За допомогою маржинального аналізу можна обґрунтувати доцільність збільшення виробничої потужності. Оскільки зі збільшенням виробничої потужності відбувається зростання суми постійних витрат, слід установити, чи збільшаться прибуток підприємства і зона його безпеки.
Приклад
Показник | Варіант А | Варіант В | Зміна, % |
1 | 2 | 3 | 4 |
Обсяг виробництва продукції, шт. | 500 | ООО | +20 |
Постійні витрати, тис. грн | 600 | 750 | +25 |
Змінні витрати иа одиницю | |||
продукції, тис. грн | 3 | со | - |
Ціна, тис. грн | 5 | 5 | |
Виручка, тис. грн | 2500 | 3000 | +20 |
Прибуток, тис. грн | 400 | 450 | -1-12,5 |
Продовження табл.
1 | 2 | 3 | 4 |
Беззбитковий обсяг продажів, шт. | 300 | 375 | +25 |
Зона безпеки підприємства, % | 40 | 37,5 | -6,25 |
Строк окупності постійних витрат, міс. | 7,2 | 7,5 | +4,16 |
Отже, при збільшенні виробничої потужності на 20 % сума постійних витрат зросте на 25 %, а сума прибутку - лише на 12,6 %. При цьому зі збільшенням суми постійних витрат зменшиться зона безпеки підприємства і збільшиться строк окупності постійних витрат на 0,3 міс.
Остаточне рішення про збільшення виробничої потужності слід приймати з урахуванням окупності інвестицій на будівництво додаткових приміщень, на придбання і модернізацію обладнання. Потрібно також враховувати можливості збуту продукції, створення нових робочих місць, наявність необхідних матеріальних і трудових ресурсів тощо.
Слід також враховувати ефект кривої досвіду (ЕКД), суть якого полягає в тому, що в міру збільшення виробництва і нарощування виробничих потужностей відбувається поступове зниження змінних витрат у зв'язку з підвищенням рівня стандартизації виробничих процесів, кваліфікації і професіоналізму кадрів, удосконалення техніки, технології й організації виробництва. Досвід розвинутих країн показує, що при кожному подвоєнні виробництва продукції знову створена вартість на одиницю продукції знижується приблизно на 20-30 %.
Ефект кривої досвіду виявляється не автоматично, а реалізується за умови постійного підвищення кваліфікації персоналу, впровадження нової техніки, нових технологій і раціональних пропозицій. Адміністрація підприємства має постійно піклуватися про проведення поточних поліпшень, що сприяють зниженню витрат на виробництво продукції.
Графік ЕКД має приблизно такий вигляд, як на рис. 10.5.
Припустимо, що при збільшенні виробничої потужності на 20 % змінні витрати на одиницю продукції за рахунок зростання продуктивності праці і зниження матеріаломісткості знизяться на 5 % і становитимуть 2,85 тис. грн. Тоді підприємство матиме такий прибуток:
Я = КРЯ(р-*)-А = 600 (5-2,85)-750 = = 540 тис. грн (+35 %).
Беззбитковий обсяг продажів і зона безпеки становитимуть:
№Л" "^.^^-"вО шт.; УРП2-УРПК" 600-350
зб=-урщ-=~ш--4г /о*
Строк окупності постійних витрат: , 12 o 350
1-щ-=7шо-
Рис. 10.5. Залежність витрат від обсягу виробництва продукції
Отже, з урахуванням реалізації можливостей ефекту кривої досвіду збільшення виробничої потужності вигідне для підприємства, оскільки це сприяє збільшенню прибутку на 35 %, зони безпеки - на 2 %, скороченню строку окупності постійних витрат - на 0,2 місяця.
10.10. Аналітична оцінка рішення про прийняття додаткового замовлення за ціною, нижчою від критичного рівня
Умови, що викликають необхідність прийняття такого замовлення. Його техніко-економічне обґрунтування.
