Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Гребельник О. П. - 6.4. Методи визначення митної вартості на підставі додавання та віднімання вартості

За відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи однорідних товарів у такому самому вигляді, в якому вони знаходяться на момент ввезення, за проханням декларанта може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з поправкою на додану вартість. У тих випадках, коли неможливо використовувати наявні ціни угод або відсутня угода з ідентичними або однорідними товарами, необхідно переходити до інших альтернативних методів оцінки.

При оцінці товарів за четвертим методом ("Метод на основі віднімання вартості") та п'ятим методом ("Метод на основі додавання вартості") дозволяється зміна послідовності їх застосування: тобто після третього методу, за бажанням декларанта, може бути використаний як четвертий метод, так і п'ятий метод. Це зумовлено тим, що при застосуванні на практиці цих методів можуть виникнути труднощі. Дане положення відповідає і міжнародним нормам, закріпленим Угодою щодо застосування ст. VII ГАТТ "Оцінка товарів для митних цілей".

Визначення митної вартості за методом віднімання вартості (інколи його називають дедуктивним) використовується у тому разі, якщо оцінювані ідентичні чи однорідні товари продаються (відчужуються) на території України у незмінному вигляді. За основу для визначення митної вартості при використанні даного методу приймається ціна одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи однорідні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення (не пізніше 90 діб від дати ввезення оцінюваних товарів), покупцеві, незалежному від продавця. З ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

• виплати на витрату комісійних винагород та витрати на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження на території України після випуску товарів у вільний обіг;

• суми імпортного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні, у зв'язку з ввезенням чи продажем товарів;

• звичайні витрати, понесені в Україні на транспортування, страхування, навантаження, розвантаження.

Митна оцінка за методом віднімання вартості ґрунтується на ціні, за якою ввезені або оцінювані товари було продано найбільшою партією на території У країни в незмінному вигляді не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів учасникові угоди, який не є особою взаємозалежною з продавцем. Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних або ідентичних, або однорідних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж мусить відповідати таким вимогам.

По-перше, товари мають бути продані в Україні в незмінному вигляді, тобто такими, якими вони були завезені. Переупаковка, щоб вилучити закордонну експортну упаковку товарів, або звичайна переупаковка для внутрішнього ринку, а також природні зміни, такі як випаровування, всихання, ерозія і т.д., мають розглядатись як незмінний стан.

Однак у випадках коли деякі товари імпортуються оптом, і в такому випадку розміщені у індивідуальні упаковки для роздрібного продажу, це не може розглядатись як просто повторна упаковка. У деяких випадках насипний вантаж і окремо упаковані товари для роздрібного продажу не можуть розглядатись як ідентичні або подібні товари, ні такими, що є у незмінному стані.

Природні зміни у товарах, такі як випаровування (наприклад, необробленої нафти, бензину, цукру, газів і т.д.), всихання і нормальна ерозія (такого типу, як незначна кількість іржі на металі) залишають товари у незмінному стані. Однак у випадках, коли через ці природні зміни відбуваються зміни суттєвого характеру щодо товарів (наприклад, повітря що попало у вино, може призвести до того, що вино перетворюється в оцет), то в такому випадку вони не є у незмінному стані. Будь-який тип виробництва або подальша обробка, включаючи монтаж, більше не відносить товари до таких, які знаходяться у незмінному стані.

По-друге, ввезені (оцінювані), ідентичні, однорідні товари мають продаватися одночасно з ввезенням оцінюваних товарів або найближчим часом ввезених оцінюваних товарів; допускається використовувати дані з продажу, що відбувся не пізніше 90 днів від дати ввезення оцінюваних товарів.

У доповнення до того, що товари повинні бути продані відповідно до умов, за якими імпортуються, вони повинні також бути продані "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів, що оцінюються. Термін "в той самий час або приблизно в той самий час" включає деякий час перед імпортом, день імпорту і деякий час після імпорту.

Якщо немає жодного продажу імпортованих товарів або ідентичних або подібних імпортованих товарів, проданих відповідно до умов, на підставі яких було здійснено імпорт "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів, що оцінюються, після цього необхідно розглянути ціну, за якою імпортовані товари або ідентичні, або подібні імпортовані товари були продані за умов імпорту у час, максимально наближений до часу імпорту, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.

