Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Світові ринки сировинних товарів

Світовий ринок підшипників. Світові продажі підшипників усіх типів щорічно зростають на 6,5 % і зараз досягли на 42 млрд. дол., у тому числі в Північній Америці - 9,4 млрд. дол., Західній Європі - 9,6, АТР - 17,2, в інших країнах - 5,8 млрд. дол. Частково такий приріст пов'язаний із зростанням цін на підшипники внаслідок підвищення їхньої якості. Високий рівень виробництва спостерігається в КНР та Індії, помірний - у Японії. Частка країн Латинської Америки та ЦСЄ на світовому ринку підшипників залишається невисокою [].

Під сировиною, як правило, розуміють продукти видобувної промисловості і сільського господарства. Тому основними ринками сировинних товарів є ринки продовольства, сільськогосподарської сировини, руд і металів, палива.

Торгівля сировинними товарами характеризується рядом особливостей:

§ попит та пропозиція на сировинні товари залежать від кліматичних умов, природних, запасів, політико-економічних криз, особливо в найважливіших сировинних регіонах. Тому в цілому міжнародна торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку;

§ спостерігається довгострокове перевищення пропозиції сировинних товарів над попитом. Це призводить у ряді випадків до сировинної кризи в країнах, що розвиваються, з вузькою сировинною спеціалізацією, оскільки експорт сировинних ресурсів забезпечує їм від 50 до 100% експортних доходів;

§ партнери прагнуть установити досить тривалі відносини на підставі довгострокових міжнародних контрактів, у яких експортеру забезпечується стабільний збут, а імпортеру - гарантоване регулярне постачання. На довгострокові контракти припадає близько 30% світового сировинного експорту, при цьому на природний газ - 100%, мідні, олов'яні, свинцево-цинкові концентрати - 90, кам'яне вугілля - 75, залізну руду - 60, марганцеву руду — 30%;

§ купівля-продаж сировинних товарів тісно пов'язана з постачанням інших видів товарів, є частиною комерційних операцій, складних видів зовнішньоекономічного співробітництва (техніко-економічного, науково-технічного), великомасштабних угод на компенсаційній основі;

§ знижуються темпи зростання експорту сировинних товарів при абсолютному збільшенні розмірів торгівлі даної товарної групи;

§ темпи зростання торгівлі паливом і сировиною мінерального походження випереджають темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною;

§ зростає торгівля напівфабрикатами, виготовленими на основі мінеральної і рослинної сировини, а також сировиною глибокої обробки/переробки і спеціально підготовленими матеріалами підвищеної якості;

§ підвищуються вимоги імпортерів до екологічної безпеки товарів, що поставляються;

§ високий ступінь монополізації. Найбільші торговельні і промислові компанії прагнуть установлювати монопольно високі ціни на сировинних ринках. При цьому внутрішньокорпораційні постачання сировини ведуться за зниженими трансфертними цінами;

§ зростає державне втручання у визначення обсягів, напрямів, форм і методів торгівлі сировинними і продовольчими товарами.

Експорт сировинних товарів становить майже 20% світового експорту, а з урахуванням торгівлі напівфабрикатами (чорними і кольоровими металами і хімічними товарами) - близько 40%.

На світовому рийку сировинних товарів, за даними всесвітнього банку, до країн, для яких експорт цих товарів є пріоритетним (понад 50% загального обсягу експорту товарів і послуг), відносяться Албанія, Болівія, Ботсвана, Бурунді, В'єтнам, Гайана, Гана, Гваделупа, Гвінея, Гондурас, Гренландія, Заїр, Замбія, Ісландія, Куба, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Малі, Монголія, Намібія, Нігер, Нікарагуа, Нова Зеландія, Перу, Руанда, Самоа (США), Свазіленд, Сомалі, Судан, Танзанія, Того, Уганда, Чад, Чилі, Екваторіальна Гвінея.

У міжнародній торгівлі до продовольчих товарів, відповідно до СМТК, відносять:

§ продовольчі товари і живих тварин (розділ 0): живі тварини, м'ясо і м'ясопродукти; молочні продукти і яйця; риби і морепродукти; зернові і продукти з зерна, овочі і фрукти; цукор і мед; кава, чай, какао, спеції; корми для худоби; різні продовольчі товари;

§ напої і тютюн (розділ 1);

§ олійні (розділ 2, група 22);

§ жири, олії, воски рослинного і тваринного походження (розділ 4).

