Зовнішньоекономічні операції і контракти - Козик В.В. - 6.10. Економічна оцінка міжнародного науково-технічного обміну

6.10.1. Поняття міжнародного науково-технічного обміну

Міжнародний науково-технічний обмін (international technology transfer) - це сукупність економічних відносин, які складаються між підприємствами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень. Міжнародні документи ООН та інших організацій трактують поняття "технологія " (technology) досить широко: воно включає у себе:

1)власне технологію (dissembled technology), яка розуміється як набір конструкторських рішень, методів та процесів виробництва товарів та надання послуг;

2) матеріалізовану технологію (embodied technology), тобто технологію, втілену у машинах, обладнанні тощо.

Носіями технології у чистому вигляді у процесі її передачі користувачу можуть виступати: документація, машинні носії, науково-технічні спеціалісти; носіями матеріалізованої технології - об'єкти, які передаються користувачу: промислові об'єкти, комплектне обладнання прилади тощо.

Передача технології може здійснюватись двома шляхами'.

1) на некомерційних засадах (безвідплатна технічна допомога по лінії держави та міжнародних організацій);

2) на комерційних, тобто на відплатиих засадах. Некомерційна передача технології здійснюється у вигляді:

* науково-технічних публікацій (доповіді, конференції, каталоги, виставки);

* обміну результатами досліджень шляхом особистих контактів і відвідувань науково-дослідних установ та промислових підприємств (стажування, відрядження);

* обміну науково-технічними досягненнями та досвідом за довгостроковими програмами.

Комерційна передача технології здійснюється у вигляді:

• ліцензійної торгівлі;

* торгівлі наукоємними товарами;

• лізингу наукоємних товарів;

• торгівлі науково-технічними послугами (інжиніринг);

• міграції наукоємного капіталу (створення СП);

• виробничого та науково-виробничого співробітництва, яке включає в себе спільну розробку науково-технічних проблем, взаємний обмін науковими досягненнями, виробничим досвідом, підготовку кваліфікованих кадрів; воно може здійснюватись на базі угоди підприємств двох або більше країн при збереженні юридичної самостійності цих підприємств; договори можуть передбачати утворення консорціумів, міжнародних економічних організацій тощо;

• міграції науково-технічних спеціалістів.

1 Міжнародні організації (наприклад, UNIDO) розглядають міжнародну передачу технології не як разовий захід, а як складний тривалий процес, що включає в себе:

• відбір та придбання технології;

• адаптацію та освоєння придбаної технології;

• розвиток місцевих можливостей з удосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.

6.10.2. Правові засади міжнародної передачі технології

Основним завданням правового захисту результатів інтелектуальної діяльності у промисловості - це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам, розробникам на визначений строк як винагороди за їхню творчу діяльність виключного права розпорядження своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує автору, що результати його творчої діяльності не будуть безвідплатно використовуватись третіми особами.

У наш час більшістю країн світу визнаються такі основні типи захисту інтелектуальної власності (більш докладно див. розділ 1.4):

патенти, які закріплюють за автором виключне право власності на винахід, корисну модель чи взірець, тобто право продукувати та збувати продукцію, яка втілює винахід, або використовувати технологічні процеси, які являють собою винахід, на монопольних засадах;

авторське право, яке поширюється на твори у галузі науки, літератури та мистецтва (наукові праці, літературні та художні твори, конструкторські креслення, програми для ЕОМ, бази даних, виконавча діяльність артистів, фонограми, радіо- та телепередачі);

товарний знак на виробах компаній, фірмовий знак, знак обслуговування.

Право власності на винахід дозволяє власнику у випадку, якщо це право буде порушено, звернутись до суду та стягнути з винної сторони збитки. Порушенням прав на об'єкти власності, які охороняються, можна вважати незаконне введення у комерційний обіг (виготовлення, ввезення, продаж, пропозиція до продажу) товарів чи/та послуг, які їх містять. Санкції, які можуть бути введені до порушників, такі:

заборона на подальшу діяльність, зв'язану з порушенням (тягне за собою зупинку виробництва);

• сплата великих штрафів;

• відшкодування збитків (включаючи втрачену вигоду) власнику порушених прав;

• відшкодування судових витрат;

• кримінальне покарання у вигляді позбавлення свободи.

В основному перелічені вище санкції є майновими і дуже жорсткими.

Результатом технологічного обміну є надання ліцензії, яка виступає як дозвіл ліцензіара (власника технології або прав промислової власності) на використання ліцензіатом (особою чи організацією, які купують технологію або відповідні права) винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виробничого досвіду секретів виробництва, комерційної та Іншої Інформації, необхідної для організації виробництва, а також торгової марки протягом визначеного строку за обумовлену у ліцензійній угоді винагороду.

Розрізняють два основних види ліцензій (більш докладно див. розділ 1.4):

патентні ліцензії, які надають право використання запатентованого винаходу;

безпатентні ліцензії (ноу-хау ліцензії), які дають право на використання науково-технічних досягнень, технологій, ноу-хау, які не захищені патентом. Ці ліцензії часто виступають компонентами зовнішньоекономічних угод (торгівля машинами та обладнанням, інвестиційні проекти, виробниче співробітництво, СП).

Предметом безпатентних ліцензій можуть бути:

не патентоспроможні науково-технічні досягнення (ноу-хау); слід зазначити, що єдиного трактування поняття "ноу-хау" (know-how- знаю як) у світі не існує. Зазвичай до ноу-хау відносять технічні знання, практичний досвід, технічну, комерційну, управлінську інформацію, які мають комерційну цінність та використовуються у виробництві, але які не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може являти собою, наприклад, прийоми та навички виробництва, дані про оптимальні розміри, режими, матеріали; результати НДДКР у вигляді схем, описів, креслень; інструктивно-методичні матеріали тощо.

патентоспроможні, але не запатентовані з яких-небудь причин винаходи, наприклад, через прагнення власника нової технології зберегти її у секреті з економічних міркувань. Недоліки патентування можуть виявитися у такому.

• процедура патентування займає час;

• патент може бути опротестований;

• публікації патентних відомств полегшують імітацію нововведення ("обхід патента");

• у деяких випадках немає гарантії, що конкуренти не будуть незаконно використовувати запатентований винахід (наприклад, у хімії).

Надання ліцензії оформляється ліцензійною угодою, тобто договором, за яким власник винаходу або іншого науково-технічного досягнення видає ліцензіату дозвіл на використання у визначених межах цих науково-технічних досягнень. В угоді обумовлюється характер та обсяг прав, що передаються, виробнича сфера та географічні границі використання предмета ліцензії. Залежно від цих характеристик розрізняють прості виключні та повні ліцензії (див. п. 1.4). Вибір виду ліцензії при укладанні угоди визначається характером винаходу, особливостями ринку тієї чи іншої країни. Прості ліцензії характерні для товарів масового виробництва, виключні - для несерійних товарів.