Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - Розділ 4. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

Дуже важливим напрямом аналізу є вивчення рівня техніки, технології, організації виробництва та управління.

Аналіз рівня техніки доцільно почати з вивчення складу обладнання за терміном його експлуатації, ступеня оновлення і зношення. З цією метою порівнюють результати аналізу стану основних виробничих фондів із середніми за галуззю показниками і даними споріднених підприємств.

Ступінь оновлення показує, наскільки інтенсивно діє процес модернізації техніки.

Важливим показником технічного рівня виробництва є частка прогресивного обладнання в загальній його кількості. Чи належить обладнання до прогресивного в тій чи іншій підгалузі визначають галузеві проектно-технологічні інститути, його склад періодично переглядають і встановлюють, чи технічна база підприємства відстає від інших підприємств галузі.

Важливим показником технологічного рівня є ступінь механізації, який характеризують:

а) коефіцієнт механізації робіт (відношення обсягу продукції або робіт, виконаних механізованим способом, до їх загального обсягу);

б) коефіцієнт механізації праці (співвідношення робочого часу, затраченого на механізовані роботи, всього відпрацьованого часу на цей обсяг продукції чи робіт);

в) коефіцієнт механізації з трудомісткості (співвідношення коефіцієнта механізації праці до коефіцієнта механізації робіт).

Усі загальні коефіцієнти можна обчислити не лише на підприємстві загалом, айв окремих цехах і під час виробничих процесів. Порівняння коефіцієнтів за кілька років, а також у цехах показує, як здійснюється механізація процесу виробництва, а порівняння прогнозних звітних коефіцієнтів використовують для оцінювання виконання завдання щодо підвищення ефективності виробництва. Потім з'ясовують причини ситуації, що сталася.

На завершальному етапі аналізу технічного рівня виробництва треба визначити вплив його змін на продуктивність праці, фондовіддачу, обіговість наявних засобів. З цією метою вивчають динаміку фондо- й енергоозброєності робітників – показників, що характеризують технічне озброєння праці.

Між фондоозброєністю і продуктивністю праці є функціональна залежність. Отже, щоб визначити вплив зміни фондоозброєності робітників на продуктивність їх праці, потрібно у розрахунках враховувати відмінність у методології визначення показників продуктивності праці робітників і їх фондоозброєності. Продуктивність праці вимірюють шляхом ділення обсягу продукції Q на середньооблікову кількість робітників г, зайнятих у всіх змінах, а фондоозброєність – шляхом ділення основних виробничих фондів F на кількість робітників у найбільшій зміні г. Для узгодження цих показників треба ввести до розрахунку як один із множників співвідношення кількості робітників у найбільшій зміні до загальної середньорічної чисельності робітників . Тоді співвідношення між розглянутими показниками можна подати у вигляді такої розрахункової формули: ,

де – середньорічний виробіток на одного робітника;

– фондоозброєння;

– частка робітників у найбільшій зміні загалом;

– фондовіддача.

Користуючись цією формулою, можна зіставити відсотки виконання завдання за всіма врахованими показниками у ній, а також темпи їх зміни.

Прийоми визначення показників технічного озброєння праці за даними аналізованого підприємства наведені у табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Основні показники технічного озброєння праці

Темпи зростання фондо- й енергоозброєності робітників на заводі доволі високі, причому, фондоозброєність відносно активної частини фондів (113,5%) й енергоозброєність робітників (112%) зросли майже однаково. Однак завдання щодо зростання цих показників не виконані, і це негативно вплинуло на зростання продуктивності праці робітників. Підставивши відсотки фондоозброєності (95,4%), частки робітників у найбільшій зміні (102,1) і фондовіддачі (103,3%) у наведену вище розрахункову формулу, отримаємо відсоток виконання завдання щодо продуктивності праці робітників (100,6%):

.

Отже, виконання завдання щодо продуктивності праці досягнуто внаслідок прискореного зростання фондовіддачі, а саме поліпшення використання техніки при одночасно негативному впливі, що здійснює невиконання завдання щодо фондоозброєності робітників.

Невиконання завдань із механізації праці уповільнює подальше зростання рівня її продуктивності.