Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 7.3. Міжнародні масштаби відмивання "брудних грошей" та боротьба з ним у зарубіжних країнах

Впродовж останніх десятиліть легалізація ("відмивання") доходів, отриманих злочинним шляхом, набула у світі широкого розповсюдження. Ускладнилася і структура злочинних операцій у сфері "відмивання" доходів. Організовані злочинні угруповання, використовуючи слабкість національних систем регулювання фінансової системи, здійснюють гнучкі та швидкі операції з переведення та переміщення активів через національні кордони, вміло використовують розбіжності в режимах регулювання підприємницької діяльності як в межах національних систем, так і між самими системами з метою приховування джерел походження коштів, їх власників та механізмів контролю над ними.

ФАТФ визначає обсяги тіньової економіки у високорозви-нутих країнах на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються -40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою - понад 20 % ВВП. За даними Світового банку у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8-10 трлн дол. США.

За підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні. Це позбавляє бюджет грошей для фінансування соціальних потреб: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі - 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23-29 % внутрішнього валового продукту. Для зниження рівня тінізації своєї економіки Україна використовувала такі інструменти:

o удосконалення чинного законодавства;

o лібералізацію правового поля для підприємства;

o зниженням рівня (з 42,4 % у 1997 р. до 2,3 % 2003 р.) бартерних операцій;

o підвищення якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження негрошових форм розрахунків з бюджетом, взамозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій.

Вчені-правники, визначаючи поняття "відмивання грошей", спираються на визначення доходів, дане у Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (1990), згідно з яким, під "доходами" розуміється будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися з матеріальної власності чи власності, вираженної в правах, рухомого або нерухомого майна і правових документів або документів, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній.

Нагальною є потреба адекватно розуміти поняття "відмивання грошей". Відсутність останнього спричиняє виникнення багатьох проблем стосовно ефективності боротьби з "відмиванням" коштів, а також з вибором сил, засобів та заходів протидії, запропонованих державою для запобігання цьому явищу, а також їх організаційних і правових форм реалізації та використання.

Для оцінювання масштабів відмивання "брудних" грошей розроблено декілька підходів.

Один з них, - це так званий підхід "Палермо" (відомий ще й як італійський). Він заснований на порівнянні величини заявленого доходу з реальним обсягом купівлі товарів і одержання платних послуг в масштабах країни чи регіону, а також у окремих осіб. Його ще називають методом аналізу руху грошових потоків. Такий метод розглядається як достатньо точний, оскільки він не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі наркотиками. Він дає змогу з різним ступенем точності встановити верхню межу обсягу відмивання

"брудних" грошей. Його суть полягає в аналізі явища так званого надлишку готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Інший, так званий монетаристський підхід виходить з припущення, що в тіньовій економіці оплата і розрахунки здійснюються переважно в готівковій формі. Тому головна увага приділяється аналізу співвідношення між обсягами готівкових коштів і банківськими вкладами до запитання, частці банкнот з високим номіналом у загальному обсязі грошового обігу, а також зміні частки готівкових коштів у загальному обсязі грошового обігу.

Ще одним підходом визнано метод, який беспосередньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих країн.

У зарубіжному законодавстві зустрічаємо і поняття "доходи від незаконної діяльності" та "доходи, отримані від злочинної діяльності".

Згідно з американським законодавством під незаконними доходами розуміються доходи, отримані від вчинення злочинів, пов'язаних з наркотиками, фальшиво монетництвом, контрабандою, шахрайством з банківськими операціями, банківськими та поштовими пограбуваннями та крадіжками, шантажем тощо. У 1986 році Конгрес США ухвалив Закон про контроль за відмиванням грошей, який вперше розглядав нові злочини, пов'язані з "відмиванням" грошей. Ці положення були кодифіковані у параграфах 1956 та 1957 Титулу 18 Зводу законів США.

Злочинцем вважалася особа, яка вчинила кримінальний злочин, використала або намагалася використати надходження від будь-якої незаконної діяльності у фінансовій операції з наміром продовжити незаконну діяльність, або була залучена до заходів щодо маскування чи приховування місцезнаходження, джерела, права власності чи управління зазначеними коштами.

При цьому в поняття терміну "операція" включається придбання, продаж, застава, дарування, переміщення, доставка або інше відчуження, а у відношенні грошових документів - депонування, зняття з рахунку, переказ між рахунками, обмін валюти, позика, надання кредиту, придбання чи продаж акцій, облігацій, сертифікатів вкладу чи інших грошових документів, використання особистого банківського сейфа або будь-які інші виплати, перекази чи доставка в фінансову організацію будь-яким способом.

