Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 14.1. Сутність економічної безпеки у системі управління економікою

Мета вивчення теми

Засвоїти зміст, особливості та інструментарій забезпечення економічної безпеки та визначити роль держави у цих процесах.

Основні питання

1. Сутність економічної безпеки у системі управління економікою.

2, Об'єкти і предмет економічної безпеки.

3, Методи забезпечення економічної безпеки в країні.

4. Система загроз економічній безпеці.

Програмна анотація

Сутнісні характеристики економічної безпеки. Державна політика гарантування економічної безпеки. Стратегія гарантування економічної безпеки в Україні. Рівні економічної безпеки держави. Загрози економічній безпеці країни. Теорія "нового регіоналізму" та загострення глобальної конкуренції. Визначення порогових значень індикаторів економічної безпеки. Напрями досягнення цілей економічної безпеки. Стратегічний рівень гарантування економічної безпеки. Тактичний та оперативний рівні гарантування економічної безпеки. Розробка науково обґрунтованої стратегії соціально-економічного розвитку країни - важливіша передумова вдосконалення економічної політики держави. Особливості реалізації політики щодо забезпечення економічної безпеки в Україні.

14.1. Сутність економічної безпеки у системі управління економікою

Одним із головних завдань регулювання економікою, підвищення рівня управління нею є підтримання такого стану національної економіки, її макроекономічної рівноваги при обраних показниках економічних перетворень у суспільстві, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, підприємницького сектора, держави, суспільства. Загрози їм виходять від різного роду джерел небезпеки.

Небезпека - об'єктивна існуюча можливість негативного впливу на соціальний організм, внаслідок якої йому може бути завдано суттєвої шкоди, що призведе до втрати здатності відтворювати свою соціально-економічну тотожність, надати своєму розвитку небажану динаміку або параметри (характер, темпи, форми і таке інше). До джерел небезпеки слід віднести умови та фактори, що мають певний потенціал ворожих намірів, шкідливих властивостей, деструктивної дії. За своєю ґенезою вони мають природне, техногенне та соціальне походження.

Безпека є результатом певної свідомої, соціальної діяльності із забезпечення безпеки особи, сім'ї, суспільства, держави. Діяльність із забезпечення безпеки виникає як соціальний феномен щодо подолання протиріч між об'єктивною реальністю - небезпекою і потребами особи, соціальних груп, суспільства і держави на засадах попередження, локалізації та обмеження. Небезпека як така є об'єктом управлінської діяльності по усуненню, попередженню, локалізації загроз безпеці. До предмета цієї діяльності слід віднести конкретні загрози небезпеки (військові, політичні, економічні тощо), а також конкретні матеріальні носії цих загроз (природні та соціально-економічні явища).

Безпека соціально-економічних систем, на наш погляд, виступає як результат подальшого розвитку відносин управління, наповнення їх функцій новим розширеним змістом, перш за все, функцій організації та контролю. Саме на стику цих функцій виникає нова функція управління - забезпечення безпеки соціально-економічних систем, яка значним чином інтегрує в собі певний розвиток змісту цих функцій. В цій новій функції, мабуть, найвиразніше виявляється протиентропійна природа управління. Безпека як результат управлінської діяльності з усунення загроз має складну, множинну предметність: в одному з аспектів це є здатність системи попереджувати заподіяння можливої шкоди інтересам особи, суспільства і держави, в іншому є вияв стану захищеності їх інтересів, в третьому - вияв системи заходів безпеки.

Діяльність із забезпечення безпеки має горизонтальний та вертикальний вимір, які складаються із взаємопов'язаних і взаємообумовлених рівнів. Так, до горизонтального виміру цієї діяльності слід віднести діяльність із забезпечення безпечності особи, підприємства, регіону, держави, суспільства, міжнародної спільноти. До вертикального виміру відносяться: забезпечення політичної, військової, економічної, інформаційної, науково-технічної безпеки тощо.

Відповідно до видів небезпеки, просторово-географічних видів взаємодії окремих соціальних систем, необхідно розрізняти наступні відносно самостійні геополітичні рівні безпеки: міжнародна глобальна безпека, міжнародна регіональна безпека, національна безпека. Остання в свою чергу поділяється на державну, локальну (регіональну) і приватну (особи, підприємства). Стосовно змістового наповнення міжнародної і національної безпеки, розрізняють наступні їх види, політична, економічна, військова, екологічна, правова, соціальна, інформаційна, технологічна, демографічна тощо.

