації, проведення аналітичної роботи на суб'єктах господарювання і складання планів для різних тематичних аналізів, передбачених комплексним планом. Незважаючи на те, що в обох випадках основні елементи плану (мета, об'єкти, терміни, виконавці, програма, інформаційне і технічне забезпечення аналізу) однакові, змістова наповненість їх значно відрізняється.

У першому випадку йдеться про планування постійно діючої розгалуженої системи комплексного аналізу (з визначеною метою, об'єктами, системою аналітичних показників, суб'єктами аналізу, інформацією і т. д., що відображають специфіку окремих структурних підрозділів і функціональних служб), розраховане на рік (квартал). При цьому необхідно забезпечити осіб, які приймають рішення (ОПР) у встановлені терміни, у достатньому обсязі потрібною аналітичною інформацією для керівництва господарською діяльністю.

У такому комплексному плані доречно використати сіткові графіки, які б відображали зв'язок черговості, термінів і виконавців окремих аналітичних робіт за підрозділами і службами об'єднання, і в яких було б зазначено хто, коли і куди спрямовує вихідну інформацію, що відображає результати проведеного аналізу. З метою уникнення паралелізму в проведенні аналізу, складають комплексний план, який охоплює також участь у цій роботі громадського бюро економічного аналізу (ГБЕА).

У плані-описі організації та проведення аналізу в цілому по об'єднанню мають бути передбачені заходи, пов'язані з методичним керівництвом аналітичною роботою (інструктивні наради для виконавців, забезпечення їх методичними вказівками й інструктивними матеріалами) і з контролем за її ефективністю (систематичні наради з обговорення виконання плану аналізу, використання в управлінні виробництвом його результатів).

Плани тематичних (цільових) аналізів складають відповідно до можливостей підприємства з метою глибокого вивчення окремих напрямів його діяльності.

Другий – власне аналітичний – етап роботи передбачає збирання і перевірку достовірності використаної в аналізі інформації, а також систематизацію накопичених матеріалів; обробку отриманих даних і заповнення аналітичних таблиць; вивчення напрямів і причин відхилення фактичних показників від планових; визначення впливу чинників на зміни показників діяльності, виявлення резервів збільшення ефективності виробництва і т. ін.

Достатній обсяг і достовірність інформації – основна передумова успішного виконання аналітичної роботи, тому цей етап починається з відбирання, перевірки повноти та якості використовуваної в аналізі інформації. Впевнившись в об'єктивності інформації, починають обробляти зібрані дані: зіставляють показники (за оцінкою, структурою, принципами побудови і т. ін.), здійснюють статистичну обробку (вираховують середні, відносні величини, групують показники тощо), проводять аналітичні розрахунки і заповнюють таблиці. Аналітичні розрахунки можна виконувати як окремо, так і в таблицях. Зауважимо, що складені аналітичні таблиці відіграють неоднакову роль в економічному аналізі. Вони можуть бути ілюстративним матеріалом для написання різних аналітичних записок, відображати всі необхідні дані за відсутності текстового оформлення результатів проведеного аналізу.

Вивчення оброблених і наведених у таблицях даних дає змогу порівняти досягнутий рівень показників із плановими показниками минулих періодів, передових підприємств і середньогалузевими даними; встановити взаємодію показників і виявити чинники, що впливають на їх зміни тощо. Для обробки і вивчення показників діяльності об'єднань (підприємств) використовують весь комплекс технічних прийомів аналізу.

Далі на основі проведеного аналізу дають оцінку ефективності роботи колективу об'єднання, узагальнюють досягнення і недоліки його господарської діяльності (з визначенням причин і негативних відхилень від встановлених планових завдань), виявляють наявні резерви для кращого, більш раціонального використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

На третьому (підсумковому) етапі детальніше вивчають і узагальнюють (здійснюють групування, підрахунок) резерви виробництва, визначають шляхи щодо їх реалізації, доводять до відома зацікавлених осіб результати аналізу, відображені у наказах по об'єднанню. Обов'язковим елементом цього етапу є систематичний контроль за виконанням рішень, прийнятих за результатами аналізу.

Варто окремо зупинитися на оформленні результатів проведеного аналізу. Виконують цю частину підсумкового етапу аналізу залежно від суб'єктів аналізу, його мети й адресата документів.

Так, за результатами аналізу діяльності виробничого об'єднання вища за рангом організація і контролюючі органи (банки, фінансові органи тощо) складають висновок про його роботу. Саме об'єднання подає в контролюючі організації звітність та "пояснювальну" аналітичну записку. Про результати тематичного (цільового) аналізу керівництву об'єднання може бути складена доповідна записка.