Час, максимально наближений до часу ввезення, означає дату, за якою імпортованих товарів або ідентичних, або подібних імпортованих товарів продано у достатній кількості, щоб встановити ціну за одиницю. Відносно того, що складає достатню кількість, щоб встановити ціну, потребує окремого розгляду, особливо у випадках, коли не все відвантаження було продане за один раз.

Наприклад, для товарів, які продані на сезонній основі у поза-сезонний період, достатня кількість має бути нижчою у порівнянні з продажем у сезон. Аналогічно, велике за розміром обладнання або машини, які є дуже дорогими, продаж однієї одиниці яких міг би розглядатись як суттєвий, у той час як при продажу предметів, проданих у кількості багатьох тисяч одиниць, продаж 50 або 100 одиниць не може розглядатись як достатній для встановлення ціни. І в цьому випадку рішення знову повинно бути прийняте на основі окремого розгляду.

По-третє, за відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних) ідентичних або однорідних товарів у тому ж самому вигляді, в якому вони знаходилися на момент ввезення, покупець може (при дотриманні установлених вимог) використовувати ціну одиниці товару, що пройшов переробку, з відповідним коригуванням на вартість, додану в процесі переробки.

При цьому покупцеві потрібно підтвердити (обгрунтувати) митному органові слушність коригування, оскільки коригування має грунтуватися на об'єктивних і кількісно обумовлених даних. Основу розрахунків мають складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт із переробки товарів у відповідних галузях виробництва.

г) покупець не може прямо або побічно поставляти продавцеві безкоштовно або за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу при ввезенні в Україну.

д) перший покупець ввезених товарів на внутрішньому ринку не має бути пов'язаний із продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або однорідних товарів).

Продаж товарів у незмінному вигляді означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. Водночас товар буде вважатися незмінним у тому разі, якщо було проведено операції щодо знищення іноземних пакувальних матеріалів, консервантів, а також звичайну переупаковку товарів для внутрішнього ринку. Такі природні зміни, як всихання товару, його випар (для рідин), не вважаються такими, що змінюють стан товару.

Найголовнішим у даному методі оцінки є вибір ціни, за якою найбільш агреговану (сукупну) кількість товару було продано після ввезення до країни покупцям першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).

Для визначення найбільш агрегованої кількості товару підсумовується весь продаж товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за одною ціною, і складатиме найбільш агреговану кількість одиниць товару.

У разі якщо продаж оцінюваних ідентичних або однорідних товарів у незмінному вигляді не проводився, то за проханням декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, який було оброблено, і визначення ціни товару за оброблену одиницю здійснюється з урахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку крім виключення витрат, передбачених і перерахованих вище, від ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають грунтуватися на об'єктивних даних, що підлягають кількісній оцінці стосовно вартості цієї обробки. Але метод віднімання вартості не може бути застосованим до товарів, які пройшли дообробку, у тому разі, якщо внаслідок обробки після ввезення товари втратили свої попередні властивості.

Не застосовується метод віднімання вартості і в тому випадку, коли завезений товар після дообробки втратив свої якості і складає досить незначну частину кінцевого продукту.

Для того щоб можна було визначити митну вартість на підставі внутрішньої ціни, з неї необхідно вилучити ті елементи, які характерні тільки для внутрішнього ринку; тобто ті витрати, які понесені після ввезення даних товарів на територію України і які не можуть бути включеними до митної вартості.

Відраховуються такі компоненти:

1. Витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати у зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того самого класу і виду. Тобто якщо ви робите відрахування в рахунок комісійних, ви не можете в такому випадку також здійснювати відрахування за загальні витрати, або навпаки.

Коли імпортовані товари були продані на основі агентської/комісійної угоди, комісійні будуть відраховуватись. Коли імпортовані товари є предметом прямого продажу, то в такому випадку повинні відраховуватись прибуток і загальні витрати. І в тому і в іншому випадку необхідно відраховувати звичайну суму комісійних або загальних витрат і прибутку, реалізованого у зв'язку з продажем у країні імпорту імпортованих товарів того самого класу або виду.

