Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Інвестиції ТНК та конкурентоспроможність економік країн Південної Америки

Проаналізуємо вплив ПІІ на економіку країнрегіону. Як уже відзначалося, серед країн Південної Америки найбільша інвестиційна привабливість властива Бразилії, в економіку якої в 1980-2004 pp. надійшло 222,3 млрд дол. прямих іноземних капіталовкладень. За нею йдуть Аргентина - 94,4 млрд дол. іноземних інвестицій, Чилі - 60,9 млрд, Колумбія - 34,7 млрд і Перу - 23,3 млрд дол.

Ситуацію в Бразилії оцінимо за допомогою регресійних моделей (9.28) - (9.29). У них встановлена взаємозалежність між такими макроекономічними показниками Бразилії: товарним експортом (Е); товарним імпортом (І); експортом послуг (ES); імпортом послуг (IS); доходами від іноземних інвестицій, отриманими в країні (ID); балансом поточних операцій (СА); валовими внутрішніми інвестиціями (GFI); прямими іноземними інвестиціями, спрямованими до країни (FDI in); реальним обмінним курсом національної валюти (RER). Значимість моделей і коефіцієнти Стьюдента наведені в Додатку 6, Б. І.

Е - 29965,004 + 0,217 FDI in + 0,26 GFI - 2,325 RER (9.28)

I - 2341,858 + 0,763 FDI in + 0,240 GFI (9.29)

ES = 943,529 + 0,129 FDI in + 0,022 GFI (9.30)

IS = 1238,829 + 0,214 FDI in + 0,064 GFI (9.31)

ID = 6640,814 + 0,397 FDI in + 0,561 RER (9.32)

С A * - 5216,460 + 0,821 E - 0,962 I - 0,576 FDI in + 1,370 ES - 0,758 RER (9.33)

Коефіцієнти рівнянь (9.28), - свідчать про те, що ПІІ впливають на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків Бразилії. Збільшення їхніх обсягів призводить до зростання експорту й імпорту товарів і послуг. Однак значення коефіцієнта при прямих іноземних інвестиціях більше в операціях, пов'язаних з імпортом товарів і послуг. Тому ШІ в економіку Бразилії можна вважати одним з факторів, що погіршують баланс товарів і послуг країни.

Дійсно, після початку інвестиційного буму в економіці Бразилії (1994 p.- 3,07 млрд дол. ШІ, 1995 p.-4,86 млрд, 1996 p.- 11,2 млрд, 1997 p.- 19,65 млрд, 1998 p.- 31,91 млрд, 1999 p.- 28,58 млрд, 2000 p.- 32,78 млрд дол.) відбулася зміна знака торгового балансу країни. Так, якщо в період з 1981 no 1994 роки він постійно мав позитивне значення і сумарно склав 150,5 млрд дол., то, починаючи з 1995 p., товарний імпорт Бразилії став перевищувати експорт. У 1995 р. сальдо торгового балансу Бразилії склало -3,16 млрд дол., у 1996 p.- -5,45 млрд, у 1997 p.- -6,65 млрд, у 1998 p.- -6,6 млрд, у 1999 р.- -1,26 млрд і в 2000 р.- -0,7 млрд дол.

Протилежна ситуація спостерігається в XXI ст.- обсяги ШІ в економіку Бразилії порівняно з 2000 р. суттєво зменшилися: 22,5 млрд дол. у 2001 p., 16,6 у 2002,10,1 у 2003 і 18,2 млрд дол. у 2004 p., а торговельний баланс знов став позитивним: 2,7 млрд дол. у 2001 p., 13,1 у 2002 p., 24,8 - у 2003 р. і 33,7 млрд дол.- у 2004 р.

Як свідчить рівняння (9.28), зростання реального обмінного курсу бразильської валюти негативно позначається на торговому балансі країни. Так, у 90-ті роки найвищий реальний обмінний курс спостерігався в 1997 р. У тому самому р. Бразилія мала найгірший показник торгового балансу. Внаслідок світової фінансової кризи 1997-1998 pp. відбулося істотне зниження реального обмінного курсу бразильської грошової одиниці: у 1998 p.- 96,5% від курсу 1997 р., у 1999 p.- 64,2, у 2000 p.- 70,5%. Одним з результатів зниження реального курсу національної валюти стало поступове вирівнювання торгового балансу Бразилії.

