Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 7.2. Міжнародні та національні акти, спрямовані проти "брудних грошей"

"Брудні гроші" - досить старе явище. З відмиванням "брудних грошей" світова спільнота бореться вже давно. 1912 року була укладена міжнародна Конвенція у справах, пов'язаних з торгівлею опіумом, а в 1931 році ця Конвенція була замінена новою Конвенцією, яка обмежувала й регулювала виробництво та розподіл у масштабі планети медикаментів, які містять наркотичні речовини.

Після Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням "брудних" грошей, узяла на себе Організація Об'єднаних Націй. Першим кроком у розв'язанні цієї проблеми прийнято вважати Єдину конвенцію Об'єднаних Націй про одурманливі засоби 1961 року, згодом доповнену і змінену Протоколом 1972 року. Доповнення значно розширили перелік одурманливих засобів, які підлягають забороні. До таких, разом з опіумом та похідними від нього речовинами, були включені синтетичні одурманливі речовини, а також вироби з кокаїну й індійських конопель. Наступним кроком було прийняття Конвенції ООН про психотропні засоби 1971 року, яка значно розширила сферу міжнародного контролю на великий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували понад 140 держав.

Наприкінці 1980-х років було створено міжнародну організацію - Комітет з правил і методів контролю за банківськими операціями Банку міжнародних розрахунків. Він відомий як Базельський комітет. До нього ввійшли представники центральних банків та органів контролю за банківською діяльністю низки країн.

У міжнародному праві вперше поняття легалізації ("відмивання") доходів від злочинної діяльності було визначено у Віденській конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" від 19 грудня 1988 року. Згідно зі статтею 3 зазначеної Конвенції легалізацією ("відмиванням") доходів від злочинної діяльності вважають конверсію або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень або внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях з метою приховування незаконного джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення або правопорушень, з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії; приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень чи внаслідок участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях; придбання, володіння або використання власності, якщо в момент її отримання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні або правопорушеннях; участь, причетність або вступ у злочинну змову з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби скоїти таке правопорушення або такі правопорушення, а також посібництво, підбурювання, сприяння або надання порад при їх здійсненні. "Відмивання" грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків, Конвенція визнала як злочин.

Віденська конвенція була ратифікована Україною 27 листопада 1991 року. Крім визнання відмивання грошей міжнародним злочином, ця Конвенція вимагала від країн, що її ратифікували, введення в національні законодавчі акти статей про екстрадицію осіб, винних у здійсненні такого злочину, а також конфіскацію майна злочинців.

У липні 1989 року на економічній нараді семи європейських країн було створено Спеціальну групу з фінансової діяльності. Вона опрацьовує і поширює заходи, спрямовані на боротьбу з відмиванням "брудних грошей". Група відома як FATF (ФАТФ). Назва англійською мовою - Financial Action Task Force. До групи входять понад 30 країн та дві міжнародні організації.

ФАТФ - це міжурядовий орган, метою діяльності якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси запровадження таких заходів, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє запобіжні заходи, сприяє загальноосвітній імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

Спочатку пріоритетом ФАТФ була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Нині діяльність ФАТФ має три головних напрями:

1. Розширення дії прийнятих нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі.

2. Перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом

до дії.

3. Відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів.

Ключовими документами ФАТФ є рекомендації, які викладаються у формі щорічних звітів організації.

Відповідно до звіту, наприклад, за 2006-2007 роки, критерії боротьби з відмиванням можна поділити на такі групи:

o визнання державами відмивання грошей злочином;

o встановлення кримінальної відповідальності за такі протиправні дії, а також за неповідомлення про них;

o конфіскація отриманих злочинних доходів, а також сприяння іншим країнам у конфіскації таких доходів;

o створення спеціального органу фінансового контролю за сумнівними фінансовими операціями (так званої фінансової розвідки);

o запровадження обов'язкових вимог до всіх фінансових організацій щодо ідентифікації своїх клієнтів, виявлення, облік та повідомлення спеціальному органу про сумнівні фінансові операції;

o звільнення від кримінальної відповідальності осіб за умов подання контролюючому органу інформації про сумнівні фінансові операції;

o співпраця з відповідними міжнародними органами та організаціями в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі видача злочинців (екстрадиція).

