Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 12.3. Перспективний аналіз виробничих запасів

Перспективний аналіз виробничих запасів передбачає одержання необхідної інформації, її опрацювання, оцінювання та аналіз, визначення перспектив і ймовірності реалізації прогнозу.

В умовах ринкової економіки обсяг виробничих запасів суттєво залежить від кількості реалізованої підприємством продукції, виготовленої ним у попередні періоди. Отже, ближчим до реального відображенням дійсності є динамічна модель функціонування підприємства, що враховує вплив раніше випущеної і реалізованої продукції на виробничі запаси цього періоду. У спрощеному вигляді така динамічна модель подана на рис. 12.3.

Рис. 12.3. Динамічна модель виробництва

На поданій схемі – це фіксований період часу, протягом якого буде реалізована певна частина продукції, отримані платежі за неї, за рахунок яких формуватиметься частина виробничих запасів. Отже, у процесі виробництва виникає потреба в управлінні виробничими запасами. Завдання управління запасами пов'язане з необхідністю формування запасів матеріальних ресурсів для задоволення потреб невизначеного виробничого періоду. Поряд з цим виникає потреба здійснювати прогнозний аналіз виробничих запасів.

Ефективність прогнозування виробничих запасів можлива лише за умов:

• правильного вибору методу прогнозування відповідно до його мети та методу внутрішньовиробничого планування згідно з поставленими завданнями, обсягом і характером наявної інформації;

• наукового обґрунтування використовуваних норм витрат запасів;

• систематичності перевірки вагомості результатів прогнозу чи адекватності прогнозної моделі.

Досить важливим елементом у процесі прогнозування виробничих запасів є питання інформаційного забезпечення. З метою підвищення ефективності цього процесу необхідно:

• забезпечити повною за змістом, обсягом та структурою інформацією;

• надати можливість порівняння інформації за кількісними та якісними показниками;

• створити незалежні канали надходження найважливішої інформації;

• забезпечити своєчасність отримання та високоефективність опрацювання інформації.

Об'єкти прогнозування (прибуток, фінансовий стан підприємства, грошові кошти, залишки виробничих запасів тощо) мають значні відмінності, але методологія прогнозування й організація самої його процедури проведення може бути універсальною.

По-перше, у будь-якому разі об'єкт прогнозу завжди функціонує в певному середовищі, що перебуває з ним у прямому і зворотному зв'язках. Це означає, що об'єктом прогнозу є саме середовище з керованими та некерованими параметрами.

По-друге, перший етап будь-якого прогнозу пов'язаний із моделюванням взаємозумовленості стану об'єкта і середовища.

По-третє, оптимізація стану об'єкта пов'язана з перерозподілом ресурсів при створенні кількісної та якісної пропорційності у структурі об'єкта і структурі середовища.

По-четверте, для того, щоб прогноз відповідав фактичним результатам, необхідно вжити систему заходів для запобігання дії негативних факторів й умов.

Процедура прогнозування складається з одночасного дослідження об'єкта й умов його функціонування, що передбачає необхідність безперервного економічного планування.

Методологія прогнозування має, на нашу думку, шість завершених етапів.

Перший етап називають аналізом. На ньому необхідно опрацювати нормативну базу, необхідну і достатню для проведення подальших достовірних розрахунків. Нормативи потрібно визначати, моделюючи критерій ефективності (оптимальності) об'єкта прогнозу.

Критерій ефективності (цільову функцію) можна виразити формулою

,

де Y – критерій ефективності (оптимальності);

– керовані змінні параметри об'єкта й середовища, в якому він функціонує;

– некеровані змінні параметри об'єкта й середовища.

Якщо критерії змінюються, то відповідно змінюється набір керованих і некерованих змінних, але в будь-якому разі такий підхід забезпечує правильний вибір мінімально необхідної та достатньої кількості параметрів, за якими можна прослідкувати розвиток об'єкта.

Другий етап прогнозування пов'язаний зі спеціальними дослідженнями можливих змін умов у діапазоні від "як змінюються умови, якщо не вживати ніяких заходів" до "як зміняться умови, якщо виконати реально можливі альтернативні управлінські дії". Завдання значно спрощується, якщо попередньо за допомогою експертного оцінювання відібрати обмежену кількість варіантів умов, що гарантовано забезпечать позитивний розвиток об'єкта прогнозування.

