Вперше принципи міжнародного права щодо розв'язання глобальних проблем були сформульовані в Декларації Стокгольмської конференції ООН 1972 р. з проблем навколишнього середовища:
- держава може використовувати власні ресурси відповідно до власної національної політики у підході до проблем навколишнього середовища, але відповідає за те, щоб діяльність у межах її юрисдикції або контролю не заподіювала збитків навколишньому середовищу інших держав або районів, що знаходяться за межами національної юрисдикції;
- природні ресурси Землі, у тому числі повітря, вода, земля, флора, фауна й особливо репрезентативні зразки природних екосистем, повинні бути збережені на благо нинішнього та майбутнього поколінь шляхом ретельного планування діяльності людини й управління нею в міру необхідності;
- невідновлювальні ресурси повинні розроблятися таким чином, щоб забезпечувався їхній захист від вичерпання в майбутньому, й щоб вигоди від їх розробки одержувало все людство.
Формулювання принципів міжнародного права щодо розв'язання глобальних проблем продовжила Всесвітня хартія природи Генеральної Асамблеї ООН 1988 р.:
1) біологічні ресурси можуть використовуватися лише в межах їхньої періодичної здатності до відновлення;
2) продуктивність ґрунтів підтримується або поліпшується шляхом заходів щодо збереження їх довгострокової родючості й процесу розкладання органічних речовин та заходами із запобігання ерозії й будь-яких інших форм саморуйнування;
3) ресурси багаторазового користування, у тому числі вода, використовуються повторно;
4) невідновлювальні ресурси одноразового користування експлуатуються з урахуванням їх запасів, раціональної можливості їх переробки для споживання й сумісності їх експлуатації з функціонуванням природних систем;
5) необхідна реалізація особливих заходів з метою недопущення радіоактивних і токсичних відходів виробництва;
6) необхідно втримуватися від діяльності, здатної нанести непоправний збиток природі;
7) райони, що прийшли у результаті діяльності людини в занепад, підлягають відновленню відповідно до їхнього природного потенціалу і вимог добробуту місцевого населення.
Міжнародна технічна та фінансова допомога для виконання конкретних проектів щодо розв'язання глобальних проблем на теренах України надається в межах діяльності:
- Глобального екологічного фонду;
- Міжнародного банку реконструкції та розвитку;
- Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів
(МСОП);
- Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ);
- Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП);
- Ради Європи.
Україна є членом конвенцій щодо боротьби з глобальними проблемами:
- Конвенції про збереження біорізноманіття;
- Конвенції про захист Чорного моря від забруднення;
- Бернської конвенції щодо захисту водних ресурсів від забруднення хімікаліями;
- Конвенції щодо трансграничного впливу промислових аварій;
- Лондонської конвенції з недопущення забруднення моря нафтою;
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення;
- Конвенції щодо боротьби з опустелюванням у тих країнах, в яких спостерігається серйозна посуха чи опустелювання;
- Конвенції про охорону та використання транскордонних водо-токів та міжнародних озер.
Основні терміни і поняття
Глобалізація, глобальна економіка, джерела глобалізації, переваги глобалізації, недоліки глобалізації, глобальні проблеми, конкурентоспроможність національних економік, цивілізація, цивілізаційний світ, зіткнення цивілізацій, взаємопроникнення цивілізацій.
22.1. Ринкові трансформації в Україні у геостратегічному контексті. Глобальна та цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій
22.2. Вашингтонський консенсус: проблеми і наслідки. Пост-Вашингтонський консенсус
22.3. Україна у процесах європейської інтеграції
22.4. Участь України у регіональних інтеграційних угрупуваннях
22.5. Проблеми формування стратегії економічного розвитку України
ПЕРЕДМОВА
ГЛАВА 1. ВСТУП ДО КУРСУ "МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА"
1.1. Міжнародна економіка в системі економічної науки
1.2. Предмет курсу "Міжнародна економіка"