Одним із напрямів діяльності ФАТФ є визначення так званих країн, що не співпрацюють і складання їх переліку, який називають "чорним списком". Хоч включення країни до "чорного списку" і не приводить до застосування санкцій з боку світового товариства, однак воно свідчить про ступінь довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів. Включення чи виключення з цього списку країни відбувається на засіданнях ФАТФ відповідно до певних критеріїв, визначених цією організацією у 2000 році, згрупованих у чотири групи:

1. "Прогалини" у фінансовому регулюванні - наприклад можливість здійснення трансакцій в платіжних системах без відповідної авторизації - тобто неможливість встановлення походження коштів.

2. Інші перешкоди законодавчого характеру - сюди відносять, наприклад, неможливість встановлення власника компанії.

3. Перешкоди в міжнародній співпраці - наприклад, законодавча заборона надання інформації міжнародним організаціям, які займаються протидією відмиванню коштів, стосовно певних трансакцій.

4. Неадекватність заходів для протидії відмиванню коштів - нестача, або неналежна кваліфікація персоналу, хабарництво, тощо.

З потребою запобігання, протидії та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом світова спільнота розпочала боротися ще раніше, ніж Україна. З цією метою, під егідою Ради Європи, 18 листопада 1990 року було укладено "Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом". Конвенція відома як Страсбурзька за містом свого укладення. ЇЇ текст, зокрема, було оприлюднено в "Офіційному віснику України", 1998 р., № 13. Зазначена публікація відбулася після ухвалення Закону України "Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 рік". Текст цього Закону публікувався в "Офіційному віснику України" 1997 року, № 52.

До цієї Конвенції Україна приєдналася у вересні 1995 року. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію 17 грудня 1997 року.

У полі зору зазначеної Конвенції Ради Європи виявилися не лише доходи від незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а і від інших видів організованої злочинності.

Страсбурзьку конвенцію готував Комітет експертів Ради Європи. Вона містить 44 статті, які мають обов'язковий характер для держав, що підписали і ратифікували цю Конвенцію. Фахівці з права оцінюють цю угоду як найбільш повний перелік приписів і правил, який охоплює всі етапи юридичної процедури - від початку розслідування до винесення вироку та конфіскації "брудних" грошей.

У Страсбурзькій конвенції Ради Європи з відмивання, виявлення, вилучення та конфіскації доходів від злочинної діяльності, на відміну від Віденської конвенції, йдеться про "відмивання" грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, але і будь-яким злочинним шляхом. Конвенція встановила, що держави можуть притягувати до відповідальності за перераховані вище дії навіть тоді, коли основне правопорушення, в результаті якого були отримані матеріальні цінності, не входило до їх юрисдикції. Держави можуть передбачати, що за "відмивання" злочинних доходів особи, які вчинили основний злочин, до відповідальності не притягуються. На розгляд учасників Конвенції винесено також питання стосовно відповідальності особи, що вчинила будь-яке з перелічених діянь, коли вона не знала, але повинна була знати, що майно є доходом від злочину.

19 червня 1991 року Європейське Економічне Співтовариство ухвалило "Директиву про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей" № 91/ 308/ ЕЕС, Директива сформувала поняття "відмивання грошей". Воно охоплює такі дії:

o перетворення та передача майна з відома, що це майно одержано у результаті кримінальної діяльності або у співучасті у такій діяльності з метою переховування чи маскування незаконного походження або надання допомоги будь-якій особі, що втягнена у таку діяльність, з метою уникнення юридичних наслідків цієї діяльності;

o покриття або маскування справжніх джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, належність прав або власність майна з відома, що таке майно одержано в результаті кримінальної діяльності або співучасті у такій діяльності;

o придбання, володіння або користування майном з відома, що таке майно одержано в результаті кримінальної діяльності або співпраці у такій діяльності;

o співучасть, надання допомоги, спроби щодо вчинення або надання допомоги у вчиненні, підбурюванні, сприянні вчиненню дій, зазначених у попередньому пункті.

Обізнаність та намір, як елемент вищезазначених дій, визначаються з урахуванням об'єктивних обставин.