Третій етап прогнозування передбачає застосування традиційних методів внутрішньовиробничого планування, за допомогою яких стан об'єкта доводять до прогнозованих умов, тобто отримуємо відповідь на запитання: "Що станеться з об'єктом, якщо він функціонуватиме в нових умовах?".

Четвертий етап прогнозування пов'язаний із визначенням ступеня кількісної та якісної пропорційності у структурах об'єкта, диспропорцій, що можуть виникнути за зміни умов.

П'ятий етап прогнозування – пошук оптимального варіанта використання ресурсів при забезпеченні якісної та кількісної пропорційності між параметрами умов та параметрами об'єкта. В економіці це завдання називають розподільчим.

Наприклад, склалась ситуація, коли не вистачає сировини для повного завантаження потужностей. Цю диспропорцію можна ліквідувати, якщо розширити закупівлю худоби поза межами області або надати пріоритет розвитку тваринництва на рівні держави. Будь-яка підтримка товаровиробника є зміною умов господарювання.

Шостий етап – розробка процедури підтримки об'єкта в стані заданої рівноваги за раптової дії неврахованих факторів і визначення оптимальних розмірів резервів для усунення комерційного ризику.

Наведені етапи прогнозування виробничих запасів підприємств м'ясопереробної промисловості відображені на рис. 12.4.

Мета прогнозного аналізу виробничих запасів – виявлення найстійкіших закономірностей і тенденцій у попередньому періоді, прогнозування на їх основі показників на перспективу, вибір альтернатив розвитку, розробка практичних рекомендацій для визначення найкращого варіанта розвитку підприємства. Найважливішими при цьому є фінансово-економічні наслідки пропозицій, тобто їх вплив на кінцевий результат – прибуток.

Перспективний аналіз є своєрідною сигнальною системою, що сповіщає про наявність або можливу появу небажаних тенденцій чи факторів, які перешкоджають успішному виконанню визначених завдань, тобто які потребують від органів управління прийняття оперативних і компетентних заходів для того, щоб надати певному процесові необхідного напряму.

Аналіз виробничого процесу потрібно здійснювати за двома напрямами. По-перше, під час формування і виконання виробничої програми оцінюють перспективи її реалізації з метою отримання прибутку. По-друге, під час аналізу визначають економічні наслідки управлінських рішень, тобто оцінюють рішення щодо заміни матеріалів, їх купівлі у постачальників, зміни обсягів виробництва за умов укладання додаткових угод або відмови від раніше укладених.

Обсяг виробничих запасів підприємства залежить від перерв в обороті продукції (товари, сировина, поточна і кінцева продукція) між різними фазами циклу: постачання – виробництво – збут.

Наявність виробничих запасів на підприємстві аналітики розглядають як необхідну умову безперебійної роботи трудових колективів – запаси необхідні, оскільки вони є своєрідними елементами безпеки для підприємства:

• за умов зменшення поставок – запаси сировини і матеріалів;

• перед виробничим ризиком (поломки, брак та ін.);

• за коливання реалізації – запаси готової продукції.

Запаси підприємства, на нашу думку, мають бути мінімальними, що відповідає політиці закупівлі й виробництву партіями, що збільшується на більш або менш значний страховий запас.

Питання мінімізації виробничих запасів широко розглядається в економічній науці Заходу. Для добре налагодженого та організованого постачання і виробництва розробили модель Баумола, де розрахунок проводять за формулою

,

де Q – обсяг партії у натуральних одиницях;

S – загальна потреба в сировині за звітний період (рік, квартал, місяць) у натуральних одиницях;

Z – транспортні витрати на мінімальну партію;

Н – витрати на зберігання одиниці сировини.

Підприємство, маючи певні матеріальні виробничі запаси (Q), виробляє продукцію, постійно витрачаючи запаси. Як тільки запаси вичерпуються, тобто дорівнюють певному рівню безпеки (q), то підприємство укладає контракти на поставку чергової партії сировини та матеріалів (рис. 12.5).

