Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Гребельник О. П. - 4.3. Чисті втрати країни від впровадження тарифного захисту

Узагальнюючи результати впливу тарифу на споживачів, національних виробників і дохід держави, ми можемо оцінити сумарний вплив тарифного захисту на країну, що здійснює імпорт загалом.

Для аналізу нам слід ввести деякі обмеження до аналітичної моделі. Насамперед необхідно з'ясувати, наскільки рівнозначними є ті грошові одиниці, якими вимірюється ефект для кожної групи, що їх стосуються зміни від введення тарифів. Адже важливою є і суб'єктивна оцінка значущості кожної з таких груп.

Для спрощення попередніх суджень ми зробимо застереження, що кожна грошова одиниця (незалежно від того, є вона виграшем чи збитком) рівноцінна як для сторони, що виграла, так і для тієї, що програла.

Застосовуючи критерій рівнозначності грошей, доходимо висновку, що тариф слугуватиме джерелом чистих втрат не лише для країни, що здійснює імпорт, а й для всього світового господарства. Нам відомо, що втрати споживачів у грошовому виразі перевищують виграш виробників (рис 4.14).

4.14. Чисті національні втрати від введення імпортного тарифу

Окрім того, очевидно і те, що держава також отримує певний дохід від введення тарифів (ділянка с). Однак ліва частина графіка свідчить, що грошовий вираз збитків споживачів все ж таки перевищує сумарну величину доходу виробників та імпортних зборів, що надходять до бюджету держави.

Збитки, які завдаються державі, можна визначити й іншим способом. Права частина рис. 4.14 відображає ринок імпортних телевізорів. Крива попиту на цьому ринку показує, на яку величину попит перевищує пропозицію за кожного рівня цін. Ця величина вираховується відніманням внутрішньої пропозиції від внутрішнього попиту за кожного рівня цін (тобто по горизонталі), оскільки імпорт дорівнює попиту мінус внутрішня пропозиція. Оскільки ділянки b і d утворюються за одного й того ж рівня тарифів і відображають відповідно заміщення імпорту вітчизняним виробником і загальне зниження попиту, ділянка (Ь + сі) складає трикутник, висота якого дорівнює розміру тарифу, а основа — загальному скороченню імпорту (права частина графіка).

Чисті втрати країни від введення тарифу, графічно зображені на рис. 4.14, можна оцінити й емпірично. Для цього необхідно знати розмір власне тарифу і величину скорочення імпорту внаслідок введення тарифу. Як правило, це здійснюється шляхом визначення відносного зростання ціни, що відбулося за введення тарифу, початкового рівня ціни імпорту й еластичності імпорту від ціни, тобто чисті втрати країни від введення тарифу можна вирахувати, користуючись інформацією, що стосується лише імпорту.

Проаналізуємо економічний зміст твердження щодо переваг від міжнародної торгівлі і спеціалізації, втрачених внаслідок введення тарифу. Ділянка d4 яку часто називають споживчим ефектом (consumption effect) тарифу, характеризує втрати, яких зазнає споживач країни, що здійснює імпорт, у результаті вимушеного зниження споживання (у нашому прикладі телевізорів). Споживачі згодні заплатити за додаткову кількість імпортних телевізорів (d) суму в межах 90 доларів, але тариф не дозволяє їм придбати їх за ціною, нижчою за 90 доларів. Втрати споживачів (ділянка d) — абсолютний збиток, елемент загальної неефективності, спричиненої впровадженням тарифу.

Ділянка b свідчить про скорочення добробуту, зумовлене тим, що споживчий попит переключається з дешевшої імпортної продукції на дорожчу вітчизняну. Тариф стимулює зростання вітчизняного виробництва, яке заміщує імпорт, на величину QsQs¹. Передбачається, що внутрішня крива пропозиції, вона ж крива граничних витрат, має позитивний кут нахилу, тобто зміщується догори. Отже, виробництво кожного наступного телевізора обходиться все дорожче, збільшуються витрати виробництва з 80 до 90 дол. Споживачі платять за телевізор понад 80 доларів, за які можна було б їх придбати за кордоном. Ці додаткові витрати, зумовлені зміщенням у бік дорожчого вітчизняного виробництва, складають захисний ефект митного тарифу. На графіку — це ділянка Ь, яка також характеризує абсолютні витрати або ж частку, що платить споживач, яка не надходить ні державі, ні виробнику, тобто є різницею між витратами, обумовленими відволіканням внутрішніх ресурсів від іншої форми їх використання, і економією від того, що іноземним постачальникам не було сплачено за додаткову кількість телевізорів QsQs¹, недопоставлених у результаті дії тарифу. Таким чином, виграш від зовнішньої торгівлі, втрачений із введенням торговельних обмежень, характеризується двома видами ефектів: ефект споживачів (ділянка d) і ефект захисту (ділянка b).

