Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 4.4. Аналіз продуктивності праці

Система узагальнюючих, індивідуальних і допоміжних показників продуктивності праці. Порядок розрахунку їх. Фактори зміни середньорічного, середньоденного і середньогодинного виробітку. Методика розрахунку їхнього впливу. Джерела і порядок розрахунку резервів зростання продуктивності праці.

Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці.

83 650 :61,168 = 1367 людино-годин.

До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції на одного робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.

Індивідуальні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Як видно із рис. 4.1, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.

Рис. 4.1. Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Звідси середньорічний виробіток одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

рв^п=чдтгв.

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу проведемо за даними табл. 4.4 способом абсолютних різниць.

За даними табл. 4.4 і 4.5, середньорічний виробіток працівника підприємства вищий від планового на 19 тис. грн (499 - 480) . Він зріс на 19 тис. грн у зв'язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу і на 40 тис. грн за рахунок підвищення середньогодинного виробітку робітників. Негативно на його рівень вплинули надпланові цілоденні і внутрізмінні втрати робочого часу, унаслідок чого він зменшився відповідно на 22,27 і на 8,83 тис. грн. Тому аналіз необхідно поглибити в цьому напрямі (див. параграф 4.2).

Аналогічно аналізують зміни середньорічного виробітку робітника, що залежить від кількості днів, які відпрацював один робітник за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку:

рв*=дт гв.

Обчислимо вплив цих факторів за способом абсолютних різниць:

ЛРБд = Щ o Г₀ o ГВ₀ = -10 o 7,95 o 343,05 = = -27 270 грн;

ДРВ_Т = Ді - ДГ o гв₀ = 210 - (-0,15) ■ 343,05 ї = -10 810 грн;

Л^Вгв = Ді o 7 o агв = 210 o 7,8 ■ 29,91 = = 48 990 грн.

Разом+10 910 грн.

Обов'язково аналізують зміни середньогодинного виробітку як одного із основних показників продуктивності праці і фактора, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників. Для аналізу середньогодинного виробітку

Таблиця 4.4. Вихідні дані для факторного аналізу

Таблиця 4.5. Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічного виробітку працівників підприємства за способом абсолютних різниць

скористаємося методикою, яку розробила H.A. Русак*, згідно з якою величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних зі змінами трудомісткості продукції та її вартісної оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і усуненням його. У другу групу входять фактори, пов'язані зі змінами обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі зміною структури продукції та рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих факторів на середньогодинний виробіток застосовують метод ланцюгової підстановки. Крім базового і фактичного рівня середньогодинного виробітку, необхідно розрахувати три умовних показники його величини.

Перший умовний показник середньогодинного виробітку має бути розраховано у зіставних з базою умовах (за продуктивно відпрацьований час, при базовій структурі продукції і базовому технічному рівні виробництва). Для цього фактичний обсяг виробництва продукції слід скоригувати на величину його змін унаслідок структурних зрушень (ДВЛстр) і кооперованих поставок

(ДВЯ_КП), а кількість відпрацьованого часу - на непродуктивні витрати часу (ФРЧ_Ш) і надпланову економію часу від впровадження заходів НТП (ФРЧе), яку потрібно попередньо визначити. Алгоритм розрахунку:

_гв ВП_г ±ДБЯетр ±ДВЯ_КД _ юр 800-2300-0 ^J/W^s ФРЧі-ФРЧ_ж±ФРЧе 270 270-1367+8500 = 355,08 грн.

Якщо порівняти одержаний результат з базовим середнього-динним виробітком, то дізнаємося, як змінився його рівень за рахунок інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням її організації, оскільки решта умов наближені до базових:

ДГВіи = 355,08 - 343,05 = +12,03 грн.

Другий умовний показник відрізняється від першого тим, що в його розрахунку витрати праці не коригуються на ФРЧ₉:

ВП_г ± АВЯ_стр 100 800-2300 _а

I tS_vu 2 - = ----= ооо.о грн,

^ ФРЧі -ФРЧ* 270 270-1367

Різниця між отриманим і попереднім результатом покаже зміну середньогодинного виробітку за рахунок економії часу у зв'язку з упровадженням заходів НТП:

ДГВ_ФРЧе= 366,3 - 355,08 = +11,22 грн.

Третій умовний показник відрізняється від другого тим, що знаменник не коригується на непродуктивні витрати часу:

ВП_г± ДВЯ_стр іоо 800-2300 _{осл АС}

ГВ_уиЛ =---=-= 364,45 грн.

^У ФРЧі 270 270

Різниця між третім і другим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень середньогодинного виробітку:

ДГВ_ФРЧв= 364,45 - 363,3 =-1,85 грн.

Якщо порівняти третій умовний показник з фактичним у звітному періоді, то дізнаємося, як змінився середньогодинний виробіток за рахунок структурних зрушень виробництва продукції:

Л/'Встр = 372,96 - 364,45 = +8,51 грн.

Таким чином, усі фактори, за винятком третього, справили позитивний вплив на зростання виробництва праці робітників підприємства.

Баланс факторів: 12,03 + 11,22 - 1,85 + 8,51 = 29,91 гри.