Необхідність прийняття додаткового замовлення за ціною, нижчою від собівартості продукції, може виникнути при спаді виробництва, якщо підприємство не зуміло сформувати портфель замовлень і свої виробничі потужності використовує недостатньо повно.
Припустимо, що виробнича потужність підприємства розрахована на виробництво 100 000 виробів, ринкова ціна яких 200 грн. Постійні витрати становлять 7200 тис. грн, змінні витрати на виріб - 90 грн. За таких умов собівартість одного виробу (С), прибуток (Я), беззбитковий обсяг продажів (VPНIKp) і зона безпеки (ЗБ) становитимуть:
с=таі+&=:тї^+90=72+90=162^н;
Я = УРЯ(р-6)-Л = 100 000(200-90)-7 200 000 = = 3800 тис. грн;
T.D_ А 7 200 000 ЛК.К. VPIT"v = pTF= 200-90 =65 454 ШТ";
УРЯ-ГРЯкр _ 100 000-65 454 100__345о/о ЗБ~ УРП-- 100 000 100-34,5 /о.
У зв'язку з утратою ринків збуту портфель замовлень заводу зменшився до ЗО 000 виробів. Постійні і змінні витрати у зіставних цінах на тому самому рівні. Розрахуємо собівартість виробу, прибуток, беззбитковий обсяг і зону безпеки продажів у ситуації, що змінилася.
Я = 30 000(200-90)-7 200 000 = -3900 тис. грн;
Т/Р77 7 200 000 _ КРЯкр= 200-90 = шт,ї
-аіВйг11"--""".
Такий результат пояснюється великою часткою постійних витрат у сумі виторгу. При зниженні обсягу продажів постійні витрати стали непосильними для підприємства. Для досягнення беззбиткового обсягу продажів цьому підприємству необхідно збільшити випуск продукції на 118 %, або на 35 454 одиниці.
Щоб уникнути збитків" підприємство буде намагатися чимось зарадити в цій ситуації. І якщо в цей час надійде пропозиція від замовника на випуск продукції, що потребуватиме трохи іншої технології і відповідно додаткових постійних витрат, то менеджери підприємства можуть прийняти таке замовлення навіть за цінами, нижчими від критичного рівня. Припустимо, замовник погодився розмістити замовлення на 50 000 виробів за ціною 180 грн, що нижче від її ринкового рівня. При цьому підприємство має додатково витратити на конструкторсько-технологічну підготовку виробництва цієї партії продукції 160 тис. грн.
Чи вигідно це підприємству? На перший погляд здається, що не вигідно, тому що ціна реалізації нижча від собівартості одиниці продукції. Крім того, будуть потрібні додаткові витрати на підготовку виробництва.
Зробимо техніко-економічне обґрунтування рішення про прийняття додаткового замовлення на таких умовах:
Л 7 200 000+160 000 jftn 1QO_ С= 30 000 + 50 000 +9Q = 182 w
Я = 30 000(200-90)+50 000(180-90)-7 360 000=440 тис. грн;
"пгг 7 360 000 ла"
™кр = ТО^їїо=75487шт-;
80 000-75 487 1П/Ч ЗБ--80000--100 = 5,64%.
Це доводить, що навіть на таких невигідних умовах прийняття додаткового замовлення економічно виправдане. Додаткове замовлення дає змогу значно знизити собівартість одиниці продукції за рахунок нарощування обсягів виробництва і замість збитків одержати прибуток.
10.12. Обґрунтування рішення: виробляти чи купувати
10.13. Обґрунтування варіанта технології виробництва
10.14. Вибір рішення з урахуванням обмежень на ресурси
10.15. Обґрунтування ефективності толінгу
Глава 11. АНАЛІЗ ОБСЯГІВ І ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11.1. Аналіз обсягів інвестиційної діяльності
11.2. Аналіз ефективності реальних інвестицій
11.3. Аналіз внутрішньої норми дохідності і дюрації інвестицій
11.4. Аналіз чутливості показників ефективності інвестиційних проектів