Значення коефіцієнтів у рівняннях (9.30) і (9.31) свідчать про те, що ПІІ призводять до збільшення експорту й імпорту послуг. Однак, як і для товарної торгівлі, ПІІ більше сприяють імпорту послуг, ніж їхньому експорту. Цей факт є однією з причин, завдяки якій протягом останніх двадцяти років баланс торгівлі послугами Бразилії негативний. У результаті в 1980-2004 pp. з Бразилії за цією статтею платіжного балансу було вивезено більше 118 млрд дол. Найгірший показник балансу послуг (як і торгового балансу) спостерігався в Бразилії в 1997 p.- -9,3 млрд дол.

Приплив ПІІ призводить до збільшення вивезення з Бразилії доходів від іноземних інвестицій (рівняння 9.32). Тільки в 2004 р. за цією статею платіжного балансу з Бразилії було вивезено майже 24 млрд дол. У цілому ж у період з 1980 по 2004 р. з Бразилії, як доходи від іноземних інвестицій, було вивезено майже 390 млрд дол. Доход бразильських підприємців за кордоном за той же період часу склав 57,9 млрд дол.

Як свідчить рівняння (9.33) ПІІ, зростання обсягів товарного імпорту і реального обмінного курсу національної валюти впливають на баланс поточних операцій Бразилії. У 1980-2004 pp. сумарне негативне сальдо балансу поточних операцій країни склало 220,2 млрд. дол. При цьому найгірша структура балансу поточних операцій Бразилії

Таблиця 9.22

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Бразилії в 1980-2004рр., млрд дол.

На основі наведеного вище аналізу можна зробити висновок, що в цілому ШІ не тільки не сприяють підвищенню міжнародної конкурентоспроможності економіки Бразилії, а навпаки, через свій внесок у негативне сальдо балансу поточних операцій, призводять до збільшення зовнішнього боргу національної економіки.

Проаналізуємо вплив ПІІ на економіку Аргентини за допомогою таких регресійних моделей (значимість моделей і коефіцієнти Стыодента наведені в Додатку 6, Б. 2):

Е = 2393,293 + 0,377 FDI in + 0,317 (9.34)

І = - 5895,524 + 0,242 FDI in + 0,523 GFI (9.35)

ES = 2040,271 + 0,071 FDI in + 0,062 GFI + 11,427 NER - 0,274 RER (9.36)

IS = 56,448 + 0,094 FDI in + 0,139 GFI (9.37)

ID = 5130,229 + 0,135 FDI in + 0,317 E +0,391 I - 0,231 GFI (9.38)

CA = 738,781 + 1,009 E - 1,009 I + 1,413 1С - 1,221 ID + 1,744 ES -1,387 IS (9.39)

Коефіцієнти рівнянь (9.34), (9.35), (9.36), (9.37) свідчать про те, що приплив в Аргентину прямих іноземних інвестицій стимулює розвиток зовнішньоторговельних зв'язків країни: зростають обсяги експорту й імпорту товарів і послуг. При цьому значення коефіцієнтів при прямих іноземних інвестиціях більше в операціях, пов'язаних з експортом товарів й імпортом послуг. Тому ПІІ в економіку Аргентини можна вважати одним з факторів, що при інших незмінних умовах поліпшує торговий баланс і погіршує баланс по торгівлі послугами.

У 1991-2001 pp. зміни торгового балансу Аргентини не відповідали будь-якій постійній тенденції. Він коливався від 4,4 млрд у 1991 р. до -4,2 млрд дол. у 1994 p.; від 2,4 млрд у 1995 р. до -3,1 млрд дол. у 1998 р. Однак після інвестиційного буму в економіці Аргентини наприкінці 90-их років (у 1998 р. приплив ПІІ склав 7,3 млрд дол., у 1999 p.- 23,9 млрд, у 2000 p.- 11,7 млрд дол.) відбулося істотне поліпшення торгового балансу: -0,794 млрд дол. у 1999 p., 2,6 млрд у 2000 p. і 7,5 млрд дол. у 2001 р.

У цілому ж за період з 1980 по 2000 роки сумарний торговий баланс Аргентини був позитивним - 33,9 млрд дол., а в 1991 - 2000 p.- негативним: -2,8 млрд дол.

