Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 13.2. Аналіз впливу інфляції на фінансові результати

Інфляція – це знецінення грошової одиниці, зменшення її купівельної спроможності. Розрізняють інфляцію відкриту, яка виявляється у зростанні цін на товари, не зумовлену підвищенням їх якості, і приховану, за якої споживач, незважаючи на стабільність цін, не може придбати товар за офіційною ціною у зв'язку з його дефіцитом. Залежно від темпів, розрізняють такі типи інфляції:

• повзуча інфляція (не перевищує 10% на рік), за якої купівельна спроможність грошей майже зберігається й господарські угоди чинні у номінальних цінах. Інфляції цього типу властиві здоровій економіці, позитивним є те, що незначною мірою знецінюючи гроші, вона стимулює інвестиційний процес. Така інфляція спонукає власників грошей вкладати їх у прибуткові сфери діяльності, оскільки гроші, що не перебувають у русі, поступово втрачають свою вартість;

• галопуюча інфляція (10–100% на рік), коли зростання цін відбувається стрибкоподібно, гроші прискорено матеріалізуються у товари, а контракти укладають в іноземній валюті або умовних одиницях. Така інфляція негативно впливає на відтворювальний цикл, є дестабілізуючим чинником розвитку виробництва й фінансової стійкості товаровиробників;

• гіперінфляція (більше 200% на рік). Такий рівень інфляції вкрай негативно впливає як на зовнішніх, так і на внутрішніх інвесторів. За такої ситуації відбувається відплив грошових коштів за кордон; діяльність багатьох підприємств переходить у "тінь".

Якщо інфляція супроводжується спадом виробництва, говорять про стагфляцію. Негативна інфляція, або зниження рівня цін називається дефляцією. Для економіки явище дефляції небажане, оскільки воно призводить до економічного спаду й погіршення умов підприємництва.

Темпи інфляції вимірюються за допомогою співвідношення індексів цін сукупної вартості певного набору товарів і послуг (Т) у поточних () і базових () цінах

Головний соціально-економічний наслідок – зниження реальних прибутків. Від цього страждають переважно люди, які живуть на фіксовані прибутки. Виникає перерозподіл реальних прибутків у суспільстві, інфляція веде до зниження реальної вартості заощаджень, а також до значного зростання номінальних ставок оплати за кредит при зниженні реальних ставок. Нестабільність ринку знижує якість і рівень економічної інформації: нормальне функціонування фінансового ринку загальмоване.

Інфляція суттєво впливає на господарську діяльність підприємств і, передусім, на величину їх грошових потоків. Для визначення реальної величини грошового потоку витрат, виручки або прибутку необхідно розділити номінальну величину цього потоку на індекс інфляції. Інфляція по-різному впливає на інвестиційні можливості підприємства і його поточний фінансовий стан. Так, вона впливає на вибір і прийняття рішень, оскільки інвестиції підприємство здійснює сьогодні і їх номінальна вартість дорівнює реальній вартості, а прибутки буде отримувати за деякий час. А до того моменту зменшиться не тільки поточна вартість майбутніх грошових надходжень, а й самі гроші знеціняться внаслідок інфляції. Таким чином, при інфляції ускладнюється процес оцінювання інвестиційного рішення; виникає додаткова потреба у джерелах фінансування: зростають відсотки на позиковий капітал і ставки дисконтування; утруднюється використання такого джерела довготермінового фінансування, як випуск облігацій; підвищується ступінь диверсифікації інвестиційного портфеля підприємства.

Загалом, в умовах інфляції інвестування грошових коштів у будь-які операції виправдане лише в тому разі, коли прибутковість вкладень перевищуватиме темпи інфляції.

У поточній діяльності інфляція впливає на прибутки й витрати. Якщо на підприємстві є тимчасовий розрив між відвантаженням і оплатою продукції, то за період такого розриву купівельна спроможність (цінність) прибутків зменшується, незалежно від того, яким є рівень інфляції (приблизно, на величину процентів, які підприємство могло б отримати, якби грошові кошти, що надходили у момент відвантаження, були покладені на депозит у банку).

При інфляції реальна вартість кожного надходження грошових коштів зменшується ще й на величину інфляційного знецінення. Тому в умовах інфляції підприємство прагне зменшити тимчасовий розрив між відвантаженням та оплатою або взагалі вимагає передоплату, що зумовлює втрати у конкурентній боротьбі, оскільки найважливішим чинником збільшення обсягу продажу є продаж продукції у кредит (кредитна політика підприємства).