Рис. 12.5. Модель Баумола

Рівень безпеки, або точку відновлення, розраховують так:

,

де Т – звітний період, днів;

– час очікування, необхідний для оформлення договірних замовлень та отримання сировини і матеріалів.

На рис. 12.5 наведені такі позначення:

– час виготовлення продукції; Q – обсяг поповнення запасу;

Q – критичний обсяг запасів, за досягнення якої необхідно укладати подальші договори про поставки.

Таку модель можна застосовувати, якщо підприємство є фінансово стійким і платоспроможним.

Розглянемо наведену модель на прикладі ВАТ "Шепетівський м'ясокомбінат". Для проведення розрахунків візьмемо такі вихідні дані:

• місячна потреба в сировині (S) – 4000 т;

• кількість робочих днів на місяць (Т) – 21;

• витрати, пов'язані з доставкою мінімальної партії худоби (Z) – 800 грн.;

• витрати на утримання 1 т худоби на місяць (Н) – 150 грн.

Оптимальний розмір партії сільськогосподарської сировини ((?) визначимо за допомогою формули

т.

Враховуючи наведені дані, можна додатково визначити інші важливі параметри, наприклад:

• оптимальну кількість поставок п за період Т

.

• оптимальний інтервал доставки

дня.

Одержаний результат забезпечить мінімальні сумарні доставки і збереження, що становитимуть

грн.

На роботу підприємств м'ясопереробної промисловості значний вплив мають сезонність поставок та якість сировини, що надходить на переробку, а також пов'язана з цим необхідність зміни технологічних режимів та асортименту м'ясопродукції.

Сезонність постачання худоби – одна з головних особливостей діяльності підприємств м'ясопереробної промисловості,

що негативно впливає на розвиток виробництва. Вона зумовлює:

• нерівномірність використання робочої сили;

• нерівномірність завантаження виробничих потужностей;

• значні втрати сировини;

• підвищення собівартості та зниження якості продукції.

Щоб запобігти негативному впливу сезонності постачання

сировини на ритмічність виробництва підприємства необхідно проводити аналіз сезонності з подальшим прогнозуванням закупівлі сировини. На наш погляд, для проведення такого аналізу доцільно використати спосіб вимірювання сезонних коливань за допомогою коефіцієнта варіації. Цей показник дасть змогу оцінити сезонні коливання в цілому за рік, визначити зниження або підвищення сезонності за роками, зіставити рівень сезонності на різних м'ясокомбінатах.

Приклад аналізу сезонності закупівель худоби по ВАТ "Ше- петівський м'ясокомбінат" наведений у табл. 12.5, а по ВАТ "Хмельницькийм'ясо" – у табл. 12.6.

На основі наведених у таблицях даних визначають коефіцієнт варіації за такою формулою:

.

Щоб детальніше розглянути сезонні коливання, використовують розмах варіації, тобто зіставляють мінімальний і максимальний обсяг закупівель. У 2007 р. максимальний обсяг закупівель у грудні становив 5728,1 тис. т, тобто перевищив мінімальний за серпень на 1108,3 тис. т, або у 4,2 раза. З наведених даних можна зробити висновок, що підприємство протягом року працювало неритмічно. Це є підставою для проведення детальнішого аналізу відхилень.

Таблиця 12.5. Розрахунок вихідних даних для визначення коефіцієнта варіації закупівель худоби по ВАТ "Шепетівський м'ясокомбінат"

Із даних, наведених у табл. 12.5, і вихідних даних потреби сировини м'ясокомбінату за 2007 р. можна зробити висновок, що лише у грудні закупівля сільськогосподарської сировини була більша від запланованої на 5728,1 тис. т. При цьому виникає необхідність аналізу планування закупівель, оскільки у грудні на встановлених потужностях була можливість переробки сировини на 43,2% більше від запланованого. Протягом січня – листопада 2007 р. план закупівель м'ясокомбінат не виконував. Причини недопоставок можуть бути такі:

• спад вирощування поголів'я худоби загалом по Україні;

• відсутність необхідного запасу сировини на м'ясокомбінаті;

• невиконання договірних зобов'язань;

• неналагоджена робота служби матеріально-технічного постачання.