Початковий аналіз тарифу дозволяє розглядати ділянки b і й як чисті втрати від тарифу лише за певних передумов. Ключова передумова полягає в тому, що при зіставленні інтересів різних груп використовується критерій рівноцінності грошей. Саме за допомогою цього критерію ми доходимо висновку, що ділянки b і d, що відповідають споживчим втратам, повністю перекривають виграш національних виробників (ділянка а) і величину митних доходів держави (ділянка с). Таким чином, ми виходимо на рівень чистих національних втрат — ділянка (b + d).

Якщо вважати, що суспільство повністю задовольняє попит споживачів на телевізори і долар виграшу виробника є важливішим, аніж долар споживчих втрат, то ділянки (Ь і </) не можна визнати як чисті втрати країни від тарифу. За логікою початкового аналізу тарифу ми можемо встановити, у скільки разів кожний долар виграшу виробників і держави вагоміше за долар споживчих втрат, і застосовувати власний критерій до оцінки впливу тарифу на окремі групи і визначення.

У проведеному аналізі використовується також ряд інших застережень, що впливають на оцінку ефекту від введення тарифу.

По-перше, передбачається, що країна, яка здійснює імпорт, сама не може впливати на рівень світових цін.

По-друге, аналіз здійснювався без урахування балансу платежів між розглядуваними країнами, оскільки не враховувалося, що введення тарифу призведе до скорочення виплат іноземним постачальникам. Насправді зниження грошових витрат на придбання імпортної продукції тягне за собою або зміну курсу валют, або зміни платіжного балансу в напрямку додатного сальдо.

По-третє, аналіз здійснювався за припущення, що за умов вільної торгівлі виграші і втрати окремих суб'єктів є одночасно виграшами і втратами для суспільства в цілому. Лише введення тарифу стає фактором, що розмежовує суспільні й особисті інтереси.

Починаючи з кінця 50-х років окремі економісти стали на практиці застосовувати різноманітні методи оцінки національних втрат від використання зовнішньоторговельних тарифів та інших торговельних обмежень. З цією метою використовувалися досить точні методи. Але сама процедура грунтувалась на встановленні ділянки, аналогічної b + d на (рис. 4.14). Подібні методи спираються на інформацію, що стосується обсягів імпорту, імпортного мита та інших митних бар'єрів, а також оцінки еластичності попиту за ціною для кожного імпортованого продукту.

Проте існує багато причин, які не дають можливості прийняти стандартну зміну ділянки b + d за дійсну величину зміни національного добробуту, зумовленої тарифною політикою. Виникає необхідність коригування подібних змін, що потребує з'ясування причин, що їх зумовлюють, На нашу думку, одна з суттєвих причин полягає в тому, що більшість подібних змін виникають через недооцінку наслідків установлення торговельних бар'єрів.

По-перше, економісти, які твердили, що чистий національний збиток від тарифу складає незначну величину, доходили такого висновку на підставі її зіставлення з розміром ВНП. Але ВНП є вартісним показником великого масштабу "порівняно з яким інші, безумовно, є "незначними". Зокрема, оцінка національного збитку для США розміром 1 % ВНП складає водночас 10—20 % всього імпорту країни.

Іншим аргументом є те, що втрати споживачів перевищують чисті національні втрати. Вважаємо, що цей аргумент є не зовсім коректним. Не слід забувати, що окремим групам торговельні бар'єри обходяться суттєво дорожче, аніж країні загалом. Найчастіше ці бар'єри чинять неоднозначний вплив на матеріальний стан окремих груп населення, при цьому сукупний ефект може виявитись оманливо невеликим. Отже, вплив торговельних бар'єрів, що полягає в перерозподілі доходів усередині країни, перевищує їх вплив на добробут нації загалом.

