Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - А. Особливості відмивання грошей на стадії розміщення

Дії, які є процедурою відмивання грошей у банківській системі, набувають вигляду легальних фінансових угод (банківських операцій), однак цей вигляд порушує

внутрішні статути банківської системи (підзаконні акти й інструкції) або носить характер нелегальних операцій, заборонених відповідними розпорядженнями, проведення яких загрожує застосуванням економічних чи карних санкцій. У кожній окремій стадії цього процесу з'являються інші види угод. У зв'язку з тим, що найчастіше вони незаконні взагалі або порушують розпорядження внутрішньо банківської системи, їх цілком доречно називати способами здійснення злочину (способами відмивання грошей). Заміною цьому визначенню може слуїувати також вираз "техніка відмивання грошей".

Під цим поняттям варто мати на увазі сукупність стійких і повторюваних ознак,, які характеризують певну поведінку, пов'язану з банківськими операціями; вони визначають обсяг і можливості застосувати такі операції в процесі відмивання грошей.

На різноманіття способів відмивання грошей впливають насамперед розбіжності, пов'язані з фінансовим характером угоди, юридична форма проведеної операції, величина капіталу, кількість угод і т. ін., а також відмінності, які носять нефінансовий характер: структура злочинної організації (проста, складна, ієрархічна, внутрішні функції, процес ухвалення рішень, ступінь довіри між членами організації і пов'язаними з ними особами) (табл. 24.1), суспільно-економічна ситуація, а також засновані на змові відносини між злочинною групою, з одного боку, і адміністративними органами і банками — з іншого.

Ефективність способу відмивання грошей у банківській системі вважається високою, якщо забезпечене вирішення трьох завдань:

§ приховання справжнього походження і власника відмитих грошей;

§ здійснення постійного контролю над відмитими грошима;

§ зміна форми готівки, добутої злочинним шляхом таким чином, що при зменшенні ЇЇ кількості (ваги, обсягу) зберігається чи зростає її вартість.

Такі завдання повинні бути вирішені незалежно від стадій процесу відмивання

грошей.

Діяльність, проведена злочинною групою, яка займається "очищенням" грошей, можна порівняти з діяльністю підприємства, зайнятого господарською діяльністю. На відміну, від легально діючого, злочинне підприємство не може діяти відкрито. У рамках тристадійного циклу воно використовує набір технологій залежно від того, яка мета повинна бути досягнута. Один спосіб буде застосований, коли "брудні" гроші повинні бути введені у фінансову систему (розміщення), інший - коли злочинному підприємству потрібно ретельно відокремити гроші від їхнього нелегального джерела (маскування); зовсім інший спосіб, коли особи, які вчинили злочин, фабрикують видимість законного походження відмитого майна (інтеграція). Далі розглянемо традиційні й сучасні технології, які застосовуються з цією метою в рамках кожної окремої стадії процесу відмивання грошей.

А. Особливості відмивання грошей на стадії розміщення

Перш ніж йтиметься про найпоширеніші способи розміщення "брудної"" готівки у фінансовій системі, варто назвати хоча б деякі технології її перевезення, які включають і контрабанду. Розкриття місця розташування грошей зводить наніввець усю процедуру відмивання грошей. З іншого боку, успішне переміщення злочинного здобутку робить його розпізнавання значно важчим. Для перевезення "брудних" грошей застосовуються такі засоби: кур'єрські фірми, приватний транспорт, авіалінії, відправлення за системою карго. Тут застосовуються витончені методи приховування банкнот, наприклад, у спеціально виготовлених схованках у дверцятах автомобілів, під сидіннями водіїв вантажівок, у ручному багажі, під одягом кур'єрів, в упакованих товарах і т. ін. Відомі численні випадки, коли "брудну" готівку перевозили в тих самих схованках, у яких перевозять наркотики. Тому трапляється, що банкноти, які здають у банк, зберігають запах наркотиків і можуть бути розпізнані за цією ознакою спеціально проінструктованими касирами.

На першій стадії відмивання грошей - розміщення - застосовуються такі способи, як наприклад, вкладення великої кількості депозитів у сумах нижчих від лімітів, які зобов'язують працівників банків виконувати процедуру реєстрації й ідентифікації вкладника. Така технологія називається реструктуризацією й охоплює в більшості випадків

такі моменти:

§ багаторазові внески готівки (включаючи валюту) на банківські рахунки, перевищення яких зобов'язує банки ідентифікувати клієнта); подібні внески роблять і за рахунок готівки у вигляді іноземної валюти, перевезеної контрабандним шляхом з-за кордону;

§ переказ в інкасо наявних чеків на пред'явника на суму, нижчу від лімітів, які вимагають ідентифікації;

§ "смерфінг"69, тобто придбання за "брудні" гроші легко переміщуваних майнових цінностей (у сумах, які не перевищують межі ідентифікації). Це стосується головним чином чеків на пред'явника; багаторазова заміна банкнот дрібних номіналів на більші в сумі, яка не перевищує межі ідентифікації, без використання банківських рахунків;

§ інші різноманітні операції з готівкою, проведені за посередництвом великої кількості банківських рахунків, відділень, касирів чи із залученням інших осіб, сюди входить проведення операцій у багатьох касирів однією особою, крім того, існує можливість проведення операції в одного касира або вкладення депозитів готівкою на багато різних рахунків на пред'явника, при малій величині окремих депозитів, які в сукупності утворять дуже велику грошову суму.

Специфічна ознака "смерфінга" - його технологія. Суть її така. Організовані злочинні групи (переважно з країн Південно-Східної Азії) наймають студентів чи безробітних для скуповування за "брудну" готівку дорогих товарів (наприклад, виробів зі шкіри) в інших країнах. Працюючих за такою "технологією" називають "магазинними смерфами" (тобто "магазинними гномами"). Діють вони зазвичай групами по десять чоловік. Скуплені ними товари пересилають у країни походження "брудних" грошей. Ці товари продають там за зниженими цінами, а доходи вкладають на банківські рахунки як надходження від торговельної діяльності.

Введення в багатьох державах обов'язку ідентифікувати банківських клієнтів стало причиною застосування "відмивателями" "брудних" грошей ще однієї технології. Суть її полягає у відкритті банківських рахунків на підставних осіб і вкладення на ці рахунки готівки. Для цього використовують паспортні дані осіб, пов'язаних зі злочинними групами, а також сторонніх людей. Крім того, вони відкривають рахунки від імені неіснуючих організацій, товариств і фондів. Відмінна риса такої технології - приховання фактичних власників рахунків шляхом використання „підприємств-прикриттів" (shell corporation). їх створюють з цією метою в податкових гаванях чи в державах, де відсутні справжні реєстри (списки) господарюючих суб'єктів. Таке підприємство може фізично володіти там резиденцією, мати орган управління, печатку і т. ін., однак усі його доходи насправді надходять від злочинної діяльності.

Дуже популярна і розповсюджена технологія відмивання грошей у стадії розміщення - об'єднання "брудних" грошей з доходами легального господарського суб'єкта. Ця технологія називається "змішуванням". Готелі, ресторани, хімчистки, бари, пункти побутових послуг для населення належать до численних видів господарської діяльності, що приносить нестабільні доходи, які змінюються залежно від пори року, не піддаються суворому контролю і тому стають придатними об'єктами для відмивання грошей. Крім цього, господарські суб'єкти даного типу використовують організовані злочинні групи для співучасті в їхніх діях, а головне - як безпечне місце зустрічей і місце роботи для членів організації. Зайнятість цих людей - гарантія того, що вони будуть постійно знаходитися в розпорядженні боса злочинної організації.

В описуваній технології виділяють три варіанти, за яких:

§ власник "брудних" грошей в той же час власних легального господарського суб'єкта чи фірми, яка надає послуги в період відмивання грошей;

§ власник "брудних" грошей знаходить легальну фірму для використання її переважно в якості "пральні" для відмивання грошей;

§ власник "брудних" грошей укладає договір з іншою особою (так званим контрагентом), яка організує розміщення грошей через фірму - "пральню".

За всіх цих варіантів організовані злочинні групи докладно зорієнтовані щодо розмірів грошових та інших фондів, які належать організації. Враховуючи це, вони готують відповідну документацію, необхідну для надання видимості "обгрунтованості" і "законності" їхніх зв'язків з фірмами -"пральнями" та іншими контрагентами. Цьому слугує створена злочинна бухгалтерія.

Змішування "брудних" і "чистих" грошей дозволяє без особливих зусиль обгрунтувати існування великих сум готівки посиланнями на легальну господарську діяльність. До тієї пори, поки банк не почне підозрювати клієнта в зловживанні своєю діяльністю і використанні її в незаконних цілях (зауважуючи, наприклад, що доходи від господарської діяльності клієнта занадто високі порівняно з тими, котрі він мав до появи в даній галузі чи в даній місцевості), процедура змішування грошей майже не піддається викриттю.

Введення в ряді країн суворих юридичних норм змусило організовану злочинність домагатися проникнення в деякі банківські установи своїх співучасників або докладати зусиль для підкупу банківських службовців і навіть членів правління банків.

У відмиванні грошей може бути задіяний один нечесний касир, керівник відділу чи ввесь банк (так званий "власний" або "схоплений" банк). Технологія "відмивання" грошей на стадії розміщення, в якій беруть участь банківські службовці, містить у собі:

§ прийом готівки без документування ідентичності особистості вкладника і без реєстрації самої операції;

§ неповна реєстрація даних, пов'язаних із прийомом готівки;

§ допомога у відкритті численних фіктивних рахунків з метою прийому на них внесків готівкою;

§ свідома відмова від підсумовування багаторазових операцій, проведених протягом того самого дня;

§ однократний фізичний прийом готівки і здійснення депозитів, які оформлюються як прийняті протягом декількох днів;

§ зловживання реєстром, який містить перелік осіб, які користуються звільненням від обов'язків реєстрації в банківській системі, вякій є розпорядження, що зобов'язує ідентифікувати клієнтів.