Товари належать до того самого класу або виду, якщо вони попадають в рамки групи або виду товарів, виготовлених специфічною промисловістю або сектором промисловості, і це включає ідентичні і подібні товари. Продаж у країні імпорту найбільш вузької групи або виду імпортованих товарів, для яких може бути забезпечена необхідна інформація, повинен бути вивченим. Це включає товари, що оцінюються.

Наступною вимогою є те, що країна експорту або продукція не мають значення. Значення має тільки факт імпортування товару. Питання про те, чи є деякі товари того самого класу або виду, також повинно вирішуватись на одноразовій основі з огляду на перераховані обставини.

Частка, що має відрахуватись як комісія або прибуток та загальні витрати, буде такою, що додається імпортером, крім тих випадків, коли сума не сумісна із сумами, які звичайно мають додаватись до товарів того самого класу або виду. Тобто у випадках, коли імпортера частки як комісійні або прибуток і загальні видатки відрізняються від часток, які мають звичайно додаватись торгівлею, ви повинні відраховувати залежно від часток, доданих торгівлею, а не імпортером.

Прибуток і загальні витрати повинні прийматись у цілому. Сума, призначена для відрахування, повинна бути визначеною на основі інформації, яка надається імпортером або від його імені. У випадках, коли такі дані не сумісні з даними, що є характерними для відповідної галузі, частки прибутку і загальні витрати можуть бути основані на відповідній інформації, яка може бути іншою ніж та, що надається імпортером. Загальні витрати включають також прямі і непрямі витрати на маркетинг товарів, що розглядаються.

2. Суми ввізного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні при ввезенні і (або) продажу товарів. Митні податки та збори мають включати у доповнення до звичайних митних податків, що мають бути сплачені після імпорту, антидемпінгове і компенсаційне мито.

Локальні податки, що мають бути сплачені у зв'язку з продажем товарів, повинні відраховуватись на підставі даних про митні збори і податки, або на підставі даних про прибуток і загальні видатки незалежно від того, яким чином імпортер розраховує та фіксує витрати.

3. Звичайні витрати, понесені в Україні, — транспортування, страхування, навантажувальні та розвантажувальні роботи. Тобто весь фрахт, обробка і витрати за поставку з місця перетину кордону до місця поставки в Україні буде відраховано з ціни.

Також у відповідних випадках, повинні також відраховуватись витрати і видатки: вартість транспорту до місця імпорту, завантаження, розвантаження і витрати за оформлення, пов'язані з транспортом товарів до місця імпорту, страхування. Ціна, яка виникла в результаті, буде теоретично встановленою вартістю в Україні або вартістю, яка може наближатись до початкової ціни імпорту.

4. Вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у випадку якщо це необхідно.

Метод віднімання вартості ґрунтується на виборі ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б його застосування, тому що міжнародні норми і законодавство України передбачають можливість використання у рамках даного методу цін продажу на ринку України ідентичних або однорідних товарів. Для даного методу використовуються ті самі поняття ідентичності й однорідності товарів, що передбачені Законом стосовно методів 2 і 3.

У випадку неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2, 3, 4 альтернативною базою для її визначення буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні.

Для визначення митної вартості за даним методом необхідну інформацію про витрати виробництва оцінюваних товарів можна одержати тільки за межами країни ввезення. У зв'язку з цим використання методу додавання вартості на практиці обмежено випадками, коли покупець і продавець є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві (для пред'явлення владі країни ввезення) необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їхню перевірку, якщо виникне така необхідність.

Труднощі в отриманні і достовірності необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органові надаються недостовірні дані, то вони мають розглядатись як бездоказові, що не віддзеркалюють фактичного стану. Навіть у тому випадку, коли доступ до документації дозволений іноземним виробником і схвалений владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути надані митним органам країни-імпортера.

У зв'язку з цим митна вартість, визначена за п'ятим методом, мусить бути об'єктом особливо ретельної перевірки. При оцінці на підставі складання вартості за основу приймається ціна товару, що розраховується шляхом складання:

1. Вартості матеріалів та інших витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів. Слід зауважити, що між термінами "ціна/витрати" і "вартість" відповідно до ГАТТ є значна відмінність. Митниці використовують вартість матеріалів і виробів тільки тоді, коли даних про відповідні витрати немає в наявності.