Відмиванням брудних грошей вважаються і дії, в результаті яких одержано майно з метою відмивання коштів, що були вчинені на території третьої держави-учасниці або третьої країни.

У листопаді 1993 року в рамках ООН було ухвалено "Типовий закон про "відмивання" грошей, отриманих від наркотиків". Там йдеться про заходи, спрямовані проти можливого відмивання, виявлення фактів відмивання та про санкції за участь у цьому виді злочину.

Згідно із Типовим законом відповідальності підлягають:

1. Особи, які конвертують або переводять гроші чи власність, отримані прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, з метою укриття чи приховування незаконного джерела цієї власності або коштів, чи надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні одного з правопорушень, з тим, щоб вона могла уникнути юридичної відповідальності за свої дії.

2. Особи, які надають допомогу в прихованні характеру, джерела, місцезнаходження, способу розповсюдження, переміщення або дійсних прав стосовно коштів, власності, отриманих прямо або опосередковано від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Крім того, у Типовому законі йдеться про настання відповідальності за замах на правопорушення, причетність або змову з метою скоєння правопорушень, а також - за допомогу в їх здійсненні.

Типовий закон вважає кримінальними правопорушеннями різні дії працівників кредитно-фінансових установ, осіб, котрі професійно займаються операціями з обміну готівкової валюти, та інших осіб, які порушують встановлений порядок здійснення фінансових операцій, та інші вимоги з метою попередження і виявлення "відмивання брудних" грошей. Зокрема, повинні притягуватися до відповідальності керівник, службовці і будь-які інші особи кредитно-фінансових установ, які під час виконання своїх професійних обов'язків здійснюють, контролюють операції, пов'язані з рухом фінансових коштів, або надають консультації в цій галузі, якщо вони умисно розголошують власнику грошових сум чи особі, що здійснює фінансові операції, інформацію стосовно заяв або інших заходів, що підлягають вирішенню. Йдеться про заяви стосовно тих коштів, відносно яких існують підозри щодо їх отримання від незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин. Злочинами, відповідно до Типового закону, визначаються дії, вчиняють також особи, що умисно знищують реєстраційні книги чи документи, зберігання яких передбачено Типовим законом, або вилучають з них інформацію, а також - особи, які здійснюють замах на проведення під чужим іменем певних операцій, зазначених у Типовому законі (наприклад, платіж готівковими грошима в сумі, що перевищує встановлену межу).

Злочинами, хоча і менш небезпечними, вважаються діяння осіб, які здійснили або прийняли платіж готівкою у сумі, що перевищує встановлену межу; порушили обов'язок надавати заяву про міжнародний переказ грошових коштів, цінних паперів або цінностей, щодо яких передбачено надання заяв; а також дії керівників та службовців компанії, ігрових домів і кредитно-фінансових установ, які здійснюють обмін валюти, що порушили положення Типового закону.

У боротьбі з відмиванням "брудних грошей" беруть участь міжнародні організації і конференції. Організації діють на постійній основі, Конференції вважаються тимчасовими органами.

Для реалізації положень відповідних конвенцій у структурі ООН було створено відповідні підрозділи.

СІСР - Центр з боротьби з міжнародною злочинністю. Це підрозділ ООН, заснований у 1997 році і відповідальний за боротьбу зі злочинністю і її запобігання, а також за реформу карного права. Особливу увагу Центр приділяє боротьбі з транснаціональною злочинністю, корупцією і незаконним поширенням наркотиків, а також допомозі різним країнам у ратифікації Конвенції стосовно протидії міжнародній злочинності.

ОDССР - Офіс з контролю над наркотиками і запобігання злочинів. Це також підрозділ ООН, центральний офіс якого розташований у Відні. Його основні завдання випливають із назви - це боротьба з нелегальним поширенням наркотиків і з організованою злочинністю, а також з відмиванням грошей, отриманих від цих злочинів. Через цей підрозділ ООН допомагає країнам-членам вводити в себе законодавство проти відмивання грошей, а також розвивати і підтримувати структури, які борються з ним. За допомогою різних програм ОБССР відслідковує й аналізує проблеми, пов'язані з відмиванням грошей, а також виступає посередником між ООН та іншими міжнародними організаціями.

