Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 6.1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу використання матеріальних ресурсів

6.1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу використання матеріальних ресурсів

Необхідною умовою виконання планів виробництва продукції, зниження ЇЇ собівартості, зростання прибутку, рентабельності € повне і вчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідного асортименту і якості й економне використання їх.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволено екстенсивним шляхом (придбанням чи виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча її собівартість при цьому може і знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначне збільшенню виробництва їх.

Завдання аналізу забезпеченості й використання матеріальних ресурсів:

а) оцінювання реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня виконання їх і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники;

б) оцінювання рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

в) виявлення внутрівиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів із використання їх.

Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є план матеріально-технічного постачання, заявки, угоди на постачання сировини та матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів та про витрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрати й залишки матеріальних ресурсів і т. ін.

6.2. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

Перевірка виконання плану МТП за обсягом" асортиментом, якістю матеріалів і ритмічністю постачання. Аналіз стану складських запасів. Методика обґрунтування оптимальної партії замовлення і запасу сировини та матеріалів. Визначення невикористаних резервів збільшення виробництва продукції через недопоставку матеріалів, зміни перехідних залишків, надпланових відходів і перевитрат на одиницю продукції.

Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначають за порівнянням фактичної кількості закупленої сировини з плановою потребою їх. Необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на поставку їх і фактичне виконання.

Із табл. 6.1 видно, що план потреби в матеріалі А не повністю забезпечено договорами на поставку і внутрішніми джерелами покриття.

Таблиця в. 1. Забезпечення потреби в матеріальних ресурсах договорами на поставку І фактичне виконання їх

Вид матеріалу

Планова потреба, т

Джерела покриття потреби,т

Укладено договір, т

Забезпечення Потреби договорами, т

Надійшло від постачальників, т

Виконання договорів, %

внутрішні

зовнішні

А

Іт. д.

4700

50

4650

4420

95,0

4190

94,8

Коефіцієнт забезпечення потреби джерелами покриття за планом:

" 50 + 4420 забпл--4700 =0"95.

Фактично ж справи йдуть ще гірше, оскільки план поставки цього матеріалу недовиконано на 10 %:

_4190+50 Лзабф - 4700 ~и*ї"і'

Це означає, що тільки на 90 % задовольняється потреба в матеріалі А.

Перевіряють також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам та умовам договору і в разі порушення їх висувають претензії постачальникам. Особливу увагу приділяють перевірці виконання поставок матеріалів, виділених підприємству за держзамовленням, і кооперованих поставок.

Великого значення надають виконанню плану за термінами поставки матеріалів (ритмічності). Порушення термінів поставки веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінювання ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, методику розрахунку яких подано в параграфі 3.5.

Особливу увагу приділяють стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу поставки (в днях) і середньодобової витрати і-го матеріалу:

У процесі аналізу перевіряють відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на основі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі і середньодобову витрату їх розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною (табл. 6.2).

Таблиця 6.2. Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів

Матеріал

Середньодобова витрата, т

Фактичний запас

Норма запасу, дні

Відхилення від норми запасу

т

дні

Дні

т

А

І т.д.

20

200

10

16

-5

-100

Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів із метою виявлення зайвих і непотрібних. їх можна встановити за даними складського обліку порівняння прибутків і видатків. Якщо немає видатків яких-небудь матеріалів протягом року і більше, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.

Управління запасами - це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать усі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективне управління запасами дає змогу прискорити оборотність капіталу і підвищити його дохідність, зменшити поточні витрати на зберігання їх, вивільнити з поточного господарського обороту частину капіталу, реінвестуючи його в інші активи.

Мистецтво управління запасами полягає:

o в оптимізації загального розміру і структури запасів ТМЦ;

o у мінімізації витрат на їхнє обслуговування;

o в забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом.

Для оптимізації поточних запасів у зарубіжних країнах використовують ряд моделей, серед яких найпоширеніша "Модель економічно обґрунтованого замовлення" (EOQ-model).