На світовому ринку продовольства основне місце посідають товари розділів 0 і 4. Швидкими темпами розвивається торгівля продовольством, готовим до вживання.

Основні експортері та імпортери на світовому ринку окремих видів продовольство представлені в табл..7.6.

На ринках продовольства існує цінова проблема, тому що ціни піддаються значним коливанням, що важко спрогнозувати. Ціноутворення на ринках продовольства характеризується рядом особливостей:

§ ціни на окремі продовольчі товари орієнтуються на біржові ціни або ціни аукціонів;

§ ціни вирізняються нестабільністю;

§ множинність цін у зв'язку з наявністю різноманітних сортів, центрів торгівлі, розходженнями в термінах постачання;

§ сильний вплив конкуренції з боку штучних і синтетичних замінників;

§ вплив зовнішньоторговельної політики.

На світовому ринку сільськогосподарської сировини представлені такі товарні групи розділу 2. СМТК:

§ шкіри, хутро (група 21);

§ каучук (група 23), корка і дерево (група 24), целюлоза і макулатура (група 25);

§ текстильні волокна і відходи (група 26);

§ сировина тваринного і рослинного походження, в іншому місці не пойменована (група 29).

Ринки сільськогосподарської сировини розвиваються під впливом тих самих ма-кроекономічних чинників, що й ринки продовольства. Лідируючі позиції посідають натуральний каучук, дерево, бавовна, вовна.

Центром світового виробництва натурального каучуку є Швденно-Східна Азія. До найбільших його виробників відносяться Таїланд, Індонезія, Малайзія, на котрі припадає 3/4 світового виробництва.

Основні імпортери натурального каучуку - промислово розвинуті країни (на країни Америки припадає 23% світового споживання, Європи - 18, Японію - 12%) і азіатські країни, що розвиваються.

Основними виробниками синтетичного каучуку є - США, Японія, Китай, Німеччина, Росія.

Динаміку цін на натуральний каучук визначає збільшення або зниження запасів під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Скорочення світових запасів зумовило нині різке підвищення цін на цей товар.

Ціни на синтетичний каучук піддаються меншим коливанням. їх зміни не завжди збігаються зі змінами цін на натуральний каучук. Натуральний каучук дорожчий від синтетичного. Розвиток цієї тенденції наштовхується на протистояння монополій синтетичного каучуку, що загострює конкуренту боротьбу на ринку.

Багато які країн продуценти розробляють власні схеми стабілізації ринку. Так, у Таїланді діє система ринкових інтервенцій, відповідно до якої каучук скуповується державою в місцевих виробників за встановленою ціною, а потім за сприятливою ситуацією продається. Малайзійський уряд надає допомогу дрібним каучуковим господарствам шляхом підтримання внутрішніх цін на каучук, закупівлі в них каучуку за фермерськими цінами і обмеження ввезення цього товару із сусідніх країн.

Контроль за стабільністю цін на ринку натурального каучуку здійснює Міжнародна каучукова організація (1NRO), яка створена в 1980 р.

Світове виробництво лісових товарів постійно зростає. Найбільш динамічно ця галузь розвивається в США і Канаді.

До найбільших виробників окремих видів лісо продукції належать:

§ круглих лісоматеріалів - США, Китай, Індія, Бразилія, Індонезія, Канада, Росія, Нігерія;

§ пиломатеріалів - США, Канада, Росія, Японія, Китай, Індія;

§ фанери - США, Індонезія, Японія, Китай, Канада, Росія, Бразилія;

§ деревостружкових плит - Німеччина, США, Канада, Росія, Франція, Китай, Японія;

§ деревоволокнистих плит - США, Китай, Росія, Японія, Канада, Бразилія, Німеччина.

На європейських і північноамериканських ринках листяних пиломатеріалів спостерігається істотне зниження ділової активності. Виробництво листяних пиломатеріалів у країнах - членах ЄС знизилось на 4%, а рівень споживання - на 5%. Зниження сукупного показника виробництва зумовлено падінням випуску продукції в США та Канаді.

Наразі спостерігається зростання експорту в Росії та інших країнах СНД.

У структурі асортименту лісових товарів останніми роками відбулися зміни: підвищилася частка сировини для целюлозно-паперового виробництва і дров і знизилася частка сировини для механічного оброблення деревини.

У міжнародній торгівлі текстильними волокнами близько половини припадає на бавовну (волокно). Світове виробництво бавовни становить 18-20 млн на рік. Основні продуценти - КНР, США, Індія, Пакистан, Узбекистан.

Ринок бавовни поділяється на ринок коротко-, середньо- і тонковолокнистої бавовни.

Світовий експорт бавовни за останній рік збільшився на 4,5 %. Головні експортери: США, Узбекистан, Австралія, Греція, Малі.

Світовий імпорт бавовни збільшився на 5,5%. До основних імпортерів відносяться Індонезія, Туреччина, Індія, Китай, Мексика [ ].

Провідними центрами світової торгівлі бавовною є Нью-Йоркська біржа бавовни, Чиказька біржа рису і бавовни і посередницький ринок Асоціації бавовни в Ліверпулі.

До найдорожчих видів текстильної сировини належить вовна. Світове виробництво вовни становить близько 2 млн т на рік, а частка в загальному обсязі споживання всіх текстильних волокон - близько 5%.

Основні виробники вовни: Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Уругвай, ПАР,

СНД.

Важливу роль у торгівлі вовною відіграють аукціони і торговельні доми.

У міжнародній торгівлі до руд і металів згідно СМТК відносять дві товарні групи з розділу 2: "Природні добрива і мінерали" (група 27) і "Металеві руди і металобрухт" (група 28), а також група 68 з розділу 6 "Кольорові метали".

Ринок руд і металів включає ринок чорних металів і ринок кольорових металів.

За останні 10 років виплавка сталі у світі зросла на 10,4%, в тому числі у промислово розвинутих країнах - на 12,6%, у країнах, що розвиваються, - в 1,7 разу.

До основних чинників зростання металургійного виробництва відносяться стабільний розвиток світового господарства, економічний бум у США, піднесення економіки в Європі, відновлення східно-азіатської економіки. Істотного приросту металургійного виробництва досягли всі регіони.

Найбільший приріст виплавки сталі досягнуто в країнах СНД - 16%, у тому числі Росії - 15,7%. Росія посідає положення лідера світового ринку металів: її частка становить близько 12% обсягу всього світового експорту металопродукції, хоча його структура далека від оптимальної і характеризується високою часткою сировини, чавуну, зливків і заготівель у чорній металургії і первинних металів у кольоровій металургії.

Під впливом металозберігаючих тенденцій світове зростання сталеспоживання перекривається наявністю надлишкових потужностей західних виробників та інтенсивним зростанням потужностей у країнах Азії. Внаслідок цього у світовому металообігу практично не буває дефіциту чорних металів, і можна сказати, що підтримується певне надвиробництво.

У світі збільшується виробництво кольорових металів. Так, світове виробництво алюмінію за 10 років зросло на 14,6%, міді рафінованої - на 34%, свинцю рафінованого - на 30, цинку в чушках - на 19, олова рафінованого - на 30, нікелю рафінованого - на 37% [].

На світовому ринку кольорових металів основними експортерами й імпортерами виступають:

§ ринок мідних концентратів і рафінованої міді: експортери - США, Чилі, Португалія, Філіппіни, Росія, Канада, Казахстан; імпортери - Японія, Німеччина, Іспанія, Республіка Корея;

§ ринок алюмінію: експортери - Росія, Австралія, Норвегія, Бразилія; імпортери - Японія, США, Німеччина, Італія, Бельгія, Франція, Нідерланди, Велика Британія;

§ ринок рафінованого свинцю: експортери - Австралія, Канада, Мексика; імпортери - США, країни ЄС;

§ ринок цинкових руд і концентратів: експортери - Канада, Швеція, Перу, Мексика; імпортери - Німеччина, Франція, Бельгія, Японія;

§ ринок олов'яних концентратів і рафінованого олова: експортери - Австралія, Перу, Болівія, Канада; імпортери - країни ЄС, США, Японія;

§ ринок нікелю: експортери - Канада, Нова Каледонія; імпортери - Японія, США, Німеччина;

§ ринок золота: експортери - ПАР, США, Австралія, Канада.

Велике економічне значення у світовому масштабі має золото, яке раніше було основою грошової і валютної систем. Однак внаслідок офіційної демонетизації золото вийшло з грошового обігу й осіло в скарбах, а операції з ним відбуваються на світових ринках золота.