На відміну від торгового балансу, сальдо торгівлі послугами в Аргентині протягом останніх 25 років незмінно набувало негативних значень. При цьому найгірший показник сальдо торгівлі послугами Аргентини спостерігався в 1998 p.: -4,4 млрд. дол., а сумарне негативне сальдо в період з 19В0 по 2005 р. склало більше 53 млрд. дол.

Викликає цікавість наявність у рівнянні (9.36) серед значимих незалежних змінних номінального (NER) і реального (RER) обмінних курсів аргентинської грошової одиниці. Знаки коефіцієнтів при цих незалежних змінних свідчать про те, що девальвація національної валюти стимулює експорт послуг, а зростання реального обмінного курсу його стримує.

Протягом 90-х років уряд Аргентини при реалізації валютної політики використовував режим твердої прив'язки національної грошової одиниці до американського долара: з 1991 по 2000 р. один аргентинський песо вільно обмінювався на один американський долар. Результатом цієї політики стало досягнення фінансової стабілізації в Аргентині; зростав реальний обмінний курс національної валюти (наприкінці 2000 року він на 32% перевищував показник 1991 p.). Ця ситуація була вигідна іноземним інвесторам, однак, як показав аналіз балансу товарів і послуг, такий режим валютного курсу не привів до істотного підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції, виробленої на території Аргентини.

Коефіцієнти рівняння (9.38) свідчать про те, що зростання обсягів ШІ, товарного експорту й імпорту призводить до збільшення вивезення доходів від іноземних інвестицій з економіки Аргентини. Цей показник зростав від 6 млрд дол. у 1991 р. до 7,2 млрд. у 1994 p., 11,7 млрд. у 1997 p. і 14,97 млрд у 2000 р. У 2001 p. спостерігався незначний спад - 13,9 млрд дол. Цей спад був зумовлений фінансовою кризою та девальвацією аргентинського песо, що відбулися наприкінці 2001 р.

У цілому ж у 1980-2004 pp. з економіки Аргентини, як доходи від іноземних інвестицій, було вивезено 201,4 млрд дол. Приплив ШІ за той же період часу склав 94,4 млрд дол. (табл.9.23).

Таблиця 9.23

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Аргентини в 1980-2004рр., млрд дол.

У 90-і роки також спостерігалося стабільне збільшення припливу в Аргентину доходів від іноземних інвестицій: 1,7 млрд дол. у 1991 p., 3,5 млрд у 1994 p., 5,5 млрд у 1997 p. і 7,4 млрд дол. у 2000 році. У 2001 р. спостерігався спад - 5,6 млрд дол. При цьому чисельні значення доходів національних інвесторів за кордоном (66,5 млрд дол. за 1980-2004 pp.) істотно відстають від доходів іноземних інвесторів в Аргентині, що й зумовлює стабільно негативне сальдо доходів від інвестицій платіжного балансу Аргентини. Його сумарне негативне сальдо в 1980-2004 pp. склало -134,9 млрд дол.

Коефіцієнтами рівняння (9.39) визначається ступінь впливу зовнішньої торгівлі і вивезення доходів від іноземних інвестицій на баланс поточних операцій Аргентини. При цьому у зв'язку з тим, що коефіцієнти при операціях, що приводять до припливу капіталу в Аргентину (експорт послуг, увезення до країни прибутків від іноземних інвестицій), трохи вищі, ніж коефіцієнти при операціях, що призводять до відтоку капіталу з Аргентини (імпорт послуг, вивезення із країни прибутків від іноземних інвестицій), можна констатувати деяке поліпшення балансу поточних операцій Аргентини. Дійсно, його негативне сальдо наприкінці 90-х років та на початку XXI ст. скорочувалося: -14,5 млрд дол. у 1998 p., -11,9 млрд у 1999 p., -8,99 млрд у 2000 p. і -3,3 млрд дол. у 2001 p.

Незважаючи на деякі поліпшення структури балансу поточних операцій Аргентини, його знак залишався негативним, що й призводило до збільшення зовнішнього боргу національної економіки. У цілому в 1980-2001 pp. сумарне негативне сальдо балансу поточних операцій Аргентини склало понад 111 млрд дол.