Для того, щоб налагодити високоефективно діючу схему перспективного аналізу, необхідно мати добре відпрацьовану систему оперативного обліку й аналізу. За допомогою глибокого подальшого аналізу можна не тільки виявити відхилення фактичних показників від прогнозованих, а й з'ясувати причини їх виникнення і розробити рекомендації щодо виконання точніших розрахунків надалі.

Таблиця 12.6. Розрахунок вихідних даних для визначення коефіцієнт аваріації закупівель худоби по ВАТ "Хмельницький-м'ясо"

Коефіцієнт варіації по ВАТ "Хмельницький-м'ясо" становить 25,7%.

Порівнюючи розрахункові величини коефіцієнта варіації по ВАТ "Хмельницький-м'ясо" та ВАТ "Шепетівський м'ясокомбінат", можна зробити висновок, що сезонні коливання більше виражені на другому м'ясокомбінаті.

При прогнозуванні обсягу випуску м'ясопродуктів необхідно враховувати також те, що на м'ясокомбінаті нереально створювати запаси худоби на випадок недопоставок сільськогосподарської сировини постачальниками, оскільки передзабійна витримка великої рогатої худоби має тривати не більше 24 год, а свиней – 12 год. Тому підприємства м'ясопереробної промисловості можуть мати лише добовий запас сировини. Тоді випливає, що використовувати модель Баумола можна за умови, що страховий запас сільськогосподарської сировини дорівнюватиме добі. Враховуючи прогнозування основної сировини, специфіку м'ясокомбінатів, сезонні коливання можна спрогнозувати мінімальний запас матеріалів, які використовують при виробництві м'ясопродуктів.

Використання способів і прийомів прогнозування реалізовують за допомогою функцій електронних таблиць "Excel" за будь-які інтервали часу.

Тенденції сезонності постачання худоби зумовлять зміну обсягу виробництва м'ясопродуктів, а також їх продажу. За сезонного прогнозування прогноз не просто складають на основі попередніх результатів досліджень, а враховують його два компоненти:

• компонент тренду, який відображає тенденцію в бік збільшення або зменшення;

• компонент сезонності, що свідчить про будь-яке різке зниження, підвищення або максимальний стан базової лінії, що відбуваються з однаковими проміжками часу.

Процес сезонного вирівнювання відбувається у два етапи: етап введення даних, під час якого визначають обсяги тенденції та величину компонентів сезонності, й етап прогнозування. На основі цих компонентів розробляють перспективні оцінки.

Для застосування в "Excel" методу сезонного вирівнювання необхідно мати два постійних значення: одне – для будь-якої тенденції, яку можна досліджувати у цьому ряду, а інше – для компонента сезонності. Параметри, необхідні для запуску програми прогнозування із застосуванням методу сезонного вирівнювання, є такими:

• вихідний інтервал – базова лінія, що відображає числове вираження результатів досліджень протягом певного часу;

• кількість періодів у кожному сезоні (наприклад, якщо вихідні дані мають один результат досліджень за кожний місяць року, то у кожному сезоні буде чотири періоди (весна, літо, осінь, зима). Якщо вхідні дані мають один результат дослідження, який фіксується кожного тижня місяця, то кількість періодів у кожному сезоні дорівнюватиме 4, якщо розглядають місяць як сезон, або – 12, якщо розглядають квартал);

• кількість сезонів у календарному блоці. Календарний блок – це час, протягом якого спостерігається замкнутий сезонний цикл. (Наприклад, якщо беруть квартальні цикли, то календарним циклом буде рік; якщо розглядають тижневі цикли, то календарним блоком може бути місяць);

• дві вирівнювальні постійні: одна – для тенденції, інша – для сезонів. Обидві постійні мусять мати дробове значення в межах від 0 до 1.

Застосування методів прогнозування в "Excel" дасть змогу точніше передбачити забезпечення м'ясокомбінатів сільськогосподарською сировиною та матеріалами, мінімізувати їх на складах, отримати вищі прибутки.