Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 5.6. Податкова політика держави

Фундаментальні інструменти стимулювання національної економіки зосереджені також у податковій системі. Використання важелів податкової політики є потужним способом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Податкові ставки, пільги, квоти, штрафні санкції, визначення об'єкта і суб'єкта оподаткування, а також джерела сплати податку дають можливість безпосереднього впливу на доходи суб'єктів національної економіки, обсяги споживання та заощадження тощо. Податки впливають на економіку через дохід кінцевого використання економічних агентів та зміну відносних цін залежно від системи оподаткування, вплив податкової політики на макроекономічні змінні може проявлятися по-різному. У цілому зниження податків стимулює зростання приватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призводить до їхнього скорочення. Рівень оподаткування в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку).47

Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави. Зміна форм оподаткування та податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури. Під час економічної кризи держава свідомо з метою зменшення податкового тиску може йти на зменшення ставок оподаткування, і навпаки, підвищувати їх під час економічного піднесення, з метою утримання темпів економічного зростання і підтримки пропорційності в розвитку продуктивних сип.

Проявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами, є податкова система. Вивчаючи податкову систему, варто розглянути елементи системи оподаткування.

1. Суб'єкт (платник податків) - юридична чи фізична особа, що сплачує податки.

2. Об'єкт оподаткування - кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування. Іншими словами, податкова база - це грошова сума, з якої вилучається податок.

3. Джерело оподаткування - дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню. Джерело та об'єкт оподаткування взаємно пов'язані, оскільки власне дохід є джерелом сплати податку. Так, якщо оподатковують дохід або майно, що забезпечує дохід, ці два елементи взаємопов'язані. Якщо ж сплачується податок на майно чи землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу, такий взаємозв'язок втрачається.

4. Податкова ставка (норма оподаткування) - законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка може існувати в таких формах:

- середньої податкової ставки - відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;

- граничної податкової ставки - відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню.

5. Податкові пільги - це звільнення від податків або зменшення податкових ставок. Види податкових пільг:

- прискорена амортизація основного капіталу (списання амортизації в обсягах, що значно перевищують реальне зношування капіталу). За своїм змістом прискорена амортизація тотожна податковій субсидії підприємницькому сектору. Вона зменшує прибуток, належний до оподаткування, прискорює оборот основного капіталу, створює стимули для прискореного оновлення основного капіталу;

- інвестиційний податковий кредит, по суті, є фінансуванням державою інвестицій приватного бізнесу. За своїм змістом він є податковою знижкою. Його обчислюють як відсоток від вартості основного капіталу і вилучають безпосередньо із суми податку, а не з доходу, який підлягає оподаткуванню. Це зменшує на величину знижки вартість заново придбаного устаткування.

Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника. З точки зору соціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обов'язковим у формуванні механізму оподаткування. Але введення податкової квоти зменшує можливість впливу податків як економічного регулятора держави. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється. Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як "крива Лаффера" (рис. 5.12).

Рис. 5.12. Крива Лаффера

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (ІЧ). При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При податковій ставці 100% держава не отримуватиме доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.

За економічним змістом податкова система - це сукупність податків та обов'язкових платежів, установлених в країні з метою поповнення дохідної частини бюджетів різних рівнів. Реформування існуючої податкової системи є найгострішою проблемою для економіки України. Вітчизняна податкова система на сьогодні не відповідає потребам ринкової економіки. Надлишковий податковий тиск призводить до згортання виробництва і, відповідно, до зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Головними недоліками податкової політики в Україні, що заважають ефективній роботі вітчизняних підприємств, є:

1) неоптимальна податкова структура;

2) надмірний податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;

3) анти стимулююча дія системи надання податкових пільг;

4) нестабільність податкового законодавства;

5) переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що гальмує стимули до розвитку виробництва;

6) велика питома вага стягнень із собівартості продукції (приблизно до 20-30% структури собівартості);

7) складність процедури оподаткування.