СJIN - Інформаційна мережа з питань злочинності й законності, яка забезпечує важливу базу даних з посиланням на адреси сайтів Інтернету, пов'язаних з карним законом. Також є підрозділом ООН.

Для протидії злочинності також були створені наступні міжнародні організації, які тісно співпрацюють з ООН.

FOPAC- підрозділ Генерального секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом.

FINCEN - Відділ боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, створений у 1990 році для вивчення, аналізу і поширення інформації про фінансові злочини, особливо інформації щодо відмивання грошей, отриманих від поширення наркотиків.

В 1995 році в Україні було встановлено кримінальну відповідальність на відмивання доходів, одержаних від незаконної торгівлі наркотиками - Верховна Рада України 15 лютого 1995 року ухвалила Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів" № 60/95-ВР. Закон оприлюднювався, зокрема, у "Відомостях Верховної Ради України", 1995, № 10.

Слід згадати й "Інструкцію про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства". Її затверджено наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України. Міністерства внутрішніх справ України. Державної податкової адміністрації України. Державного департаменту виконання покарань від 29.06.1999 р. № 34/5/22/190/512/326/73. Зареєстровано "Інструкцію у Міністерстві юстиції України 7.07.1999 р. за № 446/3739. Текст оприлюднювався в "Офіційному віснику України", 1999, № 32.

В Україні легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р., вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих з порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.

Кримінальний кодекс України, ухвалений Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ, містив дві статті, спрямовані на боротьбу з "брудними грошима":

o стаття 209 "Легалізація (відмивання)грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом";

o стаття 306 "Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів".

Кримінальне законодавство України визнає за злочин, кваліфікований за ст. 209 Кримінального кодексу України, вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Вчинення таких дій карається штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Відмивання тісно пов'язане з тінізацією економіки. Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Приклади підпільної підприємницької діяльності можна знайти, навіть, за часів Сталіна. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої "перебудови" (1985-1991 рр.). Це - роки агонії Радянського Союзу. У результаті зі здобуттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор, в якому містилося досить вагоме кримінальне ядро. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галузева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позначилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, ("прихватизація") розбудови фінансового сектору.

Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей спрямовується і Закон України "Про банки і банківську діяльність". В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.

У посланні Президента Л. Кучми до Верховної Ради України від 18.06.2002 р. - "2002 рік - Європейський вибір" зазначалася потреба у розширенні міжнародної співпраці, яка б запобігала використанню фінансових систем для відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених "Сорока рекомендаціями ФАТФ". З огляду на зволікання з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до "чорного списку" ФАТФ. Причини включення України (номер у переліку - це відповідний номер з "40 рекомендацій

ФАТФ"):

№ 4 - відсутність обов'язкового моніторінгу усіх фінансових систем;

№ 8 - відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів;

№ 10 - ненадання фінансової звітності щодо підозрілих фінансових операцій;

№ 11 - небажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей;

№ 14 - існування фіктивних компаній;

№ 15 - складність визначення власників компанії, їхньої особи тощо;

№ 16 - складність визначення керівного складу компанії;

№ 23 - участь злочинних угруповань у відмиванні грошей;

№ 24 - відсутність законів, які б регулювали обмін інформацією між міжнародними правовими організаціями;

№ 25 - небажання вживати адекватні заходи у відповідь на порушення законодавства.

28 листопада 2002 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" № 249-1У. Його першо-початковий текст публікувався, зокрема, в "Офіційному віснику

України", 2002, №50 .

Верховна Рада України також ухвалила такі Закони України:

o "Про внесення змін до Закону України по запобіганню протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом" від 24 грудня 2002 р. (набув чинності в червні 2003 р.);

o "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України" від 16 січня 2003 р.;

o "Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом" від 6 лютого 2003 р..

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №35 у складі Міністерства фінансів України було утворено Державний департамент фінансового моніторингу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №140 була затверджена на 2003 рік "Програма протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом".

Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію податкових заходів протидії (санкції) щодо України.