Названі види аналітичних записок є прикладом текстової репрезентації результатів аналізу, а їх зміст та оформлення має відповідати встановленим вимогам.

Достатній обсяг інформації, наданої в аналітичних записках, сприяє вичерпному, всебічному висвітленню результатів аналізу, надає конкретності, лаконічності, наочності і переконливості викладеному матеріалові. Як зазначалося, оформлення записки має відповідати встановленим вимогам. Початок записки – загальна кінцева оцінка діяльності об'єкта, який вивчають, далі – деталізують висловлені пропозиції. Висновки, подані у записці, мають бути обґрунтовані, переконливо викладені, підтверджені відповідними даними і, перш за все, відносними показниками. Для унаочнення викладеного матеріалу можна використовувати у тексті короткі аналітичні таблиці, графіки, схеми. Значні за обсягом таблиці додаються у вигляді додатків до записки. Зрозуміло, що вся цифрова ілюстрація має базуватися на раніше виконаних аналітичних розрахунках.

Якість та ефективність аналізу залежить від того, наскільки конкретними, дієвими є сформульовані на його основі висновки і пропозиції, які (з необхідними поясненнями) становлять невід'ємну і важливу частину будь-якої аналітичної записки. Аналітичну записку потрібно складати у доступній формі.

Масового поширення набув безтекстовий (табличний) спосіб оформлення результатів аналізу. При його застосуванні особи, які приймають рішення, у відведені терміни й у встановленому обсязі отримують аналітично оброблену інформацію у вигляді комплексу техніко-економічних показників (або інформаційно-аналітичних збиранняників, бюлетенів) про роботу об'єднання за визначений період із вітчизняними, а також закордонними партнерами. Безтекстова форма подання результатів аналізу характерна, перш за все, для оперативного аналізу.

Вище були розглянуті етапи робіт, виконуваних при здійсненні аналізу господарської діяльності на будь-якому рівні управління виробництвом.

Характерна риса всіх трьох етапів – зіставлення різних видів робіт, у результаті чого отримують аналітично обґрунтовану інформацію, яка є основою для прийняття керівниками відповідних рішень.

Складне поєднання різних видів робіт аналізу, значна кількість його об'єктів і ґрунтовні вимоги до глибини та якості потребують серйозної уваги до питань організаційного забезпечення аналізу. Ці питання виходять далеко за межі організаційної підготовки проведення окремого тематичного аналізу і навіть епізодично виконуваного повного (комплексного) аналізу, про що йшлося при розгляді першого (підготовчого) етапу аналітичної роботи.

За умов удосконалення господарського механізму, інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності питання організації аналізу господарської діяльності на підприємстві, у галузі і в господарстві загалом є першочерговим.

Професор А.Д. Шеремет характеризує поняття організації аналізу як систему раціональних, скоординованих дій для вивчення об'єкта спостереження відповідно до визначеної мети. У межах галузі організаційне забезпечення аналізу передбачає вирішення таких основних питань:

а) визначення органів і посадових осіб, які здійснюють загальне керівництво аналізом, тобто органів і осіб, відповідальних за планування, координацію, методологічне забезпечення і проведення аналітичної роботи, а також за підвищення її ефективності;

б) визначення функцій окремих ланок єдиної галузевої системи аналізу господарської діяльності, а також групи виконавців, які відповідають за проведення попереднього, оперативного і подальших аналізів, а також здійснення тематичних (цільових) аналізів;

в) встановлення форм зв'язку між ланками єдиної галузевої системи аналізу господарської діяльності та іншими органами управління;

г) визначення обсягу необхідної інформації;

д) регламентація аналітичної роботи.

На всіх рівнях управління виробництвом має бути посадова особа, відповідальна не лише за планування, координацію та проведення аналізу, а й за повне і вчасне забезпечення необхідною інформацією осіб, які приймають рішення, і зацікавлених служб аналітичної інформації. На рівні міністерства відповідальною особою має бути один із заступників начальника планово-економічного управління (планового відділу), а у виробничому об'єднанні (на підприємстві) – заступник директора з економічних питань (головний економіст).

Як робочі органи з методичного керівництва аналізом, узагальнення на рівні галузі та підгалузі можуть функціонувати лабораторії (сектори) аналізу галузевих і підгалузевих науково-дослідних інститутів (НДІ), а на рівні об'єднання (підприємства) – бюро (група) економічного аналізу. Кожен із перелічених підрозділів виконує свій обсяг аналітичної роботи під методичним керівництвом відповідного підрозділу вищого рівня і, перш за все, галузевої лабораторії з аналізу господарської діяльності.

