Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 2.1. Принципи реалізації економічної політики держави

Мета вивчення теми

Засвоїти методологічні засади та основні принципи формування і реалізації економічної політики держави.

Основні питання

1. Принципи реалізації економічної політики держави.

2. Особливості інституціональних концепцій.

3. Теорія суспільного вибору в економічній політиці.

4. Методологічні аспекти аналізу ролі держави в економіці.

Програмна анотація

Концепції державної економічної політики. Теорія суспільного вибору в економічній політиці. Концепція політичного процесу. Теорія груп. Теорія раціоналізму. Теорія гри. Теорія відкритих систем. Загальна схема розвитку державної економічної політики. Зміст і результати етапів формування та реалізації державної економічної політики. Оцінка результатів економічної політики. Економічний порядок суспільства, його зміст, структура, закономірності формування. Система цілей економічної політики. Стратегічні цілі економічної політики. Методологічні підходи до реалізації державної економічної політики. Заходи державної економічної політики. Основні принципи економічної політики держави. Економіка і влада. Влада як фактор економічних відносин. Державна економічна політика як головний фактор поєднання інтересів.

2.1. Принципи реалізації економічної політики держави

Методологія економічної політики держави ґрунтується на певних підходах, принципах та передбачає логіку управління соціально-економічним розвитком країни. Ринковий механізм та економічна політика перебувають у діалектичній єдності. Раціональний синтез ефективного ринкового механізму і економічної політики дає змогу вирішувати основні соціальні та економічні проблеми суспільства, кон'юнктурні та стратегічні цілі. Економічна політика та ринкове саморегулювання економіки часто доповнюються функціонуванням інституту соціального партнерства, що забезпечує узгодження інтересів усіх суб'єктів реалізувати економічні й соціальні цілі розвитку суспільства.

Державне втручання в економіку має бути раціональним, оскільки надмірна активність держави може викликати негативні тенденції і наслідки, а також обумовлює зменшення фінансових можливостей держави. Це пов'язано з тим, що будь-яке втручання держави в економічне життя передбачає, зокрема:

1) певні адміністративні витрати (на утримання управлінського апарату);

2) існування так званих побічних ефектів - "фіаско державного регулювання".

Яскравим доказом такої позиції можуть бути дослідження, проведені відомими зарубіжними вченими. Це дає можливість проаналізувати взаємозв'язок між активним втручанням уряду в економічні процеси та економічним зростанням держави. Результати дослідження наведено в таблиці 2Л}г

Однак, не дивлячись на більшість досліджень, котрі свідчать про негативний вплив державного втручання на економічне зростання, дані результати не являються остаточними, такими що не піддаються сумнівам. Річ у тім, що більшість досліджень базуються або на даних лише розвинутих країн, або на змішаних даних розвинутих країн І таких, що розвиваються. Таким чином, з'являється розбіжність в механізмі, згідно з яким державне втручання впливає на кінцевий результат.

Таблиця 2.1. Дослідження впливу активного втручання уряду на економічне зростання

Причина виникнення "побічних ефектів" полягає у тому, що ринок - це органічний механізм, а тому будь-який державний захід (якого б характеру він не був) змінює умови взаємодії на цьому ринку та впливає на рішення суб'єктів господарювання. "Фіаско" (провали) у реалізації економічної політики обумовлені перш за все такими чинниками, як:

o неправильне застосування методів та інструментів економічної політики (розміри податків, облікової ставки, квот, ліцензій тощо);

o ймовірність помилок при ухваленні управлінських рішень через відсутність чи недостатність інформації;

o існування проблеми часових лагів - "ефекту запізнення" у процесі формулювання цілей, прийняття рішень, виборі інструментів регулювання;

o перевищення владних повноважень та їх використання на користь вузького кола осіб.

Основні принципи економічної політики наведено на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Принципи економічної політики держави

Аналіз наведених вище принципів дає змогу з'ясувати, що принцип наукової обґрунтованості передбачає врахування вимог об'єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя, національних особливостей. Економічна політика має бути механізмом погодження інтересів різних суб'єктів економіки - загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників тощо).

Принцип системності обумовлений функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи. Економічна політика держави, охоплюючи різні об'єкти, має виходити із системних засад у вирішенні економічних, соціальних, зовнішньоекономічних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших проблем. Принцип цілеспрямованості означає, що економічна політика має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей.