У тексті заключного документа чергового пленарного засідання ФАТФ у Берліні (16 - 20 червня 2003 р.) зазначається, що "ФАТФ вітає триваючий прогрес України щодо поліпшення системи боротьби з відмиванням коштів та підтримує Уряд України в його зусиллях у цьому напрямі. Вказувалося, що якщо Україна триматиме поточний темп реформування, то її можуть запросити подати "Імплементаційний план" найближчим часом". "Імплементаційний план боротьби з відмиванням "брудних" грошей в Україні" було надіслано на розгляд ФАТФ уже у вересні 2003 р. На черговій сесії ФАТФ, що відбулася 25 - 28 лютого 2004 р. в Парижі, Україну було виключено зі списку країн, що не сприяють боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Експерти цієї міжнародної організації дали позитивну оцінку діям законодавчої та виконавчої влади України щодо контролю за фінансовими потоками в національній банківській і страховій системах. Рівень тінізації української економіки і фінансів все ще залишається занадто високим. Він суттєво перевищує рівень тінізації економіки країн Центральної Європи. За оцінками Світового банку, в Угорщині рівень тінізації економіки не перевищує 25 %, у Чехії та Словаччині - 18 - 19, у Польщі - 27, 6 %.

Відповідно до Закону України від 01.12.2005 р. № 3163 - IV, до Закону від 28.11.2002 р. № 249 - IV вносилися зміни (див. "Відомості Верховної Ради України", 2006, № 12, ст.100).

Кабінет Міністрів України 26.04.2003 р. ухвалив постанову № 645 "Про порядок визначення країн (територій), які не беруть участі у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) заходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму". Текс постанови оприлюднювався, зокрема, в "Офіційному віснику України", 2003, № 18 - 19.

Слід зазначити ще низку нормативно-правових актів.

"Меморандум про взаєморозуміння між Підрозділом фінансових злочинів Поліції Острова Мен та Державним комітетом фінансового моніторингу України щодо співробітництва в сфері протидії легалізації(відмиванню) доказів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму".

Дата підписання: 24.08.2009.Дата набрання чинності для України: 24.06.2009.Реєстраційний код 48048/2009.

(Офіційний вісник України, 2009, №76).

"Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Національною прокуратурою Королівства Нідерланди у боротьбі з кіберзлочинністю та відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом". Дата підписання: 09.09.2009. Дата набрання чинності для України:09.09.2009.Реєстраційний код 48062/2009.

(Офіційний вісник України, 2009, № 76).

"План заходів на 2009 рік із запобіганням та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму". Затверджено постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.12.2008 р. №1077 .

Реєстраційний код 45161/2008.

(Офіційний вісник України, 2008, №95).

"Про затвердження плану заходів на 2010 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню)доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму".

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2009р. №1119.

(Офіційний вісник України, 2009, № 81).

Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Ради з питань дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму" від 6.01.2010 № 25. [Затверджено персональний склад Ради та "Положення" про неї] .

(Офіційний вісник України, 2010, №°2).

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації(відмиванню)доходів, одержаних злочинним шляхом".

Прийнятий Верховною Радою України 18.05.2010р. № 2258-VI.

(Голос України, 22.05.2010, Офіційний вісник України, 2010, № 39).

"Положення про процедуру застосування запобіжних заходів щодо країн, які не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму".

Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2010 № 2337/5 . Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.09.2010р. за №858/18153. Реєстраційний код 52917/2010.

(Офіційний вісник України, 2010, № 74).

Закон України "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та про фінансування тероризму". Прийнятий Верховною Радою України 17.11.2010р. № 2698-VI. Реєстраційний

код 53821/2010

(Голос України, 10.12.2010; Офіційний вісник України, 2010, № 95) "Положення про застосування запобіжних заходів щодо країн, які не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби

з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму" . Затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11.11.2010 № 857. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1.12.2010р. за № 1208/18503. Реєстраційний код 5377/2010. (Офіційний вісник України, 2010, № 94).

"Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державний комітет фінансового моніторингу України". Затверджено наказом Державного комітету фінансового моніторингу України від 05.08.2010 № 128. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3.12.2010р.

за № 1218/18513. Реєстраційний код 53801/2010.

(Офіційний вісник України, 2010, № 94).