Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 11.4. Франчайзинг в Україні

На теренах колишнього Радянського Союзу франчайзинг не згадувався. Діяльність, схожа на франчайзингу, очевидно, була. Наприклад, існувала мережа пунктів продажу періодики "Союзпечать". Пункти належали різним юридичним особам. Щоправда форма власності була тоді однією - державною.

Першим іноземним франчайзером, що прийшов в Радянський Союз на початку 1980-х рр., стала американська компанія "PepsiCo". Підприємства з виробництва напоїв "Пепсі Кола" були побудовані в декількох містах СРСР. Продукція реалізовувалася в основному через мережі фірмових кіосків.

Старт фрайчанзингової діяльності в Україні припадає на початкові роки її незалежності. Перші франчайзингові мережі в Україні створювалися не вітчизняними, а зарубіжними підприємствами. Це робили відомі іноземні компанії. 1993 року в Україні почала працювати перша франчайнзингова точка інформаційної системи "Компас". Її штаб-квартира знаходиться в Нідерландах. Дещо пізніше на ринку з'явилися ресторани мережі McDonalds. Перший український ресторан цієї мережі було створено у Києві.Здається це сталося 1994 року. Була інформація про те, що його власником були поляки. Знак обслуговування, - "McDonalds" - належав американцям. Його зареєстровано у багатьох країнах світу, в т.ч. і в Україні.

Принагідно зазначимо, що ресторан McDonalds у Києві на Вокзальній площі 2008 року посів четверте місце у світі за кількістю відвідувачів. Перше місце у рейтингу належало ресторану McDonalds у Москві на Пушкінській площі. Про це наприкінці другої декади січня 2009 року повідомляла прес-служба компанії. Друге і третє місця належали ресторанам у Мюнхені і Дюссельдорфі.

Згодом українські підприємці збагнули переваги франчайзин-гової діяльності. 1999 року у Києві була відкрита перші вітчизняна франчайзингова точка. Нею була піцерія "Pizza Celentano".

Власники торговельної марки - ТОВ "Система швидкого харчування" своєю діяльністю довели, що франчайзинг може бути дієвим та ефективним видом підприємницької діяльності не лише тоді, коли у ній задіяні міжнародні концерни. Кількість франчайзерів розпочала невпинно зростати. 2001 року було створено Українську асоціацію франчайзингу. Мета її діяльності - розвиток франчай-зингових відносин та захист інтересів суб'єктів цієї діяльності.

Згідно з даними Української асоціації франчайзингу, станом на кінець 2007 року в Україні використовувалося понад 900 торговельних марок, що мали франчайзингову мережу. З них близько 270 - це мережі франчайзингові, що працювали в більш ніж восьмидесяти галузях економіки та співпрацювали з понад 4 тисячами партнерів-франчайзі. Близько 55% франчайзингових мереж - походили з України. Серед франчайзингового бізнесу найбільше мереж працювали саме у торгівлі. На другому місці було ресторанне господарство - близько 20% всіх мереж. Третє місце обіймав сектор послуг - 15%. Варто також зауважити, що серед франчайзерів, про які говорилося вище, часто є такі, що заявили про розвиток за схемою франчайзингу, або ж мають підготовлений франчайзин-говий пакет, але франчизу не продають і партнерів-франчайзі не залучають, або ж відкрили одну чи кілька франчайзингових точок, але більше розвитку мережі не планують.

Негативного досвіду ведення франчайзингу на Україні майже нема. Часом траплялися непорозуміння - наприклад вихід із ринку мережі американських хімчисток та інших іноземних систем. Причиною цього зазвичай була неготовність українського ринку до пропонованого товару чи послуги, або проблема полягала у пропонованій франчайзинговій концепції. Необхідно взяти до уваги, що світова практика франчайзингу має вже більше ніж 100 років, а українська - значно менше і знаходиться в стадії розвитку. Не всі підприємці-українці готові платити за інтелектуальну власність і не завжди можуть і вміють зберігати конфіденційність інформації.

Із всіх мережевих брендів на Україні - 45 відсотків станом на 2008 рік припадали на торгові марки, що походять з-за кордону. Незважаючи на порівняно невеликий рівень доходів українців, інтерес з боку західноєвропейських підприємців до франчайзинго-вої діяльності є досить помітним. Все ж таки лідером за кількістю торговельних марок була Росія. Вона мала їх понад сто (це - дані Української асоціації франчайзингу). Друге місце за кількістю мережевих брендів мала Німеччина (50 торговельних марок). На українському ринку присутні також бренди з Італії, Франції, США. Однак зазвичай такі закордонні фірми в Україні відкривають обмежену кількість власних пунктів продажу, і як правило, лише у найбільших містах.