У 1988 році в США було прийнято закон про вдосконалення переслідування за "відмивання" грошей. Новий закон вилучив з категорії фінансових операцій отримання адвокатами гонорару при захисті кримінальних злочинців. Разом з тим, заборонялися за наявності необхідного знання чи наміру перевезення, пересилка або переказ (як і спроба вчинення цих дій) кредитно - грошових інструментив або коштів, отриманних від будь - якого злочину (не обов'язково від "особливої" незаконної діяльності ) як на території США, так і за їх межами. При цьому достатньо встановити той факт, що підсудний знає про власність, яка використовується в операції та є надходженням від будь - якого злочину за законом штату, федеральним законом чи іноземним законом, незалежно від того, чи знав підсудний про те, якого роду це був злочин.

У Проекті закону Російської Федерації "Про протидію легалізаці (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом" було визначено, що доходами, отриманими незаконним шляхом, є речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, робота та послуги, результати інтелектуальної діяльності, інші об'єкти цивільних прав, придбаних у результаті порушення федерального закону, закону суб'єкта Російської Федерації або іншого нормативного акта. Кримінальний кодекс Російської Федерації (ст. 174) передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію ("відмивання") доходів, одержаних незаконним шляхом. Формулювання "доходи, отримані незаконним шляхом" передбачає поширення дії статті на будь - які доходи, отримані з порушенням норм будь - якої галузі законодавства.

Предметом цього злочину можуть бути грошові кошти, цінні папери в російській чи іноземній валюті та інше рухоме та нерухоме майно, придбані як в Росії, так і за її межами. Таким чином, предметом легалізації, перш за все, є майно, отримане в результаті вчинення таких злочинів, як розкрадання, контрабанда, здирни-цтво, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, незаконне підприємництво і банківська діяльність, організація або утримання притонів для заняття проституцією, незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів або предметів, отримання хабара, ухилення від сплати податків тощо.

Подібною до американської є сфера застосування відповідних норм в Італії і Австрії. Законодавство Великобританії, Франції,

Канади, Люксембургу визначають поняття "незаконна діяльність" як злочини, пов'язані лише з наркотиками.

Федеративна Республіка Німеччина ратифікувала Конвенцію ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" 22 грудня 1993 р., а 15 липня 1992 р. було прийнято Закон про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності. У зв'язку з цим у німецькому кримінальному праві виник новий склад злочину - відмивання грошей. Його викладено у параграфі 261 Кримінального кодексу.

Предметом злочину є майно. Німецькі спеціалісти трактують це поняття дуже широко. Вважають, що до нього належать не лише готівкові гроші та гроші на рахунках, але й іноземні платіжні кошти, вся рухомість і нерухомість - цінні папери, коштовні метали та каміння, земельні ділянки, паї у фірмах та товариствах, боргові зобов'язання, патенти тощо.

У Кримінальному кодексі ФРН всі кримінально карані діяння поділяються на злочини і проступки. Майно, що "відмивається", може бути отриманим внаслідок вчиненого будь - якого злочину (вбивства, торгівлі людьми, викрадання людей з метою викупу, розбою, грабежу, підробки грошових знаків, злочинної торгівлі наркотиками тощо. Що ж стосується проступків, то мають на увазі лише ті, які зазначені у Законі про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності.

Характерною особливістю регламентації відповідальності за "відмивання" грошей у німецькому законодавстві є те, що суб'єктом даної дії є не та особа, яка беспосередньо, шляхом кримінального караного діяння, придбала певний майновий об'єкт, а особа, котра здійснила "відмивання" грошей. Особа, яка вчинила попереднє кримінальне каране діяння (діяла самостійно або як співучасник), згідно з параграфом 261 Кримінального кодексу ФРН не може бути учасником (виконавцем чи співучасником) злочину, який полягає у "відмиванні грошей".

Особливість злочинів, пов'язаних з "відмиванням" грошей, є те, що вони носять допоміжний характер. Це означає, що подібні злочини є основою для продовження та поширення злочинної діяльность на інші галузі. З урахуванням цього факту метою законів про боротьбу з "відмиванням" грошей є не лише створення системи заходів щодо припинення "відмивання" грошей та боротьба з ним, але й виявлення та попередження злочинів, що містять ознаки "відмивання" грошей.

Закони багатьох країн мають спеціальні списки кримінальної діяльності. Іноді вони є досить широкими. У цих списках визначаються злочини з "відмивання" грошей, містяться посилання на відповідні статті законів і, навіть, на міжнародні конвенції з боротьби з відмиванням грошей. До списків найчастіше занесяться такі види злочинів, як торгівля зброєю, наркотиками, людьми, предметами старовини, людськими органами, тероризм, проституція, шахрайство, нелегальна гра, викрадення людей, шантаж, грабіж тощо.

