Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 5.4.3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі.

Ліквідність - це здатність підприємства розраховуватися зі своїми поточними зобов'язаннями перед закордонними контрагентами шляхом перетворення активів на гроші. Ліквідність підприємства свідчить про наявність грошових коштів для термінового виконання фінансових зобов'язань даного періоду.

Ліквідність можна розглядати з двох позицій:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, одержану від продажу активу.

Особливе значення для підприємства зовнішньоекономічної діяльності набуває його платоспроможність. Це пов'язано з необхідністю отримання певного іміджу на міжнародному ринку, встановлення сталих відносин з закордонними партнерами. Платоспроможність підприємства свідчить про наявність грошових коштів упродовж достатнього періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань. Це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу зі статтями пасиву. У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс - ліквідний і підприємство платоспроможне і навпаки.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) - це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

2. Активи, що швидко реалізуються (А₂) (активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час) - це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.

3. Активи, що повільно реалізуються (А₃) (найменш ліквідні активи) - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу "Необоротні активи".

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П₁) - це кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П₂) - це короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П₃) - це довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П₄) - це власний капітал підприємства -статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

Зазвичай на практиці ці співвідношення порушуються. Недостача коштів однієї групи активів компенсується у вартісній формі лишком іншої, при чому менш ліквідні активи заміняються більш ліквідними. Але фінансовий аналітик повинен пам'ятати, що у практиці зовнішньоекономічної діяльності дотримання вищеозначених співвідношень повинно бути більш суворим через додаткові ризики міжнародної торгівлі.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі відносні показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал). Визначається відношенням найбільш ліквідних активів (Аі) до поточних зобов'язань підприємства (Пі + П2):

В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 розділу II активу балансу), в знаменнику - підсумок розділу IV пасиву балансу.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал не нижче 0,2. Це означає, що на 20% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною. В іноземній практиці, в країнах зі стабільною економікою, вважається достатнім, щоб цей коефіцієнт мав будь-яке позитивне значення до 0,01.

Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (К). Обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1+А2) до поточних зобов'язань (Пз):

В чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів (суми ряд. 150-250 розділу II активу балансу), в знаменнику - підсумок розділу IV пасиву балансу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного стану. Оптимальне значення цього показника лежить в діапазоні 0, 7-0, 8.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) (коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної платоспроможності). Він розраховується відношенням поточних активів (А1+А2+Аз) до поточних зобов'язань (Пз):

В чисельнику знаходиться підсумок розділу ІІ активу балансу, в знаменнику - підсумок розділу IV пасиву балансу.

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника 1, 5-2, 5.

Орієнтовне значення показника може встановлювати і підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання і залежно від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Якщо цей показник дуже високий, то це може бути пов'язано із надлишковими виробничими запасами, надплановою завантаженістю готової продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобто із уповільненням обертання капіталу. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

Якщо при аналізі таких коефіцієнтів виявлені відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з'ясувати причини цього.

При проведенні дослідження ліквідності підприємства за даними показниками не слід обмежуватися лише їх розрахунками і порівняннями в динаміці або з аналогічними підприємствами, тому що аналіз буде неповним. Наведені коефіцієнти являють собою відносні величини і протягом часу можуть не змінюватись або змінюватися незначно, тоді як зміни в складових чисельника і знаменника можуть бути суттєвими. Тому таке дослідження доцільно доповнювати факторним аналізом.

Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:

- прорахунки у вивченні міжнародних ринків продукції, яка пропонується підприємством;

- невиконання зовнішньоекономічних контрактів за строками поставок продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

- підвищення собівартості продукції;

- втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників в умовах міжнародної конкуренції

- неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

- невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

- неврахування процесів глобалізації і як наслідків - тиску конкурентів, зміни попиту та інфляційних процесів;

- неврахування змін податкової політики;

- значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

- низьке обертання оборотного капіталу, про що мова піде далі.

5.4.4. Аналіз ділової активності підприємства

Виконання зобов'язань щодо експорту товарів і послуг пов'язане з використанням коштів для оплати накладних витрат та для оплати рахунків постачальників.

Ефективність та раціональність оборотних коштів можна визначити за допомогою показників оборотності (обіговості), які характеризують так звану ділову активність підприємства. Метою даного аналізу є виявлення чинників, які викликають зміни у величині вкладень коштів, а також можливостей вивільнення коштів із зовнішньоторгівельного обігу. У фінансовому аспекті ділова активність проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів розраховується так:

Якщо оборот оборотного капіталу прискорюється - це дає можливість підприємству досягти відносного звільнення коштів з обороту. І навпаки, якщо оборот сповільнюється, то необхідно залучати додаткові кошти. Величина суми звільнення або залучення визначається за формулою:

Приклад №3

Проаналізувати використання оборотних коштів по експортних операціях. Вихідні дані:

Собівартість реалізації за кордон товарів за минулий рік 12810 тис. грн., звітного 15100 тис. грн.

Залишки оборотних засобів при здійсненні експортних поставок у минулому році:

Залишки оборотних засобів при здійсненні експортних поставок звітного року:

Середній залишок за кожним видом оборотних коштів розраховують за вищеозначеною формулою середньої хронологічної для моментних рядів.

Розрахуємо загальну оборотності оборотних коштів, хоча можна робити розрахунок оборотності окремо для грошових коштів, для запасів, для дебіторської заборгованості.

Визначимо загальний коефіцієнт оборотності оборотних коштів:

Величина звільнення капіталу з обороту:

Якщо б оборотність уповільнювалася, то ця сума показувала б величину додатково залучених коштів.

Зробимо факторний аналіз, а саме - визначимо вплив на вкладання в експортні операції зміни обсягу реалізації і зміни впливу оборотності.

Величину вкладень в експортні операції можна представити формулою (моделлю):

Використаємо метод ланцюгових підстановок: 1) Визначення базового показника - вкладення в експортні операції в минулому році:

2) Перша підстановка - замінюється тривалість одного обороту.

За рахунок прискорення обіговості коштів, вкладення зменшилися на 1729, 3 - 1910, 8 = - 181, 5 тис. грн.

3) Друга підстановка - замінюється обсяг реалізації:

За рахунок збільшення обсягу реалізації вкладення в експортні операції збільшилися на 2078, 5 - 1729, 3 = 309, 2 тис. грн.