Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - ТЕМА 13. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ

Основні питання для вивчення

13.1. Сутність і види міжнародної трудової міграції.

13.2. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції.

13.3. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів.

13.4. Регулювання міжнародних міграційних процесів.

13.5. Україна у світових міграційних процесах.

13.1. Сутність і види міжнародної трудової міграції

Міжнародна міграція робочої сили (labour force migration) - це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці на термін більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів.

Залежно від просторового горизонту переміщення можна виділити такі види міжнародної трудової міграції:

- зовнішня міграція - це переміщення населення за межами певної країни;

- внутрішньоконтинентальна міграція - це переміщення населення між країнами в межах одного континенту;

- міжконтинентальна міграція - це переміщення населення між країнами різних континентів.

Залежно від терміну переміщення міжнародна трудова міграція поділяється на такі види:

- постійна міграція - це виїзд (в'їзд) населення в іншу країну на постійне місце проживання;

- тимчасова міграція - це робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;

- сезонна міграція - це щорічна міграція на період певного сезону (як правило, для збирання врожаю сільськогосподарських культур) з подальшим поверненням на батьківщину;

- маятникова міграція - це постійна робота в одній країні при проживанні в іншій, як правило, прикордонній країні за наявності необхідних міжнародних угод між країнами.

За юридичними засадами розрізняють:

- організована міграція, тобто переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад, за візовим режимом);

- нелегальна міграція - самовільне переміщення населення щодо кордонів країни всупереч законодавству.

Згідно з професійним складом можна виділити такі види міграції:

- міграція робітників (наприклад, нефтяників);

- міграція спеціалістів (наприклад, програмістів);

- міграція представників гуманітарних професій (наприклад, співаків, авторів).

За якісним рівнем розрізняють:

- міграція робочої сили низької кваліфікації;

- міграція робочої сили високої кваліфікації;

- міграція вчених ("відплив умів").

За напрямками руху існують такі види міжнародної трудової міграції:

- еміграція - виїзд працездатного населення країни за її межі;

- імміграція - в'їзд працездатного населення до країни з-за її меж;

- рееміграція - повернення емігрантів на батьківщину.

Розрізняють також вимушену та добровільну міграцію.

Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції. Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.

Кількість мігрантів у світі стабільно зростає: 1960 р. - 3,2 млн; 1995 р. - 35 млн; 1997 р. - 40 млн; 2000 р. - 120 млн; 2007 р. - 192 млн; близько 214 млн. - у 2010 р.

У 2008 р. мігранти становили 3% від населення світу. Це означає, що кожна 35 людина у світі є мігрантом. Жінки становлять приблизно 50% валової світової міграції, неврегульовані мігранти - 15-20%, біженці - 5%.

За останні декілька років міграційні потоки змінили свій напрям у сторону трудової міграції.

Панівна більшість міжнародної міграції залишається сконцентрованою у декількох країнах. 75% усіх світових мігрантів зосереджено у 12% усіх країн світу (рис. 13.1, табл. 13.1).

Країни, де міжнародні мігранти становили більше 60% населення у 2000 р.: Андорра, Макао, Спеціальний адміністративний район Китаю, Гуам, Папський престол, Монако, Катар, Об'єднані Арабські Емірати.

Традиційні країни імміграції: Австралія, Канада, Нова Зеландія, Сполучені Штати Америки.

Нові країни призначення мігрантів: Ірландія, Італія, Норвегія, Португалія.

Таблиця 13.1 Країни, в яких перебувала найбільша кількість міжнародних мігрантів (2005 р.)