Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 4.5. Аналіз трудомісткості продукції

Порядок визначення трудомісткості продукції. Взаємозв'язок показників трудомісткості продукції і продуктивності праці. Методика аналізу трудомісткості продукції. Фактори змін її рівня. Визначення резервів зниження трудомісткості виробів.

Трудомісткість - це витрати робочого часу на одиницю або на увесь обсяг виготовленої продукції. Трудомісткість одиниці продукції (Тм) обчислюють за відношенням фонду робочого часу на виготовлення продукції і-го виду до обсягу його виробництва в натуральному або умовно-натуральному вимірі. Можна розрахувати і трудомісткість однієї гривні продукції (загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції треба поділити на вартість випущеної продукції). Одержаний показник - обернений середньогодинному виробітку продукції.

Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається передовсім за рахунок зниження трудомісткості продукції, а саме за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація та автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення частки покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку і т. д.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану за її рівнем, причини її змін і вплив на рівень продуктивності праці. Значний інтерес становить порівняння питомої трудомісткості продукції на різних підприємствах, що дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи для його впровадження на аналізованому підприємстві.

Із табл. 4.7 видно, що планове завдання зниження трудомісткості продукції загалом по підприємству значно перевиконано. Планове завдання зниження трудомісткості продукції до минулого року:

2,915 : 2,94 o 100 - 100 = -0,85 %; фактичне зниження трудомісткості до рівня минулого року: 2,681: 2,94 o 100 - 100 "-8,8 % o

Таблиця 4.7. Аналіз динаміки і виконання плану за рівнем трудомісткості продукції

Між змінами загальної трудомісткості і середньогодинного виробітку є обернено пропорційна залежність. Тому, знаючи, як змінилася трудомісткість продукції, можна визначити темпи приросту середньогодинного виробітку:

Фактична трудомісткість нижча від планового рівня на 8 %. Знайдемо темпи зростання продуктивності праці:

8,0100 __Я7",

І навпаки, знаючи темпи зростання продуктивності праці, можна визначити процент зниження трудомісткості продукції:

_{АТм у} АГВ %Ю0 _ 8,7 100

^{АГЛ /о}-100₊ДЛВ %" 100+8,7-^8>° ^/о-

Оскільки між трудомісткістю продукції і рівнем продуктивності праці є обернено пропорційна залежність, то загальна питома трудомісткість продукції залежить від тих само факторів, що й середньогодинний виробіток робітників.

Питому фактичну трудомісткість у зіставних з базою порівняння умовах можна подати як алгоритм:

у ФРЧ_х-ФРЧ_в+ФРЧ_е ^М ВПі +АВП_СТР +АВП_КП ⁹

де ВПі - фактичний обсяг валової продукції звітного періоду;

ДВЯстр* ДВЯкп - зміна обсягу валової продукції за рахунок структури відповідно виробництва і кооперованих поставок;

ФРЧ - фактичні витрати робочого часу на випуск продукції у звітному періоді;

ФРЧв - непродуктивні витрати часу;

ФРЧ* - економія робочого часу у зв'язку з упровадженням інноваційних заходів.

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня трудомісткості продукції можна виконати за методикою, описаною у параграфі 4.4.

У процесі наступного аналізу необхідно вивчити показники питомої трудомісткості за видами продукції (табл. 4.8).

Як видно із табл. 4.8, витрати праці на виробництво продукції знизилися на 9570 людино-годин. У зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва продукції і зміною її структури витрати часу зросли на 17 880 людино-годин (297 720 - 279 840), а за рахунок зниження питомої трудомісткості продукції вони скоротилися на 27 450 людино-годин (297 720 - 270 270).

Значно знизилася і питома трудомісткість: виробу А - на 3,5 %, виробу В - на 6,25 %, виробу С - на 10,0 %, виробу D - на 17,0 %, а в цілому по підприємству її середній рівень знизився на 5,85%.

Зниження або підвищення середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня за окремими видами продукції ( Тм _t) і структури виробництва (Чі). Зі збільшенням частки більш трудомістких виробів середній її рівень зростає, і навпаки:

- ^ - УНУВПі Тмі ) tm = Y(4fTMt), або Тм = =*±=-.

Таблиця 4.8. Аналіз питомої трудомісткості за видами продукції

Вплив цих факторів на середній рівень трудомісткості можна визначити за методом ланцюгової підстановки через середньозважені величини:

^г--^І(і";Г^,)-^^!-'⁸'"--

^(УВПпТмц) 270 270 _{ІС ЛЛ} ^глі = чггг_ПГт-- л ~¹⁶'⁴⁴ людино-год.

Зміна середнього рівня питомої трудомісткості відбулася за рахунок:

o зниження індивідуальної трудомісткості окремих виробів: АТм = Тм₁ -Гж_у1І= 16,44-18,11 = 1,67 людино-год;

o збільшення питомої ваги більш трудомісткої продукції (вироби С і Б) у загальному випуску:

АТм=Тм_ум -Тм₀ =18,11-17,46 = +0,65 людино-год.

Розрахунок впливу структурного фактора на зміну середнього рівня питомої трудомісткості можна виконати і за методом абсолютних різниць за даними табл. 3.7 і 4.8:

ЬТм_сгр =%(Чп -Ч_ІО)Тмю: 100=[(30,66 - 35,95)х

х14,5 + (33,72 - 34,9б)і6 + (19,27 - 17,12)20+ + (16,35 - 11,98) 27,0]:100 = +0,65 людино-год.

Слід мати на увазі, що зміни в рівні трудомісткості не завжди оцінюють однозначно. Іноді трудомісткість зростає при значній частці знову освоюваної продукції або поліпшення її якості. Щоб домогтися підвищення якості, надійності і конкурентоспроможності продукції, потрібні додаткові витрати праці і коштів. Однак виграш від збільшення обсягу продажів, вищих цін, як правило, перекриває програш від підвищення трудомісткості виробів. Тому взаємозв'язок трудомісткості продукції і її якості, собівартості, обсягу продажів і прибутку має бути постійно в центрі уваги аналітиків.

На завершення аналізу слід визначити резерви зниження питомої трудомісткості продукції за окремими виробами і в цілому по підприємству за методикою, яку ми використали для підрахунку резервів зростання середньогодинного виробітку (див. параграф 4.4):

і _т ФРЧ_Ф -РІФРЧ+ФРЧ_Д ФРЧф РІТм = Тм_м - Тм_ф =-ї-х----- _огт ,

де РІТм - резерв зниження трудомісткості продукції;

Тм_н - можливий рівень трудомісткості продукції з урахуванням резервів її зниження;

Тмф - фактичний рівень трудомісткості продукції у звітному періоді.