Розрахунковий механізм цієї моделі оснований на мінімізації сукупних витрат на закупку і збереження запасів на підприємстві. Ці витрати поділяють на дві групи:

а) сума витрат иа завезення товарів, включно з витратами на транспортування і прийом товарів;

б) сума витрат на збереження товарів на складі підприємства (утримання складських приміщень і обладнання, зарплата персоналу, фінансові витрати на обслуговування капіталу, вкладеного в запаси, і т. ін.).

Чим більша партія замовлення і чим рідше завозять матерія* ли, тим менша сума витрат на завезення матеріалів. її можна визначити за такою формулою:

В - овп II

де Бзм - витрати на завезення матеріалів;

ОВП - річний обсяг виробничої потреби у цій сировині або матеріалі;

ОПП - середній обсяг однієї партії поставки;

Црз - середня вартість розміщення одного замовлення.

Із формули видно, що за незмінних ОВП і ЦРЗ зі зростанням ОПП сума витрат зменшується і навпаки. Отже, підприємству вигідніше завозити сировину великими партіями.

Але, з іншого боку, великий обсяг однієї партії викликає відповідне зростання витрат на збереження товарів на складі, оскільки при цьому збільшується розмір запасу в днях. Якщо, наприклад, матеріал закупляють раз на місяць, то середній період його зберігання становить 15 днів, якщо закупляти раз на два місяці - ЗО днів і т. д.

З урахуванням цієї залежності суму витрат на збереження товарів (В) можна визначити так:

я -оппс

36 -2-

де ^36 - собівартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.

Звідси видно, що за незмінної С сума витрат на збереження товарів на складі мінімізується зі зниженням середнього обсягу однієї партії поставки.

Модель £0<? дає змогу оптимізувати пропорції між двома групами витрат таким чином, щоб загальна сума витрат була мінімальною.

Математична модель ЕОЯ виражається такою формулою:

де Е0(? - оптимальний середній обсяг партії поставки.

Звідси оптимальний середній розмір виробничого запасу визначають так:

вз ЕОЯ

Приклад

Річна потреба в сировині А - 4700 т. Середня вартість розміщення одного замовлення -162 грн. Середня вартість зберігання одиниці товару -10 грн. Час поставки замовлення - 5 днів. Підприємство працює 250 днів за рік.

ЕОЯ = ^іїїї^і?? = 7162 280 = 390т, 390

В30ПТ=-^-= 195 т.

Кількість замовлень при цьому становитиме 12 на рік (4700 : 390), а інтервал поставки дорівнюватиме:

ДОе-ЗОО 890-800 = 25 ■ * УПП 4700 -^ДН1В*

Оскільки час поставки замовлення становить 5 днів, то нове замовлення здійснюється тоді, коли рівень запасу цієї сировини дорівнюватиме 78 т (4700: 300-5).

При таких обсягах середньої партії поставки і середнього запасу сировини витрати підприємства на обслуговування запасу будуть мінімальними. Мінімальна сума витрат на ввезення та зберігання визначається так:

г - тт УПП o " Е0® -1 до4700 х, п 390 _ -опп

Будь-яке відхилення від оптимальної партії поставки призведе до збільшення цих витрат. Так, якби менеджери відділу закупівель подавали замовлення на поставку цієї сировини у меншій кількості (припустимо по 300 т), то величина загальної суми витрат на завезення та зберігання цього виду сировини становила б:

Я =162 ■ 4038 грн.

За умови поставки партії у 500 т витрати на завезення та зберігання становитимуть:

г =162 ■ 4£гг+Ю o ^ = 4023 грн. 500 б

Розглянуті нами моделі основані на тому, що попит і час поставки замовлення постійні. Насправді попит і час поставки протягом року можуть коливатися. Щоб зменшити ймовірність нестачі запасів, необхідно мати резервний запас (припустимо 15 т), що спричинить додаткові витрати на його зберігання. У такому разі витрати на завезення та зберігання визначаються так:

Апіл -Цр.3 £б^" + Сзб.од Гг~ )~

=162^+10.(8|0+і5)=4050грн,

де РЗ - резервний запас.

Із систем контролю за рухом запасів у країнах із розвинутими ринковими відносинами найширше застосовують АВС-аналіз, ХУ2-аналіз і логістику.

АВС аналіз є важливим інструментом, який використовують на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів у сфері управлінських завдань, процесів, матеріалів, постачальників, груп продуктів, ринків збуту, категорій клієнтів.