На основі сказаного можна зробити висновок, що приплив ШІ в Аргентину, як і в Бразилію, не тільки не сприяв підвищенню міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, а навпаки, призвів до наявності стабільно негативного сальдо балансу поточних операцій. Це, в свою чергу, стало основною причиною валютно-фінансової кризи, що вразила Аргентину наприкінці 2001 р.

Однак стрімка девальвація національної валюти Аргентини, що відбулася під час фінансової кризи, призвела до суттєвого поліпшення як торгівельного балансу, так і балансу поточних операцій країни: у 2002 р. баланс поточних операцій Аргентини досяг найкращого за всю історію значення - 8,7 млрд дол..

Вплив ШІ на економіку Чилі проаналізуємо за допомогою двох регресійних моделей (значимість моделей і коефіцієнти Стьюдента наведені в Додатку б, Б. 3):

Е = 5257,538 + 0,3361 FDI in + 0,672 GFI - 0,28 RER (9.40)

СА = 14,613 + 1,008 Е - 0,998 І + 0,917 1С - 0,993 Ш + 1,126 ES - 1,034 IS (9.41)

Знак коефіцієнтів регресійної моделі (9.40) свідчить про те, що приплив прямих іноземних інвестицій, як і збільшення обсягів валових внутрішніх капіталовкладень, стимулюють товарний експорт Чилі, а зростання реального обмінного курсу чилійської грошової одиниці призводить до протилежного результату.

Протягом 90-х років знак торгового балансу Чилі не був постійним, і його сумарне сальдо в 1991-2000 pp. склало 1,3 млрд дол. При цьому наприкінці 90-х років та на початку XXI ст. торговий баланс Чилі був позитивний: 1,7 млрд дол. у 1999 p., 2,1 млрд у 2000 p., 1,8 млрд у 2001 p., 2,4 млрд у 2002 р., 3,5 млрд у 2003 р. і майже 9 млрд дол. у 2004 р.

Цілком можливо, що це поліпшення торгового балансу Чилі, як випливає з регресійної моделі (9.40), було викликано значним припливом ПІІ: 4,6 млрд дол. у 1998 p.,

9,2 млрд у 1999 p., 4,86 млрд у 2000 p. і 7,6 млрд дол. у 2004 p. Однак суттєве поліпшення торговельного балансу Чилі, безумовно, також пов'язано із зростанням світових цін на сировину.

Сальдо торгівлі послугами в Чилі негативне. Проте негативне сальдо в торгівлі послугами цілком перекривається позитивним торговим балансом. Так, у 1980-2004 pp. сумарне сальдо торгівлі товарами і послугами платіжного балансу Чилі дорівнювало 15,6 млрд дол.

Як і в інших країнах Латинської Америки, у Чилі існує негативне сальдо доходів від іноземних інвестицій. За цієї статтею платіжного балансу в 1980-2004 pp. з Чилі було вивезено 78,3 млрд дол., шо більше обсягу прямих іноземних інвестицій, які надійшли до національної економіки, - 60,9 млрд дол.

У регресійній моделі (9.41) представлені фактори, що визначають баланс поточних операцій Чилі. І якщо вплив імпорту товарів і послуг на платіжний баланс країни практично цілком скомпенсований експортом товарів і послуг, вивезення з Чилі доходів від іноземних інвестицій значно перевищує приплив капіталу від національних інвестицій за кордоном. У результаті баланс поточних операцій Чилі, як і в Бразилії й Аргентині, для більшості років мав негативне значення. У 1980-2004 pp. сумарне негативне сальдо балансу поточних операцій Чилі склало 36,4 млрд дол. (табл.9.24).

Таблиця 9.24

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Чилі в

1980-2004рр., млрд дол.

Отже, приплив ШІ вплинув на конкурентоспроможність товарів, випущених на території Чилі. Разом з тим значне вивезення прибутків від іноземних інвестицій істотно погіршує баланс поточних операцій країни, що призводить до збільшення зовнішньої заборгованості національної економіки.