Для реформування податкової системи необхідно:

> провести реструктуризацію податкової системи в напрямку збільшення питомої ваги прямих податків;

> знизити податковий тиск на юридичних і фізичних осіб з метою активізації підприємницької діяльності;

> удосконалити механізм нарахування і сплати ПДВ;

> зменшити коло і поступово відмінити пільги в оподаткуванні;

> підвищити штрафні санкції до суб'єктів, які мають податкову заборгованість перед державою;

> максимально спростити процедуру оподаткування;

> інше.

Результатом реформи податкової системи України повинна стати побудова оптимальної податкової системи.

Рис. 5.13. Принципи побудови оптимальної податкової системи

Побудова оптимальної податкової системи повинна базуватися на таких принципах:

1. Економічна ефективність, тобто податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів. Основні характеристики податкової системи за принципом економічної ефективності передбачають, що вона:

а) не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці;

б) не повинна впливати на поведінку індивіда (не повинна спрямовувати зусилля індивіда на зменшення своїх податкових зобов'язань, а має стимулювати збільшення продуктивності праці і відповідно поліпшення умов існування);

в) має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей індивіду змінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших. Неспотворюючі податки називаються паушальними податками, тобто такими, що залежать від незмінних характеристик (наприклад: стать). Будь-який податок на товари є спотворюючим, оскільки індивід може змінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи споживання оподатковуваних товарів. Податок на дохід теж є спотворюючим, бо індивід може змінити податкові зобов'язання, зменшуючи свою участь у процесі виробництва, або зменшуючи свої заощадження. Спотворюючі податки є неефективними.

Якби уряд зміг замінити спотворюючі податки на паушальні, то надходження в бюджет зросли б при незмінному впливі на добробут платників податків, або доходи бюджету були б незмінними при зростаючому добробуті населення;

г) оподаткування в деяких випадках може виправляти ринкові невдачі - коригуючи оподаткування (наприклад: виправляти наслідки екстерналій - податок на хімічну промисловість), або податки на обмежені ресурси з метою їх невиправданого надмірного споживання (є пропозиції в США запровадити податки на енергоносії);

д) введення нових податків не повинно порушувати загальної рівноваги в економіці (ефект загальної рівноваги). Наприклад: податок на капітал може, з одного боку, призвести до зменшення пропозиції капіталу, а з іншого - впливати на підвищення віддачі від нього;

з) ефект оголошення "старий податок - добрий податок". Коли робиться оголошення про майбутнє оподаткування нового активу - це спричиняє негайний вплив на вартість активу в бік її зменшення.

2. Адміністративна простота (адміністративні витрати) передбачає, що податкова система повинна бути простою та відносно недорогою. Управління податковою системою пов'язане із значними коштами - прямі витрати на управління податковою системою, які визначені видатками бюджету на ці цілі.

Непрямі витрати на управління податковою системою пов'язані з:

а) втратами часу на заповнення різної податкової документації, декларацій,

б) вартістю обліку;

в) оплатою праці бухгалтерів та податкових інспекторів (непрямі витрати можуть у декілька разів перевищувати прямі витрати).

Величина адміністративних витрат на податкову систему залежить від:

1) ведення звітності для оподаткування доходу;

2) складності податкової системи - наявності особливих статей оподаткування (наприклад, відрахування з певних категорій витрат - медицина, благодійність вимагає ведення додаткової звітної документації);

3) диференціації норм податку між різними індивідами та між категоріями доходу (пільгове оподаткування).

Адміністративні витрати на певні категорії доходу можуть бути вищими за інші. Наприклад, адміністративні витрати на оподаткування капіталу більші, ніж на оподаткування праці.

3. Гнучкість, яка означає, що податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин:

а) автоматична зміна ставок оподаткування при прогресивній податковій системі під час економічної кризи (за умови стабільності цін);

б) скорочення часу на запровадження змін податкового законодавства в економічне життя.