Потреба підприємства в обігових коштах, необхідних передусім для придбання сировини, матеріалів, створення запасів готової продукції, залежить від обсягу продажу, співвідношення цін на придбання сировини і цін реалізації продукції (пряма й обернена залежність), періоду обороту дебіторської та кредиторської заборгованості.

При інфляції ціни на сировину, матеріали, паливо зростають і, відповідно, зростає номінальна величина фінансових потреб підприємства. Але при відтермінуванні платежів інфляція фактично зменшує реальну ціну придбання виробничих запасів, примушуючи підприємства підвищувати середній термін кредиторської заборгованості (у розумних межах) настільки, що він починає перевищувати середній термін дебіторської заборгованості.

Таким чином, парадокс інфляції полягає у тому, що підприємства, які мають кредиторські зобов'язання, опиняються у виграшному становищі, оскільки можуть здійснювати виплату за боргами "знеціненими" грошима. Але при цьому їх показники кредитоспроможності й ліквідності спотворюються, оскільки одні статті активу (вартість основних засобів і запасів) штучно занижуються порівняно з їх реальною вартістю, а інші статті (грошові кошти, крім валютних, дебіторська заборгованість) – завищуються. Заниження реальної вартості основних засобів веде до заниження витрат (амортизації).

Реальний прибуток дорівнює різниці між реальними прибутками і реальними витратами. Тому, якщо ціни на сировину зростають швидше, ніж на готову продукцію, реальна рентабельність продукції знижується. В умовах інфляції збільшується ризик отримання фактичного збитку замість реального і навіть номінального прибутку. Цей ризик тим вищий, чим більша частка вартості сировини у ціні готової продукції.

Крім цього, заниження витрат веде до завищення прибутків, а, значить, податку на прибуток та інших податків. Унаслідок цього з підприємства вилучається частина не тільки додаткового, а й необхідного продукту, що порушує процес відтворювання. В умовах інфляції прибуток витрачається на поповнення обігових коштів.

Все це підштовхує підприємство до фальсифікації прибутку, збільшує відволікання коштів, що означає використання прибутку для розподілу додаткового продукту між власниками і працівниками. Внаслідок цього збільшується небезпека неспроможності підприємства зберегти свої фінансові ресурси на рівні, достатньому для відновлення спожитих основних та обігових коштів і зміцнення фінансової бази. На першому плані опиняються тактичні завдання, короткотермінові інтереси підприємства. Виникає так звана ерозія капіталу (його "проїдання"), неможливість і нездатність підприємства нагромадити значні грошові кошти для інвестицій.

За високих темпів інфляції ступінь подання недостовірної інформації у фінансовій звітності підприємства доволі висока; фінансова звітність перестає бути об'єктивною основою для прийняття правильних управлінських рішень.

Всі операції у бухгалтерському обліку відображаються за фактичною (історичною) оцінкою і не коригуються у зв'язку з інфляцією, однак для проведення аналізу у світовій практиці розроблено кілька підходів до оцінювання впливу інфляції на фінансові результати.

1. Ігнорування інфляції в обліку.

2. Представлення показників у твердій валюті та відповідний їх перерахунок.

3. Представлення показників фінансової звітності фірми у грошових одиницях однакової купівельної спроможності (так званий облік у доларах постійної купівельної спроможності).

4. Зміна показників фінансової звітності фірми на основі обліку за поточною відновлювальною здатністю.

Перший підхід базується на трактуванні капіталу як вкладених у фірму грошових коштів (пасив балансу). При цьому розраховують загальний індекс цін і всі статті фінансової звітності перераховують відповідно до його величини (щодо кожного об'єкта історична вартість перераховується шляхом множення на коефіцієнт, який дорівнює співвідношенню індексу цін року перерахунку на індекс цін року придбання об'єкта або проведення господарської операції). Залишки за грошовими статтями (каса, рахунки до отримання, рахунки до оплати) не коригуються.

У другому випадку капітал підприємства розглядають як сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей (актив балансу). Кожний вид активу переоцінюється за поточною вартістю. Розрізняють два підходи до оцінювання поточної вартості:

• оцінювання нетто-вартості можливої реалізації, яке визначає обсяг коштів, які компанія могла б отримати у разі реалізації своїх активів;

• оцінювання за відновною вартістю або вартістю заміщення, за яким можна судити про те, скільки довелося б компанії витратити грошей у разі купівлі або заміни діючих активів новими аналогічної продуктивності.

Розглянуті методи мають переваги й недоліки. Щоб знизити вплив інфляції на фінансові результати, потрібно своєчасно контролювати рівень рентабельності, що закладається в розрахункову ціну виробу, під час аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.