Вплив ПП на економіку Колумбії оцінимо за допомогою таких реіресійних моделей (значимість моделей і коефіцієнти Стьюдента наведені у додатку б, Б. 4):

Е = 8803,311 + 1,042 FDI in + 0,206 GFI - 0,515 RER (9.42)

ES = 2096,281 +0,187 FDI in - 0.081 RER (9.43)

IS = 1007,105 + 0,262 FDI in + 0,078 GFI (9.44)

ID= 1241,669 + 0,198 FDI in + 0,212 E-0,114 I (9.45)

CA - 671,787 - 0,473 FDI in + 0,937 E - 0,969 I (9.46)

С A = 50,278 + 1,215 E- 1,063 I + 1,710 ES - 1,514 IS-0,942 ID (9.47)

У рівняннях (9.42) - (9.44) визначено фактори, що впливають на колумбійський експорт і імпорт. ПП присутні в усіх рівняннях з позитивним знаком. Це свідчить про те, що приплив ПІІ в Колумбію стимулює збільшення обсягів як експорту товарів і послуг, так і імпорту послуг.

В аналізованих рівняннях також становить інтерес наявність як незалежної змінної реального обмінного курсу. Негативні значення коефіцієнтів при цьому показнику (рівняння 9.42 і 9.43) свідчать про те, що збільшення реального обмінного курсу національної валюти погіршує баланс товарів і послуг колумбійської економіки.

Дійсно, найвищий показник реального обмінного курсу колумбійської валюти за останні 10 років був зафіксований у 1997 р. [140]. У тому ж р. імпорт товарів і послуг Колумбії досяг максимальних за всю історію країни значень: 14,7 млрд і 3,7 млрд дол. відповідно. У результаті в 1997 р. в Колумбії спостерігалися найгірші за всю історію країни показники торгового балансу (-2,6 млрд дол.), балансу послуг (-1,5 млрд дол.) і балансу поточних операцій (-5,9 млрд дол.).

Після 1997 р. відбувалося поступове зниження реального обмінного курсу національної валюти, що разом із припливом прямих іноземних інвестицій (за останні 5 років Колумбія одержала в 1,5 разу більше ПІІ, ніж за всю свою попередню історію) істотно підвищило конкурентоспроможність продукції, виробленої в Колумбії. Внаслідок цього відбулося значне поліпшення торгового балансу країни: -2,5 млрд дол. у 1998 p., 1,8 млрд дол. у 1999 p., 2,6 млрд у 2000 p. і 1,4 млрд дол. у 2004 р.

Якщо розрахувати сумарний торговий баланс Колумбії за 1995-2004 pp., то він набуває негативного значення: -2,6 млрд дол. Баланс торгівлі послугами Колумбії, як і в інших країнах Латинської Америки, також негативний. Наприкінці 90-х років його негативне сальдо (-1,27 млрд дол. у 1999 р. і -1,26 млрд у 2000 р.) цілком компенсувалося позитивним торговим балансом, однак починаючи з 2001 p., баланс товарів і послуг Колумбії постійно від'ємний (табл.9.25).

Таблиця 9.25

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Колумбії, в 1980-2004рр., млрд дол.

Діяльність на території Колумбії іноземних корпорацій призводить до вивезення з країни доходів від іноземних інвестицій (рівняння 9.45). їхньому збільшенню сприяють приплив прямих іноземних капіталовкладень і зростання обсягів експорту. Коефіцієнт регресінної моделі при товарному імпорті негативний. Це пов'язано з тим, що останніми роками спостерігається деяке зниження товарного імпорту Колумбії, а вивезення доходів від іноземних інвестицій зростає. Так, у 1980-2004 pp. за цією статею платіжного балансу Колумбії з країни було вивезено майже 62 млрд дол.

У реіресійних моделях (9.46) і (9.47) представлені фактори, шо впливають на баланс поточних операцій Колумбії. Коефіцієнти рівняння (9.46) свідчать про те, що існує прямий зв'язок між припливом ПІІ і відтоком капіталу за поточними операціями. При інших незмінних факторах приплив ПІІ в економіку Колумбії в розмірі 1 долара призводить до відтоку капіталу в розмірі 0,47 долара.

У моделі (9.47) визначена залежність балансу поточних операцій Колумбії від його основних складових. Значення коефіцієнтів рівняння при експортних операціях перевищують відповідні показники для імпортних операцій. Це свідчить про позитивні тенденції в зовнішній торгівлі Колумбії, які призвели до позитивного сальдо балансу поточних операцій у 1999 і 2000 роках (відповідно 671 і 761 мли дол.).

Однак вивезення доходів від іноземних інвестицій, як і в інших країнах Латинської Америки, стабільно негативно впливає на платіжний баланс Колумбії. У результаті, незважаючи на позитивні значення 1999 і 2000 років, сумарний баланс поточних операцій Колумбії за останні 25 років був негативним: -35,8 млрд дол., а з 2001 р. він знов став від'ємним.