4. Політична відповідальність, котра передбачає, що податкова система повинна бути спроектована так, щоб індивіди були переконані у доцільності своїх податкових виплат:

а) необхідно надавати перевагу податкам, платники яких відомі (податок з доходів фізичних осіб), а не податкам, які надходять не від конкретних платників (наприклад: податок з корпорацій (не відомо хто сплачує цей податок - акціонери, споживачі товарів чи власники капіталу);

б) зміни в оподаткуванні повинні бути результатом законодавчих змін.

5. Справедливість, відповідно до якої податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів. Існують два підходи до визначення справедливості податкової системи:

а) горизонтальна рівність - ставлення до однакових в усіх відношеннях індивідів повинно бути однаковим (немає диференціації в оподаткуванні за ознаками раси, статі, переконань). Але ж не існує двох ідентичних осіб - різні уподобання призводять до різного податкового тиску на них;

б) вертикальна рівність - деякі індивіди можуть і, відповідно, повинні сплачувати вищі податки, ніж інші. Але існує проблема визначення критеріїв оподаткування: платоспроможність, добробут та більша вигода від державних витрат;

в) паретоефективне оподаткування - це таке оподаткування, за якого неможливо досягти вищого суспільного добробуту не знизивши добробуту іншого індивіда.

Розподіл податкового тиску між платниками податку викликає інтерес не тільки з точки зору справедливості, але й із позицій перерозподілу ресурсів. Податкові зобов'язання фізичних та юридичних осіб визначаються на основі норм, установлених законодавством. Але платники податків намагаються поводитися так, щоб у кінцевому результаті зменшити ту частину податкового тиску, яка на них припадає. У зв'язку з цим необхідно розглянути питання переміщення податку і визначити сферу дії кожного з них. Платники податку реагують на підвищення податку двома способами.

Перший спосіб передбачає мінімізацію своїх податкових зобов'язань шляхом зміни структури й інтенсивності економічної діяльності. Це можливо зробити шляхом обмеження діяльності, яка оподатковується, і розширення тих видів діяльності, які мають пільги в оподаткуванні обсягу продажу і виробництва. Він базується на заміщенні оподатковуваних видів діяльності (продуктів, ресурсів) такими, які мають менший податковий тиск і визначає взаємовідносини між державою і платниками податків.

Інший спосіб полягає у намаганні перемістити податковий тиск на контрагентів. Він визначає взаємовідносини трьох сторін: держави, платника податку та його ринкових контрагентів.

На практиці часто платник податку здатен, не зменшуючи формально зобов'язань перед державою, повністю або частково компенсувати виплати за рахунок своїх контрагентів. Якщо покупець переміщує податковий тиск на продавців - це прийнято називати переміщенням податкового тиску назад. Якщо продавці переміщують податковий тиск на покупців - цей процес називають переміщенням податкового тиску вперед. Така схема діє тоді, коли виробники намагаються компенсувати податки включенням їх у ціну.

Безперечно, зростання податкових платежів населення безпосередньо негативно позначається на їх добробуті. Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному секторові.

Фінансові взаємовідносини, що виникають між державою та суб'єктами ринку в процесі акумуляції та використання фінансових ресурсів, характеризуються вартісним перерозподілом, що виконує специфічне суспільне призначення - задоволення соціальних потреб. Внутрішню визначеність цих відносин виражає бюджет, який з одного боку, є формою матеріалізації та прояву суспільного характеру бюджетних відносин, а з іншого - формою вираження їх перерозподільної природи.

Контрольні запитання та завдання

1. Проаналізуйте значення та роль державного бюджету як головного інструменту регулювання економічного розвитку країни.

2. Охарактеризуйте концепції бюджетної політики.

3. Розкрийте основні параметри державного бюджету.

4. У чому полягають основні засади функціонування податкової системи сучасної держави?

5. Якими е основні проблеми зниження рівня перерозподілу ВВП через державний бюджет та напрями їх розв'язання?

6. У чому полягає необхідність податкового стимулювання розвитку малого підприємництва?

7. Проаналізуйте особливості використання ефекту Лаффера у фіскальній політиці урядами розвинених країн.