Галузева лабораторія аналізу здійснює наукове і методичне керівництво за проведенням попереднього, оперативного і подальшого (як комплексного, так і тематичного) аналізу на всіх рівнях управління. З цією метою розробляють макети аналітичних таблиць, які обов'язково заповнюють на тому чи іншому рівні управління; пропонують єдину методику виконання аналітичних розрахунків і загальні принципи оцінювання результатів господарської діяльності, виявлення та узагальнення резервів виробництва; визначають рівень і форми узагальнення результатів аналізу на кожному рівні управління. Для реалізації останнього лабораторія систематично вивчає вимоги щодо аналітичної інформації, коригує перелік і зміст основних аналітичних завдань, визначає шляхи вдосконалення аналізу в галузі.

Галузева лабораторія з аналізу господарської діяльності має також розробляти положення про діяльність служб аналізу на всіх етапах управління; виявляти й узагальнювати передовий досвід з організації аналітичної роботи; готувати галузеві матеріали для керівництва щодо організації та методів аналізу (враховуючи розробку питань регламентації аналітичної роботи в галузі); підвищувати кваліфікацію працівників, які здійснюють аналіз.

Лабораторія (сектори), бюро (групи) аналізу планують аналітичну роботу (теми, програми, виконавців аналізу і т. ін.) кожний на своєму рівні управління, відповідно до планів аналітичних підрозділів вищого і нижчого рівнів, а також функціональних служб (при плануванні тематичних аналізів). Ті ж робочі органи на різних рівнях управління організовують проведення всіх видів аналізу; узагальнюють і доводять його результати у визначені терміни до зацікавлених осіб; здійснюють загальне і методичне керівництво виконавцями аналітичних робіт, враховуючи функціональні служби (за тематичним аналізом), структурні виробничі підрозділи, громадське бюро економічного аналізу тощо. Ці самі органи також обов'язково вивчають ефективність проведення аналітичної роботи на цьому і нижчому рівнях, систематично контролюють реалізацію результатів аналізу.

Однією з ланок галузевої системи економічного аналізу є функціональні служби, що виконують тематичні (цільові) аналізи під загальним і методичним керівництвом лабораторії, сектора чи бюро (групи) економічного аналізу відповідного рівня керівництва. Основними функціями цих служб є:

• розробка переліку питань, з урахуванням сучасних вимог і необхідності підвищення ефективності виробництва, які потребують спеціального вивчення відповідно до черговості тематичного аналізу;

• підготовка спільно з лабораторією (сектором, бюро, групою) економічного аналізу програми створення винаходів (досліджень) за окремими темами;

• участь у проведенні тематичного аналізу і консультації для співробітників різних підрозділів, секторів щодо виконання тематичного аналізу й узагальнення отриманих результатів;

• участь у підготовці тематичних розділів у інформаційно-аналітичних збиранняниках, бюлетенях та інших видах вихідної аналітичної інформації за профілем функціональної служби;

• керівництво функціональними службами нижчого рівня з питань проведення тематичних аналізів.

На нашу думку, неправильним є погляд фахівців, які відносять проведення економічного аналізу виключно до функцій економічних служб підприємств і об'єднань. Орієнтовний розподіл основних питань і завдань економічного аналізу між відділами підприємств і об'єднань можна представити так.

На підприємствах, де спеціальних бюро чи груп економічного аналізу немає, розробку основних напрямів його проведення та узагальнення результатів здійснює економічний відділ (ЕВ) разом із бухгалтерією. ЕВ зобов'язаний проаналізувати на підприємстві виконання плану і динаміку змін усіх основних техніко-економічних показників, ефективність виробничої діяльності підприємства та результати внутрішнього господарського розрахунку, систематизувати й узагальнити дані оперативного аналізу щодо закріпленого за ним комплексу показників.

Бухгалтерія разом з ЕВ не лише спрямовує аналітичну роботу на підприємстві та узагальнює її результати, а й здійснює оперативний аналіз усіх основних і накладних витрат, контролює рівень собівартості всієї товарної продукції та окремих виробів за даними аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, аналізує фінансовий стан підприємства, стан його розрахунків з окремими організаціями й особами, обсяг і склад наявних на підприємстві запасів товарно-матеріальних цінностей тощо.