Принцип пріоритетності передбачає виділення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля у зв'язку з обмеженістю наявних державних ресурсів - фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних тощо.

Принцип комплексності реалізується через необхідність використання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних, прямих, непрямих, неформальних тощо).

Принцип адаптації зводиться до того, що економічна політика має ґрунтуватися на безперервному аналізі результатів оперативної оцінки й коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни;

Принцип мінімальної достатності реалізується у тому, що

o держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок,

o функції державного управління мають певним чином розподілятися - на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з'ясовані на нижчих;

Принцип ефективності передбачає, зокрема:

o організаційно-правове забезпечення економіки політики - управління економікою зобов'язані здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов'язками;

o економіко-організаційне забезпечення - держава повинна використовувати важелі, форми, методи та інструменти, що є адекватними визначеним цілям;

o порівнянність витрат на утримання державного апарату та результатів державного втручання в економіку.13

Логіка реалізації економічної політики характеризує послідовність заходів держави, необхідних для управління соціально-економічним розвитком країни, а саме:

1) аналіз вихідного рівня розвитку національної економіки, її проблем та можливостей;

2) визначення цілей, пріоритетів і кінцевих результатів;

3) з'ясування способів досягнення поставлених завдань і створення відповідних правових, економічних та організаційно-управлінських механізмів;

4) формування необхідних фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових та інформаційних ресурсів;

5) передбачення ризиків і наслідків управлінських рішень. У такому аспекті економічна політика являє органічну єдність двох складових - економічної стратегії та економічної тактики.

Економічна стратегія передбачає визначення довгострокових цілей розвитку економіки та пріоритетних напрямів їх досягнення. За своєю сутністю - це підсистема (в системі економічної політики) забезпечення адекватності господарського механізму цілям і напрямам стратегічного розвитку країни. Така стратегія - дуже важливий елемент усієї "технології" економічної політики. Вона розробляється переважно як соціально-економічна програма (платформа) суб'єктів політики.

Світовий досвід переконує, що існують загальні засади, закономірності створення стратегічних програм, розробляти які доцільно, починаючи з визначення та формулювання загальнонаціональної мети. Вона має бути, з одного боку, конструктивною і важливою саме для даного суспільства, а з другого - соціально прийнятною та привабливою для всіх груп і верств населення.

Як свідчить національна практика, визначення загальнонаціональної мети - вельми складне завдання, бо вона має консолідувати всі соціальні верстви і групи населення та "надихати" їх на конструктивні соціальні дії, об'єднуючи їхні зусилля.

Економічна тактика - це розроблення й упровадження ефективних господарських форм і методів реалізації економічної стратегії. За своєю сутністю економічна тактика передбачає забезпечення господарським механізмом цілей і напрямів стратегічного розвитку економіки країни.

У розвинутих державах економічна тактика базується на фінансово-грошовому регулюванні, яке доповнюється ціновою, податковою, інвестиційною, структурною, науково-технічною, регіональною, антимонопольною та іншою політикою.

Необхідна умова такого регулювання - наявність досконалого ринкового середовища, яке має оперативно та без викривлень передавати керівні рішення та імпульси, які "генерує" держава. Головним же для державної стратегії в сучасному ринковому середовищі є подвійне завдання: по-перше, підтримка, а по-друге, модернізація дії ринкового механізму. У межах першого завдання (підтримки ринку) держава має забезпечити відповідну суспільну сферу, яка включає правову базу, політичну і соціальну стабільність, підтримку плюралізму, охорону власності тощо. Щодо другого завдання, то загальновизнано, що за своєю суттю ринкові закони є антигуманними, неефективними і несправедливими із соціального погляду, оскільки не забезпечують людині права на якісний рівень життя і праці.14

Отже, потреба державного втручання у функціонування ринку обумовлена таким:

а) збоями в механізмі функціонування ринкової системи;

б) пошуком ефективніших економічних варіантів (крім ринкових) задоволення потреб у суспільних благах;

в) вирівнюванням зовнішніх ефектів, породжених неспроможністю ринку в певних ситуаціях розв'язувати завдання розвитку, економіки та її складових (конкурентного ринкового середовища, монополізму, економічних циклів, макроекономічних криз тощо).

Цих та інших вад ринку і мусить позбавлятися держава за допомогою своєї економічної політики.