До широко розповсюджених технологій відмивання грошей у банківській сфері відноситься також "колекціонування банківських рахунків". Іммігранти з різних азіатських і африканських країн, а також держав Східної Європи вкладають невеликі суми грошей (винагорода за легальну роботу або "чорні" заробітки) на один рахунок. Гроші ці згодом пересилають у країни походження іммігрантів. Про такий вид операцій стало відомо злочинним групам, і ті стали використовувати їх з метою відмивання грошей, особливо для запобігання процедури ідентифікації особистості вкладника. У даній технології використовують осіб, оплачуваних злочинними групами, - найчастіше це іммігранти, які приїхали в індустріальні країни в пошуках заробітку.

Ще одна технологія стала породженням відсутності в ряді країн відповідних законодавчих розпоряджень, які регламентують розміщення великих внесків на банківські рахунки. Йдеться про депозит валютних внесків громадянами цих країн чи іноземцями. Наприклад, у Польщі та в інших країнах досить пред'явити банку митну декларацію про ввезення в країну іноземної валюти, і це звільняє вкладника від обов'язку ідентифікації особистості. Такі банківські операції поширюються і на суми, які перевищують ідентифікаційні ліміти, особливо якщо взяти до уваги недоліки в обліку зареєстрованих операцій, проведених тими самими вкладниками.

Простою технікою відмивання грошей залишається купівля і продаж іноземної валюти одночасно з записом на банківський рахунок або купівля і продаж іноземної валюти готівкою за посередництвом обмінних пунктів у банках і поза ними. Спосіб, пов'язаний із розміщенням готівки в банках, застосовують на першій стадії відмивання грошей як самостійну акцію, так і допоміжну, у взаємозв'язку з іншими (наприклад, при обміні валют і оформленні переказу грошей на іноземний рахунок). Цей спосіб з успіхом застосовується як в операціях, проведених із сумами нижче межі ідентифікації вкладника, так і з сумами, які перевищують її.

Від згаданого способу відрізняються так звані "контракти", які стосуються обміну валют. Сутність даної технології полягає в тому, що "брудна" готівка вкладається на різні рахунки в різних банках. Надалі вкладник укладає за допомогою банківського менеджера в третьому банку договір про обмін валют, наприклад, значної суми доларів США на швейцарські франки. Подальший етап включає реалізацію договору про обмін валют за визначеним курсом. Суб'єкти, зайняті реалізацією такої угоди, одержують у третьому банку за це комісійні.

Варто також назвати розповсюджену у випадках відмивання грошей великими сумами технологію приховування різних предметів і великого скупчення грошей у банківських сейфах. Цей спосіб застосовується як допоміжний у першій фазі відмивання грошей.

Для відмивання ірошей можуть бути використані технічні операції в банках, які полягають у заміні зношених або ушкоджених грошових знаків. Цей спосіб також застосовується як допоміжний при розміщенні готівки на банківські рахунки. Він слугує для дезорієнтації банківських працівників, які можуть звернути увагу на нетиповий характер трансакції і дійти висновку про підозрілий характер угоди, пов'язаної з відмиванням грошей.

Специфічним способом відмивання грошей може бути обмін старих грошових одиниць на нові. Така процедура була (і ще залишається в деяких країнах СНД і Східної Європи) звичайною і не викликає ніяких підозр. Злочинні групи застосовували і продовжують застосовувати в ряді країн такий простий і доступний спосіб відмивання "брудних" грошей.

Дуже часто для очищення грошей використовують грошові перекази, наприклад, як плата за послуги. Звичайно вони знаходять застосування в зв'язку з перерахуванням "брудних" грошей у банківську систему іншої країни.

Усі перераховані способи, які використовуються у фазі розміщення злочинного здобутку в банківській системі, підтримуються іншими злочинними діяннями, спрямованими на досягнення поставленої мети - "очищення" отриманих коштів і перехід до наступної, другої стадії процесу. Усі ці способи тісно пов'язані з обслуговуванням злочинців працівниками банків і конкретним характером банківських операцій. У кожному окремому випадку злочинні дії можуть набувати таких форм:

§ підробка документів, які становлять підставу для прийняття банком депозиту;

§ підкуп - це стосується як працівника банку, так і юридичної особи (наприклад, комерційного банку);

§ введення в оману, шахрайство у відношенні фізичних чи юридичних осіб, які стають співучасниками відмивання грошей, навіть не підозрюючи про свою співучасть.

Юридичні норми і розпорядження, обов'язкові для банків, які спрямовані на протидію відмиванню грошей, у ряді країн дедалі ефективніше застосовуються працівниками банківської системи. У результаті підсилюється ефективність боротьби проти описаних способів відмивання "брудних" грошей. Тому організовані злочинні групи прагнуть користуватися, крім банків, іншими установами. Небанківські фінансові інститути можуть бути використані "відмивателями" грошей тими самими способами, що й банківські, при цьому найчастіше застосовують смерфінг, співучасть працівників цих установ, а також "змішування" грошей. Найчастіше використовуються маклерські контори, казино, пункти обміну валют, страхові установи. Часте зловживання послугами виступає в поєднанні зі злочинним використанням банківських операцій.