У системі контролю за рухом запасів усі види запасів поділяють на три групи з урахуванням їхньої вартості, обсягу і частоти витрачання, негативних наслідків у разі нестачі їх.

До категорії А належать найдорожчі види запасів із тривалим циклом замовлення, що потребують постійного моніторингу у зв'язку з важливістю фінансових наслідків у разі нестачі їх. Потрібен щоденний контроль за їхнім рухом.

До категорії В належать ТМЦ, які мають меншу значимість у забезпеченні безперебійного операційного процесу і формування кінцевих фінансових результатів. Запаси цієї групи контролюють раз на місяць.

До категорії С належать усі інші ТМЦ із низькою вартістю, що не відіграють значної ролі у формування кінцевих фінансових результатів. Контроль за їхнім рухом здійснюється раз на квартал.

АВС-аналіз зосереджує увагу на русі найпріоритетніших груп товарно-матеріальних цінностей.

Проводячи ХУ2-аналіз, матеріали розподіляють відповідно до структури споживання їх.

До групи Х належать матеріали, споживання яких має постійний характер, до групи У - сезонний характер, до групи X - нерегулярний характер.

Така класифікація запасів дає змогу підвищити ефективність прийняття рішень у сфері закупівлі і складування.

Важливу роль в управлінні запасами відіграє логістика, яку використовують для оптимізації товарних потоків у просторі й часі. Вона координує рух товарів в усьому ланцюжку постачальник - підприємство - покупець і гарантує, що необхідні матеріали і продукти буде надано вчасно, у потрібному місці, у кількості, якої вимагають, і бажаної якості. Як результат, скорочуються витрати на складування, значно зменшується тривалість перебування капіталу в запасах, що сприяє прискоренню його оборотності і підвищенню ефективності функціонування підприємства, його конкурентоспроможності.

На завершення визначають приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції за кожним видом за рахунок зміни;

а) маси заготовленої сировини і матеріалів (МЗС);

б) перехідних залишків сировини і матеріалів (3);

в) надпланових відходів через низьку якість сировини, заміну матеріалів та інших факторів (£С);

г) питомої витрати сировини (матеріалів) на одиницю продукції (ВМ).

При цьому використовують таку модель випуску продукції: ____ МЗСІ±А31-ВС

УВПі--вм?-!

Вплив цих факторів на випуск продукції можна визначити способом ланцюгової підстановки або абсолютних різниць (табл. 6.3, 6.4).

Таблиця 6.3. Аналіз використання сировини на випуск виробу С

Показник

Значення показника

■зміни

Маса заготовленої сировини, т

4325

4867

+542

Зміна перехідних залишків, т

+5

-2

-7

Відходи сировини, т

205,5

275,4

+69,9

Витрата сировини

на виробництво продукції, т

4114,5

4593,6

+479,1

Кількість випущеної продукції, туб

2743

3168

+425

Витрата сировини

на виробництво одиниці

продукції, т

1.5

1,45

-0,05

У тому числі за рахунок;

технології виробництва

-

-

-0,12

якості сировини

-

+0,07

Таблиця 6.4. Розрахунок впливу факторів на випуск виробу С за методом абсолютних різниць

Таким чином, обсяг виробництва виробу С зріс в основному завдяки збільшенню маси заготовленої сировини й економнішому її використанню. Завдяки наднормативним відходам сировини випуск продукції зменшився на 46,6 туб.

За цією ж моделлю можна розрахувати і резерви зростання випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення її відходів і витрати на одиницю продукції.

Зменшити витрати сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, удосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі якіснішої сировини і зменшення її втрат у процесі зберігання і перевезення, недопущення браку, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників і т. ін.

6.2. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами
6.3. Аналіз використання матеріальних ресурсів
6.4. Аналіз прибутку на гривню матеріальних витрат
Глава 7. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)
7.1. Значення, завдання й об'єкти аналізу собівартості продукції
7.2. Поняття і методика визначення суми постійних і змінних витрат
7.3. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
7.4. Аналіз витратомісткості продукції
7.5. Аналіз собівартості окремих видів продукції
7.6. Аналіз прямих матеріальних витрат
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru