Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - 13.2. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції

Переселенські зрушення залежать від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття тощо. До економічних причин міжнародної трудової міграції належать:

- нерівномірність економічного розвитку країн;

- прискорення інтернаціоналізації виробництва;

- нерівномірність процесів накопичення капіталу у різних країнах;

- зміни у розміщенні виробництва;

- кон'юнктура ринків праці та структура зайнятості;

- суттєва різниця в оплаті однакової за кількісними і якісними показниками праці в різних країнах.

До соціальних причин міжнародної трудової міграції можна віднести:

- прагнення до підвищення рівня матеріального добробуту та поліпшення умов праці та життя;

- етнічно-культурна близькість країни міграції;

- тяжіння до реалізації потреб у розвитку особистості тощо.

13.3. Наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів

Міжнародна міграція робочої сили має неоднакові наслідки для різних груп населення в країнах еміграції та імміграції, світу в цілому. Як правило, виділяють три головні групи наслідків міжнародної міграції робочої сили (рис. 13.2):

1) стандартні ефекти, що обумовлені впливом міграції на ринок праці;

2) наслідки для державних фінансів;

3) позаринкові наслідки.

1. Стандартні ефекти на ринку праці. Розглянемо вплив міжнародної міграції робочої сили на ринок праці у країнах в'їзду та виїзду на прикладі двокраїнної моделі (рис. 13.2). На рис. 13.2 використовуються такі означення:

Припустимо, що дві країни мають різний рівень життя (наприклад, США і Мексика). Охарактеризуємо стан ринку праці в цих країнах у випадку відсутності трудової міграції між ними. Рівновага на ринках праці обох країн при цьому встановлюється у точках А і А' відповідно. Ціна 1 год. праці у США становить 4,5 дол. / год, а у Мексиці - 1,25 дол. / год.

Припустимо, що формальні бар'єри міграції скасовано, і мексиканські робітники можуть емігрувати і конкурувати на ринку праці в США. Якщо б переміщення з Мексики до США не вимагало ніяких витрат, то процес еміграції розширювався б, поки спадаючий рівень заробітної плати у США не вирівнявся із зростаючою зарплатою в Мексиці. Наявність економічних та психологічних витрат імміграції протидіяла б вирівнюванню заробітної плати в обох країнах, і розрив у них зберігався навіть при повній юридичній свободі переміщення. Унаслідок цього лише обмежена кількість осіб (припустимо, 20 млн чол.) будуть вважати виграш у заробітній платі в 2,40 дол. / год (4,00 - 1,60 = 2,40) достатнім, щоб компенсувати витрати міграції.

Унаслідок прибуття мігрантів до США пропозиція праці зросте, а ціна праці (погодинна ставка заробітної плати) знизиться з 4,50 до 4,00 дол. / год, що відповідає точці В. У результаті виїзду мігрантів з Мексики там зменшиться пропозиція праці, а ціна праці підвищиться з 1,25 до 1,60 дол. / год, що відповідає точці В'.

Нова рівновага у точці В' означає, що кількість бажаючих емігрувати з Мексики (92 млн чол. - 72 млн чол. = 20 млн чол.) відповідає обсягу попиту на додаткових робітників у США (108 млн чол. - 88 млн чол. = 20 млн чол.).

За П. Ліндертом¹, чистий виграш емігрантів з Мексики становитиме еквівалент площини області d+е; виграш мексиканських робітників, що залишились у Мексиці, - область с, програш мексиканських підприємців - с+ d; виграш американських підприємців - а+b; програш американських робітників становить область а. У цілому країна імміграції виграє область b, а країна еміграції виграє область е.

2. Розглянемо наслідки міжнародної міграції робочої сили, які пов'язані з державними фінансами. Рівнодіюча податкових та видаткових складових державних фінансів, пов'язаних з міграційними процесами, не однакова для країн еміграції та імміграції. Вважається, що в країнах еміграції втрати через неотримання можливих податкових надходжень від емігрантів перевищують виграш, що отримується у результаті скорочення державних послуг та благ у зв'язку з виїздом емігрантів. За кордон виїздять, як правило, особи працездатного віку, що отримали освіту за більшою або меншою участю державного фінансування, і країна еміграції втрачає потенційні податки з їхніх доходів. Більшість економістів вважає, що для обмеження виїзду спеціалістів високої кваліфікації слід ввести особливий податок для осіб, що від'їжджають за кордон, який компенсував би видатки країни на надані суспільні товари та послуги.

Щодо фінансів країни імміграції, вважається, що іммігранти виплачують у вигляді податків набагато більше, ніж їх приїзд коштує бюджету у вигляді допомоги з бідності, перевантаження громадських установ тощо.

Міграційний капітал є вагомою часткою міжнародного капіталу і є додатковим джерелом фінансування для країни-реципієнта (рис. 13.3). Тому вплив міграційного капіталу на економіку країн, що розвиваються, важко переоцінити. Через збільшення міграції зростає й обсяг грошових потоків (рис. 13.4), що переказуються мігрантами. У 2008 р., згідно з оцінкою Світового банку, обсяг грошових переказів по всьому світу становив приблизно 305 млрд дол. США.

3. Третя група наслідків - позаринкові - можуть мати як форму втрат, так і форму виграшу. Виграш пов'язується, перш за все, з отриманням додаткових знань. Мається на увазі, що тільки частина економічного виграшу від цих знань належить мігрантам та їх роботодавцям, а інша - всім громадянам країни.