Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 4.3. Аналіз використання фонду робочого часу

Система показників, що характеризують повноту використання персоналу на підприємстві. Порядок визначення надпланових цілоденних, внутрізмінних і непродуктивних втрат робочого часу. (Жєктивні і суб'єктивні причини утворення їх. Визначення резервів випуску продукції за рахунок скорочення втрат робочого часу.

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання оронду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл .4.1).

Таблиця 4.1. Використання персоналу підприємства

Фонд робочого часу (фрч) залежить від чисельності робітників {чр), кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік (д), і середньої тривалості робочого дня (Т):

фрч=чрдт.

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менший від планованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць:

АФРЧцр =(ЧРі -¥Р₀)До То = (і65-160)-220-7,95 = = +8745 год;

АФРЧ_Л =(Ді-Д₀) oУР₁-Г_в"(210-220).1в5.7,9б" = -13 118 год;

АФРЧт -Г₀) Ді ЧРг = (7,8-7,95) 210 165 = =-5197 год;

Разом -9570 год.

Як видно із наведених даних, підприємство використовує виробничий персонал недостатньо повно. У середньому один робітник відпрацював 210 днів замість 220, у зв'язку з чим надпланові цілоденні втрати робочого часу становили на одного робітника 10 днів, а на всіх -1650 днів, або 13 118 год (1650 - 7,95).

Істотними є і внутрізмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі робітники, - 5197 год. Загальні втрати робочого часу - 18 315 год (1638 -1749) o 165. Насправді вони ще більші, у зв'язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає і надурочно відпрацьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19 800 год, або 7,3 %.

Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного І планового балансу робочого часу (табл. 4.2). Вони можуть бути зумовлені об'єктивними і суб'єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпусками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т. д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.

У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + 660) х х 7,95 + 5197 = 14 642 год) викликана суб'єктивними факторами:

Таблиця 4.2. Аналіз використання фонду робочого часу

додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14 642 :1749).

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити непродуктивні витрати праці, які складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції й усунення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення їхньої величини використовують дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).

За даними табл. 4.3 визначаємо:

а) частку заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції:

10 075 : 80 600 o 100 = 12,5 %;

б) суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:

500 o 12,5 :100 = 62,5 тис. грн;

в) питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, напівфабрикатів і комплектуючих виробів:

10 075 : (80 600 - 42 500) o 100 = 26,44 %;

г) заробітну плату робітників з усунення браку:

80 - 26,44 : 100 = 21,15 тис. грн;

д) заробітну плату робітників в остаточному браку і на його усунення:

62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн;

е) середньогодинну зарплату робітників:

16 532 : 270 270 людино-годин - 61,168 грн;

є) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усунення;

Таблиця 4.3. Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу

Втрати робочого часу у зв'язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причину на середню зарплату за 1 год. На цьому підприємстві таких доплат ве було.

Скорочення втрат робочого часу - один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції:

^{ДВЛ - ВР. ГВ0 - (14 642 + 1367) - 343,05 грн - 5492 тис. грн.}

Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки їх може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.