Фінансовий відділ (ФВ) проводить аналіз виконання бізнес- плану, показників реалізації продукції, фінансових результатів діяльності, рентабельності підприємства (об'єднання) та виготовлення виробів, вивчає взаємовідносини підприємства з банком і здійснює аналіз бюджету підприємства.

Відділ праці і заробітної плати (ВПЗП) (за участю відділів кадрів із загальних питань забезпечення та руху трудових ресурсів) аналізує виконання плану щодо зростання обсягів роботи, використання фонду заробітної плати відповідно до категорій робітників, чисельності, складу і рівня навантаження на працівників за категоріями персоналу, використання робочого часу, організації праці, трудомісткості виробів і шляхів її зниження, стану нормування праці та якості чинних норм.

Відділ матеріально-технічного забезпечення (ВМТЗ) проводить аналіз виконання договорів про доставку матеріалів, купованих напівфабрикатів і палива, контролює витрати сировини і матеріалів, палива на виробництво, вивчає стан запасів окремих видів матеріалів.

Відділ збуту (ВЗ) вивчає "портфель замовлень", тобто забезпечує план реалізації товарів згідно з договорами (угодами, контрактами), укладеними з покупцями, аналізує виконання плану збуту продукції відповідно до зобов'язань щодо поставок, комплектність виробів на складах і обсяги залишків готової продукції.

Виробничий відділ (ВВ) проводить аналіз роботи окремих структурних підрозділів об'єднання щодо комплектності та ритмічності виробництва продукції, її асортименту та якості, вивчає стан запасів окремих видів продукції.

Технологічний відділ (відділ головного технолога – ВГТ) разом із відділом головного механіка (ВГМ) вивчають виконання завдання щодо введення нової техніки, механізації й автоматизації технологічних процесів, аналізують заходи, спрямовані на зменшення матеріаломісткості виробів і підвищення їх якості, що здійснюються разом із відділами головного конструктора і технічного контролю.

Конструкторський відділ (KB) (відділ головного конструктора – ВГК) разом із відділом головного технолога проводить аналіз введення у виробництво нових видів продукції, використання нових видів сировини і матеріалів та підвищення технологічності й економічності виготовлення виробів, поліпшення їх експлуатаційних характеристик, покращення показників якості продукції – надійності та міцності.

Відділ технічного контролю (ВТК) вивчає якість продукції, дотримання технологічної дисципліни, причини браку, аналізує рекламації щодо якості продукції, спільно з ВГТ і ВГК розробляє заходи, спрямовані на усунення недоліків продукції, яку випускають, і підвищення її якості.

Відділ головного механіка (ВГМ) здійснює аналіз складу і прогресивності потужності наявного обладнання, термін його використання проводить аналіз виконання плану щодо механізації й автоматизації виробництва, зменшення затрат ручної праці, модернізації обладнання та його капітального ремонту.

Відділ головного енергетика (ВГЕ) разом із ВГМ аналізує виконання завдання щодо запровадження нового енергетичного обладнання, ефективність його використання, виконання плану капітального ремонту і модернізації цього обладнання, спільно з ВГТ проводить аналіз норм затрат енергетичних ресурсів (електроенергії, палива, пари та повітря).

Відділ капітального будівництва (ВКБ) аналізує всі капітальні вкладення, тобто витрати на будівництво, технічне переоснащення, розширення діючих потужностей, аналізує ефективність капітальних вкладень, у тому числі витрат, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, контролює повноту і своєчасність уведення в експлуатацію об'єктів.

Юридичний відділ здійснює роботу з розгляду претензій, аналізує, яких витрат може зазнати підприємство через порушення чи невиконання контрактних зобов'язань.

На виробничих підрозділах об'єднань має здійснюватися глибокий, систематичний, оперативний аналіз, а потім – аналіз усіх показників діяльності.

При організації аналізу господарської діяльності об'єднання складають повний перелік аналітичних робіт (завдань) із зазначенням відповідальних за них виконавців і співвиконавців. Для цього розробляють спеціальний "Табель аналітичних робіт і матеріалів" (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Табель аналітичних робіт і матеріалів

Розподіл завдань аналізу відповідно до органів управління проводять паралельно з обліком специфіки роботи кожного функціонального відділу чи служби. Групування аналітичних робіт (завдань) за відділами і службами відображають у документі поданої нижче форми (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. Розподіл завдань аналізу господарської діяльності за органами управління виробничими об'єктами

Примітка. У графі 1 формулюють окремі аналітичні завдання, що охоплюють різні напрями діяльності об'єднання (підприємства); у графах 2–14 проставляють букву "Г" у графі того органа управління, який є відповідальним виконавцем (головним) за вирішення цього завдання, і букву "С" – у графах органів управління, що є виконавцями аналізу.