Слід також акцентувати увагу на тому, що кожен торговельний бар'єр має свою адміністративну вартість. Застосування тарифу передбачає на кордоні митні служби, що потребує певних витрат на зарплату. Таким чином, частина доходів від введення тарифу (на графіку це ділянка с) стає платою за саме існування цього торговельного обмеження. Проте праця людей, зайнятих на митниці, могла б бути використана більш продуктивно. Тому частина коштів, що переходить від споживачів до держави, є суспільною втратою національних ресурсів. Це означає, що при розрахунку чистих національних втрат від тарифу необхідно враховувати доходи від введення тарифів.

Крім того, протекціонізм стримує науково-технічний прогрес. Як правило, при оцінці наслідків тарифу припускається, що він ніяк не впливає на бажання національних виробників скорочувати витрати виробництва, що на графіку ілюструється зміщенням кривої граничних витрат донизу. Ця передумова може виявитися хибною. Багато дослідників вважають, що будь-який захист виробників знижує стимулюючі мотиви пошуку технологічних змін, які б дали змогу знизити витрати. Цій точці зору було протиставлено іншу, викладену в працях Шумпетера і Гелбрейта, а саме: великий обсяг валового прибутку, що потрапляє в розпорядження великих фірм, стає додатковими фінансовими ресурсами для здійснення науково-дослідних робіт і прискорення впровадження технологічних нововведень. Проте це твердження не було обгрунтовано емпіричними розрахунками.

Зрештою вплив тарифу на зміну обсягу імпорту може просто недооцінюватися. Оцінка впливу тарифу залежить від розміру відповідного йому скорочення обсягу імпорту. Але остання величина часто виявляється заниженою. На нашу думку, існує низка причин постійної недооцінки реакції імпорту на зміну цін.

По-перше, звичайні статистичні оцінки еластичності імпорту за ціною виявляються, як-правило, короткостроковими, які є нижчими за довгострокові.

По-друге, ці показники грунтуються на аналізі великих товарних груп, що призводить до недооцінки цінової чутливості імпорту окремих специфічних продуктів, які мають високий коефіцієнт взаємозамінності.

По-третє, процедура встановлення справжнього рівня імпортних цін часто виявляється некоректною, що знову ж таки призводить до заниження цінової (і тарифної) еластичності імпорту.

По-четверте, складність у встановленні реального значення еластичності пов'язана з необхідністю одночасного врахування різних факторів, що часто зумовлює недооцінку впливу тарифів та цін на обсяг імпорту.

Отже, вплив тарифів на обсяг імпорту, як правило, недооцінюється, що, у свою чергу, призводить до заниження розміру чистого національного збитку від тарифів.

Усі наведені нами зауваження щодо вдосконалення оцінки чистого національного збитку стосувалися збільшення оцінки тарифного ефекту порівняно з попереднім рівнем. Проте можна навести низку прикладів, коли в результаті коригування тарифний ефект знижується.

Вже відзначалося, що початковий аналіз не враховує впливу тарифу на обмінний курс між валютами країн, залучених до торгівлі. Оскільки зв'язок між валютним курсом та тарифом незначний, то навіть проблеми валютної і торговельної політики можна розмежувати. На нашу думку, цей фактор необхідно враховувати.

Припустимо, що тариф зумовлює скорочення імпорту. Отже, зменшуються і валютні платежі, оскільки імпортна ціна або залишилася попередньою (як передбачається в початковому аналізі), або знизилася. Це означає, що розмір попиту на іноземну валюту, необхідну для придбання імпортних товарів, також зменшиться. Але така зміна валютного курсу, у свою чергу, вплине на розмір у гривнях національного експорту та імпорту. Якщо іноземцям доведеться на кожну гривню вітчизняного експорту платити більшу суму своєї валюти, то попит на нього скоротиться і ціна в гривнях експортних товарів може навіть дещо знизитися.

Аналогічно іноземні товари в гривнях будуть дешевшими, ніж вони коштували спочатку, оскільки на кожну гривню тепер можна купити більше одиниць іноземної валюти. Таким чином, тариф може обмежувати зростання ціни імпорту у гривнях величиною меншою, ніж розмір самого тарифу. Якщо, наприклад, внаслідок введення 10-відсоткового тарифу вартість гривні в одиницях іноземної валюти збільшиться на 3 %, то внутрішня ціна імпортованого товару в гривнях зросте лише на 7 %.