Зокрема, Кримінальний кодекс Австрії кваліфікує за злочин "відмивання" всіх активів, отриманих від здійснення злочинів, що тягнуть ув'язнення на термін понад три роки.

Кримінальний кодекс Бельгії та Спеціальний закон про відмивання грошей від 11 .01 .1993 р. кваліфікують за основу "відмивання" грошей практично всі злочини, включаючи тероризм, організовану злочинність, торгівлю наркотиками, зброєю, використання підпільної праці, торгівлю людьми, проституцію, незаконне використання гормонів у тварин, торгівлю людськими органами, шахрайство, організоване шахрайство щодо податків, корупцію, нетипові інвестиції, взяття в заручники, крадіжку чи здирництво із застосуванням насильства та погроз, псевдобанкрутство.

Соціальні наслідки відмивання "брудних" грошей у сконцентрованому вигляді були викладені на Конференції країн - членів Ради Європи з проблем відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страсбург, 1 грудня 1994 року). Зокрема, воно призводить до виникнення таких небезпек:

1) невдалі спроби властей щодо припинення відмивання грошей створюють у злочинців відчуття безкарності; це робить злочини привабливим заняттям, що підриває засади цивілізованого суспільства;

2) недоліки в боротьбі з відмиванням грошей дають можливість злочинним організаціям фінансувати свою подальшу діяльність;

3) неконтрольоване використання злочинцями банківських установ завдає шкоди усій фінансовій системі;

4) зосередження фінансової влади в руках злочинних організацій у кінцевому результаті може підірвати економіку цих країн і основи демократії, оскільки гроші, отримані злочинним шляхом, не йдуть на розвиток виробництва та задоволення соціальних потреб, а використовуються для вчинення нових злочинів і збагачення олігархів.

Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно можуть зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, створюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів з економічної системи ставить під загрозу не лише стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародну фінансову систему в цілому.

У Великобританії відмивання грошей відносять до злочинів, пов'язаних з торгівлею наркотиками, тероризмом, крадіжкою та обманом, грабежем, шахрайством, здирництвом, нелегальним використанням депозитів, шантажем.

В Іспанії Кримінальний кодекс (ст. 301) відносить "відмивання" грошей до розділу про хабарі та подібні злочини, до якого включено всі злочини з терміном ув'язнення понад три роки.

Переліки таких злочинів не є закінченими, а поповнюються країнами залежно від нагальних потреб. Закон Греції, наприклад, містив спочатку 16 пунктів, а потім був доповнений іншим законом. Перелік США за кілька десятиліть виріс до 164 пунктів, причому нині включає не лише тяжкі злочини, але й інші, менш небезпечні для суспільства та фізичних осіб діяння. У різних країнах по-різному вирішується питання щодо включення до цього переліку таких злочинів, як ухилення від сплати податків, порушення комерційної таємниці, корупція.

Основною метою злочинних організацій є одержання надприбутків, які слід якось легалізувати (відмити). Інакше зникає сенс у їх діяльності. Визначення поняття відмивання коштів запропоновано спеціальною групою фінансової дії (ОЛИ) на Конгрес ООН у Гавані в 1990 році. Воно зводиться до:

- зміни передачі власності, якщо при цьому відомо, що вона виникла в результаті злочинної діяльності з метою приховування її незаконного походження або надання допомоги будь - якій особі, втягнутій у вчинення таких злочинів, з тим щоб уникнути правових наслідків її дій;

- приховування або маскування справжнього характеру, джерела й місцезнаходження власності або права на неї, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинної діяльності;

- придбання чи використання власності, якщо на момент її одержання відомо, що вона виникла в результаті злочину або участі в такому злочині.

Аналіз сучасної практики попередження, розслідування і покарання за злочини, пов'язані з легалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що цілком чітко визначилося коло проблем, від вирішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодія правоохоронних органів на міжнародному рівні.

Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять "легалізація" (чи "відмивання"), "незаконний доход", "злочиний доход" і багато інших понять. Вирішення цієї проблеми, насамперед, пов'язане з опрацюванням методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають досить точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються у правозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять у договорах про правову допомогу з кримінальних справ.

Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування і покарання за злочини відповідної категорії. Вирішення цієї проблеми в основі відповідає вище сформульованим підходам. Разом з тим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими належить до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише у випадку прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.

Третя проблема. Відсутність ефективної стабільної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навики пошуку та ідентифікації коштів, розташованих в офшорних зонах. Вирішення проблеми передбачає визначення мережі базових закладів освіти; розробку спеціалізованого навчального курсу, учбово-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання з використанням глобальної комп'ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення кваліфікації викладачів з юридичних та економічних дисциплін.