Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Збирання і накопичення інформації

Збирання і накопичення інформації

Діяльність з розпізнавання підозрілих операцій - одна з найбільш клопітких, відповідальних і складних у банківській справі. її роль у запобіганні всієї процедури відмивання грошей не менш важлива, ніж ідентифікація клієнта і реєстрація даних про нього. Труднощі працівників банку, пов'язані з безпосереднім проведенням такої діяльності, виявляються відразу ж з початком її проведення, тому що ні в Україні70, ні в країнах з більш розвинутим господарським і банківським законодавством практично не було ні чітких нормативних застережень, ні внутрішньобанківських регламентацій, які регулюють таку діяльність. Проте керівництво центральних банків ряду країн офіційно у своїх постановах зобов'язує банківських службовців займатися розпізнаванням і виявленням підозрілих операцій.

Розпізнавання має важливе значення в інформуванні правоохоронних органів про здійснення злочину відмивання грошей. Ефективність процедури розпізнавання під цим кутом зору розглядається як значний внесок в успішну роботу органів правосуддя в справі боротьби з організованою злочинністю.

Розпізнавання спроб відмивання "брудних" грошей у процесі банківської діяльності розцінюється як сукупність заходів, спрямованих на організацію постійного чи періодичного надходження інформації про клієнтів і підозрілі угоди. Ця інформація може бути підставою для відповідних дій, які спрямовані на припинення небажаних фінансових зв'язків. Ці дії зазвичай включають такі етапи:

§ збирання інформації про угоди, які потенційно можуть бути використані для відмивання грошей, а також створення умов для постійного надходження такої інформації;

§ оброблення накопиченої інформації за допомогою різноманітних методів, а також класифікація сумнівних і нетипових (незвичайних) угод на підставі різних критеріїв;

§ моніторинг сумнівних і нетипових операцій;

§ підготовка висновків на основі оброблення інформації, що стала результатом розпізнавання.

Збирання інформації для розпізнавання становить перший, вступний, етап усього процесу. Він охоплює як активні дії, які полягають у створенні відповідного інструментарію, що полегшує одержання даних, так і дії, пасивно (побічно) пов'язані з визначенням способу доступу до інформації, яка потенційно може бути використана в наступних стадіях розпізнавання. Інформація, яка необхідна для проведення розпізнавання, надходить переважно з таких джерел:

§ реєстрів угод (трансакцій) з готівкою, які перевищують установлену квоту, а також аналогічних реєстрів угод з використанням безготівкових розрахунків, якщо відповідні внутрішні правила вказують на обов'язковість ведення таких;

§ інших банківських звітів і банківської документації;

§ документів про операції, реалізовані різними категоріями банківських працівників у рамках широко застосовуваної політики "знай свого клієнта", особливо це стосується операцій, які виконуються під час відкриття банківських рахунків для фізичних і юридичних осіб, під час ведення цих рахунків, під час контактів з уповноваженими представниками клієнтів і т. ін.;

§ звітів про операції, які виконуються різними банківськими службовцями у зв'язку з контактами з особами - неклієнтами банків, наприклад, які вносять готівку на рахунки банківських клієнтів;

§ аналізу основних фінансових показників, які стосуються банківської діяльності;

баз даних про банківських працівників;

баз даних про банківських клієнтів, а також інших осіб, які користуються банківськими послугами і використовували або намагалися використовувати банківські операції в злочинних цілях.

Основне джерело інформації для розпізнавання спроб відмивання "брудних" грошей у банках - реєстр наявних угод, які перевищують установлений ліміт. У різних країнах такий поріг оцінюється різною величиною (в Україні, такий ліміт установлений у межах 10 000 євро). У зв'язку з цим відповідні працівники банків зобов'язані докладати зусилля з метою ретельного комплексного документування всіх операцій з дотриманням усіх хронологій і послідовності в часі. Залежно від розмірів відділення банку й обсягу проведеної діяльності (і можливості виділення часу кожному клієнту з боку працівника банку) повинні бути знайдені відповідні технічні рішення стосовно ведення реєстрів. Найуживаніша форма, яку застосовують на Заході, - свідчення (evidence) у вигляді книг певної форми й обсягу. Як різновид (варіант) застосовуються "сеірегатори", які включають ідентифікаційні картки. 1, нарешті, оптимальним вирішенням проблеми вважають використання інформаційної комп'ютерної системи, завдяки якій попередньо обробляють дані і систематизують їх за заданими ознаками.