Фрайчайзингові договори розпочали укладатися в Україні ще з середини 90-х років минулого століття. Станом на 2008 рік в

Україні налічувалося понад 380 фрайчайзерів. Фрайчайзинг був присутнім у 92-х галузях економіки і продовжував розвиватися. Фрайчайзингові пропозиції на українському ринку стають різноманітними. З'являються нові галузі, нові технології. Розширюється також ціновий діапазон. Діють як дешеві франчизи побутових послуг і прокату, так і дорогі франчизи фешенебельних ресторанів і виробничої діяльності. Очевидно, що у майбутньому франчиза концентруватиметься у сфері послуг.

В першу чергу це - послуги населенню: прибирання, мийка, ремонт. Можливо не станеться виходу на український ринок американської франчизи з обслуговування трупів померлих людей, проте все інше - доставка білетів, туризм, бронювання готелів, здача приміщень в оренду, організація відпочинку пошириться у франчайзинг. Другим напрямом є послуги для бізнесу. Це - доставка витратних матеріалів, виконання частини робіт з аутсорсингу, навчання лінійного персоналу базовим знанням. Компанії, що володіє п'ятьмя-шістьма ресторанами, не має резону утримувати працівника, який навчає офіціантів розставляти в холодильнику напій "Кока-кола". Аутсорсинг має дуже важливий аспект, - компанія віддає франчайзинговій мережі частину своїх завдань, які вона вирішує на території всієї України. Це може стосуватися послуг з копіювання, поліграфії, а також послуг з впорядкування, зберігання та архівації документів, обслуговування техніки, заправки картриджів. Наприклад у Греції існує франчиза з обслуговування мобільних телефонів. За такого франчайзинга компанія не має проблем щодо поповнення рахунків.

Є підстава вважати, що буде виявлятися інтерес до доставки, особливо доставки в рамках існуючих мереж супермаркетів, піце-рій, магазинів. Всі ці напрями - послуги за своєю природою.

Частина концепцій франчайзингової діяльності в Україні запозичується з-за кордону, особливо у сфері послуг для населення (прибирання будинків, дахів, догляд за домашніми тваринами, постачання, тренінги, та інше обслуговування). У галузі послуг для бізнесу наші підприємці адаптують свої послуги під місцевий менталітет, використовуючи світовий досвід та напрацювання.

У зв'язку з проведенням в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012, ймовірно, великим попитом буде користується готельний напрям. Відкривати такі точки необхідно в найближчі рік-два. Тоді до 2012 року готель стане ефективно працювати та за час чемпіонату окупиться. Розвиток ринку та розвиток законодавчої бази будуть також сприяти розширенню в Україні франчайзинго-вого бізнесу в цілому. Це все призведе до того, що невдовзі кожен підприємець зможе обрати собі бізнес за уподобанням і за своїми можливостями.Розвиток франчайзингового ринку також спонукав появу професійних франчайзі. Це - люди, які купують все нові франчизи. В них є приміщення і вони цим вміло користуються.

Якщо у підприємця є приміщення в центрі міста, то, зайнявши його одним магазином, він обслуговує лише одну цільову аудиторію. Після цього він купує франчизу на іншу діяльність і його цільова категорія виростає що- найменше вдвічі. Диверсифікація франчайзингової діяльності продовжується поки вистачає приміщень і немає перенасиченості.

Мета професійних франчайзі - заробіток. В них є приміщення, напрацьовані технологічні процеси, функціонуюча бухгалтерія. Вони готові купувати все, що приносить прибуток і підходить їх аудиторії.

Професійні франчайзі також цікаві для розгляду з точки зору оптимізації витрат. Вони економлять на кожній точці за рахунок мережі. Також вони економлять ще й на централізації витрат за принципом : один бухгалтер - на декілька ресторанів, один логіст - на декілька різних точок. За рахунок цього збільшується рентабельність.

Деякі з таких франчайзі вміло поєднують національні та закордонні франчизи, досягаючи максимального розширення та задоволення цільової аудиторії.

Нині Україна є дуже динамічним ринком, де франчайзинг набуває дедалі більшої популярності. З'являються системи, до яких можна долучитися з відносно невеликим обсягом інвестицій. Наприклад, у секторі послуг для індивідуальних клієнтів. Франчайзинг є надзвичайно ефективним способом набуття досвіду ведення власного бізнесу, особливо для підприємців-початківців. З'являються також елітні та дорогі системи, як наприклад, ексклюзивні ресторани чи готелі. Як наслідок, підприємці зацікавлені у входженні у франчайзинг, мають широкий вибір пропозицій. Франчайзери мають на ринку широкий простір для реалізації нових бізнес-ідей.

Хоча економіка України ще не досягла рівня розвитку країн Західної Європи, бізнес тут розвивається швидкими темпами, притягуючи до себе щораз більше українських та іноземних підприємців та інвесторів. Однак створення власної розпізнавальної та популярної торговельної марки може зайняти багато років, з можливими кризами, злетами та падіннями.

Більшість українських підприємців все ж таки, пробують розвинути самостійний бізнес, та побудувати свою торговельну марку та імідж, беручи на себе великий ризик. В час, коли у всьому світі процеси глобалізації набирають швидких темпів, то це впливає також і на Україну, де великий бізнес стає ще більшим, а меншим підприємствам дедалі важче утвердитися на ринку, або ж взагалі на цей ринок вийти.

На Заході багато підприємців вже переконалися, що не кожен може бути бізнес-генієм. Вони готові платити гроші, часом немалі, за придбання бізнесу із вже опрацьованими стандартами та репутацією, щоб зменшити ризик своїх інвестицій. В розвинених країнах франчайзинг вже став досить популярним, а в країнах, що розвиваються, включаючи Україну - цей вид діяльності набирає обертів. З'являються нові системи, які своїм прикладом підтверджують ефективність розвитку такого бізнесу.

Зазначимо головні тенденції у вітчизняній франчайзинговій діяльності 2008 року:

o ріст кількості франчайзерів з 301 до 380 (приріст за рік складав 26 відсотків);

o охоплення 92 галузей економічної активності (за рік приріст становив 10 відсотків; у попередньому році франчайзинг поширювався у 84 галузях);

o кількість точок в мережевому бізнесі збільшилося з 18170 до 33631 (приріст за рік - 85 відсотків);

o поява нового мережевого сегменту і, що найголовніше, франчайзингового бізнесу - фінанси. (франчайзинг з'явився у банківський сфері; поки -що був лише один представник, проте піонер не залишиться наодинці);

o "перегони" між ресторанним бізнесом та послугами для населення, як і передбачалося, вирішилися на користь послуг населенню, що вказує на інтенсифікацію підприємницької активності з пошуку нових комерційних ніш;

o кількість франчайзі зафіксовано в два рази більше, ніж у попередньому році - майже 12 тис. точок.

Незважаючи на понад 10-літню практику франчайзингу в Україні, такого слова в законодавстві країни ще не існує. Є поняття "комерційна концесія", яку можна вважати певним аналогом франчайзингу. Регулювання договору комерційної концесії, як і саме її поняття, ввійшли в життя з Цивільним та Господарським кодексами. Вони набрали чинності з 1 січня 2004 року. Франчай-зингові відносини в Україні регулюються здебільшого різними нормативними документами та франчайзинговим договором, що укладається між франчайзером та франчайзі.

Комерційна концесія (франчайзинг) знайшла своє відображення у чинних Цивільному кодексі України (статті 1115-1129) і Господарському кодексі України (статті 366-376). Комерційна концесія означає, що один суб'єкт підприємницької діяльності (право-володілець) за винагороду надає іншому суб'єктові підприємницької діяльності (користувачеві) право використовувати свої засоби і індивідуалізації ( фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг) передає йому нау-хау, комерційну інформацію, що охороняється законом, і надає постійне консультаційне сприяння в організації підприємницької діяльності. Зазначене як правило, визнається необхідним для цього типу підприємницьких відносин національними та міжнародними правовими актами з питань франчайзингу і документами різних франчайзингових організацій. Поєднання зазначених елементів дає можливість відрізняти комерційну концесію (франчайзинг) від інших подібних підприємницьких договорів.

Якщо франчайзинг в Україні вже є, а окремого всеосяжного нормативного акта, який його стосується, ще немає, то це свідчить про те, що чинна нормативна база певною мірою суспільство влаштовує. Зрозуміло, що мати досконаліше законодавство - краще, ніж його не матиме взагалі чи мати недосконале законодавство.

Наприкінці цього підрозділу подаємо проект Закону України "Про франчайзинг". Його було зареєстровано у Секретаріаті Верховної Ради України 8 листопада 2001 року за № 8241 . Тоді була восьма сесія Верховної Ради України ІІІ скликання. Суб'єктами законодавчої ініціативи був Кабінет Міністрів України. Ініціаторами законопроекту були Кінах Анатолій Кирилович (на той час - Прем'єр - міністр України та Кабінет Міністрів України). Авторським колективом законопроекту вважалися такі структури Верховної Ради України:

Головний комітет: Комітет з питань науки і освіти.

Інші комітети: Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій; Комітет з питань промислової політики і підприємництва; Комітет з питань бюджету.

Закон України "Про франчайзинг"

(проект)

Цей Закон визначає поняття франчайзингу, а також правові та економічні засади його здійснення.

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

франчайзинг - підприємницька діяльність, за якою на договірній основі одна сторона (правоволоділець) зобов'язується передати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на визначений строк або без такого комплекс виключних прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу і (або) спеціалізованого обладнання, ноу-хау, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших передбачених договором об'єктів виключних прав;

правоволоділець (франчайзер) - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична або фізична особа), власник комплексу виключних прав, передбачених абзацом другим цієї статті;

користувач (франчайзі) - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична або фізична особа), який одержує у правоволодільця на визначених умовах комплекс виключних прав, передбачених абзацом другим цієї статті, для провадження підприємницької діяльності.

Стаття 2. Законодавство у сфері франчайзингових відносин

Законодавство України про франчайзинг включає цей Закон та інші нормативно-правові акти.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Договір франчайзингу

1. Сторонами договору франчайзингу є правоволоділець та користувач. Сторонами в договорі можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від

форми власності.

2. За договором франчайзингу одна сторона (правоволоділець) зобов'язується передати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без такого право використання в господарській діяльності користувача комплексу виключних прав, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, що належать правоволодільцю.

3. Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав право-володільця, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, в певному обсязі (зокрема з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) із зазначенням або без зазначення території використання стосовно певної сфери підприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від правоволодільця або вироблених користувачем, провадження іншої торговельної діяльності, виконання робіт, надання послуг).

4. Договір франчайзингу може передбачати передачу частини прав з володіння, користування та розпорядження комплексом виключних прав, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, використання яких можливе у разі провадження господарської діяльності.

5. Укладення договорів франчайзингу здійснюється з додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 4. Форма та реєстрація договору франчайзингу

1. Договір франчайзингу повинен бути укладений у письмовій формі і відповідати вимогам законодавства.

2. Договір франчайзингу реєструється органом, який проводить реєстрацію юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що виступає за договором як правоволоділець.

Якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності в іноземній державі, реєстрація договору франчайзингу проводиться органом, який зареєстрував юридичну або фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, що є користувачем.

Договір франчайзингу на використання об'єкта, що охороняється відповідно до патентного законодавства України, підлягає реєстрації також у центральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів і послуг.

У разі недодержання вимоги щодо реєстрації договір франчайзингу вважається недійсним.

У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на договір лише з моменту його реєстрації.

Порядок реєстрації договорів франчайзингу визначається органом виконавчої влади, спеціально уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Винагорода за договором франчайзингу

Розмір, спосіб, форма і строки виплати винагороди та умови їх перегляду визначаються у договорі франчайзингу за домовленістю сторін відповідно до вимог цього та інших законів.

Винагорода за договором франчайзингу може виплачуватися користувачем право-володільцю у формі разових або періодичних платежів, відрахувань від виторгу, націнки на оптову ціну товарів, що передаються правоволодільцем для перепродажу, або в іншій формі, передбаченій договором франчайзингу.

Стаття 6. Обов'язки правоволодільця (франчайзера)

1. Правоволоділець зобов'язаний:

1) передати користувачеві технічну та комерційну документацію, надати іншу інформацію, необхідну користувачеві, у строк, передбачений договором франчайзингу, а також проінструктувати користувача з питань, пов'язаних з використанням прав, що передаються за договором франчайзингу;

2) видати користувачеві передбачені договором ліцензії, визначені законодавством про інтелектуальну власність, забезпечивши в разі потреби їх оформлення в установленому порядку.

2. У разі коли договором франчайзингу не передбачено інше, правоволоділець зобов'язаний:

1) забезпечити реєстрацію договору франчайзингу;

2) надавати користувачеві технічну та консультаційну допомогу, сприяти у навчанні та підвищенні кваліфікації користувача;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем згідно з договором франчайзингу.