Золото на ринки постачається у вигляді стандартних зливків:

§ зливки міжнародного зразка в 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою не менше 995;

§ великі зливки масою в декілька кілограмів з пробами від 900 до 916,6; • малі зливки 1005-990 г.

На ринках золота продаються також золоті монети як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети.

До світових ринків золота відносяться Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.

Характеристика світового ринку золота наведена в табл.7.7 [63, с. 17J.

Таблиця. 7.7

Стан світового ринку золота, т

Найбільшим у світі видобувачем золота є Південне-Африканська Республіка, яка щорічно дає понад 22% загальносвітового його видобутку; США видобуває 15%, Австралія - 13, Канада - 7, Китай - 6, Росія - 4, Індонезія - 3% [63, с. 17].

На світові ринки золото потрапляє через дилерів. "Золоті" дилери - це особливі фірми, яких нараховується не більше ніж 20. У вузькому значенні власне "золотими" дилерами виступають лише 5 фірм, які традиційно утворюють Лондонський ринок; їхній список очолює банківський дім Ротшильдів. Сюди входять також члени "великої трійки" швейцарських банків з головними конторами в Цюріху, який як міжнародний ринок золота не поступається Лондону.

Особливістю ринку кольорових металів є відсутність світових цін на сировину кольорових металів. Це пов'язано з наявністю великого розмаїття якісних характеристик вихідної сировини. Ціни на сировину прямо залежать від цін на рафінований метал. Світовий ринок палива включає торгівлю товарами розділу З СМТК:

§ вугілля, кокс, брикети (група 32);

§ нафта, нафтопродукти і подібні їм товари (група 33);

§ природний і штучний газ (група 34);

§ електроенергія (група 35).

Провідна роль на цьому ринку належить нафті (близько 40% світового виробництва і споживання), кам'яному вугіллю (близько 31%), газу (близько 23%).

До найбільших виробників нафти і нафтопродуктів відносяться Саудівська Аравія, США, Ірак, Мексика, Росія, Китай. Частка країн - учасниць ОПЕК у світовій торгівлі нафтою становить близько 65%.

Найбільший у світі імпортер - США: у загальному обсязі споживання нафти, який оцінюється в 20 млн. барр. на добу, на імпорт цієї країни припадає близько 12 млн бар. ОПЕК забезпечує 36,5 % загального попиту на нафту країн-споживачів. На найближчі 5 років цей показник зросте до 40 % і упродовж 10 років перевищить 50 %. Згідно з прогнозом, попит на нафту збільшується в середньому на 1,6 % щорічно і до 2030 р. становитиме 120 мли бар. на добу. Для забезпечення такого зростання попиту знадобляться великі інвестиції. Понад 60 % приросту потреби нафти припадатиме на країни, що розвиваються (особливо азіатські). Частка країн, що розвиваються, у світовому попиті підвищиться в 2030 р. до 43 % [55, с. 89].

У наступному десятилітті нафта з часткою в 40 % збереже домінуючу роль у глобальному споживанні первинних енергоносіїв. її ціна залишиться еталоном на світовому ринку паливно-енергетичних товарів.

Світовий видобуток вугілля в 2006 р. становив 4,0 млрд т, у тому числі на енергетичне припадало 3,5 млрд т і на коксуюче - 0,5 млрд т. На країни ЄС припадає 930 млн т, СНД - 335, Китай - 960, Індію - 312, Австралію - 253 млн т.

Міжнародна торгівля кам'яним вугіллям має тенденцію до розширення. Так, у 2006 р. порівняно з 2001 р. світовий експорт зріс на 11%. Це пов'язано з тим, що запаси вугілля в світі великі і вони відносно легкодоступні; є можливість диверсифікувати його поставки; він знаходить збут по всьому світі за досить стабільними цінами.

Основними експортерами вугілля є країни ОЕСР, Австралія, США, Китай, ПАР, Колумбія, Індонезія, СНД, а імпортерами - країни ОЕСР, Японія, Республіка Корея, Тайвань, Німеччина, Нідерланди.

У ціновій боротьбі на світовому ринку виграють країни, що добувають вугілля відкритим способом (ПАР, Австралія).