Додаткову функцію в збиранні такого виду даних добровільно виконують багато банків, які ввели в себе реєстри операцій з безготівковими розрахунками, що перевищують установлену державою суму. Обов'язок їхнього ведення вони поклали на свій персонал, видавши відповідні внутрішньобанківські розпорядження. Організація процедури відмивання грошей, а також велика кількість використовуваних у злочинних цілях операцій такого виду дають підстави вважати, що збирання даних про них дасть можливість розширити масштаби дій, спрямованих на виявлення злочинів.

Дуже важливо для підвищення якості інформації, яка збирається, виділяти у відповідних документах (книгах обліку, інформаційних системах) ознаки, які визначають характеристику проведеної операції. Така інформація дає можливість ідентифікувати способи відмивання грошей, у яких, наприклад, використані банківські перекази в розрахунках при реалізації торгових контрактів. Певні труднощі для ведення таких реєстрів створює позиція, зафіксована в рядку "банки, які беруть участь в угодах з готівкою". Труднощі виникають туг при кожній можливій ситуації, такій, наприклад, коли вкладник надає посвідчення з банку, через який він переказав готівку.

Інформацію, необхідну для розпізнавання, можуть містити й інші види банківських документів, наприклад, реєстри банківських переказів з-за кордону, складені відділами, уповноваженими для співробітництва із зарубіжними банками. Зрозуміло, що такого типу база даних може бути використана лише як допоміжний засіб. її користь дещо пов'язана з можливістю підтвердження даних щодо операцій, які перевищують установлений ліміт, який зобов'язує банківську установу ідентифікувати особистість клієнта. Це однаково стосується також різних банківських документів - бухгалтерських звітів, документів про приймання коштів, які виписуються при обміні номіналів, описів переліку банківських рахунків клієнтів (картотек), документів, які стосуються інших операцій, акредитивів і т. ін. Разом з тим збирання такої інформації, яка виходить прямо з джерела, з технічних причин дуже обмежене. Тут уже йдеться про штучно створювані обмеження відносно доступу до певного виду документів. Наприклад, віднесення операції з акредитивів, яка перевищує встановлені ліміти, може потребувати вимогу про спеціальний допуск до розголошення подібної інформації. Крім того, їхнє одержання можливе, якщо відповідні документи зберігають у повній відповідності з установленою для цього регламентацією.

Дуже важлива частина процесу збирання інформації - діяльність у рамках політики "знай свого клієнта". Результатом цієї роботи можуть бути зіставлення, нотатки, звіти, підготовлені окремими працівниками, залученими до проведення такої політики. Тільки їх зацікавлена, активна участь у цій важкій справі може принести справжню користь у процесі розпізнавання відмивання "брудних" грошей.

Набагато складніше збирати інформацію стосовно осіб - неклієнтів банків, що тільки роблять сплату готівкою на рахунки осіб, які користуються банківськими послугами. Поінформованість про них працівників банків, у зв'язку з природою їхньої діяльності, буває вкрай обмежена. Вона стосується переважно даних, розміщених у бухгалтерських звітах і, можливо, в реєстрах операцій з готівкою, яка перевищує "поріг", який не вимагає ідентифікації. Такий перелік доступної і корисної інформації часто буває ще коротшим.

Тому важливим внеском у процес розпізнавання стає створення спеціальної бази даних банківських операцій, здійснених підставними особами. Збирання інформації про них повинно бути максимально повним. Тут можуть виявитися корисними службові нотатки і примітки, зроблені в спеціальному блокноті касиром або оператором, який приймає внески готівкою. Вони можуть включати дані, які стосуються платника: суму угоди, характер трансакції, додаткові обставини, які супроводжують контакти з ним, результати спостереження за особливостями його поведінки в приміщенні банку (нервування, додаткові питання працівникові банку, спроби відвернути увагу оператора від угоди і т. ін.). Нотатки такого виду, які потребує додаткового нервового й інтелектуального напруження з боку працівників-касирів, в умовах криміногенної української дійсності - справа непроста. Але такі міжбанківські контакти між персоналом і клієнтами нерідко дають неоціненно важливий матеріал, корисний також і для розпізнавання банківських рахунків клієнтів у ситуаціях, коли багато осіб сплачує готівку на той самий рахунок.