Вартість матеріалів повинна включати вартості таких складових, як: сировина (деревина, сталь, олово, глина, текстиль, і т.д.);

вартість отримання сировини від джерела до місця виробництва; напівфабрикати, такі як, наприклад, інтегральні схеми; інші напівфабрикати, компоненти або частини.

Не повинно включатись до вартості матеріалів: вартість відновлення матеріалів, наприклад з металобрухту або відходів; сума будь-якого внутрішнього податку, накладеного країною виробництва продукції, яка має безпосередньо застосовуватись по відношенню до матеріалів або їх розміщення, якщо податки були переведені або повернені після експортування готових товарів.

Витрати на виготовлення включають: всі безпосередні витрати на робочу силу; всю вартість за монтаж, коли здійснювались монтажні операції замість виробництва; технологічні витрати, які включаються до промислового процесу; непрямі витрати, такі як контроль над виробництвом, утримання виробництва, понаднормова робота і т.д.

Витрати на виробництво включають будь-які витрати, які поніс виробник, щоб виготовити товари, що оцінюються. Таким чином, враховуються не тільки прямі витрати за переробку або виробництво, але також непрямі витрати за робочу силу. Це може також включати витрати за монтажні роботи і витрати на ремонт або утримання обладнання і машин, які використовуються в процесі виробництва.

У відношенні до витрат на матеріали і вироби можна покладатись на заяву виробника щодо витрат, як тільки вони знаходяться у відповідності до загальноприйнятих принципів обліку.

2. Загальних витрат, що характерні для продажу в Україні з країни — експортера товарів того самого виду, у тому числі вартості транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, страхування до місця митного оформлення на території України та ін.

3. Прибутку, що отримує експортер внаслідок поставки в Україну таких товарів. Прибуток і загальні видатки додаються до митної вартості, якщо вони дорівнюють таким, що є звичайними при продажу товарів того самого класу або виду як товари, що оцінюються, які зроблені виробниками в країні, з якої експортується в країну імпорту.

Сума прибутку і загальних видатків повинна прийматися в цілому. Якщо в будь-якому специфічному випадку сума прибутку виробника і його загальні видатки — високі, взяті разом, вони можуть все-таки дорівнювати сумі прибутку і загальних видатків які звичайно відображаються в торгівлі.

Частка прибутку і загальних видатків, які будуть додані, визначається на основі інформації, яку надає виробник, або від імені виробника. Однак використовуються дані виробника про видатки, якщо вони дорівнюють часткам, які є характерними для продажу товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються та які зроблені виробниками в країні, з якої експортуються в країну імпорту.

Таким чином, митна вартість за даним методом визначається як на основі інформації, отриманої в Україні, так і за допомогою інформації про витрати виробництва товарів, що оцінюються, яку можна отримати за межами країни імпорту.

При визначенні митної вартості за допомогою даного методу мають враховуватися всі витрати, що включаються до ціни товару. На практиці можливі ситуації, коли жодний із розглянутих вище варіантів оцінки товарів відповідно до установлених вимог не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості. Такі ситуації можуть скластися, якщо:

• імпорт товарів здійснюється на тимчасовій основі;

• має місце договір оренди або наймання;

• реімпорт товарів здійснюється після ремонту або модифікації;

• проводяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;

• ідентичні або однорідні товари не ввозяться;

• товари не перепродаються в країні-імпортері;

• виробник не відомий або відмовляється надати дані про витрати виробництва, або надані ним відомості не можуть бути прийняті митними органами.

Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання вищезазначених методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

З огляду на те що підґрунтям світової практики є насамперед Угода ГАТТ/СОТ з митної оцінки, а також бажання України приєднатися до ГАТТ/СОТ, існує необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації. У цьому випадку "врахування світової практики" відносно методу 6 варто розглядати з позицій даної Угоди. Стаття VII Угоди проголошує, що митна вартість у рамках цього методу має визначатися з використанням способів, що відповідають принципам і загальним умовам цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних країни-імпортера. Тобто шостий метод — це спеціальний спосіб оцінки товарів. Оцінка за допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу необхідно дотримуватись установленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

Використання методу 6 передбачає велику порівняно з іншими методами гнучкість:

а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;

б) використання статистичних даних про звичаї, комісійні, знижки, прибуток, тарифи на транспорт і под. При цьому відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін, є обов'язковим.