Національна безпека - це стан, за якого в державі захищені національні інтереси країни у широкому їх розумінні, що включають політичні, соціальні, економічні, військові, екологічні аспекти, ризики, що пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю, розповсюдженням зброї масового ураження, а також попередження загрози духовним та інтелектуальним цінностям народу. Національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, а також національних цінностей і способу життя від широкого спектра зовнішніх та внутрішніх загроз, різних за своєю природою (політичних, військових, економічних, інформаційних, екологічних та інших).

Таким чином, національна безпека безпосередньо пов'язана з захистом системи головних національних інтересів країни. На кожному конкретно-історичному етапі її розвитку для забезпечення національної безпеки необхідне використання особливих методів та засобів, застосування специфічних механізмів та існування відповідної системи спеціальних органів держави.

Поняття "національна безпека" вже має певну історію свого розвитку та змістовного наповнення. В сучасних умовах як в онтологічному, так і в гносеологічному аспектах національна безпека набуває принципово іншого якісного змісту.

Сутність доктрини національної безпеки та основних критеріїв її ефективності доцільно розглянути, на наш погляд, на прикладі розробки концепції так званої "комплексної національної сили", яка здійснювалася на замовлення Національного управління економічного планування Японії.

Так, індекс "комплексної національної сили" складається з трьох агрегованих складових. Центральне місце серед показників "комплексної національної сили" має показник "здатність робити внесок в міжнародну спільноту". Він характеризує адміністративно-економічний, науково-технологічний та політико-дипломатичний потенціал ініціювання розробки, впровадження та забезпечення міжнародних соціально-економічних проектів розвитку, підтримки економічного зростання.122 Інший агрегований показник "комплексної національної сили "здатність до виживання" в кризових та екстремальних міжнародних умовах. Третя складова інтегрованого показника національної безпеки - спроможність (потенціал) держави застосовувати силовий тиск на інші держави - потенційні носії національної загрози (військова сила, стратегічні матеріали, технологія, дипломатичні засоби). Сьогодні на передній план серед факторів силового тиску вийшла технологія (в тому числі економічна, фінансова). Показник індексу "комплексної національної сили" розраховується як середньозважена трьох названих часткових агрегованих показників.

Однією з найважливіших складових національної безпеки є економічна безпека. Економічна безпека України являє собою такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатен задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави.

Сутність економічної безпеки вони визначають як такий стан економіки і інститутів влади, за яким забезпечений гарантований захист національних інтересів, соціальна направленість політики, достатній оборонний потенціал навіть при несприятливих умовах розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. Економічна безпека - це не тільки захищеність національних інтересів, але й готовність і здатність інститутів влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економіки, підтримки соціально-політичної стабільності. Як і у випадку із загальною дефініцією поняття "національна безпека", на наш погляд, необхідно розрізняти наступні рівні економічної безпеки: міжнародна (глобальна і регіональна), національна, локальна (регіональна або галузева всередині країни) і приватна (підприємства та особи).

При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три важливих складові:

- економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі;

- стійкість і стабільність національної економіки, що передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів;

- здатність до саморозвитку І прогресу, тобто спроможність самостійно реалізувати і захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.

Для розуміння сутності економічної безпеки важливо усвідомити її зв'язок з поняттями "розвиток" і "стійкість". Розвиток - один з компонентів економічної безпеки. Якщо економіка не розвивається, то в неї різко скорочується можливість виживання, опірність і можливість адаптації до внутрішніх і зовнішніх загроз. Стійкість і безпека - найважливіші характеристики економіки як єдиної системи. їх не слід протиставляти, кожна по-своєму характеризує стан економіки. Стійкість економіки відбиває міцність і надійність її елементів, вертикальних, горизонтальних та інших зв'язків усередині системи, здатність витримувати внутрішні і зовнішні "навантаження". Безпека - це стан об'єкта в системі його зв'язків з погляду здатності до виживання і розвитку за умов внутрішніх і зовнішніх загроз, а також дії не передбачуваних і важкопрогнозованих факторів.

