Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 16.3. Акредитивна й інкасова форми розрахунків

Широко у практиці міжнародних розрахунків використовується акредитивна форма, що є зобов'язанням покупця відкрити у певному банку-емітенті акредитив (грошовий документ) на користь продавця на обумовлену суму й у встановлений термін.

У сфері міжнародної торгівлі з 1 січня 1994 р. набули чинності "Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів" (УЗП), прийняті Міжнародною торговельною палатою в редакції 1993 р.

Документарний акредитив – зобов'язання банку здійснити за проханням і відповідно до вимог імпортера платіж експортеру (у випадку готівкових розрахунків) чи акцептувати тратту, виставлену експортером (у випадку розрахунків у кредит), у межах суми і терміну та проти передбачених документів (коносамента, страхового поліса, рахунка-фактури).

В операціях з акредитивами всі зацікавлені країни мають справу лише з документами, а не з товарами чи іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть належати документи.

Акредитивна форма розрахунків має суттєві переваги для експортерів, тому що вони мають можливість отримувати плату за поставлений товар у короткий термін.

Імпортер повинен здійснити оплату за рахунок або власних оборотних засобів, або банківського кредиту. При цьому витрачаються кошти на оплату банківської комісії, відкриття і продовження акредитиву, його оперативного ведення. Однак бажано використовувати акредитивну форму розрахунків для організацій, що експортують свою продукцію.

При розрахунках за акредитивом отримання валюти платежу найгарантованіше, оскільки у більшості країн перед відкриттям акредитиву імпортер отримує дозвіл на переказ валютних платежів за кордон. При цьому банки першочергово погашають заборгованість за відкритими в них акредитивами.

За ступенем відповідальності банків акредитиви бувають відкличними і безвідкличними, підтвердженими і непідтвердженими. Відкличний акредитив може у будь-який момент бути анульований як імпортером, так і банком, в якому його відкрито, тому він не забезпечує необхідних гарантій і рідко застосовується у зовнішній торгівлі. Безвідкличний акредитив – надійне зобов'язання банку стосовно експортера, що не може бути змінене чи анульоване без згоди експортера.

Для повного гарантування платежів в умовах контракту зазначають зобов'язання відкривати не лише безвідкличні, а ще й підтверджені акредитиви, що дуже важливо для дрібних і середніх банків. Підтвердження акредитиву відбувається іншим великим банком.

Для зручності роботи з товарами, якщо важко встановити обсяг і вартість кожної партії, покупець може відкрити роздільний акредитив із правом часткових відвантажень, що дає змогу сплачувати за кожну частину поставки.

За рівномірних поставок товарів, що тривають певний час, вигідно відкривати акредитиви на суми, що автоматично поповнюються в міру здійснення розрахунків за чергові партії товарів. Такі акредитиви називають револьверними.

Акредитиви бувають переказними з погляду використання засобів акредитиву для розрахунків із кількома постачальниками. За переказними акредитивами організація-експортер, що не є постачальником усієї партії товарів, передає свої права на отримання коштів повністю чи частково третім особам у своїй країні чи за кордоном і дає необхідну вказівку виконавчому банкові. За способом забезпечення валютними ресурсами акредитиви поділяють на покриті і непокриті. До покритих належать акредитиви, при відкритті яких банк-емітент переказує одночасно забезпечені валютні кошти, що є джерелом платежу за цим акредитивом. За відсутності попереднього переказу ресурсів акредитив вважають непокритим. За валютним законодавством багатьох країн валютне покриття обов'язкове.

Іноді підприємства-експортери при поставках машин і обладнання здійснюють розрахунки на основі акредитиву з відтермінуванням платежу. У цьому випадку експортер після передачі документів у банк отримує не всю вартість відвантаженого товару, а лише певну частину. Всю іншу суму виплачують згідно з умовами й у терміни, передбачені платіжними документами.

Акредитив із відтермінуванням платежу лише у тому випадку забезпечує інтереси експортера, коли банк-емітент (банк, що виставив акредитив), окрім платежу передбаченого відсотка вартості товару за документами, бере на себе додаткове зобов'язання щодо оплати товару, який залишився, записане в умовах акредитиву. Важливим елементом акредитивної форми розрахунків є терміни відкриття і дії акредитиву. Акредитиви, як правило, відкривають завчасно перед відвантаженням товару. Експортер намагається досягнути найкоротших термінів відкриття за тривалішого терміну дії. Важливо передбачити різні санкції за несвоєчасне відкриття акредитиву імпортером, що спричинить збитки внаслідок витрат на зберігання товарів і призведе до сповільнення оборотності обігових засобів експортера.

Акредитиви в міжнародній торгівлі відкривають на суму фактурної вартості проданого і відвантаженого товару, до цієї суми додають витрати на сплату процентів за користування кредитом.

Всі витрати, пов'язані з проведенням акредитивної операції, покладають на імпортера, що має бути передбачено в контракті. Ставка банківських комісій при здійсненні акредитивної операції вища, ніж при інкасових операціях.

В інкасованій формі розраховуються при посередництві двох банків-кореспондентів: банку-експортера і банку-імпортера (платника).