І хоча такі нотатки не можуть бути доказом при порушенні (з малою, звичайно, імовірно) кримінальної справи за фактом відмивання "брудних" грошей, вони можуть мати чималу цінність для слідчих органів, а також полегшити одержання показань від потенційних свідків. Подібні нотатки і записи можуть залишати в спеціальних блокнотах і записних книжках не тільки касири, а й інші працівники банків (наприклад, служби охорони банку). Такі записи вони можуть робити на підставі власних спостережень і при перегляді знімків і плівок, відзнятих за допомогою спеціального устаткування.

Ще одна категорія інформації, яка може бути корисною для розпізнавання, -всілякі показники, які особливо стосуються роботи з залучення вкладників. Це показники зростання кількості відкритих рахунків за певний період, флуктуація (підйом чи зниження чисельності) в сфері внесків готівкою, кількість відкритих "заморожених" (бездіяльних) рахунків за певний час (наприклад, за квартал, півроку), показники, які стосуються надходжень грошей на рахунки. Уся ця інформація має допоміжне значення для розпізнавання відмивання грошей у банках і може бути використана в первісній фазі процесу оброблення даних.

Участь працівників банків у процедурі відмивання грошей стає причиною того, що для розпізнавання такої процедури дуже корисною виявляється інформація відносно самих банківських працівників і службовців. Дані про них можна розподілити на дві категорії. Перша стосується усіх випадків порушень і недоліків у професійній діяльності персоналу банку. Тут йдеться особливо про операції, пов'язані насамперед з ідентифікацією клієнтів і реєстрацією угод, з комплектуванням банківської документації, веденням у належному порядку картотек клієнтури, а також про кількість допущених помилок і порушень, їх характер, "якість" і т. ін. Збирання такої інформації може проводитися в рутинному порядку - підведення підсумків внутрішньобанківського контролю або перевірки ,4зверху". До другої категорії відноситься інформація про кадри. Для розпізнавання спроб відмивання грошей особливо корисною може бути інформація про можливі зв'язки банківських працівників з підозрілими клієнтами, про майнові і грошові зв'язки службовців з господарюючими суб'єктами, які користуються сумнівною репутацією, і т. ін.

Завершує частину даних, необхідних для розпізнавання, різного виду "історична" інформація, яка стосується випадків і подій, пов'язаних з відмиванням грошей чи з підозрами в цих злочинах. Це може бути інформація, взята з нотаток про розпізнавання клієнтів чи осіб, не пов'язаних з банками діловими відносинами, але які намагалися скористатися послугами банків у злочинних цілях, наприклад, намагалися незаконно одержати кредит, або їх викрито в шахрайстві з чеками, чи вони брали участь у злочинах, але їхня провина на суді доведена не була.

Такі дані повинні стати основним знаряддям, яке запобігає повторному використання банків такою категорією злочинних елементів. До складу таких даних повинні ввійти, наприклад, списки викрадених документів, які знаходяться в розшуку, паспортів, описи технологій здійснених злочинів, нотатки банківських працівників, які містять дані про походження активів певних клієнтів банку, які в минулому намагалися їх використовувати з метою злочину, тощо.

Згадана інформація повинна піддаватися збиранню і накопиченню різними працівниками банків, починаючи з касирів, включаючи працівників середньої і вищої керівних ланок і закінчуючи кадровиками і працівниками служби безпеки і внутрішнього контролю. Частина таких даних може бути результатом зовнішнього спостереження за банком. Ряд даних, накопичених у цій інформації, винятково корисні для цілей розпізнавання (наприклад, реєстри про угоди готівкою), однак значна їхня частина - це результат повсякденної діяльності, звичайної банківської процедури в різних підрозділах кредитної установи. Різною може бути й міра доступності такої інформації. Тому в рамках вну-трішньобанківських програм протидії відмиванню грошей вважається важливим завдання розробки основ і принципів обміну (передачі) інформацією між окремими структурами банку, але тільки і винятково лише за згодою голови правління або головного бухгалтера. Доступ до даних, необхідних для розпізнавання, може бути дозволений тільки спеціально уповноваженим особам.