Чим стійкіша економічна система (наприклад, міжгалузева структура), співвідношення виробничого і фінансово-банківського капіталу і т. д., тим життєздатніша економіка, а виходить, і оцінка її безпеки буде досить високою. Порушення пропорцій і зв'язків між різними компонентами системи веде до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного.

Таким чином, сутність економічної безпеки можна визначити як стан економіки й інститутів влади, за якого забезпечуються гарантований захист національних інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний потенціал навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів. Іншими словами, економічна безпека - це не тільки захищеність національних інтересів, але готовність і здатність інститутів влади створювати механізми реалізації і захисту національних інтересів розвитку вітчизняної економіки, підтримки соціально-політичної стабільності суспільства.

Сутність економічної безпеки реалізується в системі критеріїв і показників. Критерій економічної безпеки - оцінка стану економіки з погляду найважливіших процесів, що відбивають сутність економічної безпеки. Критерійна оцінка безпеки містить у собі оцінки: ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку; рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці і його відповідності до рівня розвинутих країн, а також рівню, при якому погрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентноздатності економіки; цілісності території й економічного простору; суверенітету, незалежності і можливості протистояння зовнішнім погрозам; соціальної стабільності й умов запобігання і дозволу соціальних конфліктів. У системі показників - індикаторів економічної безпеки необхідно виділяти: рівень і якість життя; темпи інфляції; норму безробіття; економічне зростання; дефіцит бюджету; державний борг; рівень інтегрованості до світової економіки; стан золотовалютних резервів; діяльність тіньової економіки.

Сутність економічної безпеки виявляється і конкретизується через систему їх часткових видів, які в більшій та меншій мірі мають економічну складову. До них слід віднести і демографічну, екологічну, військову, політичну, соціальну, кримінальну, фінансово-грошову, кредитну, бюджетну, енергетичну, ресурсну, цінову тощо. Тобто, для будь-якого окремо взятого виду національної безпеки Інші його види виступають як забезпечуючи фактори. Таким чином, фактори забезпечення власне економічної безпеки знаходяться не лише "всередині" економічної сфери, включаючи і внутрішньо економічні і зовнішньоекономічні її підсистеми.

Політика економічної безпеки визначається на основі певних принципів, які створюють політичну і правову базу для оцінки зовнішніх і внутрішніх загроз, формування національних економічних Інтересів і стратегії економічної безпеки. До основних принципів забезпечення економічної безпеки України можна віднести:

- керування законом при забезпеченні економічної безпеки;

- дотримання балансу економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави;

- взаємна відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки;

- своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів;

- пріоритет договірних (мирних) заходів у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру;

- інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою.

Проблема розробки концептуальних засад системи економічної безпеки як елемент програми соціально-економічного розвитку найважливіших макроекономічних і фінансових процесів є складною та багатогранною. її розробка відбувається, по-перше, за умови значної невизначеності, по-друге, не є достатньо методологічно та методично забезпеченою. Саме тому сьогодні перед наукою стоїть проблема розробки нового курсу, важливим елементом якого є стратегія економічної безпеки. Це потребує послідовної цільової практичної роботи, спрямованої на оздоровлення економіки та відтворення її зростання.

Таким чином, створення концепції системи економічної безпеки передбачає не тільки ефективне функціонування самої фінансової системи, але і забезпечення безпечного функціонування усіх елементів економічного механізму країни.

Основою державної стратегії економічної і в цілому національної безпеки повинна бути ідеологія розвитку (система наукових поглядів, яка включає не тільки економіку, але і філософію, соціологію, інформатику, право, політологію, геополітику тощо), яка враховує стратегічні пріоритети, національні інтереси, внаслідок чого загрози безпеці зводяться до мінімуму. Якщо ринкові сили протягом семи років не можуть самостійно вивести країну на шлях розвитку, то необхідно на базі глибокого аналізу ринкової ситуації закласти основи підйому виробництва. Без ідеології розвитку, культування промислового і науково-технічного підйому неможливо вирішити такі задачі економічної безпеки, як збільшення доходів бюджету, забезпечення необхідного рівня зайнятості населення, підвищення якості життя і соціальної захищеності населення.