Отже, ПП стали одним з факторів, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності товарів і послуг, вироблених у Колумбії. Разом з тим даний позитивний ефект тільки в 1999 і 2000 роках зміг цілком компенсувати для балансу поточних операцій Колумбії негативні наслідки вивезення доходів від іноземних інвестицій.

Вплив ПІІ на економіку Перу проаналізуємо за допомогою таких регресійних моделей (значимість моделей і коефіцієнти Стьюдента наведені у Додатку 6, Б. 5):

І = 43,281 + 0,642 FDI in + 0,108 GDP (9.48)

I = -951,832 + 0,555 GFI + 0,158 RER (9.49)

ID = 936,593 + 0,157 FDI in + 0,692 ES (9.50) CA = 104,777 + 1,014 E - 0,959 I + 1,293 ES - 1,263 IS +0,9541С - 0,878 ID + 1,839 NER (9.51)

Серед досліджуваних країн Латинської Америки найменші обсяги ШІ спрямовувалися до Перу - 23,3 млрд дол. у 1980-2004 pp. Однак, незважаючи на свої відносно невеликі обсяги, прямі іноземні інвестиції впливають на зовнішньоекономічні операції Перу.

Так, значення коефіцієнтів рівняння (9.48) свідчить про те, що приплив ГШ є одним з факторів, що стимулюють зростання товарного імпорту в Перу. При цьому, як показано в моделі (9.49), зниження реального обмінного курсу національної валюти поліпшує торговий баланс країни. У результаті наприкінці 90-х років, після зниження реального обмінного курсу перуанської валюти і скорочення щорічних надходжень ПП (3,2 млрд дол. у 1996 p., 1,9 млрд у 1998 p. і всього 809 млн дол. у 2000 p.), спостерігалося поліпшення торгового балансу Перу. У 1998 р. цей показник склав -2,5 млрд дол., у 1999 -631 млн у 2000 р. -411 млн, у 2001 р. торговельний баланс був ше від'ємним (-195 мли дол.), однак починаючи з 2002 р. він постійно набуває позитивного значення: 292 мли дол. у 2002 p., 836 млн у 2003 p. і 2,791 млрд дол. у 2004 році. Однак сумарне сальдо то-ргівельного балансу Перу з 1980 по 2004 роки було все ж від'ємним (-4,767 млрд дол.).

Баланс послуг Перу, як і в інших країнах Латинської Америки, постійно приймає негативні значення, і його сумарне сальдо з 1980 по 2004 роки склало майже -13 млрд дол.

Приплив ПН в економіку Перу призводить до збільшення відтоку з країни доходів від іноземних інвестицій (рівняння 9.50). У період з 1980 по 2004 роки з економіки країни по цій статті платіжного балансу було вивезено 46,57 млрд дол. За той же період часу доходи перуанських інвесторів за кордоном склали 8,53 млрд дол. (табл.9.26).

Таблиця 9.26

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Перу, в

1980-2004рр., млрд дол.

У регресійній моделі (9.51) визначені фактори, що впливають на баланс поточних операцій Перу. На особливу увагу заслуговує наявність у рівнянні номінального обмінного курсу перуанської валюти. Значення коефіцієнта при цьому показнику свідчить про те, що девальвація перуанської валюти приводить до поліпшення балансу поточних операцій, а її ревальвація спричинює протилежні наслідки.

Як і в інших країнах Латинської Америки, сальдо доходів від іноземних інвестицій Перу негативне і робить свій негативний внесок у баланс поточних операцій країни.

У 1980-2004 pp. баланс поточних операцій Перу практично завжди набував негативного значення (винятком став лише 1986 рік, коли показник був позитивним і склав 102 мли дол.). Сумарний відтік капіталу за поточними операціями Перу в 1980 по 2004 pp. склав понад 41 млрд дол.

Таким чином, інвестиційна та виробнича діяльність іноземних інвесторів у досліджених країнах Латинської Америки (Бразилії, Аргентині, Чилі, Колумбії, Перу) не тільки не сприяє підвищенню конкурентоспроможності національних економік, а призводить до постійного відтоку з країн капіталів за поточними операціями.