При здійсненні гнучкої інтерпретації умов застосування методів оцінки необхідно дотримуватись встановленої ієрархії (послідовності) застосування методів від 1 до 5-го.

Якщо товар ввозиться на умовах договорів оренди або наймання, то митна вартість може бути визначена виходячи із .сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування ввозиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін експлуатації складає 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата має бути перерахована на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що якщо до суми поточних орендних платежів включено витрати, що не входять до митної вартості (наприклад витрати на ремонт і підтримку устаткування в належному стані), які виділені окремим рядком і за необхідності можуть бути перевірені і підтверджені документально, вони можуть не включатися до митної вартості.

Наведемо приклади гнучкого підходу до використання методів 1—5 у рамках резервного методу.

1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). За відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості в рамках методу 6 товари можуть бути оціненими на підставі інформації, якою володіє покупець (декларант) і (або) митний орган, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, за відсутності документального підтвердження, за яким з додаткових нарахувань, які підлягають врахуванню в митній вартості, їхній розмір у рамках методу 6 може бути визначений розрахунковим шляхом; на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичним рівнем витрат на аналогічні компоненти і т. ін.

2. За ціною угоди з ідентичними або однорідними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість допускається відносно терміну ввезення ідентичних або однорідних товарів. Підставою для митної оцінки може бути митна вартість ідентичних або однорідних товарів, вироблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або однорідних товарів, раніше визначена за методами віднімання та додавання вартості.

3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто допускається певна переробка).

При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, за відсутності ідентичних або однорідних товарів допускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.

Допускається використання продажу товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного, із відповідними поправками до ціни продажу.

Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних інших угод щодо дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок із ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін.)

На перший погляд здається, що даний метод застосовується не часто, проте на практиці може скластися ситуація, що він буде використовуватися частіше, ніж методи 2—5. Пояснити це можна тим, що в більшості випадків митні органи на місцях не будуть мати достатньої цінової інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а тим більше калькуляції цін зарубіжних постачальників та структури внутрішньої ціни реалізації імпортних товарів.

У такому випадку для визначення митної вартості митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні. Але при цьому законодавством визначено елементи (підходи), що не можуть бути використані для оцінки товарів з митними цілями за методом 6, а саме:

• ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

• ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

• ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

• довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;

• витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;

• мінімальна митна вартість;

• більша з двох альтернативних вартостей.

Застосовуючи резервний метод, покупець (декларант) може запитати в митному органі цінову інформацію з відповідних товарів і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості. У тих випадках, коли при розрахунку вартості імпортного товару, послідовно використовуючи зазначені методи, не можна визначити митну вартість, або митні органи аргументовано вважають, що дані методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість товарів визначається і обґрунтовується з урахуванням світового митного досвіду, тобто можуть бути використані інші методи, що відповідають принципам Угоди і статті VII ГАТТ.

Загальні принципи Угоди і ст. VІІ ГАТТ/СОТ, яких необхідно дотримуватись при використанні методу 6, можуть бути зведені до такого:

• оцінка в максимально можливому ступені має ґрунтуватись на вартості угоди завезених товарів з використанням вартості, що базується на фактичних оцінках, тобто цінах, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному перебігу торгівлі за умов конкуренції;

• уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару з митними цілями;

• чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти реальну вартість ввезеного товару;

• проведені коригування мають забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;

• простота і неупередженість критеріїв оцінки;

• сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не траплялись в комерційній практиці;

• використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливе;

• неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

Більшість країн-учасниць даної Угоди для митної оцінки використовують в основному контрактну ціну і обстоюють обмеження кількості компонентів вартості, які можуть бути додані до контрактної ціни, хоча за цим здебільшого може маскуватись небажання ускладнювати внутрішньо-фірмові операції транснаціональних корпорацій.