Велику роль у вивченні впливу факторів на рівень середньо-годинного виробітку відіграють прийоми кореляційно-регре-сійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньо-годинного виробітку можна включити такі фактори: фондоозброєність або енергоозброєність праці; процент робітників, що мають вищу кваліфікацію або середній тарифний розряд робітників; середній термін служби обладнання; частку прогресивного обладнання у загальній його вартості і т. д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії покажуть, на скільки гривнів змінюється середньогодинний виробіток при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні. Для того, щоб дізнатися, як за рахунок цих факторів змінився середньорічний виробіток робітників, необхідно отримані прирости середньогодинного виробітку помножити на фактичну кількість людино-годин, які відпрацював один робітник у звітному періоді:

АРВІ = ДГВ_Х, ДіТгї

Для визначення їхнього впливу на середньорічний виробіток працівника треба одержані прирости середньорічного виробітку робітників помножити на фактичну частку робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу у звітному періоді:

ДРВ£ =ДРВ*

Щоб розрахувати вплив цих факторів на зміну обсягу випуску продукції, слід приріст середньорічного виробітку працівника за рахунок і-го фактора помножити на фактичну середньооб-лікову чисельність промислово-виробничого персоналу:

ДВЯ*, =Д?В£ ЧВПх

або зміну середньогодинного виробітку за рахунок і-го фактора помножити на фактичну величину тривалості робочого дня, кількості днів, які відпрацював один робітник за рік, частки робітників у загальній чисельності працівників і середньооблікової чисельності працівників підприємства:

^{ДВЛ" =АГВХі Ті-Ді *Чі-ЧВПі .}

Із табл. 4.6 видно, які фактори справили позитивний, а які - негативний вплив на зміну показників продуктивності праці і випуск продукції. На аналізованому підприємстві великі невикористані можливості зростання рівня цих показників пов'язані з цілоденними, внутрізмінними і непродуктивними втратами робочого часу, що потрібно враховувати у плануванні і організації виробництва в майбутньому.

Таблиця 4.6. Узагальнення результатів факторного аналізу

На завершення аналізу необхідно розробити конкретні заходи для забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви підвищення середньогодинного, середньоденного і середньорічного виробітку робітників.

Основні напрями пошуку резервів зростання продуктивності праці випливають із самої формули розрахунку ЇЇ рівня: ГВ = =ВЯ: ФРЧ, згідно з якою можна домогтися підвищення продуктивності праці шляхом:

а) збільшення випуску продукції за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства, оскільки при нарощуванні обсягів виробництва продукції на тих же потужностях, збільшується тільки змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без змін. Унаслідок цього витрати часу навипуск одиниці продукції зменшуються;

б) скорочення витрат праці на її виробництво шляхом інтенсифікації виробництва, впровадження комплексної механізації та автоматизації, досконалішої техніки і технологій виробництва, скорочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації праці, матеріально-технічного постачання та інших факторів відповідно до плану організаційно-технічних та інноваційних заходів.

При цьому можливі такі варіанти співвідношення змін обсягу випуску продукції і витрат праці, які треба враховувати, обираючи управлінську стратегію для забезпечення зростання продуктивності праці за існуючих у цей момент економічних умов:

а) збільшується обсяг випуску продукції при зниженні витрат праці на її виробництво;

б) обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати праці;

в) обсяг продукції зростає при незмінних витратах праці;

г) обсяг продукції залишається незмінним при зниженні витрат праці;

д) обсяг продукції знижується повільнішими темпами, ніж витрати праці.

Незалежно від обраного варіанта стратегічної політики резерви збільшення середньогодинного виробітку визначають так:

рїгв=гв"-гв_ф=-^ВП"^{+ рТвя}--

ФРЧ_Ф -РІФРЧ + ФРЧ_Д фрч_ф

де р ї ГВ - резерв збільшення середньогодинного виробітку;

ГВ_М, ГВф - відповідно можливий і фактичний рівень середньо-годинного виробітку;

Р Т ВП - резерв збільшення валової продукції за рахунок упровадження інноваційних заходів;

ФРЧф - фактичний фонд робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції у звітному періоді;

РІФРЧ - резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці, підвищення рівня кваліфікації працівників і т. ін.;

ФРЧд - додаткові витрати праці, пов'язані зі збільшенням випуску продукції, які визначають за кожним джерелом резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм виробітку.

Помноживши резерв зростання середньогодинного виробітку на планову тривалість робочого дня, отримаємо резерв зростання серденьоденного виробітку. Якщо ж цей резерв помножимо на планований фонд робочого часу одного робітника, то визначимо резерв зростання середньорічного виробітку робітника.

Для визначення резерву збільшення випуску продукції необхідно можливий приріст середньогодинного виробітку помножити на планований (можливий) фонд робочого часу усіх робітників:

РЇВП = РІГВ ФРЧ_и.

Резерв відносного приросту продуктивності праці за рахунок проведення певного заходу (Р Т РВ_ХІ) можна розрахувати також за такою формулою:

■■■*.*■■<■■■■■■■ _Рї_РВ^ рі*"" ₁₀₀, -;^:-^-:".

100-РІФРЧ_ХІ

де РІФРЧ_ХІ - процент відносного скорочення фонду робочого часу за рахунок проведення певного заходу.