Можна приблизно вирахувати й розмір зниження національного збитку, викликаний подібним взаємозв'язком тарифу й обмінного курсу. За запропонованою оцінкою цієї величини Джорджіо Басеві, чистий ефект від тарифу знижується пропорційно до участі валютного курсу в тарифному ефекті. Наприклад, якщо 10%-вий тариф знизив ціну іноземної валюти в гривнях на 3 %, то кінцевий збиток від тарифу буде дорівнювати 70 % від величини чистого збитку, розрахованої звичайним способом (тобто як площа ділянок b і d). Чим меншою є частка в сумарному імпорті товарів, що підлягають обкладенню новим тарифом, тим меншою буде відповідна зміна обмінного курсу.

Вважаємо, що необхідно також акцентувати увагу на тому, що зміна рівня тарифу зумовлює втрати, викликані переміщенням виробничих ресурсів. Традиційний аналіз провадиться за припущення, що крива внутрішнього попиту збігається з кривою граничних витрат як для окремих фірм виробництва телевізорів, так і для всього вітчизняного виробництва. Це припущення грунтувалось на тому, що будь-які трудові чи інші витрати, що використовуються при виробництві телевізорів, не є значним відлученням від якогось іншого їх використання, продуктивність якого приблизно дорівнювала б продуктивності в індустрії телевізорів і оплачувалася на тому ж рівні. Тобто малось на увазі, що працівники, зайняті у виробництві телевізорів, які отримують 5 гривень за годину, могли б знайти іншу не гірше оплачувану роботу. На підставі цього припускалось, що витрати фірм, які виготовляють телевізори, дорівнюють середнім суспільним витратам.

Вважаємо, що це твердження не є коректним. Доведемо нашу думку. Якщо в електронній чи іншій галузі виявилася б необхідність припинення найму робочої сили і вкладення матеріальних ресурсів, то цим працівникам не так вже й просто було б знайти собі таку роботу, де граничний продукт дорівнював би тій же величині. Становище, якого працівники набувають після звільнення, як правило, мало їх влаштовує, особливо, якщо нова робота пов'язана з необхідністю зміни місця проживання і спеціальності. Зазвичай звільнені працівники несуть значні матеріальні витрати в процесі пошуку нової роботи. Отже, витрати, пов'язані з необхідністю переміщення виробничих ресурсів (або структурні витрати), також мають братись до уваги при розрахунку чистого ефекту від зміни рівня тарифу.

Вплив структурних витрат на чистий національний збиток від тарифу залежить насамперед від того, вводиться новий митний тариф чи скасовується. Скасування імпортного мита, безумовно, призведе До звільнення працівників з галузей, що конкурують з імпортом, у нашому прикладі — з електронної. Працівники цієї галузі будуть мати матеріальні збитки до тих пір, доки не знайдуть собі нової роботи. Підприємці і власники акцій електронної промисловості також несуть втрати капіталу внаслідок більш високої конкурентоспроможності імпорту. Збиток, завданий електронній промисловості зняттям тарифу, є реальним зниженням суспільного добробуту. Навіть якщо платники податків через Державний бюджет і зможуть полегшити (а може, і повністю компенсувати) зниження доходів в електронній промисловості, втрати все ж залишаться, цього разу у вигляді податкового тягаря. Очевидно, що розмір цих втрат необхідно вирахувати з виграшу, отриманого суспільством у результаті скасування тарифу. Сучасні дослідження довели, що в деяких випадках структурні витрати можуть повністю нейтралізувати позитивний ефект від зняття тарифу.

Водночас урахування структурних витрат не зумовлює зниження національного збитку від введення нового тарифу. Новий тариф на імпортні телевізори не призведе до звільнення працівників. Навпаки, електронна промисловість розширить випуск продукції і збільшить кількість зайнятих. У цьому разі структурні втрати матимуть інші галузі економіки. Однією з них є експортне виробництво, яке в результаті може скоротитися. Причин для цього декілька.

По-перше, новий імпортний тариф зумовить зростання обмінного курсу національної валюти і призведе до скорочення експорту.

По-друге, введення нового тарифу може спровокувати іноземні держави до вжиття відповідних протекціоністських заходів, спрямованих проти національного експорту, що може призвести до втрати робочих місць і доходів у експортних галузях.

Таким чином, з урахуванням структурних витрат величина оцінки національного збитку від введення нового тарифу має збільшитися.

Урахування всіх нюансів при обрахуванні національного збитку від тарифів та інших торговельних бар'єрів — одна з актуальних проблем дослідників. Деякі нюанси мають дискусійний характер — важко оцінити національні збитки кількісно, але, безсумнівно, ця проблема може бути розв'язана коригуванням за допомогою запропонованих вище поправок.