Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 16.1. Міжнародні розрахунки і вдосконалення валютно-фінансових відносин у зовнішньоекономічній діяльності

16.1. Міжнародні розрахунки і вдосконалення валютно-фінансових відносин у зовнішньоекономічній діяльності

Міжнародні розрахунки – система організації і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами, які знаходяться на території різних держав.

Експортери, імпортери, банки – суб'єкти міжнародних розрахунків, що взаємодіють між собою у процесі обігу товаророзпорядчих документів. Посередниками в таких розрахунках є банки, що організовують рух грошей учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Як правову основу розрахункових відносин використовують міжнародні договори і норми внутрішнього національного законодавства. На правове регулювання міжнародних розрахунків у цій сфері впливають систематизовані уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної практики. Сукупність внутрішніх правових норм, що регулюють валютні відносини, називають валютним законодавством.

Під валютою України розуміють як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України. Іноземну валюту розуміють як власне іноземну валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті.

Валютні операції розглядають як дії, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, вивезенням, переказом і пересилання на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Здійснювати валютні операції можуть банки з різною формою власності, а також будь-які комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають ліценції Національного банку України на здійснення валютних операцій і виконують валютний контроль за операціями клієнтів.

Потрібно визнати, що проблеми стабілізації валютного курсу української гривні, її внутрішньої конвертації є складними і багатоплановими, тому порядок організації торгівлі іноземною валютою й організація розрахунків в Україні нині лише увійшли в початкову фазу свого становлення.

Згідно з реформою зовнішньополітичної діяльності змінюється система розподілу централізованих валютних ресурсів, які здебільшого потрібно спрямовувати на задоволення загальнодержавних потреб, а також на виконання пріоритетних проектів на конкурентній основі.

Підприємства переважно мають використовувати валюту, зароблену самостійно, чи банківський кредит.

Для зміцнення фінансового стану держави застосовують також розподіл частини централізованих валютних ресурсів через валютні аукціони і біржі, на яких підприємства, організації і фірми можуть їх купити за валюту України.

Конвертованість валюти може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня конвертованість передбачає можливість вільних переказу валюти на рахунки іноземних нерезидентів і конвертації засобів у цій валюті. Внутрішня конвертованість дає можливість громадянам і підприємствам певної країни здійснювати платежі за кордон і купувати іноземну валюту без обмежень. Сукупність внутрішньої і зовнішньої конвертованості становить повну форму конвертованості валюти. Її функціонування дає змогу підтримувати однакові зі світовим ринком умови, що створюються на внутрішньому ринку і забезпечувати аналітичне порівняння рівнів і структури, внутрішніх та світових цін, витрат виробництва. Повна конвертованість означає відсутність валютних обмежень, що дає змогу здійснювати вільний обмін національної валюти на будь-яку іноземну, вільно вивозити її за кордон при здійсненні всіх видів операцій. Більше 150 членів Міжнародного валютного фонду і ще 60 держав офіційно підтримують вільну конвертованість своїх валют. Таку характеристику валюти кількох країн широко використовують для створення валютних резервів.

До частково конвертованих належать валюти країн, в яких зберігаються валютні обмеження переважно для резидентів (представників цієї країни).

Неконвертована (закрита) валюта функціонує в країнах, в яких існують різні валютні обмеження для громадян і підприємств, як цієї країни (резидентів), так і інших країн (нерезидентів). Зазвичай вивезення і ввезення та купівля-продаж валюти обмежені. Замкненими є валюти багатьох країн, що розвиваються, країн Східної Європи, України. Резервні валюти часто використовують для обслуговування платежів України з різними країнами. При цьому ціни можуть виражатися в одних валютах, а платежі здійснюватися в інших.

У розрахунках між країнами дозволено використовувати клірингові валюти. Кліринг – система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, заснована на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. Розрізняють внутрішній міжбанківський і міжнародний кліринги. У більшості випадків клірингові валюти (розрахунковий долар, розрахункова гривня, індійська рупія) не обмінюють на відповідну національну валюту.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями різних країн, пропорція обміну однієї валюти на іншу. Національний банк України регулярно здійснює котирування іноземних валют, що дає можливість відобразити зміну цього співвідношення.