Міжнародна економіка - Білоцерківець В.В. - 14.2. Валютний курс. Валютний паритет. Фактори, що впливають на валютний курс. Теорії валютного курсу

Валютний курс - вартість валюти однієї країни (групи країн), виражена у валюті іншої країни (групи країн). Функції валютного курсу:

1. Опосередковує обмін валютами при проведенні зовнішньоекономічних операцій.

2. Подолання національної обмеженості тієї чи іншої грошової одиниці, перетворення її локальної цінності в інтернаціональну.

3. Слугує основою співставлення умов та результатів суспільного відтворення національних господарств (продуктивність праці, витрати виробництва і рівень заробітної плати, темпи економічного зростання, стан торговельного та платіжного балансу тощо).

4. Корегування механізму розподілу світового продукту та світових доходів між країнами.

5. Сприяє періодичній переоцінці валютних активів і золотовалютних резервів світової банківської системи.

Котирування валют - це встановлення (фіксація) державними (національними) або найкрупнішими комерційними банками валютних курсів на основі існуючих ринкових механізмів, законів, норм, правил, що діють у країні.

У сучасних умовах використовуються три способи або методи котирування (табл. 14.3). Найбільш поширеним є пряме (цінове) котирування, яке застосовується і в Україні.

Виділяють два різновиди котирування: офіційне та ринкове (біржове).

Офіційне котирування здійснюється уповноваженими державними інститутами, публікується у періодичних виданнях та використовується як довідкова інформація на певну дату.

Ринковий валютний курс встановлюється у повсякденному обороті на валютному ринку, на валютній біржі. Ринкові валютні курси більш динамічні і тому спостерігається розбіжність (курсовий перекіс) між ними та офіційними курсами.

Номінальний валютний курс - пропорція обміну валют двох країн (групи країн).

Таблиця 14.3

Методи котирування

В умовах демонетизації золота економічною основою формування валютних курсів є паритет купівельної спроможності валют (англ. purchasing power parity - PPP) - співвідношення між рівнями купівельної спроможності валют, які співставляються.

Купівельна спроможність валюти - кількість товарів та послуг, яку можна отримати за одну грошову одиницю.

Абсолютний РРР - співвідношення між двома валютами, яке урівноважує їх купівельну спроможність стосовно певного набору товарів та послуг ("товарний споживчий кошик"):

Реальний валютний курс за паритетом купівельної спроможності визначається як номінальний валютний курс, помножений на відношення рівня іноземних цін до рівня внутрішніх цін:

Очевидно, що лише для розвинутих країн з твердою валютою паритет купівельної спроможності та паритет експорту/імпорту спів-ставний з їх номінальними валютними курсами. Для перехідних та слаборозвинених економік реальне курсоутворення визначається характером зовнішнього торгового обороту, експортними можливостями, низькою диверсифікованістю економіки і, відповідно, можливостями заміщення імпортом "дефіциту" внутрішнього кошика товарів та послуг. Тому й реальне курсоутворення валют перехідних та слаборозвинених економік, які мають м'які валюти, відбувається не на основі принципу порівняння кошиків, як для розвинутих економік, а на основі принципу їх заміщення: попит на валюту для заміщення дефіциту внутрішнього кошика врівноважується пропозицією валюти від продажу на експорт товарів, послуг внутрішнього виробництва відповідно до цінових умов на внутрішньому та зовнішньому ринках. Реальний валютний курс на основі паритету експорту/імпорту для м'яких валют обчислюється за формулою:

Чинниками посилення реального обмінного курсу e _r(м) слід вважати:

- зменшення потреби в імпорті через імпортозаміщення, реструктуризацію, диверсифікацію економіки;

- зростання конкурентоздатності національного експорту через зростання економічної ефективності;

- зниження загального рівня цін порівняно із торговельними партнерами;

- посилення (ревальвація) валют країн - торгових партнерів, що дозволяє конкурувати за більш міцної національної валюти.

Складність механізму формування валютних курсів у сучасних умовах обумовлює формування і функціонування системи валютних курсів, структурованої за різноманітними критеріями класифікації (табл. 14.4).

Формування валютних курсів має багатофакторний характер (рис. 14.1). Валютний паритет національних грошових одиниць лежить в основі їхніх валютних курсів. Однак ринковий курс валют майже ніколи не збігається з паритетом, його коливання залежать від декількох десятків факторів, які мають економічний, політичний, структурний, правовий, психологічний характер. Найбільш важливими з них є: стан торговельного балансу, величина ВВП, величина грошової маси, дисконтні ставки, очікувані темпи інфляції, вид державного регулювання тощо. Зміна валютного курсу визначається станом попиту та пропозиції на валютному ринку національної валюти й валют інших країн, співвідношенням їхньої купівельної спроможності. У всіх випадках основою є ВВП країн, що беруть участь у міжнародному обміні.

В еволюції теорій валютного курсу умовно виділяють три головні етапи.

І етап (ХІХ - перша половина ХХ ст.) - накопичення окремих ідей, концепцій, моделей щодо курсоутворення:

1) ідея Д. Рікардо стосовно взаємозалежності між валютним курсом та внутрішньою купівельною спроможністю грошей;

2) теорія Г. Касселя - встановлення валютного курсу на базі паритету купівельної спроможності повертає міжнародний ринок до урівноваженого стану;

Таблиця 14.4

Система валютних курсів

3) моделі А. Маршала, Дж. Кейнса, Я. Тінбергена, Ф. Махлупа, які базуються на товарному підході до курсоутворення, тобто на взаємозв'язку валютного і товарного ринків.

II етап (60-90-ті рр. ХХ ст.) - виникнення базових теорій курсоутворення:

1) теорія оптимальних валютних зон (Р. Манделл, Р. Маккіннон, П. Кенен, Дж. Інграм та ін.) та модель рівноваги відкритої економіки "Манделла-Флемінга" - підпорядковані вибору оптимального режиму валютного курсу;

2) "ранні" монетаристські моделі (Дж. Білсон, Дж. Лонгворт, Р. Міз, К. Рогофф) базуються на грошовій теорії (валютний курс розглядається як відображення відносної вартості грошей або відносної вартості товарів з урахуванням феномену "жорсткості" цін) та підході з точки зору активів (валютний курс розглядається через відносну вартість національних та закордонних активів) - в умовах гнучких цін валютний курс визначається грошовою пропозицією, національним доходом та короткостроковими процентними ставками;

3) монетаристська модель твердої ціни Р. Дорнбуша (модель гіперреакції валютного курсу) - виходить з ідеї паритету купівельної спроможності як орієнтиру коливань валютного курсу у довгостроковій перспективі. Короткострокова динаміка обмінного курсу являє собою надто сильну реакцію на економічні шоки і орієнтується на раціональні очікування;

4) модель загальної рівноваги А. Стокмена та Р. Лукаса - монетаристська модель з гнучкими цінами, що поєднує елементи макро-та мікроаналізу, пояснюючи загальну рівновагу на ринках двох країн балансом на ринках товарів, праці, грошовому та валютному ринках, а також на ринках іноземних та внутрішніх облігацій.

III етап - сучасний:

1) "нові" моделі відкритої економіки (М. Обстфельд, К. Рогофф, Ф. Енджел, Дж. Роджер) підпорядковані оптимізації валютної політики у напрямку фіксації валютного курсу або приєднання до валютного союзу;

2) розробка теорій, орієнтованих на вплив трансформаційних процесів у країнах з перехідною економікою на динаміку валютних курсів (Дж. Саш, А. Берг, Н . Бочарова, Л. Красавіна, А. Гальчинський та ін.).