Світовий ринок природного газу розвивається під впливом змін на ринку рідкого палива. Особливий інтерес виявляється до зрідженого природного газу, оскільки його використання на електростанціях, в автомобілях, літаках, вертольотах постійно зростає. Торгівля зрідженим газом зосереджена в основному в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і становить близько 75% світової торгівлі цієї продукції. Світовий експорт зрідженого газу становить близько 90 млн т, а вартість його світового товарообігу перевищує 10млрд. дол.

На швидко зростаючому газовому ринку Європи до кінця поточного десятиріччя очікується підвищення цін, оскільки не буде можливості повністю задовольнити попит за рахунок поставок з родовищ з низькими витратами на освоєння і видобуток. Після 2010 р. споживання природного газу в світі перевищить використання вугілля.

До 2020 р. частка газу у світовому енергозабезпеченні зросте до 26-28 %, а вугілля - знаходитиметься в межах 19-24 %.

Провідні експортери природного газу в континентальні західноєвропейські країни - Росія, Норвегія, Нідерланди. Експорт газу Росією в 2001 р. становив 167 млрд куб. м на суму 14,5 млрд дол., або 42 % світового експорту; в 2005 р. він досяг 240 млрд куб. м, а в 2010 p.- 270 млрд куб. м [].

Нині за рахунок нафти, газу та вугілля покривається 85 % попиту на енергію, а через 50 років їх сумарна частка становитиме 60 %.

Наразі існує багато міжнародних міжурядових організацій торгівлі, що сприяють, розвитку торгівлі:

§ Світова організація торгівлі (COT);

§ Міжнародний торговий центр ЮНКТАД/ СОТ (МТЦ);

§ Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР);

§ Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД);

§ Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН);

§ Комісія ООН з міжнародного торговельного права;

§ Азіатсько-Тихоокеанська економічна і соціальна комісія ООН;

§ Світова митна організація (СМО);

§ Всесвітній банк;

§ Міжнародний валютний фонд та ін.

Торгівля окремими видами товарів на світовому ринку координується спеціалізованими міжнародними організаціями. Так, на ринку продовольства помітну роль відіграє Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), що є спеціалізованою установою ООН (заснована в 1945 p.). її основними цілями є: підвищення якості харчування і життя; вдосконалювання виробництва і розподілу продовольства й іншої сільськогосподарської продукції; поліпшення умов життя сільського населення; внесок у розвиток світової економіки. До інших міжнародних організацій , що займаються регулюванням того чи іншого ринку продовольства, відносяться:

§ Міжнародна рада по зерну (МРЗ);

§ Міжнародна організація з цукру (створена в 1968 p., зі штаб-квартирою в Лондоні);

§ Асоціація країн - продуцентів кави (регулювання ринку кави здійснюється також на підставі міжнародних угод з кави, остання укладена в 1994 p.);

Регулюванню світового ринку вовни сприяє діяльність Міжнародного секретаріату з вовни.

Координацію дій країн - експортерів міді на світовому ринку здійснює Міжурядова рада країн - експортерів міді (СШЕК); регулювання ринку бокситів - Міжнародна асоціація бокситодобуваючих країн (ІБА); ринку олова - Асоціація країн-виробників та ін.

На ринку палива особливе місце посідає Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка утворена в I960 р. Вона координує й уніфікує нафтову політику держав-членів і визначає засоби захисту їх інтересів; проводить роботу зі стабілізації цін на світових нафтових ринках; сприяє стійким доходам країн-виробників нафти і регулярному постачанню нафтою країн-споживачів; займається питаннями охорони навколишнього середовища.

Щоб стабілізувати розвиток міжнародної торгівлі сировиною, країни укладають різні міжнародні угоди:

§ стабілізаційні угоди, що призначені для забезпечення стабілізації і рівноваги попиту та пропозиції. Ними передбачаються квоти на обсяг сировини. Вони укладаються стосовно міді, олова, цинку, нікелю, алюмінію, кави, какао, каучуку;

§ адміністративно-товарні угоди, що призначені для статистичного аналізу сировинних ринків і вироблення рекомендацій з ведення торгівлі окремими видами товарів, наприклад, цукром, пшеницею й іншими зерновими;

§ міжнародні товарні угоди щодо заходів розвитку, котрі призначені для створення і розвитку експортоорієнтованих виробництв сировини. Вони укладаються, наприклад, щодо джуту, деревини коштовних порід, рослинної, зокрема маслинової олії та ін.