Стаття 7. Обов'язки користувача (франчайзі)

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що провадиться за договором франчайзингу, користувач зобов'язаний:

1) виплачувати правоволодільцю винагороду за користування комплексом виключних прав, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, та за надані додаткові послуги, передбачені договором франчайзингу;

2) використовувати у процесі провадження господарської діяльності передбачені договором франчайзингу знак для товарів і послуг, фірмове найменування або інше позначення правоволодільця зазначеним у договорі способом;

3) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) ним згідно з договором франчайзингу, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) безпосередньо правоволодільцем;

4) у разі провадження господарської діяльності, яка згідно з законодавством України підлягає ліцензуванню, одержати відповідні ліцензії в установленому порядку;

5) додержуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу виключних прав тому, як він використовується правоволодільцем, у тому числі вказівок, що стосуються зовнішнього і внутрішнього оформлення приміщень, використовуваних у процесі здійснення переданих йому за договором франчайзингу прав;

6) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послугу) безпосередньо у правоволодільця;

7) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержану від нього конфіденційну комерційну інформацію;

8) інформувати покупців (замовників) у спосіб, зазначений договором франчайзингу, про те, що він використовує знак для товарів і послуг, фірмове найменування або інше позначення правоволодільця за договором франчайзингу;

9) укласти протягом певного строку обумовлену договором франчайзингу кількість договорів субфранчайзингу, якщо це передбачено договором франчайзингу.

Стаття 8. Обмеження прав сторін за договором франчайзингу

1. Договором франчайзингу можуть бути передбачені обмеження прав сторін щодо:

1) обов'язку правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси виключних прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

2) обов'язку користувача не конкурувати з правоволодільцем на закріпленій за користувачем території згідно з договором франчайзингу у підприємницькій діяльності, що провадиться користувачем з використанням належних правоволодільцю виключних прав;

3) відмови користувача від одержання за договором франчайзингу аналогічних прав у конкурентів правоволодільця;

4) обов'язку користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень, які повинні використовуватися для здійснення наданих за договором франчайзингу виключних прав, а також питання їх внутрішнього та зовнішнього оформлення.

2. Визнаються недійсними умови, що обмежують права сторін за договором франчайзингу, внаслідок яких:

1) правоволоділець має право визначати ціну продажу товару користувачем або ціну робіт (послуг), що виконуються (надаються) користувачем, або встановлювати верхню чи нижню межу ціни;

2) користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги лише певній категорії покупців (замовників) чи лише покупцям (замовникам), місцезнаходження (місце проживання) яких не виходить за межі визначеної у договорі франчайзингу території.

Стаття 9. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувачів

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувачів, стосовно невідповідності якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем згідно з договором франчайзингу.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника товарів (робіт, послуг) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

Стаття 10 . Право користувача укласти договір франчайзингу на новий строк

1. Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право після закінчення строку договору франчайзингу на укладення такого договору на новий строк за тих само умов.

2. Правоволоділець має право відмовити в укладенні договору франчайзингу на новий строк за умови, що протягом трьох років від дня закінчення строку цього договору він не буде укладати з іншими особами аналогічні договори франчайзингу і погоджуватися на укладення аналогічних договорів франчайзингу, дія яких поширюватиметься на ту саму територію, на якій мав чинність договір, що припинив дію. Якщо до закінчення трирічного строку правово-лоділець виявить бажання надати кому-небудь ті само права, які були надані користувачеві за договором, що припинив свою чинність, він зобов'язаний запропонувати користувачеві укласти новий договір або відшкодувати завдані ним збитки. У разі укладення нового договору франчайзингу його умови не можуть бути менш сприятливими для користувача, ніж умови договору, що припинив свою чинність.

Стаття 11. Зміна договору франчайзингу

Договір франчайзингу може бути змінений відповідно до законодавства.

У відносинах з третіми особами сторони договору франчайзингу мають право посилатися на зміни договору лише з моменту реєстрації цих змін в установленому законодавством порядку .

Стаття 12. Припинення договору франчайзингу

1. Дія договору франчайзингу припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено;

ліквідації правоволодільця або користувача, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом;

припинення належних правоволодільцю прав на знак для товарів і послуг, фірмове найменування або інше позначення без заміни їх новими аналогічними правами.

2. Договір франчайзингу може бути розірвано за погодженням сторін.

На вимогу однієї із сторін договір франчайзингу може бути розірвано за рішенням суду (господарського суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством.

3. Договір франчайзингу може бути визнаний судом (господарським судом) недійсним відповідно до цивільного законодавства.