За основу інкасової форми розрахунку взято розроблені Міжнародною торговельною палатою "Уніфіковані правила щодо інкасо" (у редакції 1978 p.).

У розділі "Загальні положення і визначення" цих правил подано тлумачення таких основних понять.

1. "Інкасо" – операції, що здійснюють банки на основі отриманих інструкцій та документів з метою отримання акцепту чи платежу, видачі комерційних документів для акцепту чи платежу, видачі документів на інших умовах. У зовнішньоторговельній діяльності акцепт покупцем отриманої пропозиції чи продавцем отриманого замовлення означає укладення угоди. Акцепт – прийняття пропозиції, висловлення згоди з отриманим документом.

2. "Документи" – фінансові чи комерційні документи, а переважно обох видів. У свою чергу фінансові документи включають переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки й інші документи, які використовують для отримання платежу грошима. Комерційні документи – рахунки, документи щодо права власності, документи на відвантаження та ін., що не є фінансовими.

3. "Чисте інкасо" – інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційною документацією. Документарне інкасо означає інкасо: а) фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами; б) комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими.

4. До сторін, які беруть участь в операціях належать:

• "довірчий" – клієнт, який довіряє операцію з інкасування своєму банкові;

• "банк-ремітент" – банк, якому довірчий довіряє здійснення операції з інкасування;

• "інкасуючий банк" – будь-який банк, що не є банком-ремітентом, але бере участь в операції з виконання інкасового доручення;

• "представляючий банк" – банк, що робить представлення платникові,

• "платник" – особа, котрій потрібно зробити представлення згідно з інкасовим дорученням.

Усі документи, відіслані на інкасо, має супроводжувати інкасове доручення з повними й точними інструкціями. Банки мають право діяти лише на основі точних інструкцій інкасового доручення. Якщо банк не зможе виконувати інструкції, він має про це повідомити стороні, що надіслала йому інкасове доручення. Уніфіковані правила щодо інкасо, прийняті Міжнародною торговельною палатою, разом з розділом "Загальні положення і визначення" містять 23 статті, в яких зазначені обов'язки та відповідальність сторін, що беруть участь у зовнішній торгівлі.

Документарне інкасо в зовнішньоторговельній діяльності є зобов'язанням банку за дорученням експортера отримати від імпортера суму платежу за контрактом для передачі останньому документів і перерахувати її експортеру. Таку банківську розрахункову операцію з експорту продукції українських підприємств і організацій починають у банку України, куди постачальник передає після відвантаження товару оформлені згідно з умовами контракту товарні документи. Разом з ними також має бути передане інкасове доручення, що містить усі необхідні інструкції, на підставі яких діє банк.

Комерційний банк перевіряє правильність оформлення інкасового доручення, комерційних і фінансових документів та відсилає їх своєму кореспондентові в країні імпортера – інкасуючому банкові, який повинен повідомити покупцеві і передати йому документи. У випадку готівкових розрахунків документи видають під час сплати зазначеної в інкасовому дорученні суми валюти, у випадку надання кредиту – для акцепту термінової тратти. Після отримання повідомлення від банку імпортера про зарахування на рахунок комерційного банку України суми платежу розраховуються з імпортером. При розрахунках у кредит акцептовану тратту повертають у комерційний банк, де вона зберігається до настання терміну оплати.

Для імпортера інкасова форма розрахунків вигідна відносною простотою оформлення, а також тим, що звичайно не потребує попередніх дій від імпортера, його банку чи банку експортера.

Український товаровиробник, будучи імпортером, може застосовувати інкасо з платежем після отримання документів банком імпортера. Використання інкасової форми розрахунків дає можливість імпортерові економити валютні ресурси.

Однак для українського товаровиробника-експортера інкасова форма розрахунків дає лише гарантію того, що імпортер отримає товар після його оплати чи акцепту тратти. Доволі часто доставка товару випереджає надходження документів у банк, тому доцільніше передавати імпортерові оригінал това- ророзпорядчого документа (коносамента) до оплати товару для запобігання простою суден і псування вантажу. Можливим також є отримання товару під гарантійну розписку чи банківську гарантію на користь перевізника, але для того, щоб імпортер не зміг володіти товаром до його оплати, коносамент необхідно виписувати на користь банку-гаранта.

Банківська гарантія для експортера необхідна у зв'язку з ненадійністю оплати документів через дві основні причини:

а) імпортер може виявитись неплатоспроможним на момент їх появи в банку;

б) імпортер може відмовитися від оплати документів. Така дія зумовлена зниженням ціни на світовому ринку відповідно до контрактної. Тому імпортер намагається позбутися угоди, що стала невигідною.

Українські товаровиробники-експортери, забезпечуючи платежі за інкасо банківською гарантією, повинні одночасно залишати відповідні вказівки до інкасового доручення, стежачи за тим, щоб при цьому термін гарантії покривав термін оплати документів, а сума гарантії забезпечувала суму поданих до оплати товарних документів.

Час між відвантаженням товару й отриманням платежу може бути занадто тривалим, що призведе до суттєвого сповільнення оборотності засобів експортера, тому доцільно застосовувати телеграфне інкасо.