Діяльність фахівців аналітичного і функціонального відділів та служб буде зведена (крім розробки методологічної бази) до уніфікації поданих обчислювальними центрами машинограм, вироблення на їх основі багатоваріантних рекомендацій з регулювання господарської діяльності, вибору способів реалізації виявлених ресурсів.

Із вищесказаного випливає, що на основі узагальнення результатів аналізу, виконуваного органами управління одного рівня, має бути забезпечено здійснення комплексного аналізу всієї господарської діяльності виробничого об'єднання, міністерства.

Взаємозв'язки ланок системи аналізу мають бути не лише горизонтальними, а й вертикальними. Нижчі рівні виробництва сприяють формуванню показників лише високого ступеня, тому результати аналізу нижчого рівня необхідно використовувати в елементах системи тільки вищого рівня.

Зворотний зв'язок "згори вниз" передбачає видачу завдань з проведення аналізу й обміну аналітичною інформацією, отриманою в результаті аналізу на вищому рівні управління.

Описаний вище розподіл обов'язків щодо аналізу господарської діяльності між різними органами управління на різних його рівнях нині набув масового поширення. При комплексній системі аналізу, виконуваній навіть за єдиним планом, виникає багато недоліків, наприклад, дублювання робіт різними функціональними відділами і службами. Тому нині вносять пропозиції про виокремлення в системі аналізу на кожному рівні управління одного органу, що буде здійснювати збирання і обробку необхідної інформації для вирішення всього комплексу аналітичних завдань. В обов'язки одного органу входило б забезпечення всіх зацікавлених осіб і служб у відведені терміни в передбаченому обсязі високоякісною аналітичною інформацією для виконання різних функцій управління.

Особливе місце у здійсненні аналітичних робіт належить громадським бюро економічного аналізу (ГБЕА), до складку яких, крім економістів, робітників, інженерів і службовців, входитимуть працівники, безпосередні обов'язки яких не пов'язані з виконанням аналітичних функцій. Уперше ГБЕА було сформовано на заводі "Уралмаш" у 1960 р. Нині такі бюро є в усіх галузях народного господарства. На Третій науково-практичній нараді з питань організації і методів економічного аналізу в промисловості наводилися такі дані: на 1 січня 2001 р. кількість ГБЕА в Україні становила 93 105, у роботі яких були задіяні 788 170 осіб. Така активна участь громадськості у проведенні аналізу господарської діяльності підприємств і об'єднань пояснюється, по-перше, прийнятими постановами з інтенсифікації та підвищення ефективності виробництва; по-друге, високим науковим рівнем більшості учасників виробництва, у тому числі й робітників. Робота ГБЕА ведеться за планом, узгодженим з адміністрацією і громадськими організаціями, а також з органами управління, що займаються аналізом.

Залучення до участі в ГБЕА робітників і фахівців різних профілів, завдяки проведеному ними техніко-економічному аналізу (починаючи з робочих місць), дає змогу виявити значні резерви зростання виробництва, економії ресурсів, підвищення якості продукції.

Групи і пости народного контролю, що функціонують на підприємствах, постійно діючі виробничі наради та інші форми участі працівників в управлінні виробництвом доповнюють і поглиблюють вивчення різних напрямів діяльності об'єднань (підприємств), яке здійснюють перераховані вище елементи системи аналізу.

Одним із важливих питань, пов'язаних з організацією аналізу, є його регламентація (хоча б у масштабах галузі), що здійснюється шляхом створення галузевих стандартів. У стандартах аналізу за рівнями управління мають бути зазначені:

• загальна структура системи економічного аналізу;

• види обов'язкової для кожного рівня управління аналітичної роботи;

• розподіл певних видів робіт між елементами системи аналізу і функціональними службами управління, у тому числі порядок організації, розподіл обов'язків і координація дій під час проведення тематичних аналізів, пов'язаних з реалізацією цільових програм;

• обсяг і форми подання аналітичних матеріалів;

• періодичність аналізу;

• інформаційна база аналізу;

• облік і використання аналітичної інформації, що надходить з різних рівнів управління в межах певного рівня загальної галузевої системи аналізу;

• методи аналізу показників;

• уніфікація макетів робочих і вихідних аналітичних таблиць;

• перелік каналів зв'язку.

Регламентація аналізу і ведення галузевих стандартів передбачають також розробку матеріалів для керівництва з економічного аналізу, положень про діяльність окремих галузевих систем економічного аналізу згідно з рівнем управління.