4. Кожна із сторін договору франчайзингу, укладеного без визначення строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це іншу сторону за шість місяців, якщо договором франчайзингу не передбачено більш тривалий період.

5. Дострокове розірвання договору франчайзингу, укладеного з визначенням строку, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку, реєструється органом, який проводив згідно з частиною другою статті 4 цього Закону реєстрацію такого договору, в установленому законодавством порядку.

Стаття 13. Збереження договором франчайзингу чинності у разі зміни сторін

1. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права з комплексу переданих користувачеві прав не визнається підставою для зміни або розірвання договору франчайзингу. Новий правоволоділець стає стороною цього договору в частині прав та обов'язків, що стосуються відчуженого виключного права.

2. У разі смерті правоволодільця (фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) його права та обов'язки за договором франчайзингу переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності. В іншому разі дія договору франчайзингу припиняється.

Реалізація прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до прийняття спадкоємцем цих прав та обов'язків або до реєстрації спадкоємця як суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється управителем, якого призначає нотаріус.

Стаття 14. Наслідки зміни знака для товарів і послуг, фірмового найменування або іншого позначення правоволодільця

У разі зміни правоволодільцем свого знака для товарів і послуг, фірмового найменування або іншого позначення з комплексу виключних прав договір франчайзингу зберігає чинність стосовно нового знака для товарів і послуг, фірмового найменування або іншого позначення правоволодільця, якщо користувач не виявить бажання розірвати договір та не вимагатиме відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцю винагороди за договором франчайзингу.

Стаття 15. Субфранчайзинг

1. Договором франчайзингу може бути передбачено право користувача в межах відповідного регіонального ринку виступати в ролі субфранчайзера, тобто дозволяти іншим особам користуватися наданими йому виключними правами або частиною цих прав на умовах субфранчайзингу, погоджених ним із правоволодільцем або визначених у договорі франчайзингу.

Договір субфранчайзингу не може бути укладений на більш тривалий строк, ніж договір франчайзингу, на підставі якого він укладається.

2. У разі коли договір франчайзингу відповідно до законодавства визнано недійсним, недійсними є і укладені на його основі договори субфранчайзингу.

3. У разі коли інше не передбачено договором франчайзингу, укладеним на визначений строк або без такого, з достроковим припиненням його дії права та обов'язки субфранчайзера (користувача за договором франчайзингу) переходять до правоволодільця, якщо він не відмовиться взяти на себе права та обов'язки за цим договором.

4. Субфранчайзер несе субсидіарну відповідальність за шкоду, заподіяну правоволо-дільцю діями похідного користувача (користувача за договором субфранчайзингу), якщо інше не передбачено договором франчайзингу.

5. До договору субфранчайзингу застосовуються ті само передбачені законодавством вимоги, що й до договору франчайзингу, якщо інше не випливає з особливостей субфранчайзингу.

Стаття 16. Наслідки припинення виключного права, користування яким надано за договором франчайзингу

У разі коли в період дії договору франчайзингу закінчився строк дії виключного права, користування яким передано за цим договором, або таке право припинилось з іншої підстави, договір франчайзингу продовжує свою чинність, крім положень, що стосуються права, яке припинилось, а користувач, якщо інше не передбачено договором, має право зажадати відповідного зменшення винагороди за договором франчайзингу.

У разі припинення належних правоволодільцю прав на знак для товарів і послуг, фірмове найменування або інше позначення настають наслідки, передбачені законодавством.

Стаття 17. Розв'язання спорів, які виникають з договорів франчайзингу

Спори, які виникають з договорів франчайзингу, розглядаються судами відповідно до законодавства України.

Якщо однією із сторін у спорі є нерезидент, за домовленістю сторін такі спори можуть розглядатися міжнародним арбітражним судом.

Стаття 18 . Бухгалтерський облік та звітність

Бухгалтерський облік підприємницької діяльності за договором франчайзингу та фінансова звітність ведеться відповідно до законодавства України.

Стаття 19 . Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

З часу реєстрації законопроекту про франчайзинг у Верховній Раді України сплило вже багато років .

Віз дещо зрушився з місця, але дистанцію подолав невелику. Навіть поверхневий аналіз законопроекту вказує на те, що у ньому недостатньо узгоджено франчайзингову діяльність із законодавством у сфері економічної конкуренції. Попереду - ще чимало роботи. Накопичений за кордоном досвід, без сумніву, буде у нагоді.